Решение № 140733644, 19.10.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/17382/26

пр. № 2/759/11892/26

19 жовтня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 45 087 грн 50 коп.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 25.09.2025 та 04.10.2025 ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства уклала з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «МІЛОАН» кредитні договори № 71111977 та № 10003961 відповідно.

На підставі вищезазначених договорів товариства зобов`язалися надати ОСОБА_1 кредит на умовах, передбачених договорами, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за його використання та виконати інші обов`язки, передбачені договорами.

Кредитодавці своє зобов`язання за договорами виконали у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму грошових коштів. У свою чергу, ОСОБА_1 не виконала свої обов`язки за укладеними договорами, що призвело до утворення заборгованості у загальному розмірі 745 087 грн 50 коп.

За результатами укладення ТОВ «ФК «ЄАПБ» договорів факторингу з ТОВ «МІЛОАН», ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за вищезазначеними договорами.

З моменту отримання права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювало жодних нарахувань за договором, а ОСОБА_1 не здійснювала погашення виниклої заборгованості.

З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості та вирішити питання про розподіл судових витрат.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 03 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Оскільки позов подано в електронній формі через електронний кабінет, примірник позовної заяви разом із доданими до неї матеріалами позивачем направлений відповідачу на адресу його зареєстрованого місця проживання, що відповідає інформації, отриманої за відомостями з Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА, у відповідності до вимог ст.ст. 43, 177 ЦПК України, про що в матеріалах справи наявні бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв`язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 03 липня 2026 року направлялась відповідачу ОСОБА_1 на її зареєстроване місце проживання відповідно до відомостей з Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА - АДРЕСА_1 .

Згідно з наявними у матеріалах справи доказами, поштовий конверт було повернуто до суду без вручення у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Частина 1 статті 131 ЦПК України зобов`язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У постановах від 14.08.2020 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Суд також звертає увагу, що листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).

Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв`язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду за місцем його реєстрації призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).

У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові КЦС ВС від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Щодо кредитного договору № 71111977 від 25.09.2025

Судом встановлено, що 25.09.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір про надання коштів у кредит з комісією за надання кредиту) № 71111977 від 25.09.2025. Договір підписаний ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису 44121.

Згідно з п. 2.1 кредитного договору № 71111977 від 25.09.2025 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» зобов`язалося надати ОСОБА_1 у власність грошові кошти (кредит) шляхом їх перерахування на її банківський рахунок, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за його використання та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

У розділах 2, 4, 6, 7, 12 кредитного договору № 71111977 від 25.09.2025 сторонами було погоджено наступні умови кредитування: сума кредиту - 17 000 грн 00 коп., мета отримання кредиту - задоволення споживчих потреб; строк кредитування - 30 днів з 25.09.2025 по 24.10.2025; комісія у розмірі 2 720 грн 00 коп. за надання кредиту; фіксована процентна ставка у розмірі 0,256% за кожен день користування залишком кредиту; спосіб надання кредиту - шляхом безготівкового переказу грошових коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 хх-хххх-4142.

Кредитний договір містить відомості про загальну вартість кредиту, витрати за ним та розмір реальної річної процентної ставки, а також відтворює положення законодавства про захист прав споживачів та споживче кредитування.

Додатками до кредитного договору № 71111977 від 25.09.2025 є графік платежів за договором та паспорт споживчого кредиту, які містять вичерпну інформацію щодо специфікації кредитного продукту, який надається ОСОБА_1 на підставі цього договору.

Таким чином, судом встановлено, що 25.09.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 виникло кредитне зобов`язання на вищезазначених умовах.

Зі змісту платіжної квитанції від 25.09.2025, сформованої АТ «ТАСКОМБАНК», вбачається, що 25.09.2025 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (графа «ЄДРПОУ платника» містить позначення коду зазначеного товариства) здійснило переказ грошових коштів у сумі 17 000 грн 00 коп. на картковий рахунок № НОМЕР_1 хх-хххх-4142, що був зазначений ОСОБА_1 у кредитному договорі № 71111977 від 25.09.2025 як спосіб отримання кредитних коштів.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» належним чином виконало своє зобов`язання за кредитним договором № 71111977 від 25.09.2025, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів.

23.10.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено додаткову угоду № 16039664 до кредитного договору № 71111977 від 25.09.2025. У додатковій угоді сторони кредитного зобов`язання погодилися змінити умови кредитування наступним чином: 1) збільшити строк кредитування на 29 днів, визначивши загальну його тривалість у 59 днів, тобто з 25.09.2025 по 22.11.2025; 2) збільшити розмір процентної ставки на період продовження строку кредитування до 1% за кожен день користування залишком кредиту; 3) встановити обов`язок ОСОБА_1 сплатити на користь товариства грошові кошти у сумі 4 930 грн 00 коп. у рахунок погашення існуючої кредитної заборгованості та в якості платежу за продовження строку кредитування.

Додатком до додаткової угоди є змінений графік платежів, який відображає змінені умови кредитування та порядок повернення кредиту за таких умов.

Обставини укладення ОСОБА_1 додаткової угоди до кредитного договору № 71111977 від 25.09.2025 свідчать про визнання нею факту укладення основного кредитного договору, отримання на його підставі кредитних коштів та виникнення кредитного зобов`язання перед ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ».

Зі змісту розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», вбачається, що ОСОБА_1 лише частково виконала своє кредитне зобов`язання. За весь період кредитування ОСОБА_1 сплатила на користь ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» лише грошові кошти у сумі 4 930 грн 00 коп. в якості погашення кредитної заборгованості та платежу за продовження строку кредитування.

Обставини часткового виконання ОСОБА_1 свого грошового зобов`язання також свідчать про визнання нею факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та виникнення кредитного зобов`язання.

Оскільки сплачених ОСОБА_1 грошових коштів було недостатньо для своєчасного та повного повернення кредиту, сплати процентів за його використання, то це призвело до прострочення грошового зобов`язання та утворення заборгованості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за укладеним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 29 095 грн 36 коп., з яких: 16 052 грн 08 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 4 696 грн 20 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 8 347 грн 08 коп. - заборгованість за процентами за понадстрокове користування кредитом.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 у справі № 234/3840/15-ц).

Зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, суд погоджується з наданим розрахунком заборгованості та вважає такий розрахунок правильним і обґрунтованим лише в частині розміру заборгованості за тілом кредиту, процентами за користування кредитом.

Водночас, нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, як і вимоги про стягнення суми цих процентів, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

У постановах ВП ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18 зроблено висновок, що термін «користування чужими грошовими коштами» (стаття 536 ЦК України) використовується у двох ситуаціях: 1) одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу; 2) прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Законодавство встановило наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (стаття 1048 ЦК України), так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (стаття 625 ЦК України).

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні за змістом висновки, але щодо порядку нарахування процентів за користування кредитом зроблено також у постанові ВП ВС від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.

Тобто, у разі встановлення у договорі позики терміну повернення позики та узгодження строку користування позики, за який позичальник має сплатити проценти як плату за правомірну можливість використання чужих коштів, право нарахування процентів за користування позикою обмежується відповідним строком. Якщо позичальник після спливу цього строку не повертає позику або іншим чином не виконує своє грошове зобов`язання, то між позикодавцем та позичальником виникають охоронні відносини, права, свободи та законні інтереси позикодавця в яких охороняються приписами ст. 625 ЦК України, що встановлюють міру відповідальності боржника за неправомірне використання чужих коштів.

Положеннями кредитного договору № 71111977 від 25.09.2025 та додаткової угоди № 16039664 від 23.10.2025 строк кредитування було визначено тривалістю 59 днів, тобто з 25.09.2025 по 22.11.2025. Тобто, сторонами було передбачено темпоральні межі права кредитодавця нарахувати проценти саме як плату за правомірне користування ОСОБА_1 кредитними (чужими) коштами.

Оскільки 22.11.2025 ОСОБА_1 не повернула кредит, не сплатила проценти за користування ним, то це призвело до порушення грошового зобов`язання та утворення між сторонами охоронних відносин. У межах цих відносин ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» втратило право нараховувати проценти саме як плату за правомірне користування кредитними коштами, водночас отримало можливість нарахування штрафних санкцій, у тому числі процентів, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, за неправомірне користування ОСОБА_1 кредитними коштами.

У пункті 10.7.1 кредитного договору № 71111977 від 25.09.2025 встановлено, що у випадку якщо сума кредиту перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення договору, то за користування кредитом понад встановлений договором строк нараховуються проценти у розмірі 4% за кожен день користування залишком кредиту.

Оскільки на підставі кредитного договору № 71111977 від 25.09.2025 ОСОБА_1 було надано кредит, сума якого перевищувала розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством станом на 25.09.2025, то після 22.11.2025 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» набуло право нараховувати проценти у розмірі 4% за кожен день прострочення ОСОБА_1 свого грошового зобов`язання.

Тлумачення положень п. 10.7.1 кредитного договору № 71111977 від 25.09.2025 у взаємозв`язку з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України дає суду можливість констатувати, що передбачена п. 10.7.1 кредитного договору умова про нарахування кредитодавцем процентів у розмірі 4% за кожен день прострочення виконання ОСОБА_1 свого грошового зобов`язання є домовленістю сторін про збільшення розміру процентів, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

При цьому суд звертає увагу, що визначення сторонами договору іншого розміру процентів та порядку їх обчислення, ніж ті, що передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України (4% в день замість 3% річних), відповідає свободі сторін договору, актам цивільного законодавства та не змінює правової природи цих процентів, оскільки шляхом математичного розрахунку процентна ставка 4% у день може бути переведена у річну процентну ставку (постанова ВС від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18).

Таким чином, нараховані ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» проценти у розмірі 8 347 грн 08 коп. за понадстрокове користування ОСОБА_1 кредитом є процентами, передбаченими ч. 2 ст. 625 ЦК України, які нараховані за збільшеною процентною ставкою у відповідності до домовленості сторін.

Однак, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки воєнний стан в України діє з 24.02.2022 і у встановленому законом порядку не скасовувався та не припинявся, що є загальновідомими обставинами, зобов`язання між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 є зобов`язанням, за яким ОСОБА_1 надано кредит, то проценти за ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахована ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» включно з 24.02.2022 за прострочення ОСОБА_1 свого зобов`язання підлягають списанню.

Отже, нарахування ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» процентів у розмірі 8 347 грн 08 коп. за понадстрокове користування кредитом не відповідає вимогам законодавства, а вказана сума процентів підлягає списанню.

Таким чином, судом встановлено, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 71111977 від 25.09.2025 становить 20 748 грн 28 коп., з яких: 16 052 грн 08 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 4 696 грн 20 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Фактором, у свою чергу, може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Таким чином, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб`єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором - банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).

У Постанові ВС від 18.10.2023 у справі № 905/306/17, а також постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

За результатами дослідження договору факторингу № 18/03/26 від 18.03.2026, укладеного між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», платіжної інструкції № 23967 від 23.03.2026, акта прийому-передачі реєстру боржників № 2 за цим договором факторингу, витягу з цього реєстру боржників № 2 судом встановлено, що право вимоги ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 71111977 від 25.09.2025 перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Після отримання права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювало нарахувань за кредитним договором, а ОСОБА_1 не погашала кредитну заборгованість.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 71111977 від 25.09.2025 у розмірі 20 748 грн 28 коп., з яких: 16 052 грн 08 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 4 696 грн 20 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Щодо кредитного договору № 100039619 від 04.10.2025

Судом встановлено, що 04.10.2025 ОСОБА_1 авторизувалася в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН». З використанням цієї системи ОСОБА_1 заповнила заяву на отримання кредиту № 100039619, в якій виклала волевиявлення на отримання кредиту. Для прийняття товариством рішення щодо можливості надання кредиту та погодження запитуваних умов кредитування ОСОБА_1 також надала всі необхідні для цього свої персональні дані.

За результатами ідентифікації особи ОСОБА_1 , проведення перевірки в бюро кредитних історій та скорингу ТОВ «МІЛОАН» було прийнято рішення про можливість надання ОСОБА_1 кредиту.

За результатами цілеспрямованих, добровільних, усвідомлених та взаємопов`язаних дій 04.10.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір про споживчий кредит № 100039619. Договір підписаний ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису 695457.

Згідно з п. 1.1 кредитного договору № 100039619 від 04.10.2025 ТОВ «МІЛОАН» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит на умовах, передбачених договором, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

У розділах 1, 2 кредитного договору № 100039619 від 04.10.2025 сторонами було погоджено наступні умови кредитування: сума кредиту - 5 000 грн 00 коп.; мета отримання кредиту - задоволення споживчих потреб; строк кредитування - 360 днів з 04.10.2025 по 29.09.2026; фіксована процентна ставка у розмірі 3,65% річних протягом першого розрахункового періоду - з 04.10.2025 по 03.11.2025, фіксована процентна ставка у розмірі 180% річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду; комісія у розмірі 8 140 грн 00 коп. за обслуговування кредиту; спосіб надання кредиту - шляхом безготівкового переказу на картковий рахунок № НОМЕР_2 хх-хххх-1316.

Додатками до кредитного договору є графік платежів та паспорт споживчого кредиту, які містять вичерпну інформацію щодо порядку та способів повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та комісії.

Положення кредитного договору № 100039619 від 04.10.2025 та додатків до нього містять вичерпну інформацію щодо специфікації кредитного продукту, який надається ОСОБА_1 , зокрема, відомості про загальну вартість кредиту, витрати за ним, розмір реальної річної процентної ставки тощо, а також відтворюють положення законодавства про захист прав споживачів та споживче кредитування.

Таким чином, судом встановлено, що 04.10.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 виникло кредитне зобов`язання на вищезазначених умовах.

Зі змісту платіжного доручення № 110145728 від 04.10.2025 вбачається, що 04.10.2025 ТОВ «МІЛОАН» було здійснено переказ грошових коштів у сумі 5 000 грн 00 коп. на картковий рахунок № НОМЕР_2 хх-хххх-1316, що був зазначений ОСОБА_1 у кредитному договорі № 100039619 від 04.10.2025 як спосіб отримання кредитних коштів. Призначенням платіжної операції зазначено надання грошових коштів згідно з договором № 100039619 від 04.10.2025.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «МІЛОАН» належним чином виконало своє зобов`язання за кредитним договором № 100039619 від 04.10.2025, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів.

За результатами дослідження розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «МІЛОАН», судом встановлено, що ОСОБА_1 лише частково виконала свої обов`язки за кредитним договором.

Обставини перерахування ОСОБА_1 грошових коштів на користь ТОВ «МІЛОАН» свідчать про визнання нею факту укладення кредитного договору, отримання на його підставі кредитних коштів та виникнення кредитного зобов`язання перед ТОВ «МІЛОАН».

Оскільки сплачених ОСОБА_1 грошових коштів було недостатньо для своєчасного і повного повернення кредиту, сплати процентів за його користування, то це призвело до прострочення грошового зобов`язання та утворення заборгованості.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Зі змісту розрахунку заборгованості та матеріалів позовної заяви вбачається, що внаслідок порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за укладеним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 15 992 грн 14 коп., з яких: 4 995 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 2 407 грн 14 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 2 590 грн 00 коп. - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту, 6 000 грн 00 коп. - сума неустойки, нарахованої за порушення ОСОБА_1 свого грошового зобов`язання.

Зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, суд погоджується з наданим розрахунком заборгованості та вважає такий розрахунок правильним і обґрунтованим лише в частині розміру заборгованості за тілом кредиту та процентам за користування кредитом.

Нарахована ТОВ «МІЛОАН» неустойка у розмірі 6 000 грн 00 коп. за порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за кредитним договором підлягає списанню на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Відповідно суд вважає необґрунтованим нарахування неустойки та вимоги про стягнення її суми.

Так само суд вважає необґрунтованим нарахування комісії за обслуговування кредиту, а також вимоги про стягнення суми цієї комісії з огляду на наступне.

У постанові ВП ВС від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зроблено висновок, що законодавство про споживче кредитування не забороняє банкам встановлювати комісію за обслуговування кредиту. У той же час, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до правової позиції викладеної Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язанні з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Аналогічний висновок також було зроблено у Постанові КЦС ВС від 29.11.2023 у справі № 461/2857/20.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

У Постанові КЦС ВС від 08.03.2023 у справі № 204/2820/21 було зроблено висновок, що встановивши у кредитному договорі сплату комісійної винагороди за обслуговування кредиту щомісячними платежами, банк не повідомив, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику, а розмір такої комісійної винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема, розмір кредиту та процентів), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що оспорювані умови кредитного договору є несправедливими.

Аналогічні висновки щодо нікчемності положень кредитного договору про встановлення обов`язку споживача сплати щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості викладені у постановах КЦС ВС від 25.01.2023 у справі № 752/4008/20, Київського апеляційного суду від 14.03.2023 у справі № 370/3031/21, від 29.05.2023 у справі № 754/916/19.

Обов`язок ОСОБА_1 сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості було передбачено п. 1.5.2 кредитного договору № 100039619 від 04.10.2025.

Разом з тим, ані кредитний договір, ані додатки до нього, ані будь-які інші документи, долучені до позовної заяви, не містять конкретного переліку додаткових та супутніх банківських/фінансових послуг, за які ОСОБА_1 має сплачувати комісію.

Оскільки ані положення кредитного договору № 100039619 від 04.10.2025, ані додатки до нього, ані будь-які інші докази, що були долучені до позовної заяви, не дають можливості встановити, що між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було погоджено конкретний перелік додаткових та супутніх банківських/фінансових послуг, за надання яких ОСОБА_1 має сплачувати комісію, а також встановити, що такі послуги не належать до переліку послуг, які згідно з чинним законодавством мають надаватися безоплатно, то положення кредитного договору № 100039619 від 04.10.2025 про встановлення обов`язку ОСОБА_1 сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості суд вважає нікчемними та такими, що вносять необґрунтований дисбаланс у співвідношення прав та обов`язків сторін зобов`язання.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх. Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу, набуття, зміни, встановлення, припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21).

Аналогічні висновки щодо нікчемності положень заяви-договору, якими встановлено обов`язок позичальника зі сплати комісії за обслуговування кредиту викладено у постанові КЦС ВС від 10.01.2024 у справі № 727/5461/23.

Оскільки положення кредитного договору № 100039619 від 04.10.2025 щодо обов`язку ОСОБА_1 сплачувати на користь ТОВ «МІЛОАН» комісію за обслуговування кредиту є нікчемними, то позовні вимоги в частині стягнення заборгованості зі сплати такої комісії не можуть бути задоволені.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 100039619 від 04.10.2025 становить 7 402 грн 00 коп., з яких: 4 995 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 2 407 грн 14 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

За результатами дослідження договору факторингу № 24022026 від 24.02.2026, укладеного між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «МІЛОАН», платіжної інструкції № 45 від 26.02.2026, акта прийому-передачі реєстру боржників № 2 за цим договором факторингу, витягу з реєстру боржників № 2 судом встановлено, що право вимоги ТОВ «МІЛОАН» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 100039619 від 04.10.2025 перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Після отримання права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювало нарахувань за кредитним договором, а ОСОБА_1 не погашала заборгованість.

Отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 100039619 від 04.10.2025 у розмірі 7 402 грн 14 коп., з яких: 4 995 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 2 407 грн 14 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів доходить висновку, що позивачем доведено факт 1) виникнення кредитного зобов`язання між ТОВ «МІЛОАН», ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 , 2) порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за кредитними договорами, 3) отримання права вимоги до ОСОБА_1 за цими договорами, а також доведено і обґрунтовано виникнення заборгованості за цими договорами лише у розмірі 28 150 грн 42 коп.

На підставі викладеного суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач надає суду платіжну інструкцію № 154587 від 15.05.2026, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» здійснило платіж у розмірі 2 662 грн 40 коп. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до Святошинського районного суду міста Києва до ОСОБА_1 .

Доказів понесення інших судових витрат сторонами справи не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто у сумі 1 662 грн 13 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ: 35625014; місцезнаходження: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2) заборгованість за:

- кредитним договором № 71111977 від 25.09.2025 у розмірі 20 748 (двадцять тисяч сімсот сорок вісім) гривень 28 копійок;

- кредитним договором № 100039619 від 04.10.2025 у розмірі 7 402 (сім тисяч чотириста дві) гривні 14 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ: 35625014; місцезнаходження: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 662 (одна тисяча шістсот шістдесят дві) гривні 13 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко