Постановление суда № 140738012, 20.10.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/7958/26

нп 2/490/5358/2026

УКРАЇНА

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МИКОЛАЄВА

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року місто Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебуває цивільна справа за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

11.09.2026 року ОСОБА_1 надано до суду відзив на позовну заяву, в якому, крім іншого відповідачем зазначено про необхідність розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, з огляду на необхідність повного та об`єктивного розгляду справи. Також у відзиві відповідач просить суд витребувати у АТ «Ідея Банк» повний та деталізований розрахунок заборгованості за кредитним договором №C-001-230963-23-980; детальний розрахунок 45567,15 грн основного боргу та 20092,58 грн процентів; документи щодо всіх комісій та інших платежів, включених Позивачем до розрахунку заборгованості; докази направлення, доставки та отримання Відповідачем вимоги від 03.06.2026 року.

Також ОСОБА_1 подав до суду заперечення (на відповідь на відзив), в яких просив суд витребувати у АТ «Ідея Банк» такі докази: розрахунок заборгованості з денною розбивкою (дата - залишок боргу - застосована процентна ставка - сума нарахованих процентів/донарахувань) за період з 22.10.2023 року по 23.07.2026 року; письмові пояснення щодо кожної значної суми донарахування відсотків за невиконання умов пільгового періоду (зокрема від 23.12.2023 року на суму 3595,67 грн, від 23.01.2024 року на суму 406,62 грн, від 23.05.2024 року на суму 441,63 грн), з зазначенням конкретних умов, які не були виконані, та методики розрахунку. Також просив розглянути справу з його участю (або в режимі відео конференції).

З огляду на те, що зі змісту поданих клопотаннь неможливо однозначно встановити, який саме порядок розгляду справи бажає обрати відповідач, суд вважає за необхідне надати оцінку доводам як у частині можливості розгляду справи за правилами загального позовного провадження, так і в частині розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Водночас відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Відповідно до статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Водночас, положеннями частини 1 статті 274 ЦПК України визначено категорії справ, що підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, серед яких і малозначні справи.

Згідно ч. 6 ст. 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (ч. 3 ст. 274 ЦПК України).

В той же час, частиною 7 статті 277 ЦПК України передбачено, що частини друга та шоста статті 277 ЦПК України не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

Як слідує зі змісту позовної заяви, предметом даного позову є стягнення заборгованості за угодою про відкриття кредитної лінії, обслуговування кредитної картки. Ціна даного позову становить 65659,73 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, враховуючи, що справа не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, тому дана справа відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України, підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, оскільки є малозначною.

Водночас, відповідач, обґрунтовуючи необхідність розгляду справи в загальному позовному провадженні, не навів достатніх та переконливих аргументів для необхідності розгляду справи в загальному позовному провадженні.

Поряд з цим, суд зазначає, що розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження жодним чином не обмежує учасників справи у здійсненні ними усіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

З урахуванням вищевикладеного, взявши до уваги категорію та складність спору, обсяг та характер поданих доказів у справі, зокрема предмет та підстави позову, врахувавши положення ч. 7 ст. 277 ЦПК України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження. Необґрунтовані належним чином заперечення представниці відповідача не можуть слугувати підставою для переходу розгляду справи у загальне позовне провадження.

Щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 6 статті 279 ЦПК України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Враховуючи предмет позову, яким є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, судом встановлено одночасну наявність умов передбачених частиною 6 статті 279 ЦПК України, за яких суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а за такого в задоволенні клопотання відповідача, про перехід до розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, слід відмовити.

Вирішуючи клопотання відповідача про витребування доказів, суд керується відповідними процесуальними нормами, якими, зокрема, встановлено таке.

Згідно частин першої та другої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частиною першою статті 84 ЦПК України встановлено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Частиною третьою статті 83 ЦПК України встановлено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

При цьому, в частині другій статті 84 ЦПК України наведені вимоги, яким має відповідати клопотання про витребування доказів, так у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Судом встановлено, що відповідачем клопотання про витребування доказів від 11.09.2026 року та від 23.09.2026 року подані з порушенням вимог частини другої статті 84 ЦПК України, оскільки відповідачем в клопотаннях не зазначено про вжиті ним заходи для отримання доказів самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

З урахуванням наведеного вище, клопотання відповідача про витребування доказів від 11.09.2026 року та від 23.09.2026 року, слід залишити без задоволення.

При цьому, з огляду на правову позицію викладену в Постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.11.2021 №520/14132/18 (61-13531сво21), ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів не може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки, з урахуванням стадії розгляду справи, особа, яка подає апеляційну скаргу, не позбавлена можливості поновити свої права в інший спосіб - шляхом оскарження в апеляційному порядку такої ухвали разом із рішенням суду першої інстанції.

Керуючись ст. 76, 83, 84, 258-261, 274, 279 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання відповідача від 11.09.2026 року про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, залишити без задоволення.

Клопотання відповідача від 11.09.2026 року про витребування доказів, залишити без задоволення.

Клопотання відповідача від 23.09.2026 року про витребування доказів, залишити без задоволення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/fair/sud1423/.

Копію ухвали направити учасникам справи та особам, яких стосується.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому статтею 261 ЦПК України та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Саламатін