Решение № 140735820, 19.10.2026, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/502/26

Провадження № 2/697/568/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Скирди Б.К.,

за участю секретаря судового засідання Шакало Л.С.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Біленчука С.М. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Канів Черкаської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» (далі також ТОВ «ФК «Віва Капітал», позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі також ОСОБА_2 , відповідач 1), ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , відповідач 2) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного договору № 227-К/ФО від 09.02.2024 про надання фінансового кредиту, укладеного між позичальником ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Віва Капітал», було надано кредит у розмірі 230 000,00 грн.

Відповідно до умов договору відповідач зобов`язалася щомісячно здійснювати погашення кредиту відповідно до графіку, що є додатком до кредитного договору, а також щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі, передбаченому додатком 1 до договору про надання фінансового кредиту.

Згідно п. 1.6 Договору, кредит надано строком на 36 календарних місяців з 09.02.2024 по 02.02.2027.

Відповідно до умов договору, відповідач 1 зобов`язалася щомісячно здійснювати погашення кредиту відповідно до графіку, що є додатком до кредитного договору, а також щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі, передбаченому п.2.1 кредитного договору.

Відповідно до п. 4.9.1. Договору, дострокове погашення кредиту може відбуватись за ініціативою кредитодавця у випадках, передбачених п. 5.4.3. даного Договору.

Так, згідно пункту 5.4.1 та 5.4.7 кредитодавець має право вимагати у позичальника та поручителя виконання умов договору.

ТОВ «ФК «Віва Капітал» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, що підтверджується платіжним дорученням № 68 від 09.02.2024.

Відповідач не надав своєчасно кредитодавцю грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала.

Відповідно до договору поруки 227-К/ФО П від 09.02.2024 ОСОБА_1 поручилась перед кредитодавцем за виконання позичальником зобов`язань за договором про надання кредиту № 227-К/ФО від 09.02.2024, укладеним між кредитодавцем та позичальником, зокрема щодо:

- повернення позичальником основної суми кредиту у розмірі 230 000,00 грн. згідно графіка платежів, що є додатком № 1 до основного договору;

- сплати позичальником процентів за користування кредитом у розмірі 143 233,69 грн. згідно графіка платежів, що є додатком № 1 до основного договору;

- виконання зобов`язань позичальника по сплаті неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання позичальником зобов`язань за основним договором.

Станом на 06.03.2026 сума до основного погашення фінансового кредиту за договором № 227-К/ФО від 09.02.2024 складає 143 690,88 грн., з яких: 125 079,34 грн. заборгованість за тілом кредиту; 18 611,54 грн. за відсотками.

На даний час відповідачі продовжують ухилятись від виконання зобов`язання, що є порушенням законних прав ТОВ «ФК «Віва Капітал».

17.02.2026 відповідачам було надіслано претензії, але вони залишені поза увагою.

Оскільки відповідачі ухиляються від сплати своєї заборгованості, позивач, для захисту своїх прав, звернувся до суду з вказаним позовом в якому просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість у розмірі 143 690,88 грн. за договором про надання фінансового кредиту № 227-К/ФО від 09.02.2024 грн. та понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 10 600,00 грн.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12.03.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, справа призначена до судового розгляду (а.с.39).

Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням відповідача ОСОБА_1 та її представника.

Представник позивача ТОВ «ФК «Віва Капітал» в судове засідання не з`явився, в позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника, проти винесення заочного рішення не заперечує (а.с.3-зворот).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання та розміщенням оголошення на веб-сайті суду. Повідомлення про причину неявки в судове засідання від відповідача до суду не надійшло, відзив на позов не надано.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечувала проти стягнення з неї заборгованості, оскільки брала кредит її свекруха і вона повинна була його віддати.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Біленчук С.М. у судовому засіданні заперечував проти стягнення з його довірителя заборгованості та пояснив, що ОСОБА_1 позовні вимоги не визнає та просить суд взяти до уваги при винесенні рішення у даній справі те, що договір поруки нею було укладено під впливом обману, так як її свекруха ОСОБА_2 обіцяла їй під час укладення договору поруки, що поверне борг відповідно позовних вимог протягом 3-х місяців і цього не зробила. Крім того, на укладання договору поруки її чоловік ОСОБА_3 , який на даний час перебуває у статусі «зниклого безвісти» у зв`язку зі службою в ЗСУ, згоди не надавав. Крім того, ОСОБА_1 особисто вважає, що строк дії поруки на даний час сплив та у зв`язку із вищевикладеним просить суд відмовити у задоволенні позову. Так, ОСОБА_1 має на утриманні 3-х неповнолітніх дітей, самостійно їх виховує, ніде не працює та не має змоги сплачувати вказану у позовних вимогах заборгованість.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, вивчивши матеріали справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, вислухавши пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 09.02.2024 між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ОСОБА_2 було укладено Договір № 227-К/ФО про надання фінансового кредиту (для фізичних осіб) (а.с.6-11).

Відповідно до п. 1.1. Договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику фінансовий кредит у розмірі 230 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, цільового характеру використання, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші обов`язкові платежі (загальні витрати за кредитом), а також виконати інші зобов`язання в повному обсязі в порядку та на умовах, визначених цим договором та внутрішніми правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, що діють на момент укладення договору та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 1.2. Договору, загальні витрати за кредитом становлять 143 233,69 грн. проценти за користування кредитом 143 233,69 грн.

Загальні вартість кредиту (тобто, загальна вартість виданого кредиту та загальні витрати за кредитом) згідно з додатком № 1 до цього договору становить 373 233,69 грн. (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п.п. 1.4. - 1.5. Договору, тип кредиту (кредит, кредитна лінія): кредит. Мета отримання кредиту: Споживчі цілі.

Відповідно до п. 1.6. Договору, строк кредитування: кредит надається строком на 36 календарних (місяців), з 9 лютого 2024 року по 8 лютого 2027 року. Продовження строку кредитування не передбачено умовами кредитного продукту.

Плата за користування кредитом за цим договором становить 35,0% річних від загальної суми виданого кредиту. Реальна річна процентна ставка становить 41,1% (п. 2.1. Договору).

ОРРПС (орієнтовна реальна річна процентна ставка) за кредитом становить 41,1%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача становить 373 233,69 грн. (п. 2.6. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, у якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів за користування кредитом, пені, а також інших зобов`язань за цим договором виступає порука, відповідно до договору поруки № 227-К/ФО П від 09.02.2024, укладеного між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 4.1. Договору, протягом строку, передбаченого п. 1.6 цього договору, позичальник зобов`язаний здійснювати повернення кредиту та сплачувати проценти за його користування частинами в розмірах, порядку та в строки, визначені згідно графіка платежів, що зазначений у додатку № 1 до цього договору та є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 5.4.3.2. Договору, кредитодавець має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів за весь час фактичного користування кредитом у випадку затримання сплати позичальником частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за кредитом, забезпеченим іпотекою, та за кредитом на придбання житла щонайменше на три календарні місяці.

Згідно з п. 5.4.7. Договору, у разі невиконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором, кредитодавець має право звернутися до поручителя з вимогою про погашення заборгованості, яка виникла в результаті невиконання позичальником зобов`язань за цим договором, та отримати забезпечене погашення у строки та в розмірах, зазначених у вимозі.

Додатком № 1 до Договору про надання фінансового кредиту (для фізичних осіб) № 227-К/ФО від 09.02.2024 є Графік платежів та таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки в якому кредитодавець ТОВ «ФК «Віва Капітал» та позичальник ОСОБА_2 узгодили розмір щомісячних платежів за кредитом, їх кількість, суму кредиту в розмірі 230 000,00 грн., проценти за користування кредитом 143 233,69 грн., реальна річна процентна ставка 41,126%, загальна вартість кредиту 373 233,69 грн. (а.с.11-зворот 12).

09.02.2024 ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ОСОБА_1 підписали Договір поруки № 227-К/ФО П у відповідності до якого поручитель поручається перед кредитодавцем за виконання громадянином України ОСОБА_2 зобов`язань за Договором про надання фінансового кредиту № 227-К/ФО від 09.02.2024, укладеним між кредитодавцем та позичальником, зокрема, зобов`язань щодо: повернення позичальником основної суми кредиту у розмірі 230 000,00 грн. згідно Графіка платежів, що є додатком № 1 до Основного договору; сплати позичальником процентів за користування кредитом у розмірі 143 233,69 грн. згідно графіка платежів, що є додатком № 1 до основного договору; виконання зобов`язань позичальника по сплаті неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання позичальником зобов`язань за основним договором (а.с.14-15).

Відповідно до розділу 2 Договору поруки, право кредитодавця вимагати від поручителя виконання зобов`язань, передбачених п. 1.1. даного договору, виникає в разі порушення позичальником строків погашення заборгованості, передбачених графіком платежів, що є додатком № 1 до основного договору, а також у разі невиконання позичальником зобов`язань по сплаті неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за основним договором. У разі порушення позичальником своїх зобов`язань за основним договором, позичальник і поручитель відповідають перед кредитодавцем як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й позичальник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків. Поручитель відповідає перед кредитодавцем за зобов`язаннями позичальника за основним договором у повному обсязі всім своїм майном.

Відповідно до п. 3.1.2. Договору поруки, після виконання зобов`язань позичальника за основним договором до поручителя, який виконав таке зобов`язання, переходять усі права кредитодавця за основним договором.

У разі поручення позичальником зобов`язань перед кредитодавцем за основним договором, поручитель зобов`язаний виконати пред`явлену кредитодавцем вимогу про погашення заборгованості в строк та в розмірі, зазначені у вимозі кредитодавця (п. 3.2.1. Договору поруки).

Кредитодавець ТОВ «ФК «Віва Капітал» свої зобов`язання за договором № 227-К/ФО від 09.02.2024 виконало в повному обсязі, а саме: надало відповідачу ОСОБА_2 кредит у розмірі, встановленому Договором, що підтверджується платіжною інструкцією № 68 від 09.02.2024, згідно з якою позичальнику ОСОБА_2 перераховано кошти в розмірі 230 000,00 грн., призначення платежу зарахування кредиту ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , згідно договору № 227-К/ФО від 09.02.2024 (а.с.20).

Відповідач не надала своєчасно кредитодавцю грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом та відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, таким чином, у порушення кредитного відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала.

З особової картки ОСОБА_2 по Договору кредиту № 227-К/ФО від 09.02.2024 вбачається, що ОСОБА_2 отримала кредитні кошти та здійснювала проплати по кредиту та нею було сплачено: 104 920,66 грн. тіла кредиту, 108 589,34 грн. відсотків. Залишок заборгованості по кредиту станом на 09.03.2026 становить: 125 079,34 грн. тіло кредиту, 18 611,54 грн. відсотки (а.с.24).

17.02.2026 ТОВ «ФК «Віва Капітал» направило ОСОБА_2 претензію-вимогу про повне дострокове виконання зобов`язань за договором 227-К/ФО про надання фінансового кредиту від 09.02.2024 в якій повідомили про необхідність достроково в 5-ти денний термін погасити заборгованість за договором, яка станом на 17.02.2026 становить 141 651,92 грн. (а.с.21).

Також, 17.02.2026 ТОВ «ФК «Віва Капітал» направило ОСОБА_1 претензію-вимогу про повне дострокове виконання зобов`язань за договором 227-К/ФО про надання фінансового кредиту від 09.02.2024 в якій повідомили про необхідність достроково в 5-ти денний термін погасити заборгованість за договором, яка станом на 17.02.2026 становить 141 651,92 грн. (а.с.22-зворот 23).

Проте вказані вимоги були залишені відповідачами без реагування.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

До того ж, відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За умовами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ст. 548 ЦК України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (ч.ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України).

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 уклала з ТОВ «ФК «Віва Капітал» кредитний договір № 227-К/ФО від 09.02.2024 та отримала кредитні кошти у розмірі 230 000,00 грн.

Даний кредитний договір був забезпечений договором поруки № 227-К/ФО П, укладеним 09.02.2024 з ОСОБА_1 , який був підписаний нею особисто.

Однак, взяті на себе зобов`язання ОСОБА_2 своєчасно та в порядку, передбаченому кредитним договором, належним чином не виконала та кредитні кошти не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 06.03.2026 складає 143 690,88 грн., з яких: 125 079,34 грн. заборгованість за тілом кредиту, 18 611,54 грн. заборгованість за відсотками. Строк кредитування становить до 08.02.2027, а проценти кредитодавцем нараховувались в межах строку дії договору до 09.03.2026. Після 09.03.2026 жодних нарахувань ТОВ «ФК «Віва Капітал» не здійснювало.

Внаслідок невиконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань зі сплати заборгованості, у ТОВ «ФК «Віва Капітал» виникло право звернутися з вимогою про сплату заборгованості до самого боржника ОСОБА_2 та до її поручителя ОСОБА_1 .

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_2 порушила умови договору, беручи до уваги досліджені докази та надані пояснення учасників процесу, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення залишку заборгованості за кредитом в розмірі 143 690,88 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а саме: з відповідачів на користь позивача у солідарному порядку слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 227-К/ФО від 09.02.2024 у розмірі 143 690,88 грн.

Надаючи оцінку доводам представника відповідача про те, що чоловік відповідача ОСОБА_1 є військовослужбовцем та зник безвісти в зв`язку зі службою в ЗСУ, суд зазначає наступне.

Відповідно до повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2/113 від 20.03.2026, чоловік ОСОБА_1 с-т ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , старший бойовий медик механізованої роти механізованого батальйону в/ч НОМЕР_2 , виконуючи бойове завдання по захисту батьківщини, зник безвісти 12.03.2026 в районі н.п. Сіверськ Бахмутського району Донецької області.

Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що зміст наведеної норми свідчить про те, що вона спрямована на врегулювання правовідносин між кредитодавцем та військовослужбовцем чи його дружиною (чоловіком), як позичальником, тобто особою, яка безпосередньо отримала кредитні кошти та є стороною основного зобов`язання.

Як вбачається зі ст.ст. 553, 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником, при цьому його відповідальність є акцесорною (додатковою) та похідною від основного зобов`язання боржника.

Отже, поручитель не є стороною кредитного договору в частині користування кредитними коштами, а лише забезпечує виконання зобов`язання позичальником. Нарахування процентів за користування кредитом є платою саме за користування коштами позичальником, а не видом відповідальності поручителя.

З огляду на викладене, положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не поширюється на правовідносини, у яких дружина військовослужбовця виступає поручителем, а не позичальником.

Відтак, посилання сторони відповідача на статус чоловіка поручителя «зниклий безвісти під час служби в ЗСУ» як на підставу для відмови у задоволенні позову є необґрунтованими, оскільки базуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права та не враховують правову природу договору поруки.

Щодо посилання сторони відповідача на ту обставину, що договір поруки нею було укладено під впливом обману, так як її свекруха ОСОБА_2 обіцяла під час укладення договору поруки, що поверне борг протягом 3-х місяців, суд зазначає наступне.

Згідно приписів ч. 1 ст. 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї із сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Проте суд констатує, що ОСОБА_1 не зазначені обставини, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору, договору поруки, вимогам законодавства та про несправедливість його умов, так як доводи ОСОБА_1 про введення в оману при укладенні договору спростовуються самим змістом договорів, в яких чітко зазначено всі умови.

Досліджуючи доводи представника відповідача, суд зазначає, що сам по собі факт того, що на момент укладення договору поруки ОСОБА_2 обіцяла швидко погасити заборгованість за кредитним договором, не свідчить про вчинення ТОВ «ФК «Віва Капітал» обману щодо ОСОБА_1 та не є достатнім для висновку про недійсність договору поруки.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 особисто підписала договір поруки, яким поручилася за виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором № 227-К/ФО від 09.02.2024.

Умовами договору поруки прямо визначено обсяг відповідальності поручителя за зобов`язаннями ОСОБА_2 за кредитним договором № 227-К/ФО від 09.02.2024. Саме по собі не погашення заборгованості ОСОБА_2 протягом обіцяного під час укладення кредитного договору строку не свідчить про відсутність у поручителя вільного волевиявлення на укладення договору поруки та не підтверджує наявності передбаченого статтею 230 ЦК України обману.

Крім того, суд зазначає, що поручитель не позбавлений права цікавитись станом погашення боржником кредиту, отримувати відповідні офіційні довідки, оскільки у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Таким чином, доводи представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Біленчука С.М. не містять належного обґрунтування того, у чому саме полягає передбачений статтею 230 ЦК України обман ОСОБА_1 при укладенні договору поруки.

Також суд зазначає, що в разі виконання поручителем обов`язку щодо погашення заборгованості боржника за кредитним договором, до поручителя переходить право вимоги до позикодавця за кредитним договором.

Щодо посилання сторони відповідача ОСОБА_1 на те, що її чоловік не надавав згоди на укладення договору поруки, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої-третьої статті 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Разом із тим, частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Така норма закону визначає правила розпорядження подружжям майном, що є об`єктом права їх спільної сумісної власності. Таке розпорядження здійснюється шляхом укладення дружиною та/або чоловіком різноманітних правочинів з іншими особами. Якщо правочин щодо спільного майна укладає один з подружжя, то воля другого з подружжя, його згода на укладення правочину має бути з`ясована окремо.

Системний аналіз зазначених норм надає підстави для висновку, що для укладення договору поруки (за яким стороною договору виступає один з подружжя) отримання згоди другого з подружжя не потрібне, оскільки цей правочин не стосується спільного майна подружжя. Укладаючи договір поруки, поручитель не розпоряджається спільним майном подружжя, він стає учасником зобов`язальних правовідносин.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 545/2358/19.

Доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що її чоловік не надавав згоду на укладення договору поруки не заслуговують на увагу з огляду на те, що згода одного з подружжя при укладенні договору поруки не потрібна, оскільки оспорюваний договір не є договором щодо розпорядження спільним майном подружжя.

Щодо посилання відповідача ОСОБА_1 на закінчення строку дії поруки, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим, з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

Такі умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов`язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов`язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.

Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов`язань поручителя, а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов`язання застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, як умови чинності поруки, слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, договором чи законом установлено строк її дії, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов`язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі й застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Таким чином, вимогу до поручителя про виконання ним зобов`язання за договором поруки слід пред`явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем).

Отже, непред`явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов`язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов`язанням.

09.02.2024 року ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Віва Капітал» уклали договір про надання фінансового кредиту № 227-К/ФО, строк кредитування 36 місяців з 09.02.2024 по 08.02.2027.

Цього ж дня з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ОСОБА_1 був укладений договір поруки, за яким поручитель несе солідарну відповідальність разом із позичальником.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, ОСОБА_2 з січня 2026 року припинила вносити чергові платежі за кредитом, а в лютому 2026 року ТОВ «ФК «Віва Капітал» направило відповідачам (позичальнику та поручителю) претензію-вимогу про повне дострокове виконання грошових зобов`язань.

10.03.2026 ТОВ «ФК «Віва Капітал» звернулося до суду позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Як уже зазначалось, відповідно до ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК України).

З аналізу вказаних норм матеріального права, а також з ст. 599 ЦК України вбачається, що сторонами у розділі 5 договору поруки було досягнуто згоди щодо терміну, з настанням якого договір втрачає свою дію, а саме з припинення дії основного договору.

Доказів виконання боргових зобов`язань в повному обсязі ОСОБА_1 до суду не надано, а судом не встановлено.

Тобто, судом з`ясовано, що зобов`язання за кредитним договором від 09.02.2024 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виконані не були.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд України в своїй постанові від 18.07.2012 року у справі № 6-78цс12 зазначив: «Якщо в договорі поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов`язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.»

Згідно правової позиції ВСУ, викладеної у постанові від 14.06.2017 року у справі № 6-1009цс17: «Якщо договором поруки передбачений строк її дії «до повного припинення зобов`язань боржника», то строк «чинності поруки» все одно складає шість місяців з моменту обов`язку боржника виконати основне зобов`язання».

Відповідно до постанови ВСУ від 17.09.2014 року у справі № 6-53цс14, пред`являтися до поручителя має саме позовна вимога і якщо саме позовна вимога протягом шестимісячного строку не була пред`явлена, то мають місце наслідки, вказані в ч. 4 ст. 559 ЦК України, а саме припинення поруки.

Як встановлено судом, спірний договір поруки з боку ОСОБА_1 був підписаний нею особисто, при підписанні вона усвідомлювала значення своїх дій, розуміла зміст цих договорів, погодилася з його умовами.

Обидві сторони договору поруки за власним бажанням, відповідно до вимог ст. ст. 627, 628 ЦК України, уклали договір поруки, а їх поведінка була направлена на виконання умов цього договору.

Проте, за відсутності доказів, у суду немає підстав стверджувати, що строк виконання зобов`язання був змінений. Тому шестимісячний строк чинності договору поруки слід відраховувати з дня настання строку виконання основного зобов`язання в повному обсязі, отже, на час пред`явлення позову порука є чинною.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-243цс19) зазначено, що «в разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. У разі пред`явлення вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання, в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється в частині відповідних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Разом з тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань. Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 758/6863/14-ц (провадження № 14-224цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18).

За таких обставин, суд вважає, що посилання відповідача ОСОБА_1 на закінчення строку дії поруки є недоведеними та необгрунтованими.

Саме по собі посилання відповідача ОСОБА_1 на скрутний матеріальний стан та неможливість виконати зобов`язання не може слугувати окремою легітимною підставою для невиконання зобов`язання та відмови в позові.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи, що отримані та використані відповідачем ОСОБА_2 кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 227-К/ФО від 09.02.2024 в розмірі 143 690,88 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких, в тому числі, є й витрати на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідачів на його користь 10 600,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до норм ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено з матеріалів справи, що 02.01.2025 між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та Адвокатським бюро «Грушевий Ю.В.» було укладено договір № 1 про надання правової допомоги, відповідно до якого предметом договору є в тому числі: складання претензій, позовних заяв, клопотань, заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (а.с.28-30).

03.03.2026 між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та Адвокатським бюро «Грушевий Ю.В.» підписано Акт виконаних робіт відповідно до договору про надання правової допомоги № 1 від 02.01.2025, згідно якого АБ «Грушевий Ю.В.» надав наступні послуги щодо захисту майнових інтересів ТОВ «ФК «Віва Капітал» щодо стягнення кредитної заборгованості боржника: опрацювання кредитної справи боржника 3 год.; надання усної консультації 1 год.; опрацювання державних реєстрів з приводу майнового стану 1 год.; пошук контактів боржника, його місцезнаходження згідно відкритих джерел 1 год.; підготовка пропозицій дій відносно позичальника 0,5 год.; підготовка та направлення претензії 3 год.; здійснення телефонних дзвінків за відомими контактами 0 год.; підготовка та подання позовних матеріалів 5 год. Сторони домовились, що вартість наданих послуг складає 10 600,00 грн. (а.с.31).

Відповідно до рахунку № 03/03-03 від 03.03.2026, АБ «Грушевий Ю.В.» виставив рахунок ТОВ «ФК «Віва Капітал» в сумі 10 600,00 грн. за підготовку та подання позовних матеріалів відносно ОСОБА_2 участь у судовому засіданні (а.с.27).

Відповідно до платіжної інструкції № LK1224/4 від 03.03.2026, ТОВ «ФК «Віва Капітал» перерахувало АБ «Грушевий Ю.В.» грошові кошти в сумі 10 600,00 грн., призначення платежу оплата за підготовку та подання позовних матеріалів відносно позичальника, участь у судовому засіданні, договір № 1 від 02.01.2025 та рах № 03/03-03 від 03.03.2026 без ПДВ (а.с.26).

У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, матеріального стану відповідача ОСОБА_1 (наявності на утриманні трьох малолітніх дітей), суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідачів в рівних частинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що під час розгляду справи в суді позивачем понесені судові витрати у вигляді судового збору за подання позову до суду в сумі 2 662,40 грн.. Оскільки позов суд вважає за необхідне задовольнити повністю, тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 662,40 грн., тобто по 1 331,20 грн. з кожного відповідача, враховуючи, що п.35 Постанови № 10 Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 227-К/ФО від 09.02.2024 в розмірі 143 690,88 грн. (сто сорок три тисячі шістсот дев`яносто гривень, 88 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частинах на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» витрати на правову допомогу в розмірі 4 500,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот гривень, 00 копійок), тобто по 2 250,00 грн. (дві тисячі двісті п`ятдесят гривень, 00 копійок) з кожної.

В іншій частині вимог про стягнення витрат на правову допомогу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частинах на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал» понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі по 1 331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня, 20 копійок) з кожної.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 19.10.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Віва Капітал», код ЄДРПОУ 40860735, адреса місцезнаходження: вул. Таранця, 20, м. Шпола, Черкаська область, 20600.

Відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач 2: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Головуючий Б . К . Скирда