Решение № 140737515, 10.09.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/4236/25

Провадження №: 2/336/216/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Савеленко О.А., за участю секретаря судового засідання Соколової А.К., представника позивача Скользнєвої В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про визначення права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивачка ОСОБА_1 через свого представника адвоката Скользнєву В.В. звернулась до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до Запорізької міської ради про визначення права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . За життя на праві приватної власності ОСОБА_2 належав будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Єдиною спадкоємицею за законом була його рідна сестра - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживала на території рф. У встановлений законом строк ОСОБА_3 не встигла звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак вона уповноважила свою знайому - ОСОБА_4 на підставі довіреності звернутись до нотаріуса щодо прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину за законом. Спадкове майно складалось з квартири, розташованої з адресою: АДРЕСА_2 .

В вересні 2004 року позивачка дізналась від сестри свого чоловіка ОСОБА_5 про те, що в будинку, в якому вона проживає вже дуже давно, пустує квартира. Власником цієї квартири був саме померлий ОСОБА_2 . Спадщину після його смерті планувала оформити його сестра - ОСОБА_3 , яка все життя живе в рф., а супроводжувати саме процес прийняття спадщини на території України ОСОБА_3 доручила своїй подрузі ОСОБА_4 .. В березні 2005 року ОСОБА_4 запропонувала позивачці укласти угоду з купівлі-продажу частини будинку, що належала покійному ОСОБА_6 . Угода купівлі-продажу була написана власноруч та підписана ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . В подальшому була домовленість між позивачкою та ОСОБА_3 , що остання приїде протягом року для укладення нотаріальної угоди купівлі-продажу будинку. В той же день ОСОБА_4 була видана розписка про те, що вона прийняла від ОСОБА_1 суму в розмірі 900 дол. США в рахунок сплати за жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 площею 41,5 кв/м. ОСОБА_4 запевнила позивачку, що планує оформити на сестру покійного спадщину після чого цю угоду буде узаконено в судовому порядку. Разом із розпискою та договором купівлі-продажу ОСОБА_4 було передано позивачу оригінал свідоцтва про право власності на житло від 30.09.1996 та технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2 . Згідно Свідоцтва про право власності на житло від 30.09.1996 р. ОСОБА_2 є власником 2/25 частки житлового будинку, розташованого за адресою: Мокрянський кар`єр 2 пос. Креміно Це фактично є квартира АДРЕСА_3 . В подальшому позивачка домовилась з ОСОБА_3 , що вона найближчим часом приїде до м. Запоріжжя, звернеться до нотаріуса із відповідною заявою про прийняття спадщини та вони укладуть належний договір купівлі-продажу будинку.

Позивач наполягає, що починаючи з 2004 року (часу фактичного придбання частини будинку) і до часу звернення до суду із даним позовом вона відкрито та безперервно користується усім будинком, а ОСОБА_3 так і не повернулась попри обіцянку, щоб належним чином оформити договір купівлі-продажу будинку. Таким чином позивачка, як повноправний власник з 2004 року відкрито та на законних підставах користується будинком, а тому вважає, що вона набула права власності за набувальною давністю і з метою захисту своїх прав звернулася до суду з відповідним позовом. Іншого житла позивачка з родиною, до якої входить недієздатний член сім`ї, не має.

Посилаючись на викладені обставини, просила визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на 2/25 частини житлового будинку з відповідними будівлями і господарчими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з кімнат 2-2 пл. 23,0 кв.м, кімната 23 пл. 5,9 м 2, кухня 2-1 пл. 4,9 кв.м, в сінях а, коридор П пл.8,0 кв.м, що складає 2/25 частини будинку, яка належала померлому ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 30.09.1996, виданого Мокрянський кар`єром № 2 ТОВ «Запоріжнерудпром».

Процесуальні дії у справі, позиція сторін.

Ухвалою судді від 19.05.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 06.06.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою суду від 22.09.2025 підготовче засідання у справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 29.04.2026 року витребувано у ТОВ Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації належним чином завірені копії реєстраційної справи щодо нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.106).

Інші клопотання від сторін не надходили.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Скользнєва В.В. позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача, Запорізької міської ради належним чином повідомлений до суду не з`явився причини неявки не повідомив, правом на подачу відзиву не скористався.

Суд ухвалив постановити заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223 та ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Встановлені судом обставини.

Судом встановлено, що згідно з актом від 12.09.1996 квартира АДРЕСА_1 підлягає приватизації (а.с.16).

Інформація про право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 в Реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня (а.с.16 зв. сторона,30).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 (а.с.17,27 зв.сторона,29).

За життя ОСОБА_2 належало 2/25 частини будинку АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_2 від 30.09.1996 (а.с.32).

Після смерті ОСОБА_2 заведено спадкову справу П`ятою запорізькою державною нотаріальною конторою, № 456 (а.с.17 зв. сторона, 29 зв. сторона).

Судом досліджено технічний паспорт на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18-21,33-35).

Згідно з довідкою про склад сім`ї від 12.08.2008, за адресою: АДРЕСА_3 мешкають ОСОБА_1 з родиною, а саме з дітьми та чоловіком (а.с.22,37,38-39).

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 05.07.2023 у справі № 317/1281/22 сина ОСОБА_1 ОСОБА_7 визнано недієздатним (а.с.40-42).

На ім`я ОСОБА_1 15.05.2006, укладений договір № 532408100 з АТ «Запоріжжяобленерго» (а.с.22 зв.сторона-23).

В актах про виконання робіт та збереження пломб від 20.09.2013, 07.10.2013, 01.03.2015 як споживача ОСОБА_1 (а.с.23 зв. сторона-25).

Згідно з договором купівлі-продажу від 24.03.2005, складеним сторонами власноруч, нотаріально не посвідченим, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_4 житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.31).

Згідно з розпискою ОСОБА_4 прийняла від ОСОБА_1 суму в розмірі 900 доларів США, в рахунок оплати за приміщення за адресою: АДРЕСА_3 за договором купівлі-продажу від 24.03.2005 (а.с.30 зв. сторона).

ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_4 прийняти спадщину, отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину після померлого ОСОБА_2 , про що свідчить довіреність від 27.03.2008, вчинена нотаріусом на території рф (а.с.36).

Свідок ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 у судовому засіданні повідомила, що з позивачкою знайома з 2004 року, сусідки. Позивач проживає в АДРЕСА_2 з сином і чоловіком. В будинку робили ремонт, доглядають за присадибною ділянкою. Раніше ця квартира належала ОСОБА_9 , який помер.

Свідок ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомила, що знає позивачку з 2004 року, з моменту її заселення в будинок в АДРЕСА_2 . В квартирі ОСОБА_11 зробила ремонт. Проживає там з сином та чоловіком. Раніше за вказаною адресою проживав ОСОБА_12 . Свідку відомо, що у померлого є є сестра, яка обіцяла прийняти спадщину.

Нормативне обґрунтування та висновки суду.

Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Моментом виникнення майнових прав, а саме суб`єктивних прав учасників правовідносин, пов`язаних із володінням, користуванням і розпорядженням майном, є момент набуття права власності.

При вирішенні питання щодо правомірності набуття права власності суд повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб, позивач набув чи має намір набути право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному законом.

Судом встановлено, що спірна квартира перебувала у власності ОСОБА_2 . Після його смерті заведено спадкову справу П`ятою запорізькою державною нотаріальною конторою.

Звертаючись до суду з позовом про визнання права власності за набувальною давністю на підставі 344 ЦК України позивачка стверджувала, що має право на визнання за нею права власності за набувальною давністю на вказане нерухоме майно, бо користувалася квартирою АДРЕСА_1 з 2004 року, придбала її за 900 доларів США у громадянки ОСОБА_4 , яка діяла за довіреністю виданою сестрою померлого ОСОБА_3 про що було укладено договір у простій письмовій формі та розписку про передачу коштів, сплачувала комунальні послуги. Окрім того, зазначає, що є опікуном над недієздатним сином ОСОБА_7 , з яким проживає постійно за вказаною адресою.

Згідно із статтею 328 ЦК України набувальна давність є однією із підстав набуття права власності.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно(набувальна давність),якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч.1 ст. 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Відтак, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка надалі претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність.

Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Велика Палата ВС дійшла висновку, що після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається набудь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності (постанова ВП ВС від 14.05.2019р. у справі №910/17274/17 (провадження №12-291гс18).

Позивачка, в свою чергу, звернулась до суду з позовною заявою про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю, посилаючись на те, що нею укладено договір купівлі продажу квартири, та сплачено кошти за цим договором. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Як убачається з матеріалів справи, після смерті власника спірної квартири заведено спадкову справу, що свідчить про можливих спадкоємців, про що обізнана позивачка.

Крім того, не узгоджуються і між собою пояснення позивачки щодо місця її постійного проживання з документами наявними в матеріалах справи, а саме в позові ОСОБА_1 вказала, що з 2004 року проживає за адресою АДРЕСА_5 разом з сином, натомість під час розгляду справи Вільнянським районним судом Запорізької області від 05.07.2023 року про визнання особи недієздатною за заявою ОСОБА_1 , остання зазначала, що постійно з сином проживає за адресою: АДРЕСА_6 .

Зазначене унеможливлює визнання права власності за набувальною давністю, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно вимог ст. 141 ЦПК судові витрати віднести за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 19, 223, 263-265, 280-282, ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про визначення права власності на нерухоме майно за набувальною давністю відмовити.

Інформація про учасників справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_6 .

Відповідач: Запорізька міська рада, ЄДРПОУ: 04053915, адреса місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр-т Соборний, буд.206.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено і підписано 10.09.2026.

Суддя О.А. Савеленко

10.09.26