Постановление суда № 140731967, 19.10.2026, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/6394/26

Провадження № 2-з/650/18/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі головуючого судді Сікори О.О., за участю секретаря судового засідання Завістовської Л.А., представника заявника - адвоката Бурлак М.В., представника відповідачки - адвоката Мієнка Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Бурлак Маргарити Володимирівни, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у її вихованні і спілкуванні з нею,

ВСТАНОВИВ:

14 жовтня 2026 року до Великоолександрівського районного суду Херсонської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначення способу участі у її вихованні і спілкуванні з нею. Разом із позовом представником позивача подано заяву про забезпечення позову, яку зареєстровано в окремому провадженні з індексом «2-з». Ухвалою судді від 16 жовтня 2026 року позовну заяву залишено без руху для усунення визначених недоліків.

У заяві про забезпечення позову представник позивача просить до набрання законної сили рішенням суду у справі зобов`язати ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 можливість спілкування з малолітньою донькою один раз на тиждень, щопонеділка з 16:00 до 17:00, або в інший погоджений сторонами час, шляхом відеозв`язку з використанням месенджерів.

Необхідність такого заходу мотивує тим, що батько тривалий час позбавлений можливості спілкування з донькою, перебуває за кордоном у зв`язку з професійною діяльністю моряка, не може самостійно зв`язатися з малолітньою дитиною, а подальша відсутність контакту може призвести до втрати або ускладнення відновлення сімейних та емоційних зв`язків і знизити ефективність можливого рішення про задоволення позову.

Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, повідомлений про дату, час та місце розгляду заяви через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд», участі свого представника не забезпечив. З урахуванням належного повідомлення та думки присутніх представників суд визнав можливим розгляд заяви за його відсутності.

Від ОСОБА_2 16 жовтня 2026 року надійшли письмові заперечення на заяву про забезпечення позову та додані до них документи. У судовому засіданні встановлено, що надана квитанція про доставку підтверджує надсилання цих матеріалів до електронного кабінету адвоката Мієнка Р.В., який представляє інтереси самої ОСОБА_2 , а не представниці заявника. Адвокат Бурлак М.В. підтвердила, що не отримувала таких матеріалів, однак не наполягала на відкладенні розгляду, вважаючи можливим продовжити засідання та заслухати пояснення протилежної сторони. Суд дослідив подані документи й надав представникам можливість висловити щодо них свою позицію.

Представник заявника, адвокат Бурлак М.В., у судовому засіданні підтримала заяву в повному обсязі. Пояснила, що ОСОБА_1 намагався врегулювати питання спілкування з донькою шляхом звернення у 2025 році до служби у справах дітей, однак порядок спілкування не встановлено. За її твердженням, відповідачка не погоджується на позасудове врегулювання, а заявник не має засобів безпосереднього зв`язку з дитиною. Наголосила, що запропонований тимчасовий відеозв`язок один раз на тиждень є помірним і спрямованим на поступове налагодження стосунків, не становить надмірного навантаження для дитини та узгоджується з практикою Верховного Суду щодо можливості тимчасового забезпечення контактів дитини з одним із батьків.

Додатково адвокат Бурлак М.В. зазначила, що інша цивільна справа про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав ще не вирішена, а висновок органу опіки та піклування про доцільність такого позбавлення є доказом у тій справі, а не судовим рішенням. На її переконання, заявлений тимчасовий захід не тотожний позовним вимогам, оскільки основний позов передбачає ширший графік спілкування, а заява - лише одну годину на тиждень. Представник вважала, що зволікання з відновленням спілкування ще більше ускладнюватиме налагодження емоційного зв`язку, та заперечила проти доводів про байдужість батька до дитини.

Представник відповідачки, адвокат Мієнко Р.В., проти задоволення заяви заперечив. Звернув увагу на те, що запропонований захід за своїм змістом частково відтворює спосіб спілкування, визначення якого позивач просить в основному позові, а тому, на його думку, застосування цього заходу призведе до фактичного дострокового вирішення спірних правовідносин без розгляду позову по суті. Також послався на наявність висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення заявника батьківських прав і на необхідність урахування обставин іншої цивільної справи. Вважав, що належні правові та фактичні підстави для негайного встановлення обов`язкового графіка спілкування не доведені.

У письмових запереченнях ОСОБА_2 додатково посилається на те, що заявник особисто не бачив доньку з 2022 року, не брав регулярної участі в її повсякденному вихованні та лікуванні, що дитина має особливі потреби, потребує догляду й реабілітації та сприймає як близьку особу вітчима. Відповідачка вважає, що раптове встановлення обов`язкового графіка відеоспілкування без належного оцінювання стану та психологічної готовності дитини може створити для неї додаткове навантаження. Просить відмовити у забезпеченні позову.

Заслухавши пояснення присутніх представників, дослідивши заяву, заперечення та додані до них матеріали, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача. За частиною третьою статті 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами, а згідно з частиною десятою цієї статті не допускається вжиття заходів, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Інститут забезпечення позову має тимчасовий, допоміжний характер. Його призначення полягає не в попередньому вирішенні правомірності вимог сторін, а у запобіганні конкретним несприятливим наслідкам, які можуть настати до вирішення спору та істотно ускладнити ефективний судовий захист. При оцінюванні необхідності такого заходу суд з`ясовує наявність реального спору, зв`язок заходу з предметом позову, достатність обґрунтування потреби в його негайному застосуванні, співмірність втручання та баланс інтересів усіх осіб, насамперед дитини.

Відповідно до статей 141, 157, 159 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини; той із батьків, хто проживає окремо, має право на особисте спілкування з нею і зобов`язаний брати участь у її вихованні. Водночас реалізація цих прав повинна відповідати найкращим інтересам дитини, її віку, стану здоров`я, особистій прихильності та іншим істотним обставинам. За статтею 3 Конвенції про права дитини першочергова увага в усіх діях щодо дітей приділяється якнайкращому забезпеченню їхніх інтересів.

Верховний Суд у постановах від 16 березня 2023 року у справі № 520/13963/17 та від 01 травня 2024 року у справі № 756/9059/20 виходив із допустимості забезпечення позову в сімейному спорі шляхом тимчасового встановлення дистанційного спілкування дитини з одним із батьків, зокрема задля підтримання або поновлення емоційного контакту під час судового розгляду. Отже, сам собою заявлений спосіб забезпечення позову законом не заборонений, а тривала перерва у спілкуванні не виключає можливості його застосування.

Водночас допустимість такого заходу не означає, що він має застосовуватися в кожній справі про спілкування з дитиною. Його необхідність, характер, періодичність і тривалість визначаються за результатами оцінки конкретних обставин, насамперед інтересів самої дитини. Верховний Суд у постанові від 01 травня 2025 року у справі № 761/14055/22 звернув увагу на обов`язок заявника обґрунтувати не лише існування спору, а й необхідність та відповідність обраного примусового заходу забезпечення позову. Наведені правові висновки підлягають застосуванню з урахуванням фактичних особливостей кожної справи.

Із позову, заяви та пояснень представників вбачається, що остання особиста зустріч ОСОБА_1 з донькою, за твердженням самого заявника, відбулася 19 лютого 2022 року, коли дитині було близько півтора року. На час розгляду заяви ОСОБА_3 виповнилося шість років. Доказів регулярного подальшого відеоспілкування або існування на цей час налагодженого безпосереднього емоційного контакту між батьком і дитиною не надано. За твердженнями відповідачки, донька біологічного батька не пам`ятає; у поданих матеріалах також наведено відомості про відсутність сформованого емоційного зв`язку між ними. Водночас суд не встановлює як безспірний факт внутрішнє ставлення дитини до батька, оскільки її психологічна готовність до контакту безпосередньо не досліджувалася.

За таких обставин суд розглядає заявлене забезпечення не як суто технічне усунення перешкод у вже звичному спілкуванні дитини з близькою для неї особою, а як встановлення судовим рішенням обов`язкового порядку фактичного відновлення сімейного контакту після більш як чотирирічної перерви. Це є істотною відмінністю для оцінки змісту, наслідків та пропорційності тимчасового заходу: необхідно врахувати не лише право батька на спілкування, а й можливість та спосіб психологічно прийнятного для дитини початку такого контакту.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_1 звертався до служби у справах дітей щодо визначення способу участі у вихованні доньки, проте відповідного порядку органом опіки визначено не було. Заявник стверджує про блокування зв`язку та перешкоджання з боку відповідачки, тоді як остання ці обставини заперечує. Отже, між сторонами наявний реальний спір. Водночас з`ясування того, чи були конкретні дії матері протиправними та чим зумовлена тривала відсутність спілкування, належить до предмета розгляду позову по суті. Саме лише встановлення наявності конфлікту між батьками не дає достатньої відповіді на питання про прийнятність негайного обов`язкового відеоконтакту для конкретної дитини.

Зі змісту медичного висновку форми № 080/о від 14 вересня 2026 року вбачається, що ОСОБА_3 має встановлену інвалідність та неврологічні порушення, зокрема правобічний спастичний геміпарез, потребує врахування індивідуальних особливостей здоров`я та розвитку. Суд не ототожнює інвалідність із неможливістю або протипоказаністю спілкування з батьком. Однак підтверджений стан здоров`я дитини посилює потребу в індивідуальному підході до форми, тривалості та умов відновлення контакту, а не дозволяє встановлювати їх без оцінки відповідних особливостей.

Поданий відповідачкою висновок психолога ОСОБА_4 від 29 серпня 2025 року містить застереження, що спроби налагодження контакту з біологічним батьком, якого дитина сприймає як чужу особу, можуть викликати психологічний дискомфорт і тривогу. Суд ураховує ці застереження як відомості, що потребують належної оцінки. Водночас із самого документа вбачається, що його основним предметом була психологічна придатність чоловіка матері, ОСОБА_5 , до усиновлення дитини. Він не є результатом окремого спеціального дослідження психологічної готовності ОСОБА_6 до відновлення спілкування з ОСОБА_1 у форматі конкретного відеодзвінка, а тому сам по собі не встановлює ані категоричної заборони такого спілкування, ані умов, за яких його можна розпочати без надмірного психологічного навантаження.

Із письмових заперечень, зазначеного психологічного висновку та характеристики закладу дошкільної освіти вбачається, що дитина проживає з матір`ю та її чоловіком, який бере участь у повсякденному вихованні й догляді за нею. За наданими відомостями, дитина сприймає вітчима як батьківську фігуру. Суд не надає цій обставині значення правової переваги вітчима над біологічним батьком та не вважає її підставою для обмеження батьківських прав ОСОБА_1 . Проте сформоване звичне сімейне середовище дитини і сприйняття нею близьких осіб мають враховуватися при оцінці способу її поступового знайомства або відновлення стосунків із біологічним батьком.

Висновком Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 16 грудня 2025 року визнано доцільним позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо доньки. Водночас цей документ підготовлено в межах іншого спору та він не замінює судового рішення. Як повідомили учасники, справа № 650/6086/25 про позбавлення батьківських прав перебуває на стадії судового розгляду, рішення в ній на час розгляду цієї заяви не ухвалене. Суд не вбачає у самому факті розгляду такої справи законної заборони на спілкування батька з дитиною, проте враховує, що між сторонами існує також невирішений спір про виконання ним батьківських обов`язків. Обґрунтованість відповідного позову суд у цьому провадженні не оцінює.

Отже, наявні матеріали містять як відомості про бажання батька відновити контакт із донькою, так і обставини, які об`єктивно потребують особливої обережності щодо форми та початку цього контакту. Водночас матеріали не містять індивідуальної оцінки психологічної готовності дитини до такого спілкування, її можливої реакції на відеозвернення людини, з якою вона фактично не підтримувала стосунків упродовж більшої частини свого життя, та рекомендацій стосовно способу поступової адаптації, тривалості і частоти можливих контактів. Без з`ясування цих обставин суд не може достовірно визначити, чи відповідатиме встановлення обов`язкового годинного відеоспілкування щопонеділка найкращим інтересам саме цієї дитини.

При цьому суд усвідомлює, що психологічне обстеження не є передбаченою законом обов`язковою передумовою застосування кожного заходу забезпечення позову у сімейній справі. Однак у конкретних обставинах, коли дитина тривалий час не спілкувалася з батьком, за наявними відомостями його не пам`ятає, має підтверджені особливості стану здоров`я, а долучений висновок психолога містить застереження щодо непідготовленого контакту, відсутність належної індивідуальної оцінки набуває істотного значення для висновку про співмірність саме запропонованого заходу.

Суд перевірив також можливість установлення менш тривалого відеоспілкування, ніж запропонована заявником одна година на тиждень. Однак механічне скорочення часу розмови до двадцяти чи іншої кількості хвилин саме по собі не усуває невизначеності щодо психологічної готовності дитини до контакту, належного способу її підготовки та необхідності участі близької особи чи відповідного фахівця. Визначення судом конкретного обов`язкового графіка лише на припущенні, що коротший контакт обов`язково буде прийнятним, за наведених обставин не забезпечило б належного балансу між інтересами батька й дитини.

Суд погоджується, що збереження та відновлення сімейних зв`язків є важливим завданням і зволікання з вирішенням спору може ускладнювати його досягнення. Разом із тим заявником не наведено достатніх конкретних даних, які дозволяли б зробити висновок, що саме негайне встановлення запропонованого обов`язкового порядку спілкування, без попереднього з`ясування наведених індивідуальних обставин, є необхідним для запобігання істотному ускладненню виконання майбутнього рішення або ефективного захисту права у розумінні частини другої статті 149 ЦПК України. При цьому така оцінка не означає, що тривала відсутність контакту сама собою виключає можливість його тимчасового відновлення.

Окремо оцінюючи довід представника відповідачки про збіг заходу забезпечення з позовними вимогами, суд зазначає, що в основному позові заявник просить установити відеоспілкування п`ять разів на тиждень, а в заяві про забезпечення позову - один раз на тиждень протягом години. Відтак заявлені вимоги не є цілком тотожними за обсягом, а сам собою їх предметний зв`язок не перешкоджає забезпеченню позову у сімейних правовідносинах. Однак у даній справі запропонований захід фактично передбачає негайне встановлення обов`язкового порядку відновлення спілкування, прийнятність якого для дитини безпосередньо становить одне з ключових питань основного спору та потребує поглибленої оцінки її індивідуальних особливостей. За відсутності належного обґрунтування необхідності та співмірності тимчасового заходу суд не вбачає підстав визначати такий порядок до розгляду справи по суті.

Сукупність наведеного дає підстави для висновку, що заявником на цій стадії не доведено необхідності застосування саме запропонованого примусового заходу забезпечення позову та його відповідності найкращим інтересам малолітньої ОСОБА_3 . Тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Ця відмова не є висновком про відсутність у ОСОБА_1 права спілкуватися з донькою, не встановлює факту відсутності або наявності протиправних перешкод із боку матері, не підтверджує обґрунтованості позову про позбавлення його батьківських прав і не вирішує спору по суті. Визначення прийнятного для дитини порядку відновлення стосунків можливе після дослідження належних доказів та з`ясування її індивідуальних потреб. У разі появи нових істотних обставин і відповідного доказового обґрунтування особи не позбавлені можливості повторно порушити питання про забезпечення позову.

Залишення основної позовної заяви без руху не є підставою відмови у забезпеченні позову, оскільки заява про забезпечення розглядається судом самостійно за правилами статті 153 ЦПК України.

Керуючись статтями 149, 150, 153, 259, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 , адвоката Бурлак Маргарити Володимирівни, про забезпечення позову у цивільній справі № 650/6394/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у її вихованні і спілкуванні з нею - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів із дня складення її повного тексту, оскільки в судовому засіданні проголошуються вступна та резолютивна частини ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу не вручено в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення йому повної ухвали.

Повний текст ухвали складено 19 жовтня 2026 року.

Суддя О.О. Сікора