Решение № 140729698, 14.10.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

133/2462/26

2/133/2250/26

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

14.10.26 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у складі:

головуючої-судді Дурач О.А.

за участю секретаря Блащук Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Козятин Вінницької області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), представник позивача адвокат Голуб Наталія Євгенівна (адреса місцезнаходження: 22100, Вінницька обл., Хмільницький р-н., м. Козятин, вул. Пилипа Орлика, буд. 12, офіс 303) до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (адреса місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Лисенка, 6) про стягнення заборгованості з виплати матеріальної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2026 р. позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Провадження у справі відкрито 13.07.2026 р., постановлено розгляд зазначеної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін

Короткий зміст вимог позовної заяви

Позовні вимоги позивач обґрунтовував наступним.

ОСОБА_1 до 01 травня 2023 року працювала в Акціонерному товаристві "Українська залізниця". Наказом (розпорядженням) регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про припинення трудового договору (контракту) від 14.04.2023 №450/ос,01травня 2023року мене звільнено з посади чергового по залізничніій станції, станції Махаринці регіональної філії "Південно Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" за угодою сторін. Наказ про звільнення містить указівку виплатити позивачу, після отримання окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця»,6(шість) прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2022 та 6 (шість) прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2023 рік, передбачені п. 3.10 змінами та доповненнями до Колективного договору на 2001 2005р.р., пролонгованого на 2006-2023р.р., після отримання окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця». Станом на день звернення до суду з даним позовом відповідач не провів з позивачем повного розрахунку при звільненні, а саме, не виплатив 6 (шість) прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2022 та 6 (шість) прожиткових мінімумів на оздоровлення 2023 рік, передбачені п.3.10, при цьому відповідач мав об`єктивну можливість виплатити позивачу одноразову матеріальну допомогу в день її звільнення, оскільки його фінансовий стан дозволяв це зробити. Крім того, в своєму листі №150 від 24.07.2023р. відповідач вказує, що виплата матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки буде здійснена після прийняття окремого рішення правління АТ «Укрзалізниця». Отже, позивач має право на одержання середнього заробітку за час затримки розрахунку за період шести місяців із дати звільнення тобто, з 02 травня 2023 року по 02 листопада 2023 року. Згідно довідки про середню заробітну плату в березні 2023 року позивачу нараховано 10817,03 грн. при 21 відпрацьованих днях, а квітні 2023 року 5785,23 грн. при 13 відпрацьованих робочих днях. Отже, розмір середньоденної заробітної плати становить: 10817,03грн + 5785,23грн) / (21 р. дн. + 13 р. дн.) = 488,30 грн / р. день. На думку позивача, середній заробіток, що має бути сплачений у зв`язку із затримкою здійснення розрахунку при звільненні складає: 488,30грн/р.день х 185 р.дні =90 335,50 грн.

Позивач наголошує, що зупинення дії окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця згідно ст.11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" не дає підстав для не проведення розрахунку в повному обсязі з працівником, що звільняється у зв`язку з виходом на пенсію. Зазначаючи про дотримання позивачем вимог щодо строку позовної давності для звернення до суду, просить суд стягнути на користь позивача вказані суми.

Позиція відповідача

Відповідач у встановлений строк та відповідно до положень ст. 178 ЦПК України надав відзив, який приймається до розгляду судом.

Зазначив про те, що виплати, на які претендує позивач, згідно позову, не входять до структури заробітної плати, а тому на них розповсюджуються норми ст. 233 КЗпП України щодо строку звернення до суду. Під час звільнення позивач був обізнаний щодо сум, які мають бути сплачені на його користь і з цього періоду має починатися встановлений законом тримісячний строк звернення до суду. Вказаний тримісячний строк звернення до суду позивачем було пропущено, клопотання про поновлення строку відсутні. Зазначив, що підприємство позивача відноситься до об`єктів критичної інфраструктури, понесло значні збитки, перебуває у вкрай тяжкому матеріальному стані, Вважає, що пропорційною до стягнення буде сума середнього заробітку з розрахунку: (153524*35,1%) річних/365 днів*180 днів = 26574,37 грн. внаслідок воєнних дій, а тому виплати, визначені колективним договором, було призупинено на підставі ст. 11 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» рішенням Правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 р. Зазначив про відсутність вини роботодавця щодо невиплати сум при звільненні, оскільки вказане зумовлено військовою агресією проти України та конкретними наслідками такої агресії. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Процедура судового розгляду

Судом було прийнято рішення про проведення судового засідання в порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Заяв про проведення судового засідання з викликом сторін до суду у встановлений ухвалою суду строк не надходило.

Фактичні обставини, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено наступне.

ОСОБА_1 до 01 травня 2023 року працювала в Акціонерному товаристві "Українська залізниця". Наказом (розпорядженням) регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про припинення трудового договору (контракту) від 14.04.2023 №450/ос,01травня 2023року мене звільнено з посади чергового по залізничніій станції, станції Махаринці регіональної філії "Південно Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" за угодою сторін. Наказ про звільнення містить указівку виплатити позивачу, після отримання окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця»,6(шість) прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2022 та 6 (шість) прожиткових мінімумів на оздоровлення за 2023 рік, передбачені п. 3.10 змінами та доповненнями до Колективного договору на 2001 2005р.р., пролонгованого на 2006-2023р.р., після отримання окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця».

Відповідно до довідки №150 від 24.07.2023 р., у зв`язку з призупиненням виплат позивачу не нараховано та не виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки за 2022 та 2023 роки, у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року (п.3.10), що становить за 2022 рік 14 886, 00 грн.(ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» - 2481, 00 грн.) та за 2023 рік 16104, 00 грн. (ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023рік» - 2684, 00 грн.).

За умовами Колективного договору Державного територіально-галузевого об`єднання Південно-Західна залізниця на 2001, 2005 роки, пролонгованого на 2006 2025 роки :

- п.3.10 працівникам філії, які безперервно пропрацювали у підрозділах АТ «Укрзалізниця» не менше 6 місяців та подали письмову заяву, надавати один раз у календарному році матеріальну допомогу на оздоровлення, як правило, разом із наданням щорічної відпустки, у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року.

- п.3.14 працівникам залізниці з нагоди ювілею (50, 60 та 70 років) та (або) досягнення пенсійного віку (в т.ч. на пільгових умовах), виплачувати грошову винагороду в розмірі посадового окладу (місячної тарифної ставки).

- п. 8.23 - при звільнені працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, виплачувати одноразову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків ; У разі звільнення працівників за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права, виплачувати їм додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті зокрема жінкам, які мають стаж роботи понад 35 років - в розмірі 5 середньомісячних заробітки.

Змін до колективного договору стосовно призупинення, зокрема на період дії військового стану в Україні, нарахування та виплати належних працівникам додаткових виплат, зокрема, одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію за віком, матеріальної допомоги на оздоровлення не вносилося. Більше того, дію чинного колективного договору було продовжено на 2024 рік. Вказаний договір також діяв на час припинення трудових відносин між сторонами.

Відповідачем не надано доказів внесення змін до угоди стосовно призупинення на період дії військового стану в Україні нарахування та виплати належних працівникам додаткових виплат, зокрема, одноразової матеріальної допомоги та додаткової матеріальної допомоги. Так, 15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 43, 44 Конституції України, та за статтею 11 цього Закону на період дії воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бут призупинена за ініціативною роботодавця.

Однак, вказаний закон набрав чинності лише 24 березня 2022 року, а тому ухвалювати рішення про призупинення додаткових виплат працівникам, посилаючись на правовий режим воєнного стану, 14 березня 2022 року у правління АТ «Укрзалізниця» не було, через відсутність зворотної дії в часі вказаного Закону.

Враховуючи викладене, Відповідачем при звільненні Позивача безпідставно, в порушення встановленого порядку, не нараховані та не виплачені всі суми, які підлягали виплаті.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 році склав з 1 січня 2481 грн., у 2023 році 2684 грн., що встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 р., «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 р.

Отже, належні позивачу до сплати суми, відповідно до вищевказаних умов колективного договору, становлять: матеріальна допомога на оздоровлення згідно п. 3.10 колективного договору в розмірі шість прожиткових мінімумів для працездатних осіб за 2022 рік в сумі 14886 грн. (2481 грн.*6); матеріальну допомогу на оздоровлення згідно колективного договору в розмірі шість прожиткових мінімумів для працездатних осіб за 2023 рік в сумі., 16104 грн. (2684 грн.*6).

Крім того, враховуючи, що позивач своєчасно не отримав належних до виплати сум, у відповідності з положеннями ст. 117 КЗпП України йому належить до сплати середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100). Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. За змістом пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, позивач має право на одержання середнього заробітку за час затримки розрахунку за період шести місяців із дати звільнення тобто, з 02 травня 2023 року по 02 листопада 2023 року.

Згідно довідки про середню заробітну плату в березні 2023 року позивачу нараховано 10817,03 грн. при 21 відпрацьованих днях, а квітні 2023 року 5785,23 грн. при 13 відпрацьованих робочих днях. Отже, розмір середньоденної заробітної плати становить: 10817,03грн + 5785,23грн) / (21 р. дн. + 13 р. дн.) = 488,30 грн / р. день.

На думку позивача, середній заробіток, що має бути сплачений у зв`язку із затримкою здійснення розрахунку при звільненні складає: 488,30грн/р.день х 185 р.дні =90 335,50 грн.

Період затримки розрахунку з 02.05.2023 р. по 02.11.2023 р. включно. Кількість робочих днів за вказаний період 133 (з врахуванням воєнного стану).

Середній заробіток позивача за вказаний період становить: 488,30*133= 64943,90 грн. Отже, суд не погоджується з розрахунком середнього заробітку, проведеного позивачем, зокрема щодо визначення позивачем кількості робочих днів у вказаний період 180 дні.

Станом на теперішній час вищезазначених виплат не проводилось.

Мотиви, з яких виходить суд і застосовані норми права

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Частиною 2 ст.97 КЗпП України передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Колективний договір укладається на основі законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, і узгодження інтересів працівників та роботодавців (ст.10 КЗпП України).

Умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали (ч.1 ст.5 Закону України "Про колективні договори і угоди").

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду (ч.1 ст.9 Закону України "Про колективні договори і угоди").

За приписами ст.13 КЗпП України, ст.7 Закону України "Про колективні договори і угоди" зміст колективного договору визначається сторонами. У колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо форм, системи, розмірів заробітної плати, інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії. Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників (ст.18 КЗпП України). Указом Президента України від 24.02.202 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" передбачено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

15.03.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", який набув чинності 24.03.2022, і визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Згідно з ч.1 ст.11 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" визначено, що цей Закон діє з початку воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану.

Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (п.2 Прикінцевих положень КЗпП України).

Таким чином, положення Закону України "Про правовий режим воєнного стану", які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

При цьому, системний аналіз діючого законодавства свідчить про те, що дія Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану", якою роботодавцю надається право в односторонньому порядку зупиняти окремі положення колективного договору, поширюється на правовідносини, що виникли з 24.02.2022.

У п.п.3.2.21 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002 - 2006 роки (із змінами та доповненнями) визначено, що при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, передбачена виплата одноразової матеріальної допомоги в залежності від стажу роботи в галузі та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті в залежності від стажу роботи в галузі. Відповідно до п.2.3 зазначеної угоди, жодна із сторін в період дії угоди не може припинити виконання взятих на себе зобов`язань.

За спільною домовленістю сторін в угоду можуть вноситись зімни та доповнення, при цьому вони не повинні погіршувати умови праці, трудові і соціальні гарантії, передбачені законодавством України та цієї угодою (п.2.4 угоди).

Відповідачем не надано доказів внесення змін до угоди стосовно призупинення на період дії військового стану в Україні нарахування та виплати належних працівникам додаткових виплат, зокрема, одноразової матеріальної допомоги та додаткової матеріальної допомоги.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Такої ж за суттю позиції дотримувався і Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 234/7936/14-ц (провадження № 6-2159цс15), у постанові від 31 травня 2017 року у справі № 759/7662/15-ц (провадження № 6-1185цс16), у постанові від 15.06.2020 р. (справа № 337/1279/17, провадження № 61-14960ск19).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні.

Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

Щодо позовної давності, суд зазначає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, оскільки складові його позовних вимог входять в структуру заробітної плати. За змістом частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Висновки суду за результатами розгляду позову

Таким чином, в судовому засіданні встановлено порушення відповідачем права позивача на своєчасне отримання належних йому при звільненні, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з врахуванням розрахунку середнього заробітку, проведеного судом. З відповідача на користь позивача слід стягнути: матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 р. 14866,00 грн. матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 р.16104,00 грн., середній заробіток за весь час затримки виплати належних їй сум при звільненні у розмірі 64943,90 грн. Усього стягнути 95933,90 грн. Підстав для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника не вбачається. Судом відхилені доводи представника відповідача про безпідставність позовних вимог з мотивів, викладених судом вище, а також щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Щодо судових витрат

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1052,51 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 12, 13, 19, 60, 79-81, 141,174, 235, 247, 258-259,263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ), представник позивача адвокат Голуб Наталія Євгенівна (адреса місцезнаходження: 22100, Вінницька обл., Хмільницький р-н., м. Козятин, вул. Пилипа Орлика, буд. 12, офіс 303) до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (адреса місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Лисенка, 6) про стягнення заборгованості з виплати матеріальної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 р. в розмірі 14886 грн., матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 р. 16104 грн., середній заробіток в розмірі 64943 грн. 90 коп. Усього стягнути 95933 (дев`яносто п`ять тисяч дев`ятсот тридцять три) грн 90 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 судовий збір в розмірі 1052 (одна тисяча п`ятдесят дві) грн. 51 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 16.10.2026 р.

Суддя: О.А. Дурач