Постановление суда № 140735918, 14.10.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/20300/25

Провадження №1-кс/932/4586/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

підозрюваної ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 по кримінальному провадженню № 42025040000000394 від 03.10.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, громадянки України, з вищою освітою, не одруженої, на утриманні є неповнолітня дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючої директором в ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшло клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025040000000394 від 03.10.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України, про застосування до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб з визначенням застави.

Клопотання обґрунтоване тим, що слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, здійснюється досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні, процесуальне керівництво яким здійснюють прокурори Дніпропетровської обласної прокуратури.

За версією сторони обвинувачення, наказом директора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 02.08.2024 № 6 ОСОБА_5 визначено головним інженером проекту цього товариства по об`єкту «Реконструкція громадського будинку (Основна будівля «літера А-3») за адресою: АДРЕСА_2 (система опалення)». Прокурор вважає, що на цій посаді вона виконувала організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції і є службовою особою в розумінні ч. 3 ст. 18 КК України та примітки до ст. 364 КК України.

Прокурор зазначив, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 (далі ІНФОРМАЦІЯ_6 ) ОСОБА_7 та директор ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » ОСОБА_8 домовилися про заволодіння бюджетними коштами, виділеними на реконструкцію системи опалення зазначеної будівлі, і залучили до цього осіб, які раніше працювали на підприємстві ОСОБА_8 : ОСОБА_5 для розробки проектно-кошторисної документації із завищеними цінами на обладнання та заниженим класом наслідків будівництва, а ОСОБА_9 для формального здійснення технічного нагляду. Не пізніше 30.06.2024 ці особи, за твердженням прокурора, вступили у попередню змову щодо заволодіння бюджетними коштами шляхом завищення вартості обладнання та часткового невиконання робіт. ОСОБА_8 забезпечив працевлаштування ОСОБА_5 головним інженером проекту ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », яке прокурор вважає фактично підконтрольним йому підприємством, а до виконання робіт за договором № 6 від 02.08.2024 вона працювала та отримувала заробітну плату в ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 ».

Первісно проектно-кошторисну документацію на цей об`єкт розробляв ОСОБА_10 як фізична особа підприємець за договором № 141 від 04.12.2023. Після скасування першої закупівлі за вказівкою ОСОБА_7 він передав майнові права на цю документацію ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » за авторським договором № 10/07-24 від 23.07.2024, а 02.08.2024 між ІНФОРМАЦІЯ_6 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » укладено договір № 6 на її коригування. Генеральним проектувальником від ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » була ОСОБА_5 . Робочим проектом об`єкту присвоєно клас наслідків СС1 (незначні наслідки), тоді як, на думку сторони обвинувачення, він належить до класу СС3 (значні наслідки), що дало змогу провести експертизу лише кошторисної частини проектної документації.

02.10.2024 за результатами закупівлі, в якій взяло участь лише ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », між ІНФОРМАЦІЯ_6 та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » укладено договір про закупівлю робіт № 91 на суму 11 312 812 (одинадцять мільйонів триста дванадцять тисяч вісімсот дванадцять) гривень 90 (дев`яносто) копійок. У період з 02.12.2024 по 27.12.2024 підписано акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), і на їх підставі платіжними інструкціями № 2313 від 05.12.2024, № 2316 від 09.12.2024, № 2547 і № 2548 від 27.12.2024 на рахунок ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » перераховано всю суму договору. Внаслідок завищення вартості будівельних матеріалів та обладнання і недоукомплектування обладнанням державному бюджету, за версією обвинувачення, завдано збитків на суму 3 674 553 (три мільйони шістсот сімдесят чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят три) гривні 84 (вісімдесят чотири) копійки, що є особливо великим розміром. Роль ОСОБА_5 прокурор визначає як забезпечення розробки і затвердження проекту та проектно-кошторисної документації за завищеними цінами на устаткування. Ці дії кваліфіковано за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України як пособництво у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, прокурор стверджує, що в період з 20.06.2024 по 02.10.2024 ОСОБА_5 на виконання договору № 6 від 02.08.2024 склала, підписала та засвідчила печаткою інженера-проектувальника № 14775 зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва за цим об`єктом із завідомо неправдивими відомостями, а саме із завищеними цінами на комплект теплогенератора модульного транспортабельного TM-T-300 «OVK-KZOT»-K-300 та радіатори сталеві панельні 22K. Цим, за версією обвинувачення, державному бюджету завдано збитків на суму 3 416 953 (три мільйони чотириста шістнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят три) гривні, що є тяжкими наслідками. Ці дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 366 КК України.

08.10.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.

Обґрунтованість підозри прокурор підтверджує висновком експертів № 215-26 від 21.05.2026 за результатами комплексної будівельно-технічної та товарознавчої експертизи, висновком експерта № СЕ-19/104-26/20155-ЕК від 15.07.2026 за результатами судової економічної експертизи, висновком ІНФОРМАЦІЯ_8 від 03.07.2026 щодо суми шкоди за договором № 91 від 02.10.2024, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 12.05.2026 і протоколами пред`явлення для впізнання за фотознімками за його участі від 27.05.2026, протоколами допиту свідків ОСОБА_11 від 03.03.2026 та ОСОБА_12 від 12.03.2026, протоколами огляду документів, вилучених у ІНФОРМАЦІЯ_9 на підставі ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ, від 08.06.2026 і 09.06.2026, іншими матеріалами провадження.

В обґрунтування ризиків прокурор зазначив, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, є особою працездатного віку і, усвідомлюючи можливе покарання, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, зокрема залишити територію України. Оскільки злочинну діяльність викрито не в повному обсязі і коло причетних осіб не встановлено, підозрювана, на думку прокурора, може знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для провадження. Перебуваючи на волі, вона може схиляти свідка ОСОБА_10 до зміни раніше наданих показань або відмови від них, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Більш м`які запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт, за твердженням прокурора, не позбавлять підозрювану можливості контактувати зі свідками.

Прокурор також просив визначити заставу поза межами, встановленими ч. 5 ст. 182 КПК України, у розмірі 4 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що за його розрахунком становить 14 976 000 (чотирнадцять мільйонів дев`ятсот сімдесят шість тисяч) гривень, і в разі її внесення покласти на підозрювану обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав і просив його задовольнити з викладених у ньому підстав.

Підозрювана ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання. Захисником подано письмові заперечення на клопотання, у яких сторона захисту просила відмовити в його задоволенні та застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Вислухавши учасників провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Підпункт «c» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод допускає позбавлення свободи у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. За п. 3 ст. 5 Конвенції такій особі має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, яке може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання. Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені пп. 1-5 ч. 1 цієї статті. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити ці дії.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, слідчий суддя зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, її вік і стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, у тому числі наявність родини й утриманців, наявність постійного місця роботи, репутацію, майновий стан, наявність судимостей, розмір майнової шкоди, у завданні якої особа підозрюється.

Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним ризикам (ч. 3 ст. 176 КПК України). Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України (ч. 1 ст. 183 КПК України). Правило ч. 6 ст. 176 КПК України про застосування під час воєнного стану тримання під вартою стосується злочинів, передбачених ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 КК України, і на це провадження не поширюється.

За ч. 1 ст. 194 КПК України слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор, а також недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам. Якщо прокурор доведе перші дві обставини, але не доведе третьої, слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж зазначений у клопотанні, і покласти на підозрюваного обов`язки, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання (ч. 4 ст. 194 КПК України).

Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби і може бути застосований до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 1, 2 ст. 181 КПК України). Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців (ч. 6 ст. 181 КПК України).

Європейський суд з прав людини у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначив, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

На цій стадії слідчий суддя не вирішує питання про винуватість ОСОБА_5 і не оцінює докази з погляду їх достатності для обвинувального вироку. Надані прокурором матеріали, зокрема висновок комплексної будівельно-технічної та товарознавчої експертизи № 215-26 від 21.05.2026, висновок судової економічної експертизи від 15.07.2026, висновок ІНФОРМАЦІЯ_8 від 03.07.2026 та показання свідка ОСОБА_10 , у сукупності достатні для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, у тому розумінні, якого цьому поняттю надає практика Європейського суду з прав людини.

Злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна і відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України є особливо тяжким. Санкція ч. 2 ст. 366 КК України передбачає позбавлення волі на строк від двох до п`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від двохсот п`ятдесяти до семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за ч. 4, 7 ст. 12 КК України цей злочин є нетяжким.

Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає доведеним. Можливе покарання за ч. 5 ст. 191 КК України, яке поєднує тривалий строк позбавлення волі з конфіскацією майна, створює для підозрюваної мотив ухилятися від органу досудового розслідування та суду. Разом з тим, суворість можливого покарання не може бути єдиною підставою для тримання під вартою, тому ступінь цього ризику слідчий суддя оцінює разом з даними про особу підозрюваної.

Доведеним є і ризик незаконного впливу на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України). Показання свідка ОСОБА_10 та результати пред`явлення для впізнання за його участі покладено в основу підозри. За версією обвинувачення, саме розроблену ним проектно-кошторисну документацію було передано ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », де ОСОБА_5 була генеральним проектувальником, а до цього вона працювала в ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 ». Тому підозрювана знає осіб, причетних до розробки документації та виконання договору № 91 від 02.10.2024, і має інтерес у зміні їхніх показань.

Ризик знищення, приховування або спотворення речей чи документів (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор обґрунтував лише тим, що злочинну діяльність викрито не в повному обсязі і коло причетних осіб не встановлено. Які саме речі чи документи, що мають значення для провадження, перебувають у розпорядженні підозрюваної, клопотання не зазначає. Зведений кошторисний розрахунок, складання якого ставиться їй у провину, за версією обвинувачення, видано на виконання договору № 6 від 02.08.2024, а обставини виконання договору № 91 від 02.10.2024 вже стали предметом експертних досліджень і перевірки Держаудитслужби. Цей ризик слідчий суддя вважає не доведеним.

Доводи щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України) повторюють обґрунтування ризику впливу на свідків, а припущення про можливе застосування насильства до свідків не підкріплене жодними фактичними даними. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) прокурор вивів лише з тяжкості підозри. ОСОБА_5 раніше не судима, а відомостей про повідомлення їй про підозру в інших кримінальних провадженнях клопотання не містить. За таких обставин ці ризики не доведені.

Оцінюючи обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 є громадянкою України, раніше не судима, має вищу освіту, зареєстрована і проживає за постійною адресою в м. Запоріжжі, працює директором ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », має на утриманні неповнолітню дитину 2011 року народження, брала участь у судовому засіданні. Даних про те, що підозрювана переховувалася від органу досудового розслідування, порушувала раніше застосовані запобіжні заходи чи намагалася залишити територію України, прокурор не надав. Водночас, слідчий суддя бере до уваги, що шкода, у завданні якої вона підозрюється, становить особливо великий розмір.

Доведені ризики є реальними, однак матеріали клопотання не свідчать, що запобігти їм може лише тримання під вартою. Прокурор, на якого ч. 1 ст. 183 КПК України покладає обов`язок довести недостатність більш м`яких запобіжних заходів, обмежився твердженням, що такі заходи не позбавлять підозрювану можливості контактувати зі свідком ОСОБА_10 та іншими свідками. Конкретних обставин, які б вказували, що підозрювана не виконуватиме заборону залишати житло та обов`язок утримуватися від спілкування зі свідками, у клопотанні не наведено і в судовому засіданні не доведено. Тому в задоволенні клопотання про застосування тримання під вартою належить відмовити.

Оскільки тримання під вартою не застосовується, питання про розмір застави за ч. 3 ст. 183 КПК України і доводи прокурора про виключний випадок у розумінні абзацу п`ятого ч. 5 ст. 182 КПК України слідчий суддя не вирішує.

Доводи сторони захисту про можливість обмежитися особистим зобов`язанням слідчий суддя не приймає. Особисте зобов`язання полягає лише у покладенні на підозрюваного обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України (ч. 1 ст. 179 КПК України), і не обмежує його перебування поза житлом. З огляду на тяжкість підозри, можливу конфіскацію майна та доведений ризик впливу на свідків такий захід не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваної.

Злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, карається позбавленням волі, тому умову ч. 2 ст. 181 КПК України для застосування домашнього арешту дотримано. Заборона залишати житло за місцем постійного проживання підозрюваної у нічний час, з 19 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин, разом із забороною відлучатися з населеного пункту, в якому вона мешкає, та іншими обов`язками, визначеними ч. 5 ст. 194 КПК України, достатня для запобігання доведеним ризикам. Такий захід зберігає для підозрюваної можливість працювати й утримувати неповнолітню дитину і пропорційний меті забезпечення кримінального провадження. З урахуванням умов воєнного стану з-під заборони виводяться випадки отримання невідкладної медичної допомоги, а також слідування до укриття, з укриття та перебування в ньому під час оголошеної повітряної тривоги.

Необхідність покладення на підозрювану обов`язків прибувати за кожною вимогою, не відлучатися з населеного пункту, в якому вона мешкає, утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні та здати на зберігання паспорт для виїзду за кордон випливає з обґрунтування клопотання, у якому прокурор просив покласти на ОСОБА_5 ці обов`язки (ч. 4 ст. 194 КПК України).

Строк дії ухвали визначається до 06.12.2026 включно, що не перевищує двох місяців з дня її постановлення (ч. 6 ст. 181, ч. 7 ст. 194 КПК України). Ухвала передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваної (ч. 3 ст. 181 КПК України).

З наведених підстав слідчий суддя, не роблячи передчасних висновків щодо винуватості ОСОБА_5 , дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання прокурора та застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час на підставі ч. 4 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 7-9, 131, 132, 176-178, 181, 186, 193, 194-196, 202, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволені клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025040000000394 від 03.10.2025 року за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю.

Покласти на підозрювану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі процесуальні обов`язки:

1) не залишати місце постійного проживання: АДРЕСА_1 з 19 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин без дозволу слідчого, прокурора або суду, за винятком випадків необхідності отриманні невідкладної медичної допомоги та слідування в укриття, з укриття та часу перебування в укритті під час оголошеної повітряної тривоги;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому вона фактично мешкає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, в залежності від стадії кримінального провадження

3) прибувати за кожною вимогою до слідчого, у провадженні якого буде знаходитись справа, прокурора, слідчого судді чи суду, в залежності від стадії кримінального провадження;

4) утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну

6) не вчиняти інших правопорушень.

Ухвала підлягає негайному виконанню органом Національної поліції України.

Строк дії ухвали до 06 грудня 2026 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу слідчого судді учасниками процесу може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1