Постановление суда № 140737617, 19.10.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/6509/26

УХВАЛА

19 жовтня 2026 року Залізничний районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Кирилюка А. І.,

за участю секретаря судового засідання Ковбаси К. П.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Львові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до ОСОБА_1 , третя особа: Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про стягнення надміру виплачених коштів,

установив:

Рух справи.

Уповноважений представник позивача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Стахоцька О. Я., 21.07.2026 року (вх. № 19741) звернулася у Залізничний районний суд м. Львова з письмовою позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів, у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача надміру виплачену пенсію у розмірі 24 277 грн. 58 коп.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2026 року визначено головуючого суддю Залізничного районного суду м. Львова Кирилюка А. І.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 23.07.2026 року вказану заяву залишено без руху у зв`язку із істотними недоліками. На усунення недоліків заявнику надавався п`ятиденний строк.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 30.07.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначити справу до розгляду у судовому.

Позиція учасників судового розгляду, які беруть участь у справі.

Представник позивача ГУ ПФУ у Львівській обл. будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду цивільної справи у судове засідання не з`явився. Клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи у його відсутності суду не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду цивільної справи у судове засідання не з`явилися.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи за позовом, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Мотиви та висновки суду.

Судом установлено, що представник позивача ГУ ПФУ у Львівській обл., будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судових засідань, призначених на 15.09.2026 року та 19.10.2026 року, у зазначені судові засідання не з`явився. Повідомлень про причини неявки, заяв про розгляд справи за його відсутності чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Ініціювання судового розгляду покладає на сторону позивача обов`язок виявляти належну процесуальну активність та добросовісно користуватися наданими процесуальними правами. Відсутність будь-якого волевиявлення щодо участі у судових засіданнях за наявності повторної неявки позивача впливає на можливість забезпечення своєчасного та ефективного судового розгляду.

За таких обставин суд враховує необхідність дотримання принципу процесуальної дисципліни та забезпечення розумних строків судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положення ст. 43 ЦПК України визначають, що учасники справи зобов`язані, зокрема, з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Будь-яких заяв та клопотань (у тому числі в порядку ч. 3 ст. 131 ЦПК України) станом на день судового засідання до суду не надійшло.

Суд звертає увагу на те, що нормами процесуального закону визначено право кожної особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів у порядку, встановленому ЦПК України. Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Разом з цим будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.

Так, положеннями п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Верховний Суд у своїх постановах зазначав, що системний аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у якнайскорішому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі.

Повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити заяву без розгляду, крім випадку, якщо від заявника надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті. Таким чином, зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами щоб не допустити затягування розгляду справи. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.03.2021 року у справі № 558/9/18, а також від 28.10.2021 року у справі № 465/6555/16-ц.

Також суд враховує, що за змістом ч. 1, 3 ст. 131 ЦПК України Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про: зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи; причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Така позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України».

У рішеннях Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. На заявника покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання. Одним із таких прикладів, коли поведінка заявників стала однією з причин затягування розгляду справи, є рішення Європейського суду з прав людини «Чікоста і Віола проти Італії».

Недотримання строків розгляду цивільних справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований ст. 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та авторитет судової влади. Зазначене також забезпечує дотримання судом строків розгляду та балансу інтересів сторін. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 757/23967/13-ц.

Неявки позивача у судові засідання перешкоджають розгляду справи та можуть свідчити про небажання підтримувати заявлені вимоги або втрату інтересу до них. Неодноразове відкладення судових засідань затягує вирішення спору по суті.

За таких обставин суд вважає за доцільне залишити заяву без розгляду у зв`язку з повторною неявкою належним чином повідомленого позивача, незалежно від причин такої неявки.

Окремо суд зазначає, що залишаючи заяву без розгляду, враховує порушення принципу добросовісності, закріпленого у п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, зокрема, строки розгляду справи, неприпустимість зловживання процесуальними правами, повторну неявку позивача, неподання позивачем заяви про розгляд справи у його відсутності, суд приходить до висновку, що позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до ОСОБА_1 , третя особа: Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про стягнення надміру виплачених коштів, не може бути розглянута по суті за відсутності позивача із врахуванням заявлених вимог, а тому, враховуючи положення ст. 223, 257 ЦПК України, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

На підставі наведеного та керуючись ст. 13, 43, 49, 131, 223, 257, 259-261, 352-355 ЦПК України, суд

постановив:

Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до ОСОБА_1 , третя особа: Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про стягнення надміру виплачених коштів залишити без розгляду.

Залишення позовної заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою залишення заяви без розгляду (ч. 2 ст. 257 ЦПК України).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (ч. 2 ст. 261 ЦПК України).

Суддя /підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: