Решение № 140738004, 20.10.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/5248/26

нп 2/490/4025/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року місто Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення боргу за надані послуги,

ВСТАНОВИВ:

09.06.2026 року Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго» звернулось до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення в солідарному порядку боргу за спожиті послуги з теплової енергії у розмірі 21075,33 грн.

В обгрунтування вимог позивачем зазначено, що він надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, в тому числі до житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується нарядами про підключення до централізованої системи опалання, наказами про початок та закінчення опалювального періоду на підставі рішень Виконавчого комітету Миколаївської Міської ради про закінчення опалювального сезону, розпорядженнями міського голови та рішеннями Виконавчого комітету Миколаївської Міської ради про початок та закінчення опалювального сезону. Свої обов`язки по тепло забезпечення заявник виконував належним чином.

В період заявлених позовних вимог, а саме з 01.03.2012 року по 31.10.2021 року, згідно довідки про осіб зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Внаслідок невиконання відповідачами зобов`язання по сплаті за послуги з централізованого опалення, виникла заборгованість за період з 01.03.2012 року по 31.10.2021 року, яка складає 14844, 58 грн. Крім того за періоди з 01.04.2012 року по 31.10.2021 року, відповідачам нараховано 4678, 44 грн. інфляційних втрат, а також 1552,31 грн. 3% річних. Таким чином, сума, яка підлягає сплаті та яку позивач просить стягнути в солідарному порядку з відповідачів становить 21075,33 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

09.06.2026 року матеріали справи передано для розгляду судді.

Ухвалою судді від 10.06.2026 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 10.06.2026 року відповідачам був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачам за адресою зареєстрованого місця проживання направлялись копії ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками. Вказані поштові відправлення повернулись на адресу суду 25.08.2026 року, як не вручені.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові №922/1714/18 від 17.04.2019 року, яка, з точки зору ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судом, неотримання судових повісток особою, які направлялися за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання є свідомими, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчать про зловживання процесуальними правами, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.

Виходячи з цього, порядку повідомлення адресата про надходження судової повістки, неявка адресата за її отриманням у поштовому відділенні є відмовою від її отримання, а тому повідомлення відповідачки про час розгляду справи суд вважає належним.

Відповідачі, які повідомлялись про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, крім іншого, також і шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, не скористались своїм процесуальним правом та не направили суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти позову.

Враховуючи рішення ЄСПЛ у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» (№12307/16), яким визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Миколаївської міської ради №1078 від 26.05.2006 року ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» з 01.06.2006 року визнано виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та проведення розрахунків із населенням та бюджетними організаціями міста Миколаєва.

Судом встановлено, що в опалювальні періоди 2011-2012 рр. по 2020-2021 рр. позивач здійснював постачання теплової енергії до житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується: розпорядженнями про початок опалювального періоду 2011-2012рр.№475р від 14.10.2011 року, розпорядженням про закінчення опалювального сезону 2011-2012 рр.№119р від 17.04.2012 року, розпорядженнями про початок опалювального періоду 2012-2013рр.№320р від 23.10.2012 року, розпорядженням про закінчення опалювального сезону 2012-2013 рр.№77р від 15.04.2013 року, копією наряду про початок опалювального періоду №6080 від 30.09.2013 року, розпорядженням про початок опалювального періоду 2013-2014рр №219р від 03.10.2013 року, розпорядженням про закінчення опалювального сезону 2013-2014 рр.№96р від 31.03.2014 року, копією наряду про початок опалювального сезону №2058 від 15.10.2014 року, копією наряду про початок опалювального сезону №1858 від 01.10.2015 року, копією наряду про початок опалювального сезону №81 від 15.10.2016 року, копією наряду про початок опалювального сезону №8056 від 15.10.2017 року, копією наряду про початок опалювального сезону №43 від 15.10.2018 року, копією наряду про початок опалювального сезону №50 від 04.11.2019 року, копією наряду про початок опалювального сезону №50 від 06.11.2020 року, та відповідними рішеннями Виконавчого комітету Миколаївської Міської ради та наказами ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», які були ухвалені у зазначені періоди про початок та закінчення опалювальних періодів.

Згідно довідки про осіб зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_2 , за період з 01.03.2012 року по 29.05.2026 року, за вказаною адресою зареєстровано дві особи: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , станом на 29.05.2026 року.

За такого, вказаний об`єкт розташований в житловому будинку, де система опалення є єдиною, а теплова енергія подавалась в опалювальні періоди з 2011-2012 року по 2020 2021 роки, отже, в умовах єдиної системи централізованого опалення подача теплоносія до системи тепло споживання будівлі забезпечує опалення всіх її приміщень, теплове обладнання яких підключено до системи централізованого опалення. Враховуючи, що теплове обладнання вищезазначеного нерухомого майна підключено до системи централізованого опалення будинку, відповідачі фактично є споживачами тепла в вищезазначених опалювальних періодах.

Фактичними доказами теплопостачання на об`єкт споживачів є наряди на підключення до централізованої системи опалення, накази про початок та закінчення опалювального періоду, розпорядження міського голови та рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про початок та закінчення опалювального сезону.

З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості вбачається, що позивач надав теплову енергію за адресою: АДРЕСА_2 за період з 01.03.2012 року по 31.10.2021 року на суму 14844,58 грн, за яку відповідачі не сплатили, отже не виконали своїх зобов`язань в повному обсязі, чим завдали позивачу матеріальну шкоду.

Крім того, за період з 01.04.2012 року по 31.10.2021 року позивачем було нараховано відповідачам 4678,44 грн. - сума, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції та 1552,31 грн. - три відсотки річних, що підтверджується відповідними розрахунками заборгованості.

Таким чином, сума, яка підлягає сплаті відповідачами становить 21075,33 грн. Доказів сплати цієї суми у добровільному порядку матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 30 Правил «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМУ від 21 липня 2005 р. №630 (у редакції чинній на момент існування правовідносин), споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки; дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановлених законом та договором розмірі; виконувати інші обов`язки відповідно до законодавства.

Суд застосовує при вирішенні цього спору житлове законодавство, зокрема положення Житлового кодексу України в редакції, що діяла на момент існування спірних правовідносин.

Відповідно до Закону України «Про основні засади житлової політики» від 13.01.2026 (який набрав законної сили 15.02.2026) Житловий кодекс України втратив чинність, крім статей 31-42, 43-46, 47-49, 51-53, 57-60, 71, 72, 127-132-2, що продовжують діяти до дня початку функціонування Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.

Загальні положення про плату за комунальні послуги та строки їх внесення передбачені ст.ст. 67, 68 Житлового кодексу Української РСР (у редакції чинній на момент існування правовідносин), та визначено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Згідно із ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель та виконавці комунальних послуг.

Індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1). Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (ч. 3). Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів (ч. 4).

Так, за змістом вказаного, особи, місце проживання яких зареєстроване у квартирі у встановленому законом порядку, а також власники (співвласники) квартир, зобов`язані їх утримувати, у тому числі, нести витрати по оплаті фактично наданих житлово-комунальних послуг нарівні з іншими дієздатними, які проживають та/або зареєстровані у житлі, або співвласниками.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у реакції, чинній на момент існування правовідносин) споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-ком анальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг, підготованих виконавцем послуг на основі топового договору, визначено як обов`язок, а не право споживача.

Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що основним обов`язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач або суб`єкт теплопостачання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо (ч. 3 ст. 19). Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч. 6 ст. 19).

Згідно п. 40 «Правил користування тепловою енергією», затверджених Постановою КМУ №1198 від 03.10.2007 року (із мінами та доповненнями) споживач теплової енергії вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Таким чином відсутність підписаного договору про надання населенню послуг з централізованого опалення не звільняє споживачів від сплати наданих їм послуг, оскільки цивільні відносини виникають не тільки з письмових чи усних угод, а і з дій та вчинків осіб.

Відтак, навіть за відсутності договору між сторонами, боржник зобов`язаний сплачувати вартість послуги з централізованого опалення на підставі того факту, що користувався нею.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 20.09.2018 по справі № 751/3840/15-ц, де зазначено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги та у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Відповідно до Листа Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №12/1-64 від 17.05.2007, підприємства-надавачі житлово-комунальних послуг можуть пред`являти вимоги сплати боргу за спожиті житлово-комунальні послуги за весь період його існування.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань і одностороння зміна умов договору не допускається.

Положеннями ст.ст. 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду у сфері оплати житлово-комунальних послуг, відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № 712/8916/17, постанови Верховного Суду від 15.03.2018 року у справі № 401/710/15-ц, від 18.09.2019 року у справі № 369/3682/16-ц, від 07.02.2024 року у справі № 372/2236/21, від 20.11.2024 року у справі № 463/6799/18).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На час розгляду справи судом, відповідачами не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості, а також жодних заперечень щодо наведеного позивачем розрахунку заборгованості.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що між сторонами існують фактичні договірні відносини. Відповідачі неналежним чином виконували свої обов`язки з оплати житлово-комунальних послуг у зв`язку із чим утворилась заборгованість, яка підтверджена позивачем належними та допустимими доказами.

Оцінюючи належність, допустимість, а також достатній взаємозв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином з відповідачів в солідарному порядку слід стягнути на користь позивача заборгованість за спожиті послуги з теплової енергії у розмірі 21075,33 грн. яка складається з заборгованості за послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення) за період з 01.03.2012 року по 31.10.2021 року у розмірі 14844,58 грн., 4678,44 грн. - сума, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції та 1552,31 грн. - три відсотки річних.

Крім того, згідно зі ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачений згідно платіжної інструкції №38182 від 27 березня 2026 року судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

Керуючись ст.ст. 18, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» (код ЄДРПОУ: 31319242, юридична адреса: 54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5-а) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення боргу за надані послуги, задовольнити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» на р/р НОМЕР_3 , АТ «ВСТ БАНК» МФО 307123, ЄДРПОУ 31319242 заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01.03.2012 року по 31.10.2021 року у розмірі 21075 (двадцять одна тисяча сімдесят п`ять) гривень 33 копійки, з яких: 14844,58 грн. - заборгованість за спожиті послуги з теплової енергії, 4678,44 грн. - сума, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції та 1552,31 грн. - три відсотки річних.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» р/р НОМЕР_3 , АТ «ВСТ БАНК» МФО 307123, ЄДРПОУ 31319242 судовий збір у розмірі 1664 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» р/р НОМЕР_3 , АТ «ВСТ БАНК» МФО 307123, ЄДРПОУ 31319242 судовий збір у розмірі 1664 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін