Решение № 140736008, 19.10.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 696/696/26

Провадження № 2/209/2680/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючої судді - Левицької Н.В.,

за участі секретаря судового засідання - Погрібної О.В.,

представника позивача Гусєва П.В.

представника відповідача Когана Р.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна» про відшкодування шкоди в порядку суброгації, -

ВСТАНОВИВ:

До Кам`янського районного суду Черкаської області через підсистему «Електронний суд» звернулося Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», в інтересах якого діє представник Бутенко М.О. до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна» про відшкодування шкоди в порядку суброгації. Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» завдані збитки в порядку регресу у розмірі 9092,00 грн.

Ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області від 19 травня 2026 року цивільну справу №696/696/26 за позовною заявою Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 , третя особа: «Страхова компанія «Євроінс Україна» про відшкодування шкоди в порядку суброгації передано за підсудністю на розгляд до Дніпровського районного суду міста Кам`янського.

Стислий виклад позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 18.12.2020 року між Акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» та ОСОБА_2 (далі також Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №УА238062 (далі також Договір). Предметом даного Договору були майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Тойота», державний номерний знак « НОМЕР_1 ». У відповідності до умов вказаного Договору страхування позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.

09.08.2021 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mitsubishi», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 » допустив зіткнення з транспортним засобом «Тойота», державний номерний знак « НОМЕР_1 ». Внаслідок вищевказаної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень. Відповідно Європротоколу відповідач визнав себе винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернувся Страхувальник та надав всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страхові акти. На підставі страхового акту АТ «СК «Країна» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 19400,00 грн. Оскільки, цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована за полісом обов`язкового страхування, то керуючись ст. ст. 22 та 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» АТ «СК «Країна» було відшкодовано шкоди Страховою компанією Відповідача у розмірі 10308,00 грн. Згідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить: 9092,00 грн.

Таким чином, в розумінні ст.ст. 993, 1187, 1194 ЦК України позивач вважає, що у відповідача виникло зобов`язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування з страхувальнику останнього, відтак просить суд сягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Страхова компанія «Країна» завдані збитки в порядку регресу у розмірі 9092,00 грн та сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Позиція учасників справи.

20 липня 2026 року відповідачем через підсистему «Електронний суд» поданий письмовий відзив, за змістом якого проти задоволення позову заперечує, посилаючись на безпідставність вимоги до ОСОБА_1 про виплату різниці між фактичним розміром шкоди в сумі 19400 грн, що заявлений позивачем і страховою виплатою в розмірі 10308,00 грн.

Відзив містить клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки вказано, що позивачем порушено строк позовної давності, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася 09 серпня 2021 року. Саме з цієї дати потерпілий знав як про факт заподіяння шкоди, так і про особу, яка її заподіяла, а тому саме з цього моменту розпочався перебіг позовної давності, оскільки при суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку. Водночас позовну заяву подано лише 14 травня 2026 року, тобто після спливу встановленого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності. Окремо звертає увагу, що позивач не довів належними та допустимими доказами розмір заявленої до стягнення шкоди, оскільки на підтвердження розміру страхового відшкодування позивач надав Страховий акт №10/65351/2.1.5.1 від 27.08.2021 рік, виданий АТ «СК «КРАЇНА», з якого вбачається, що підставою для визначення суми страхового відшкодування у розмірі 19 400,00 грн став виключно рахунок на оплату №1175 від 18.08.2021 року, виданий ФОП ОСОБА_3 . Водночас вказує, що рахунок на оплату за своєю правовою природою є лише документом, який містить розрахунок вартості можливих робіт, матеріалів та запасних частин і не підтверджує фактичного виконання ремонтних робіт, необхідності проведення саме такого обсягу ремонту та відповідності зазначених у рахунку робіт пошкодженням, отриманим саме внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. До матеріалів справи не долучено актів виконаних робіт, документів про придбання запасних частин або інших документів, які б підтверджували необхідність виконання саме тих ремонтних робіт, що зазначені у рахунку. Окрім того, до позову долучено Страховий акт №40442/21, виданий ПрАТ «СК «Євроінс Україна» та Розрахунок №40442/21, виданий ПрАТ «СК «Євроінс Україна» 09 листопада 2021 року, відповідно до якого визначено іншу суму страхового відшкодування у розмірі: вартість робіт - 12 908, 00 грн; ліміт відповідальності страховика - 130 000, 00 грн; франшиза в грошовому еквіваленті - 2600, 00 грн. Розмір страхового відшкодування - 10 308,00 грн, а відтак вказує, що лист ПрАТ «СК «Євроінс Україна» підтверджує, що страховик не здійснював самостійного визначення вартості відновлювального ремонту, а використав розрахунок, наданий АТ «СК «Країна», застосувавши лише коефіцієнт фізичного зносу відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». На переконання сторони відповідача, тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

28 липня 2026 представником позивача скеровано відповідь на відзив, у якому останній заперечував проти застосування в спірних правовідносинах позовної давності, мотивуючи тим, що у зв`язку із запровадженням карантину, позовна давність була продовжена до 30.06.2023. Надалі, в умовах дії воєнного стану, строк звернення до суду було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився до 04.09.2025, коли набув чинності Закон України від 14.05.2025 №4434-IX.

Окрім цього зазначає, що відповідачем на підтвердження своєї позиції викладеної у відзиві на позовну заяву не надано жодних доказів, оскільки відповідач не скористався своїм правом надати суду контрозрахунок, а все зводиться до незгоди з визначеною сумою страхового відшкодування та намагання Відповідача звернути все до негативного доказування, тобто вважати всі надані докази Позивачем неналежними та недопустимими.

Також вказує, що страхова компанія відповідача у відповідності до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та п. 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, застосувало коефіцієнт фізичного зносу складових КТЗ у розмірі 0,31.

За таких умов, різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, повинна сплачувати особа, з вини якої настав страховий випадок, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

03.08.2026 представник відповідача, використовуючи підсистему «Електронний суд», подав письмові заперечення, згідно з якими висловлює позицію, щодо недотримання позивачем строків позовної давності. Також вказує, що позивачем не надано жодних доказів щодо правомірності визначення розміру страхового відшкодування на суму 9092,00 грн, які відповідно до статті 1194 ЦК України підлягає відшкодуванню Відповідачем. Також знов звертає увагу суду на недоведеність підстав покладення обов`язку з відшкодування шкоди саме з відповідача, а відтак просить суд застосувати положення позовної давності та у задоволенні позову відмовити.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 22.06.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено проведення судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження на 22 липня 2026 року об 11 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 20 липня 2026 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Когана Р.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке скеровано до суду 20 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд».

20 липня 2026 року у судовому засіданні протокольною ухвалою визнано явку представника позивача обов`язковою, у зв`язку з чим оголошено перерву в судовому розгляді до 11 години 17 вересня 2026 року.

Ухвалою суду від 17 вересня 2026 року задоволено заяву представника позивача адвоката Гусєва П.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 17.09.2026 відкладено розгляд цивільної справи на 12 жовтня 2026 року об 11 год. 00 хв.

12.09.2026 у судовому засіданні суд постановив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення призначив в судовому засіданні 19.10.2026 о 15 год. 00 хв.

Доводи учасників справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити, надав стислі пояснення по суті позовних вимог, виклавши позицію аналогічну відзиву на позовну заяву та зокрема вказав, що позовна давність позивачем не пропущена, оскільки у зв`язку із запровадженням карантину, позовна давність була продовжена до 30.06.2023. Надалі, в умовах дії воєнного стану, строк звернення до суду було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився до 04.09.2025, коли набув чинності Закон України від 14.05.2025 №4434-IX.

Представник відповідача адвокат Коган Р.В. у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, оскільки вважає, страхова відповідача, зі слів представника позивача зробила правильний розрахунок заборгованості, а відтак підстав стягнення з відповідача відсутні, також додав, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у даній справі.

Представник третьої особи Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» у судове засідання не з`явився, хоча неодноразово повідомлявся про розгляд справи у стравленому законом порядку. Будь яких клопотань до суду не скеровував.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача, пояснення представника відповідача, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом у даній справі встановлено, що 18.12.2020 року між Акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» та страхувальником ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №УА 238062, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом TOYOTA RAV4, державний номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 . У відповідності до умов вказаного договору страхування позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування

Зокрема, за умовами п. 18.1. договору, сторони погодили, що відповідно до обраних умов страхувальником при укладенні договору, визначення розміру збитків та страхового відшкодування може здійснюватися страховиком на підставі калькуляції страховика (складається страховиком за допомогою програмного забезпечення продукту (Аudatex, тощо), автотоварознавчого дослідження (експертний висновок, акт, звіт тощо) щодо визначення розміру збитків, розрахунків СТО.

При настанні страхового випадку відшкодуванню підлягають: за рахунок страхового відшкодування тільки реальні збитки у вигляді: витрат на проведення відновлювального ремонту, вартості ТЗ в межах страхової суми (у разі конструктивної загибелі ТЗ тощо) ( п. 18.2 договору).

09 серпня 2021 року в м. Дніпрі перехрестя вул. Половицька та Ярослава Мудрого сталася ДТП за участю застрахованого транспортного засобу TOYOTA RAV4, державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля «Mitsubishi Outlander», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », під керуванням відповідача.

Відповідно до Європротоколу, ОСОБА_1 визнав себе винним у адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення (а.с.12 зворот), що не заперечується стороною відповідача.

Внаслідок вказаної ДТП застрахованому у позивача транспортному засобу TOYOTA RAV4, державний номерний знак НОМЕР_1 , були спричинені механічні пошкодження, а його власнику завданий матеріальний збиток у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, який відповідно до рахунку на оплату №1175 від 18 серпня 2021 року склав 19400 грн.

09.08.2021 ОСОБА_4 , як власник транспортного засобу TOYOTA RAV4, державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (зворотна сторона а.с. 10), звернувся до АТ «СК «Країна» із повідомленням про настання страхового випадку (а.с.9).

Згідно із актом огляду від 10.08.2021 транспортного засобу TOYOTA RAV4, державний номерний знак НОМЕР_1 та наявними фототаблицями, зафіксовано пошкодження вказаного транспортного засобу (а.с. 13-14).

З рахунку на оплату № 1175 від 18.08.2021, виконаного ФОП « ОСОБА_3 » вбачається, що ремонт автомобіля TOYOTA RAV4, державний номерний знак НОМЕР_1 складає 19400 грн (а.с. 15)

19.08.2021 ОСОБА_4 звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування на рахунок ФОП « ОСОБА_5 » (а.с.10).

Відповідно до страхового акту № 10/65351/2.1.5.1 від 27 серпня 2021 року позивач визнав дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийняв рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 19400 грн 00 коп., яке було виплачено на рахунок ФОП « ОСОБА_3 », у розмірі 19400 грн 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 26092 від 31.08.2021 (а.с. 15-16).

Транспортний засіб «Mitsubishi Outlander», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », він код НОМЕР_4 , був застрахований відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ПрАТ «СК «Євроінс Україна» (звор. бік а.с.16).

Відповідно до страхового акту № 40442/21 та рахунку № 40442/21 суми страхового відшкодування ПрАТ СК «Євроінс Україна» від 09.11.2021, визначено розмір страхового відшкодування на користь АТ «СК «КРАЇНА» на загальну суму 10308,00 грн за мінусом франшизи у сумі 2600 грн та коефіцієнту фізичного зносу на суму 4328 грн.

ПрАТ СК «Євроінс Україна» на адресу відповідача скерував лист, у якому зокрема повідомив, що сума страхового відшкодування за дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 09.08.2021, та яку відшкодовано АТ «СК «Країна склала 12908 грн (а.с.17 зворот).

08.01.2026 року позивачем, на адресу ОСОБА_1 було скеровано заяву (претензію) про виплату страхового відшкодування, відповідно до якої Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» просило ОСОБА_1 перерахувати 9092 грн 00 коп. у місячний термін з моменту отримання цього листа на зазначений позивачем банківський рахунок (звор. бік а.с. 19).

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь відповідача відшкодування страхувальнику різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням у розмірі 9092 грн 00 коп.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи учасників справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд зазначає наступне.

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені ст. 16 ЦК України.

Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Суд зазначає, що відносини у сфері страхування регулюються Цивільним Кодексом України, Законом, який спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ст. 16 Закону України «Про страхування»).

Тлумачення ст. 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до п. 3 ст. 30 Закону України «Про страхування», при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування, розмір якого визначається умовами договору.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування при настанні страхового випадку.

Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За змістом ст. 979 ЦК України і ст. 16 Закону України «Про страхування», за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату в строк, встановлений договором.

Матеріалами справи підтверджується, що Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна зазначає про те, що згідно ст.ст. 22 та 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховою компанією відповідача було відшкодовано шкоду позивачу у розмірі 10308 грн 00 коп..

При цьому, укладаючи даний договір, сторони погодили, що відповідно до обраних умов страхувальником при укладенні договору, визначення розміру збитків та страхового відшкодування може здійснюватися страховиком на підставі калькуляції страховика (складається страховиком за допомогою програмного забезпечення продукту (Аудатекс тощо), автотоварознавчого дослідження (експертний висновок, акт, звіт тощо) щодо визначення розміру збитків, розрахунків СТО. При настанні страхового випадку відшкодуванню підлягають: за рахунок страхового відшкодування тільки реальні збитки у вигляді: витрат на проведення відновлювального ремонту, вартості ТЗ в межах страхової суми (у разі конструктивної загибелі ТЗ тощо) ( п. 18.1, 18.2 договору).

Позивач звернувся до відповідача з позовними вимогами про стягнення з останнього різниці між виплаченим ним розміром відшкодування та відшкодованим третьою особою у даній справі.

Матеріалами справи підтверджується, що страховик, у даному разі позивач, перед страхувальником (вигодонабувачем) виконав свої зобов`язання, виплатив йому суму страхового відшкодування у порядку та у спосіб, визначені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у встановленій страховим актом сумі 19400 грн 00 коп.

Згідно із ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків, за якими страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування при настанні цивільно-правової відповідальності страхувальника та/або особи, відповідальність якої застрахована, такий страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання взяв на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоду.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (ст. 993 ЦК України).

У разі наявності юридичних фактів, передбачених ст. 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

Відповідно заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією.

Суброгація (походить від латинського «subrogare» - заміщення, обрання взамін) є одним із видів уступки права, який полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов`язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду.

При суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.

Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування». Право регресу регулюється ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, є суброгацією.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 910/2603/17 та від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц; постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.01.2019 року у справі № 755/9320/15-ц.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (або порушення зобов`язання); шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 5 ст.1187 Цивільного кодексу України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За вимогами ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Для правильного вирішення питання щодо стягнення у порядку суброгації (відповідно до положень ст. 27 Закону, ст. 993 ЦК України) суми шкоди, завданої внаслідок ДТП, важливим є встановлення особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. Якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то у такому разі майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, у загальному порядку.

На підставі викладеного, суд вважає, що відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» після виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 - особи, відповідальної за шкоду, в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) сплаченою позивачу третьою особою ПрАТ «СК «Євроінс Україна», яке здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 10308,00 грн.

Разом з тим, доводи представника відповідача, наведені ним у судовому засіданні, у відзиві на позовну заяву, а також у запереченні у відповіді на відзив, щодо не доведення наявності передбачених законом підстав для покладення обов`язку з відшкодування шкоди саме з відповідача відхиляються судом, з огляду на наступне

У відповідності до ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Верховний суд у складі судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові № 686/17155/15-ц від 03.10.2018 року підтримав правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 року у справі № 6-691цс15, де було зазначено, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Вказаний висновок підтверджений Верховним Судом, зокрема і в постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 759/7787/18 (провадження № 61-10773св20).

Верховний Суд визначив, що страховик за договором обов`язкового страхування відповідає в межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу, а за решту безпосередній винуватець.

Окрім цього, власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. Якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка її завдала, у загальному порядку.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 17.10.2019 у справі №489/1356/16-ц та від 04.03.2020 у справі №331/6395/18.

З огляду на встановлені судом обставини та досліджені докази, суд дійшов висновку, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача ОСОБА_1 , а розмір завданої внаслідок неї майнової шкоди становить 19 400,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» на виконання своїх зобов`язань за договором страхування виплатило ФОП ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 19 400,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 26092 від 31 серпня 2021 року. Водночас, страховиком цивільно-правової відповідальності відповідача здійснено страхову виплату в розмірі 10 308,00 грн.

Отже, різниця між сумою виплаченого позивачем страхового відшкодування та страховою виплатою, здійсненою страховиком цивільно-правової відповідальності відповідача, становить 9 092,00 грн.

Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення зазначеної суми з відповідача, суд виходить із того, що відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою. Відтак, за умови встановлення недостатності належного страхового відшкодування для покриття завданої шкоди, обов`язок відшкодувати її невідшкодовану частину покладається на відповідача ОСОБА_1 як особу, відповідальну за її заподіяння.

Водночас, суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що наданий позивачем рахунок на оплату не підтверджує фактичного виконання ремонтних робіт, оскільки зазначений доказ оцінюється судом в сукупності з іншими матеріалами справи, зокрема актами огляду транспортного засобу, розрахунком суми страхового відшкодування, що дає змогу встановити характер і обсяг пошкоджень транспортного засобу, а також перелік ремонтних робіт, необхідних для їх усунення, та їх вартість.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

При цьому, представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позову, не навів конкретних обставин, які б свідчили про неправильність визначення розміру матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу внаслідок ДТП, та не надав належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача щодо її розміру. Зокрема, відповідачем не подано доказів, які б ставили під сумнів відповідність зазначених у рахунку ремонтних робіт виявленим пошкодженням транспортного засобу або правильність визначення їх вартості, а також не заявлено клопотання про призначення судової експертизи з метою встановлення розміру завданих збитків.

За таких обставин суд доходить висновку, що наведені представником відповідача заперечення не спростовують установлених судом обставин щодо характеру пошкоджень транспортного засобу та розміру завданої майнової шкоди, а тому не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Щодо доводів відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, дорожньо-транспортна пригода сталася 09 серпня 2021 року. Оскільки позивачем заявлено вимогу в порядку суброгації, перебіг позовної давності розпочався з моменту виникнення страхового випадку, а саме з дати ДТП.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Разом з тим згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

При вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України), а також статтею 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, то з урахуванням положення статті 515 ЦК України суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Таким чином, при суброгації строк позовної давності обчислюється з моменту виникнення страхового випадку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню у тому випадку, коли строк позовної давності не сплив на момент встановлення карантину на території України (12.03.2020).

Закон № 540-ІХ передбачив, що моментом, з якого продовжується позовна давність (у тому числі передбачена статтями 257, 258 ЦК України), є запровадження карантину відповідно до Постанови № 211, тобто 12.03.2020. А тому у разі, якщо сплив позовної давності мав би настати з 12.03.2020, а позивач звернувся до суду після цього моменту, але до закінчення карантину, позовна давність не може вважатись пропущеною, а суд не має підстав для застосування статті 267 ЦК України (наслідки спливу позовної давності). Така позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.11.2023 у справі №27/55(914/4078/21).

Закон № 540-ІХ містить пряму вказівку на продовження позовної давності на строк дії карантину, який відповідно до Постанови № 211 починається саме з 12.03.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Воєнний стан в Україні запроваджено Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, з 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, в подальшому його дія продовжувалася і триває на цей час.

За вказаних обставин строк позовної давності був продовжений на період карантину, відповідно до норм Закону №540-IX від 30.03.2020, до 30.06.2023, надалі згідно із Законом №2120-IX від 15.03.2022, продовжений на період воєнного стану, а з 30.01.2024 зупинений. Відновлення перебігу позовної давності відбулося із виключенням п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України Законом №4434-IX від 14.05.2025, що набрав законної сили 04.09.2025.

За таких обставин сам по собі факт подання позовної заяви 18 травня 2026 року, тобто після спливу трьох календарних років із дня ДТП, не свідчить про пропуск позовної давності. З огляду на законодавче регулювання перебігу позовної давності в період карантину та воєнного стану суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених частиною четвертою статті 267 ЦК України.

З огляду на встановлені судом обставини та наведене правове регулювання суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача, як особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, невідшкодованої частини завданої майнової шкоди в розмірі 9 092,00 грн, що становить різницю між сумою страхового відшкодування, виплаченого позивачем, та сумою страхового відшкодування, здійсненого страховиком цивільно-правової відповідальності відповідача.

Оцінивши всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір належить стягнути з відповідача на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2-13, 76-89, 141, 211, 247, 258-259, 263-265, 268, 273-279, 354 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» завдані збитки в порядку суброгації у розмірі 9092 (дев`ять тисяч дев`яносто дві) гривні 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Дніпровський районний суд міста Кам`янського шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копії повного рішення суду вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копію рішення суду надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.

Повне найменування сторін у справі (учасники процесу):

Позивач: Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», місцезнаходження: 04176, м. Київ, вул. Електриків, 29А, ЄДРПОУ 20842474)

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна» (код ЄДРПОУ 22868348, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 10).

Дата проголошення та складення повного судового рішення 19.10.2026.

Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА