Решение № 140729700, 15.10.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

133/3462/26

2/133/2714/26

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

15.10.26 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у складі:

головуючої-судді Дурач О.А.

за участю секретаря Блащук Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Козятин Вінницької області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), представник позивача адвокат Альциванович Олександр Сергійович (адреса місцезнаходження: 22100, Вінницька обл., Хмільницький р-н., вул. Героїв Майдану, буд. 20/46) до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) про стягнення невиплачених коштів при звільненні з роботи в зв`язку з виходом на пенсію, -

ВСТАНОВИВ:

07.09.2026 р. позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Провадження у справі відкрито 15.09.2026 р., постановлено розгляд зазначеної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін

Короткий зміст вимог позовної заяви

Позовні вимоги позивач обґрунтовував наступним.

ОСОБА_1 починаючи з 1989 року, працював у Локомотивному Депо Козятин РФ «Південно-Західна залізниця» AT «Укрзалізниця», про що зазначено в трудовій книжці. З 10 квітня 2025 року відповідно до Наказу (розпорядження) №74/ОС від 07.04.2025 року про припинення трудового договору (контракту), на основі особистої заяви був звільнений у зв`язку з виходом на пенсію. В продовж роботи на підприємстві він був членом Первинної профспілкової організації Локомотивне депо Козятин, справно сплачував членські внески та користувався визначеними пільгами та соціальними гарантіями працівнику, зазначеними в діючому між РФ «ГТЗЗ» AT «Укрзалізниця» і Дорожнім комітетом профспілки Державного територіально -галузевого об`єднання «Південно - Західна залізниця» Колективному договорі на 2001 - 2005 роки, пролонгований на 2006 - 2025 роки із змінами та доповненнями (надалі - КД) та Колективним договором ВП Державного територіально - галузевого об`єднання «Південно - Західна залізниця» (надалі КД -підприємства), також дію якого продовжено на 2025 рік..

Працюючи на підприємстві протягом 2022-2023 року позивач подавав адміністрації підприємства заяви про виплату йому матеріальної допомоги на оздоровлення відповідно до зазначеного пункту але на сьогоднішній день вона так і не виплачена.

Відповідно до пункту 8.23 КД, при звільнені працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, виплачувати одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків, а працівникам, які були прийняті на роботу після прийняття даної норми колдоговору (з 15 травня 2007 року), цю допомогу надавати в залежності від стажу роботи на залізничному транспорті і так як мій стаж роботи більше 15 років то позивачу необхідно виплатити 5 середньомісячні заробітків

У разі звільнення працівників за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права, виплачувати їм додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі 4-х середньомісячні заробітків при стажі роботи в галузі від 35 до 40 років, як у позивача.

Відповідно до зазначених пунктів та свого стажу роботи на підприємстві AT «Українська залізниця», позивач, на його думку, має право на отримання 9 середньомісячних заробітків, як працівник який звільняється вперше з роботи в зв`язку з виходом на пенсію. Яка розраховується відповідно до наданої довідки про доходи та Порядку обчислення середньої заробітної плати (затв. КМУ постанова від 8 лютого 1995 р. № 100) (надалі - Порядок), його один середньомісячний заробіток становить 24995,75 грн., тобто, при звільнені працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію йому повинні виплатити 124978,75 грн. та при звільненні за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію також 99983,00 грн.

Матеріальна допомога на оздоровлення за 2022-2023 роки, в розрахунку за кожен рік складає: 2022 рік ПМ в розмірі 2481*6=14886,00 грн. 2023 рік ПМ в розмірі 2684*6=16104,00 грн.

Вищезазначені, передбачені Колективними договорами виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, 5-ть середньомісячних заробітків при виході на пенсію та 4-ох середньомісячних заробітків при звільненні за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, помістили в наказ про звільнення, в розділ «виплатити» та зазначили, що позивачу необхідно виплатити 5-ть + 4-ох середньомісячних заробітків та матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки, та здійснити її після окремого рішення правління AT «Українська залізниця».

Зазначена «помітка», що їх буде виплачено після окремого рішення правління AT «Українська залізниця» не погоджувалося ані з позивачем, ні профспілковою організацією та не регламентується діючим законодавством.

Крім цього, відповідно до КД пункт 3.14 визначено, що працівникам залізниці з нагоди ювілею (50, 60 та 70 років) та (або) досягнення пенсійного віку (в т.ч. на пільгових умовах), виплачувати грошову винагороду в розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки) але в порушення цього пункту грошова винагорода з нагоди 60-річного ювілею (28.02.2025 року) виплачена не була. Оклад відповідно до розрахунку становить 24995,75 грн.

У Довідці від 04.05.2026 року, відповідач, зазначив, що відновлення належних позивачу виплат відбудеться згідно рішення правління але на момент виходу на пенсію дія пунктів Колективних договорів на, які позивач посилається, не є зупиненою чи відміненою, до його Первинної профспілкової організації, яка є підписантом КД підприємства, не зверталася з питанням призупинення чи відміни зазначених положень КД підприємства, а тому фактична відмова виконувати вимоги Колективних договорів зі сторони Відповідача AT «Українська залізниця» є безпідставною та порушує трудові права позивача. Стягнути із Акціонерного Товариства «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 , одноразову матеріальну допомогу при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 124978 (сто двадцять чотири тисячі дев`ятсот сімдесят вісім) грн. 75 коп.; стягнути із Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 99983 (дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят три ) грн. 00 коп.; стягнути із Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки в сумі: за 2022 рік в сумі 14886 ( чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість ) грн. 00 коп., за 2023 рік в сумі 16104 ( шістнадцять тисяч сто чотири ) грн. 00 коп.; стягнути із Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 грошову винагороду в розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки) з нагоди мого 60-річного ювілею в сумі 24995 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять ) грн. 75 коп.; стягнути із Акціонерного товариства «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений при подачі позовної заяви.

Позиція відповідача

Відповідач у встановлений строк та відповідно до положень ст. 178 ЦПК України надав відзив, який приймається до розгляду судом.

Зазначив про те, що виплата матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію не є для позивача державною гарантією чи нормою права, а є додатковим благом, яке виплачується на підставах, не передбачених законодавством. Зазначає, що матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога у зв`язку з виходом на пенсію не відноситься до заробітної плати, має кардинально різні джерела утворення на підставі виплат, а тому предметом позову є не заборгованість по заробітній платі, а невиплачена матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога у зв`язку з виходом на пенсію. Підприємство, у зв`язку з введенням воєнного стану в Державу відноситься до категорії критичних, що просив взяти до уваги під час прийняття рішення. Зазначив, що відповідні положення колективного договору, на які посилається позивач як на підставу нарахування та виплату сум, призупинені. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог, у тому числі і у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Позивачем надано заперечення на відзив, у якому він зазначив, що строк позовної давності не пропущено. Зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до адміністрації підприємства та отримав довідку про невиплачені суми 05.05.2026 р., а тому вважає, що застосування позовної давності до вимог позовної заяви є неможливим, в силу Рішення Конституційного суду України від 11.12.2025 р. № 1-р/2025.

02.10.2026 р. відповідачем подано заяву про залишення позовної заяви без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам п. 2 ч. 3 , ч. 7, ч. 8 ст. 175 ЦПК України. Суд зазначає, що вирішення питання про відповідність позовної заяви положенням ст.ст. 175, 177 ЦПК України належить до виключної дискреції суду. У даному випадку, судом під час відкриття провадження вказане питання було вирішено. Відповідач не є суб`єктом вирішення вказаних питань, а отже клопотання про залишення позовної заяви без руху не підлягає розгляду судом, а тому слід його залишити без розгляду.

Процедура судового розгляду

Судом було прийнято рішення про проведення судового засідання в порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Заяв про проведення судового засідання з викликом сторін до суду у встановлений ухвалою суду строк не надходило.

Фактичні обставини, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено наступне.

ОСОБА_1 починаючи з 1989 року, працював у Локомотивному Депо Козятин РФ «Південно-Західна залізниця» AT «Укрзалізниця», про що зазначено в трудовій книжці. З 10 квітня 2025 року відповідно до Наказу (розпорядження) №74/ОС від 07.04.2025 року про припинення трудового договору (контракту), на основі особистої заяви був звільнений у зв`язку з виходом на пенсію. В продовж роботи на підприємстві він був членом Первинної профспілкової організації Локомотивне депо Козятин, справно сплачував членські внески та користувався визначеними пільгами та соціальними гарантіями працівнику, зазначеними в діючому між РФ «ГТЗЗ» AT «Укрзалізниця» і Дорожнім комітетом профспілки Державного територіально -галузевого об`єднання «Південно - Західна залізниця» Колективному договорі на 2001 - 2005 роки, пролонгований на 2006 - 2025 роки із змінами та доповненнями (надалі - КД) та Колективним договором ВП Державного територіально - галузевого об`єднання «Південно - Західна залізниця» (надалі КД -підприємства), також дію якого продовжено на 2025 рік..

Відповідно до пункту 8.23 Колективного договору, при звільнені працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, виплачувати одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків, а працівникам, які були прийняті на роботу після прийняття даної норми колдоговору (з 15 травня 2007 року), цю допомогу надавати в залежності від стажу роботи на залізничному транспорті і так як стаж роботи позивача більше 15 років. Вказану виплату позивачу не проведено.

У разі звільнення працівників за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права, виплачувати їм додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті в розмірі 4-х середньомісячні заробітків при стажі роботи в галузі від 35 до 40 років.

Відповідно до зазначених пунктів та свого стажу роботи на підприємстві AT «Українська залізниця», позивач, має право на отримання 9 середньомісячних заробітків, як працівник який звільняється вперше з роботи в зв`язку з виходом на пенсію. Вказану виплату позивачу не проведено.

Відповідно до наданої довідки про доходи та Порядку обчислення середньої заробітної плати (затв. КМУ постанова від 8 лютого 1995 р. № 100) (надалі - Порядок), його один середньомісячний заробіток становить 24995,75 грн., тобто, при звільнені працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію йому повинні виплатити 124978,75 грн. та при звільненні за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію також 99983,00 грн.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 році склав з 1 січня 2481 грн., у 2023 році 2684 грн., що встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 р., «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 р.

Матеріальна допомога на оздоровлення за 2022-2023 роки, в розрахунку за кожен рік складає: 2022 р. в розмірі 2481*6=14886,00 грн.; 2023 рік в розмірі 2684*6=16104,00 грн.

Вищезазначені, передбачені Колективними договорами виплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки, 5-ть середньомісячних заробітків при виході на пенсію та 4-ох середньомісячних заробітків при звільненні за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, зазначено в наказі про звільнення, в розділі «виплатити», в якому вказано, що позивачу необхідно виплатити 5-ть + 4-ох середньомісячних заробітків та матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки, та здійснити її після окремого рішення правління AT «Українська залізниця».

Крім цього, відповідно до Колективного договору, у пункті 3.14 визначено, що працівникам залізниці з нагоди ювілею (50, 60 та 70 років) та (або) досягнення пенсійного віку (в т.ч. на пільгових умовах), виплачувати грошову винагороду в розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки) але в порушення цього пункту грошова винагорода з нагоди 60-річного ювілею (28.02.2025 року) виплачена позивачу не була. Оклад відповідно до розрахунку становить 24995,75 грн.

У Довідці від 04.05.2026 року, відповідач, зазначив, що відновлення належних позивачу виплат відбудеться згідно рішення правління але на момент виходу на пенсію дія пунктів Колективних договорів на, які позивач посилається, не є зупиненою чи відміненою, до його Первинної профспілкової організації, яка є підписантом Колективного договору підприємства, не зверталася з питанням призупинення чи відміни зазначених положень Колективного договору підприємства, а тому фактична відмова виконувати вимоги Колективних договорів зі сторони Відповідача AT «Українська залізниця» є безпідставною та порушує трудові права позивача.

За умовами Колективного договору Державного територіально-галузевого об`єднання Південно-Західна залізниця на 2001 2005 роки, пролонгованого на 2006 2025 роки :

- п.3.10 працівникам філії, які безперервно пропрацювали у підрозділах АТ «Укрзалізниця» не менше 6 місяців та подали письмову заяву, надавати один раз у календарному році матеріальну допомогу на оздоровлення, як правило, разом із наданням щорічної відпустки, у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року.

- п.3.14 працівникам залізниці з нагоди ювілею (50, 60 та 70 років) та (або) досягнення пенсійного віку (в т.ч. на пільгових умовах), виплачувати грошову винагороду в розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки).

- п. 8.23 - при звільнені працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, виплачувати одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків ; У разі звільнення працівників за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права, виплачувати їм додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті зокрема жінкам, які мають стаж роботи понад 35 років - в розмірі 5 середньомісячних заробітки.

Змін до колективного договору стосовно призупинення, зокрема на період дії військового стану в Україні, нарахування та виплати належних працівникам додаткових виплат, зокрема, одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком, матеріальної допомоги на оздоровлення не вносилося. Більше того, дію чинного колективного договору було продовжено на 2024 рік. Вказаний договір також діяв на час припинення трудових відносин між сторонами.

Станом на теперішній час вищезазначених виплат не проводилось.

Мотиви, з яких виходить суд і застосовані норми права

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Частиною 2 ст.97 КЗпП України передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців (ст.10 КЗпП України).

Умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали (ч.1 ст.5 Закону України "Про колективні договори і угоди").

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду (ч.1 ст.9 Закону України "Про колективні договори і угоди").

За приписами ст.13 КЗпП України, ст.7 Закону України "Про колективні договори і угоди" зміст колективного договору визначається сторонами. У колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо форм, системи, розмірів заробітної плати, інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії. Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників (ст.18 КЗпП України). Указом Президента України від 24.02.202 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" передбачено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

15.03.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", який набув чинності 24.03.2022, і визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Згідно з ч.1 ст.11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" визначено, що цей Закон діє з початку воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану.

Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (п.2 Прикінцевих положень КЗпП України).

Таким чином, положення Закону України "Про правовий режим воєнного стану", які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

При цьому, системний аналіз діючого законодавства свідчить про те, що дія Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", якою роботодавцю надається право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору, поширюється на правовідносини, що виникли з 24.02.2022.

У п.п.3.2.21 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002 - 2006 роки (із змінами та доповненнями) визначено, що при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, передбачена виплата одноразової матеріальної допомоги в залежності від стажу роботи в галузі та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті в залежності від стажу роботи в галузі. Відповідно до п.2.3 зазначеної угоди, жодна із сторін в період дії угоди не може припинити виконання взятих на себе зобов`язань.

За спільною домовленістю сторін в угоду можуть вноситись зімни та доповнення, при цьому вони не повинні погіршувати умови праці, трудові і соціальні гарантії, передбачені законодавством України та цієї угодою (п.2.4 угоди).

Відповідачем не надано доказів внесення змін до угоди стосовно призупинення на період дії військового стану в Україні нарахування та виплати належних працівникам додаткових виплат, зокрема, одноразової матеріальної допомоги та додаткової матеріальної допомоги.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Такої ж за суттю позиції дотримувався і Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 234/7936/14-ц (провадження № 6-2159цс15), у постанові від 31 травня 2017 року у справі № 759/7662/15-ц (провадження № 6-1185цс16), у постанові від 15.06.2020 р. (справа № 337/1279/17, провадження № 61-14960ск19).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні.

Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

Висновки суду за результатами розгляду позову

Таким чином, в судовому засіданні встановлено порушення відповідачем права позивача на своєчасне отримання належних йому при звільненні, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. З відповідача на користь позивача слід стягнути: одноразову матеріальну допомогу при виході на пенсію у розмірі 91292 грн. (дев`яносто одноразову матеріальну допомогу при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 124978 (сто двадцять чотири тисячі дев`ятсот сімдесят вісім ) грн. 75 коп., додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 99983 (дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят три ) грн. 00 коп., одноразову матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік в сумі 14886 ( чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість ) грн. 00 коп., одноразову матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 рік в сумі 16104 ( шістнадцять тисяч сто чотири ) грн. 00 коп., грошову винагороду в розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки) з нагоди 60-річного ювілею в сумі 24995 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять ) грн. 75 коп.. Усього стягнути 280947 (двісті вісімдесят тисяч дев`ятсот сорок сім) грн 50 коп.

Підстав для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника не вбачається. Судом відхилені доводи представника відповідача про безпідставність позовних вимог з мотивів, викладених судом вище.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення.

Щодо судових витрат

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, позивач є особою, звільненою від сплати судового збору, на користь Держави підлягає стягненню з відповідача судовий збір - 2809 (дві тисячі вісімсот дев`ять) грн. 47 коп.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 12, 13, 19, 60, 79-81, 141,174, 235, 247, 258-259,263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), представник позивача адвокат Альциванович Олександр Сергійович (адреса місцезнаходження: 22100, Вінницька обл., Хмільницький р-н., вул. Героїв Майдану, буд. 20/46) до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) про стягнення невиплачених коштів при звільненні з роботи в зв`язку з виходом на пенсію задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , одноразову матеріальну допомогу при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 124978 (сто двадцять чотири тисячі дев`ятсот сімдесят вісім ) грн. 75 коп., додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 99983 (дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят три ) грн. 00 коп., одноразову матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік в сумі 14886 ( чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість ) грн. 00 коп., одноразову матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 рік в сумі 16104 ( шістнадцять тисяч сто чотири ) грн. 00 коп., грошову винагороду в розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки) з нагоди 60-річного ювілею в сумі 24995 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять ) грн. 75 коп.. Усього стягнути 280947 (двісті вісімдесят тисяч дев`ятсот сорок сім) грн 50 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 2809 (дві тисячі вісімсот дев`ять) грн. 47 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 19.10.2026 р.

Суддя: О.А. Дурач