Решение № 140735809, 19.10.2026, Драбівський районний суд Черкаської області

Справа № 692/1136/26

Провадження № 2/692/908/26

19.10.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року с-ще Драбів

Драбівський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Левченко Л.О.

за участю секретаря Савенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

І. Заяви, клопотання та процесуальні дії по справі.

Ухвалою суду від 28 липня 2026 року провадження по справі відкрите в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін. В ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

05.08.2026 від відповідача ОСОБА_2 надійшли: клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та відзив на позов, що містить запитання до позивача в порядку ст. 93 ЦПК України.

12.08.2026 від представника позивача адвоката Пух С.Л. надійшла відповідь на відзив, що також містить відповіді на питання, поставлені відповідачем.

17.08.2026 від відповідача ОСОБА_2 надійшло заперечення щодо відповіді на відзив.

Також 17.08.2026 від відповідача надійшла зустрічна позовна заява про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 та стягнення аліментів на утримання дитини.

Ухвалою суду від 24.08.2026 у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Ухвалою суду від 24.08.2026 у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання дитини відмовлено.

21.09.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору.

08.10.2026 від представника позивача адвоката Пух С.Л. надійшло заперечення на клопотання відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору.

12.10.2026 від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Щодо клопотання сторони відповідача про закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмету спору суд зазначає наступне.

Своє клопотання відповідач обґрунтував тим, що працює у виконавчому комітеті Великохутірської сільської ради та за його заявою Великохутірською сільською радою було видано розпорядження № 07-03/150-К від 17.08.2026 «Про добровільне відрахування аліментів із заробітної плати». З відповідача утримано аліменти у розмірі 5404,84грн., що відповідає заявленій позивачкою розмірній частці . Вказав, що забезпечив добровільне відрахування аліментів з єдиного і основного джерела доходу. Тому вважає відсутнім предмет спору на даний час та просив закрити провадження по справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Сторона позивача не погодилась з вказаним клопотанням, у своєму запереченні представник позивача вказала, що наведені відповідачем обставини не свідчать про припинення предмета спору, а підтверджують лише факт здійснення відповідачем добровільного відрахування аліментів за окремий місяць після звернення позивача до суду. Вказала, що позивач звернулась до суду з вимогою про встановлення обов`язку відповідача щомісячно сплачувати аліменти на утримання дитини. Спірне правовідношення є триваючим, а позовна заява стосується не лише вже отриманих коштів, а й належного забезпечення утримання дитини протягом усього періоду до досягнення нею повноліття. Добровільне відрахування аліментів не врегульовує це питання у повному обсязі, здійснюється на підставі його власної заяви та відповідного розпорядження роботодавця і такий порядок не створює для відповідача відповідного юридичного обов`язку, який виникне на підставі рішення суду. Відповідач може припинити добровільне відрахування коштів шляхом відкликання відповідної заяви або зміни обставин, на підставі яких здійснюється відрахування і позивач та дитина не отримають юридичної гарантії регулярного та обов`язкового отримання аліментів. Вказала, що волевиявлення відповідача щодо добровільного відрахування аліментів не може підміняти судове рішення та позбавляти позивача прав на судовий захист. Звернула увагу на поведінку відповідача, який у відзиві заперечував проти задоволення позову, а в подальшому змінив позицію та почав сплачувати аліменти та вважала, що ставлення відповідача до обов`язку сплачувати аліменти може змінюватись залежно від обставин, а добровільна сплата за окремий період на може гарантувати утримання дитини в подальшому. Також звернула увагу на відсутність договору про сплату аліментів між сторонами. Наголосила, що на момент звернення до суду з позовом між сторонами існував спір щодо належного виконання відповідачем обов`язку з утримання малолітньої дитини і здійснення відповідачем окремого добровільного платежу не свідчить про повне і статочне врегулювання спору. Вказала, що між сторонами залишилось неврегульованим питання щодо встановлення обов`язку відповідача сплачувати аліменти на утримання дитини та що не відмовляється від позову і не заявляє про відсутність спору. Просила відмовити у задоволені клопотання про закриття провадження по справі у зв`язку з відсутністю предмету спору та продовжити розгляд справи по суті заявлених позовних вимог.

Таким чином твердження відповідача про відсутність спору не підтверджено стороною позивача, а позивач бажає, щоб питання отримання аліментів було врегульовано відповідним рішенням суду, тому суд вважає, що у даному випадку між сторонами наявний спір щодо способу стягнення аліментів та їх розміру. Враховуючи викладене, суд ухвалює відмовити у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору та продовжує розгляд справи.

ІІ. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

Свою позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 05.07.2019 зареєструвала шлюб з відповідачем. Від шлюбу сторони мають спільну неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачем у м. Черкаси. Позивач вказує, що несе основний тягар по утриманню дитини, забезпечуючи харчування, одяг взуття, засоби гігієни та лікування, побутові потреби та навчання дитини та що відповідач свого обов`язку щодо матеріального утримання належними чином не виконує, регулярна допомога відсутня, регулярні грошові кошти на потреби дитини не надаються, участь у покритті витрат на лікування, навчання і розвиток відповідач не бере. За таких умов позивач просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі всіх видів заробітку (доходу) відповідача але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, з моменту звернення до суду з цим позовом до досягнення дитиною повноліття.

05.08.2026 від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив, у якому той проти задоволення позовних вимог заперечував. Вказав, що як батько повністю та всебічно забезпечує дитину, бере регулярну фінансову та фактичну участь у житті дитини ОСОБА_3 , щомісячно і в повному обсязі оплачує послуги дитячого садка, який відвідує дитина, систематично та за власні кошти купує дитині одяг, взуття, іграшки та розвиваючі матеріали, забезпечує її щоденні потреби у їжі, продуктах харчування, медикаментах та засобах гігієни шляхом їх передачі позивачу, щотижня привозить дитині продукти харчування, вирощені відповідачем та його батьками на власному городі. Вказав, що оскільки виконує свій обов`язок щодо забезпечення дитини, матеріально її забезпечуючи понад базові потреби, вважає відсутніми правові підстави для примусового стягнення аліментів, звернення позивача з позовом вважає безпідставним не спрямованим на реальний захист інтересів дитини. Зазначив, що право дитини на утримання фактично реалізується, тому нема порушеного права, яке б потребувало судового захисту у вигляді стягнення аліментів. Зазначив, що позивач не надала доказів неучасті відповідача в утриманні, ухиленні від утримання або про недостатність такого утримання. Також зазначив, що доказів проживання дитини з матір`ю не надано. Вказав, що після народження дитини подружжя ОСОБА_4 проживало разом з батьками позивача, де дитина відвідувала дошкільний заклад і обоє батьків брали участь у житті дитини. 22.05.2026 позивач разом з малолітнім сином виїхала, не поставивши відповідача до відома куди саме виїжджає та забрала документи дитини з дитячого садка. Зазначив, що з метою не травмувати дитину не перешкоджав виїзду позивачки. Поставив запитання позивачу відповідно до ст. 93 ЦПК України:

1. Чи зверталась позивач до відповідача за матеріальною допомогою на утримання дитини?

2. Чи просила позивач оплатити послуги дитячого садочка відповідача та чи оплачував рахунки відповідач за дитячий садок за відвідування дитини?

3. Якщо позивач зверталась до відповідача з проханням про надання матеріальної допомоги на утримання дитини то чи задовольняв їх відповідач?

4. Чи відмовляв колись відповідач у наданні матеріальної допомоги на утримання сина?

5. Які саме регулярні та додаткові витрати на дитину позивач несе щомісяця?

6. Чим обґрунтована сума аліментів, які позивач вимагає у позові?

7. Яку суму добровільної допомоги на утримання сина позивач отримала від відповідача за період з 20.05.2026 по 01.08.2026?

8. Чи погоджувала 22.05.2026 ОСОБА_1 виїжджаючи спільно з дитиною ОСОБА_3 подальше проживання з матір`ю чи батьком - з батьком дитини ОСОБА_2 та чи було узгодження будь-яке між сторонами про подальше проживання їх спільного сина ОСОБА_5 ?

Просив врахувати вказаний відзив, у позові відмовити повністю та стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати по справі.

12.08.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач з доводами відповідача не погодилась. Підтвердила, що сторони після народження сина проживали з батьками відповідача до травня 2026 року. Зазначила про наявність конфліктних ситуацій у сім`ї, свідком яких був малолітній син сторін, внаслідок чого позивач прийняла рішення припинити спільне проживання та разом з дитиною переїхати в м. Черкаси. Вказала, що сам переїзд не був раптовим та що відповідач був обізнаний про підготовку до переїзду, також був особисто присутнім під час виїзду позивачки з місця спільного проживання та особисто допомагав завантажувати речі. Зазначила, що документи дитини з дитячого садка у с. Великий Хутір забрала після переїзду та що 29.05.2026 сторони обговорювали питання, пов`язані з дитиною. Вказала, що відповідачу була відома адреса місця проживання дитини у м. Черкаси, і він неодноразово особисто приїздив у м. Черкаси та забирав сина за місцем його фактичного проживання. Також вказала, що не заперечує того, що відповідач у період спільного проживання брав участь у житті дитини та здійснював окремі витрати, сторони проживали разом і природно, що обоє батьків брали участь у забезпеченні дитини, проте вказала, що така участь не означає, що відповідач після припинення спільного проживання повністю та регулярно виконує свій обов`язок щодо утримання дитини. Зазначила, що оплата відповідачем дитячого садка, придбання речей та продуктів харчування та інші витрати є окремими витратами, які не свідчать про встановлений між батьками порядок регулярного матеріального утримання дитини. Вказала, що відповідач не надав доказів існування між сторонами домовленості про конкретний, регулярний і достатній розмір коштів, які він щомісяця несе по утриманню дитини. Вважала, що придбання відповідачем окремих речей для дитини не свідчить про повне виконання ним свого обов`язку щодо її утримання та наголосила, що після припинення спільного проживання саме вона щоденно забезпечує потреби дитини та несе витрати пов`язані з її утриманням. Позивач проживає у м. Черкаси у орендованій квартирі, а відповідач проживає у с. Великий Хутір Золотоніського району Черкаської області. Вказала, що позов не є штучним, а його предметом є кошти на утримання спільного сина. Вважала розмір аліментів обґрунтованим та таким, що відповідає інтересам дитини.

Надала відповіді на питання, поставлені відповідачем у відзиві:

На питання 1 відповіла ствердно, вказавши, що позивач пропонувала відповідачу добровільно перераховувати кошти на її банківський рахунок для утримання дитини з зазначенням у призначенні платежу як аліментів.

На питання 2 вказала, що відповідач оплачував послуги закладу дошкільної освіти, який відвідував син сторін та що між сторонами існувала домовленість про оплату послуг дитячого садка по черзі і такі витрати несли як позивач, так і відповідач.

На питання 3 вказала, що відповідач не здійснював регулярного перерахування коштів на утримання дитини на банківський рахунок із призначенням платежу «аліменти» як це пропонувала позивач. Після припинення спільного проживання відповідач грошові кошти на поточне утримання дитини позивачці не передавав, а окремі витрати відповідача, пов`язані з оплатою дитсадка, спортивного костюму чи іграшки не є тотожними регулярному грошовому утриманню та не охоплюють усіх витрат, необхідних для її повсякденного забезпечення.

На питання 4 відповідала, що безпосередньо у надані конкретної матеріальної допомоги до відповідача не зверталась тому у такому формулюванні він їй не відмовляв. Позивач пропонувала відповідачу добровільно сплачувати аліменти шляхом регулярних платежів, на що той відповів, що спочатку сторони мають розірвати шлюб, а після цього будуть вирішувати питання аліментів.

На питання 5 відповіла, що щоденно забезпечує дитину всім необхідним і до її регулярних витрат належать витрати на харчування, одяг, взуття, засоби гігієни, побутові потреби дитини, лікування у разі необхідності, оплата послуг, пов`язаних з доглядом та розвитком дитини та інші повсякденні витрати. Також вказала, що несе витрати пов`язані з орендою жила, комунальними та побутовими потребами.

На питання 6 відповіла, що заявлений розмірі аліментів обґрунтовано необхідністю забезпечення належного та регулярного утримання малолітньої дитини з урахуванням її віку, повсякденних потреб та витрат. Вказала, що участь обох батьків в утриманні дитини має бути регулярною та пропорційною, а не залежати від окремих разових витрат.

На питання 7 відповіла, що безпосередньо грошових коштів від відповідача на утримання дитини не отримувала, відповідач здійснював окремі платежі за реквізитами закладу дошкільної освіти, оплата дитсадка здійснювалась обома батьками платежі за дитсадок не можуть розглядатись як повне або систематичне утримання дитини, а частина наданих відповідачем платіжних документів стосується періоду, коли дитина відвідувала заклад у с. Великий Хутір.

На запитання 8 відповіла, що окремої домовленості між сторонами про визначення місця проживання дитини не було. Вказала, що відповідач був обізнаний про підготовку позивача до переїзду, допомагав вантажити речі, а після переїзду продовжував спілкуватись з дитиною.

Просила доводи відповідача, викладені у відзиві відхили, позов про стягнення аліментів задовольнити.

17.08.2026 від відповідача надійшло заперечення щодо відповіді на відзив. У запереченні відповідач звернув увагу, що позивачем визнається факт оплати відповідачем послуг закладу дошкільної освіти та наголосив, що протягом усього часу спільного проживання та після травня 2026 року систематично і добровільно ніс витрати на утримання сина ОСОБА_3 , від забезпечення дитини харчуванням одягом, медичними засобами та іграшками не відмовлявся, купуючи їх безпосередньо або передаючи кошти. Заперечив наявність напруженої атмосфери у сім`ї до переїзду позивача. Вказав, що переїзд відбувався спокійно, а фактичне вивезення дитини та зміна місця її проживання відбулась без попереднього узгодження з батьком. Зазначив, що відповіді позивача на письмові питання підтверджують її свідоме ігнорування будь-якої іншої матеріальної допомоги на дитину крім вимог щодо сплати за її власними правилами. Вказав, що брав та бере участь у фінансовому забезпеченні дитини шляхом оплати садочка, придбання одягу та забезпечення харчування на суму приблизно 1000грн. як повертає дитину після побачень до м. Черкаси. Вказав, що ним прийнято рішення та подано заяву до роботодавця щодо добровільного утримання частини заробітної плати на утримання дитини ОСОБА_3 .

Дослідивши матеріали справи, зміст вимог та заперечень сторін та надані докази на їх підтвердження суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ІІІ. Встановлені судом фактичні обставини.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , виданого 05.07.2019, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 05.07.2019 у виконавчому комітеті Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області, про що складено відповідний актовий запис № 04. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини: ОСОБА_4 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого 08.12.2020 Драбівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та його батьками вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно довідки закладу дошкільної освіти № 35 «Горобинка» Черкаської міської територіальної громади № 01-10/2/47 від 07.07.2026 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує ЗДО № 35 «Горобинка» з 02.06.2026 та здобуває дошкільну освіту в різновіковій групі загального типу № 3 «Усмішка» на денній формі навчання.

Згідно даних витягу з Реєстру територіальної громади № 2026/009707865 від 12.06.2026 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб Великохутірської сільської ради № 02-35/1-121 від 12.06.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані, поряд з іншими, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно платіжної інструкції № 8418-3539-4108-5376 від 15.06.2026 ОСОБА_2 сплатив 904,00грн. отримувачу: Виконавчий комітет Великохутірської сільської ради Золотоніського району Черкаської області з призначенням платежу: плата за харчування ОСОБА_3 ДО «Сонецко» с. Великий Хутір.

Згідно платіжної інструкції № 9418-6302-6665-6453 від 18.06.2026 ОСОБА_2 сплатив 974,00грн. отримувачу: Департамент освіти та гуманітарної політики виконкому ЧМР (дитсадки) з призначенням платежу дитсадок № 35, група 3, 974,00грн. ПІБ дитини ОСОБА_3 .

Згідно платіжної інструкції № 9420-7825-1736-6215 від 09.07.2026 ОСОБА_2 сплатив 1272,79грн. отримувачу: Департамент освіти та гуманітарної політики виконкому ЧМР (дитсадки) з призначенням платежу дитсадок № 78, група 4, 1272,79грн. ПІБ дитини ОСОБА_3 .

Згідно даних з невідомого сервісу вбачається перерахування коштів у розмірі 1775,00грн. 30.05.2026 з картки НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , категорія одяг та взуття.

Згідно копії фіскального чеку ЕК № 6983458695 від 0.05.2026 було придбано костюм, тваринку Динозавр та мильні бульбашки на загальну суму 1775,00грн.

Згідно копії чеку від 31.07.2026 аптеки ТОВ «Подорожник», м. Черкаси, було придбано лікарські засоби на суму 638,50грн.

На чорно-білому фото формату А4 зображено хлопчика віком 5-10 років, що знаходиться на подвір`ї домоволодіння.

Згідно копії платіжної інструкції Монобанк від 02.08.2026 платник ОСОБА_1 перерахувала отримувачу: Департамент освіти та гуманітарної політики виконкому ЧМР (дитсадки) з призначенням платежу, кошти у розмірі 298,79грн. з призначенням платежу: за харчування від ОСОБА_1 , за ОСОБА_7 , ДНЗ № НОМЕР_4 , група 3.

Згідно копії заяви від 28.05.2026, адресованої директору ЗДО «Сонечко» Великий Хутір, ОСОБА_1 просить відрахувати її сина ОСОБА_3 із закладу дошкільної освіти з 28.05.2026.

Згідно платіжної інструкції № 8392-7496-4123-4699 від 02.10.2025 ОСОБА_1 сплатила кошти у розмірі 350,00грн. отримувачу Гук у Черк.обл/тг сел.Вел. Хут/25010100 з призначенням платежу сплата за харчування дитини у ЗДО.

Згідно ухвали Драбіського районного суду Черкаської області від 30.06.2026 відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Згідно Декларації № 0001-6Н2А-Р410 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу довіреною особою пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом ОСОБА_3 є ОСОБА_2 , законним представником пацієнта є ОСОБА_1 .

Згідно довідки ТОВ «Сінево Україна» № 153 від 15.07.2026 ОСОБА_1 працює у ТОВ «Сінево Україна» в м. Черкаси з 11.06.2026.

Згідно договору оренди квартири № 121 від 25.05.2026, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 , предметом договору є оренда квартири в АДРЕСА_2 . Серед осіб, що проживають на момент підписання договору вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Згідно платіжної інструкції № Р24А6243565493D5572 від 04.08.2026 платник ОСОБА_2 переказав отримувачу ОСОБА_1 кошти у розмірі 2010,05грн. з призначенням платежу переказ власних коштів. Для оплати садочка ОСОБА_5 .

Згідно копії заяви на ім`я в.о. сільського голови ОСОБА_9 від 17.08.2026, ОСОБА_2 просить щомісячно, починаючи з 01.08.2026 утримувати з його заробітної плати аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 25% від суми заробітної плати одержувачу ОСОБА_1 , які утримувати до моменту подання ним окремої заяви чи зміни умов цих утримань.

Згідно копії розпорядження Великохутірської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 17.08.2026 №07-03/150-К відділу бухгалтерського обліку та звітності вказано здійснювати щомісячне відрахування аліментів із заробітної плати та всіх видів доходу з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 25% від суми заробітної плати.

Згідно даних про нарахування заробітної плати ОСОБА_2 за 08/2026 вказано, зокрема, про аліменти у розмірі 5404,84грн.

Згідно даних про Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перахованого) податку та військового збору відповідь на запит в електронному вигляді від 21.09.2026, ФПО ОСОБА_2 , за період січень-липень 2026 року єдиним джерелом доходу ОСОБА_2 вказана заробітна плата у виконкомі Великохутірської сільської ради.

Згідно даних про нарахування заробітної плати ОСОБА_2 за 09/2026 вказано, зокрема, про аліменти у розмірі 5197,11грн.

Згідно інформаційної довідки № 497149505 від 07.10.2026 - Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, Інформація у вказаних реєстрах щодо особи: ОСОБА_2 , відсутня.

ІV. Норми права, що підлягають застосуванню та висновки суду.

Статтями 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батько та мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Окрім того, ратифікувавши у 1991 році Конвенцію про права дитини 1989 року, Україна прийняла на себе міжнародно-правові зобов`язання по здійсненню міжнародних стандартів прав дитини, відповідно з якими вона повинна забезпечити добробут, охорону здоров`я, житло, освіту для кожної дитини без будь-якої дискримінації, забезпечити якнайкраще здійснення інтересів і прав дитини в усіх сферах суспільного життя. Норми цієї Конвенції, відповідно до ст. 9 Конституції України діють як складова національного законодавства України з 27 вересня 1991 року, тобто з часу її ратифікації Україною.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька дитини. Виконання передбачених статтею 150 СК обов`язків батьків щодо виховання та розвитку дитини пов`язане з належним утриманням дитини, від якого залежить забезпечення умов для розвитку дитини здоровою як фізично так і духовно. Тому, визначений на законодавчому рівні прожитковий мінімум для дитини певного віку має забезпечуватись насамперед батьками дитини.

Суд виходить також із захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, збереження того рівня життя, який вони б мали тоді, коли утримувалася обома батьками, оскільки стягнення аліментів якраз і забезпечить надійний захист інтересів дитини та отримання нею надійного стабільного матеріального утримання з боку батька.

Положення ч.ч. 1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини, ст.ст.181,182 СК України дають підстави для висновку про те, що суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з мотивів належної участі в утриманні дитини шляхом надання грошових коштів, придбання товарів та оплати послуг і надання позивачу грошових коштів та добровільного виконання обов`язку сплати аліментів на підставі його власної заяви до роботодавця.

Позивач не заперечує часткову участь відповідача в утриманні дитини, проте вказує що основний тягар по утриманню сина несе самостійно, між сторонами на момент звернення до суду існував спір щодо належного виконання відповідачем обов`язку по утриманню малолітньої дитини. Добровільні виплати відповідача повністю залежать від особистою волі та не є гарантованими, турбується, що відповідач може змінити свою позицію щодо обов`язку сплачувати аліменти в залежності від обставин.

З матеріалів справи не вбачається, що сторони досягали домовленостей щодо способу виконання обов`язку утримувати спільну дитину та що відповідач виконував такий обов`язок у відповідності до таких домовленостей, натомість між сторонами наявний спір щодо участі відповідача в утриманні дитини.

Стаття 187 СК України передбачає можливість відрахування аліментів на дитину за ініціативою платника або одержувача аліментів на підставі заяви одного з батьків.

Стаття 189 СК України передбачає можливість сплати аліментів добровільно - шляхом укладення договору про утримання дитини, який підлягає нотаріальному посвідченню. У разі невиконання одним із батьків свого обов`язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

У практиці трапляються випадки, коли один із батьків здійснює добровільну сплату коштів на користь дитини без укладення відповідного договору та без судового рішення. Однак така сплата не позбавляє іншого з батьків права звернутися до суду із позовом про стягнення аліментів.

Розмір добровільної сплати не є фіксованим та визначається на власний розсуд платника, а заява про добровільну сплату може бути відкликана самим платником. Це суперечить принципу справедливості утримання дитини.

Відсутність судового рішення або нотаріального договору позбавляє отримувача правових гарантій. У такому випадку аліменти не мають юридичного захисту в частині стабільності розміру, строків виплати та відповідальності за їхнє невиконання. Аліменти, які сплачуються «за домовленістю», можуть бути в будь-який момент зменшені, призупинені або припинені платником без правових наслідків, оскільки не існує належного виконавчого документа. Добровільна сплата без юридичного оформлення не дає можливості застосування примусових заходів стягнення у разі ухилення платника від виконання зобов`язання.

Таким чином, факт добровільної сплати аліментів не виключає можливості і необхідності їхнього стягнення в судовому порядку.

Офіційне оформлення аліментних зобов`язань забезпечує юридичну визначеність, стабільність та захист інтересів дитини, що відповідає як нормам СК України, так і загальним принципам захисту прав дитини, передбачених міжнародними актами.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину.

Суд зазначає, що подача позову та визначення розміру аліментів визначить порядок і межі виконання відповідачем свого обов`язку по утриманню сина ОСОБА_3 , з яким відповідач на даний час не проживає та усуне суперечності між сторонами щодо меж та способу виконання відповідачем такого обов`язку.

При визначенні розміру аліментів суд враховує те, що відповідач офіційно працює, має обов`язок брати участь в утриманні своєї неповнолітньої дитини, а також те, що батьки мають рівні обов`язки щодо утримання дитини.

Суд також враховує, що відповідач не має інших малолітніх дітей або утриманців, не надав доказів, які б підтверджували інші обставини, що мають істотне значення, і стали підставою для зменшення розміру аліментів, заявлених до стягнення.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими. Вимога щодо стягнення аліментів у розмірі частини від доходів не порушує прав відповідача, оскільки його дохід дозволяє сплачувати аліменти в цьому розмірі без надмірного втручання в майнові права, та відповідає принципу необхідності й достатності для забезпечення потреб дитини, що встановлено статтею 182 СК України.

Таким чином, зважаючи на норми чинного законодавства, дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд приходить до висновку, що для забезпечення достатнього рівня життя неповнолітньої дитини, виходячи з засад розумності та справедливості, до стягнення підлягають аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів доходів відповідача щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову, тобто з 16.07.2026 та до досягнення дитиною повноліття.

Враховуючи вимоги ст. 430 ЦПК України, належить допустити негайне виконання рішення суду в межах стягнення платежу за 1 місяць.

Суд, задовольняючи позов, стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20грн., від сплати якого при подачі позову була звільнена позивач.

Керуючись ст.ст.4, 5, 12, 76-84, 133, 141, 263, 265, 354, 430 ЦПК України, ст.ст. 180, 181, 182, 183 СК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 16.07.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20грн. який необхідно сплатити на рахунок: Отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку: UА908999980313111256000026001, Код класифікаціїї доходів бюджету: 22030106.

Рішення в частині стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини в розмірі платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

Суддя Л.О. Левченко