Решение № 140729591, 15.10.2026, Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/1446/26

Провадження № 2/126/1473/2026

"15" жовтня 2026 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Губко В. І.

секретар Бурлака А. І.,

за участі представника позивача, адвоката Тимощука Є.С.

розглянувши у підготовчому засіданні в м. Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернопродукт МХП», про припинення права спільної часткової власності шляхом поділу земельної ділянки в натурі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить припинити право спільної часткової власності на земельну ділянку площею 1.6733 га з кадастровим номером 0520480400:02:001:0605 шляхом поділу її в натурі; визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 1,1155 га, що утворилася шляхом поділу в натурі із земельної ділянки загальною площею 1.6733 га кадастровий номер: 0520480400:02:001:0605, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована: Вінницька область, Гайсинський район, Бершадська територіальна громада, за межами села Баланівка, відповідно до схеми №1 розподілу земельної ділянки розробленої сертифікованим інженером землевпорядником Лялюцькою Ілоною (земельна ділянка № НОМЕР_1 ) та визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,5578 га. що утворилася шляхом поділу в натурі із земельної ділянки загальною площею 1,6733 га кадастровий номер: 0520480400:02:001:0605, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована:Вінницька область, Гайсинський район, Бершадська територіальна громада, за межами села Баланівка, відповідно до схеми № НОМЕР_1 розподілу земельної ділянки розробленої сертифікованим інженером землевпорядником ОСОБА_3 (земельна ділянка № НОМЕР_2 ).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 25.03.2021 р. ОСОБА_4 приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу Вінницької області, успадкувала 1/3 частку земельної ділянки площею 1,6733 га з кадастровим номером:0520480400:02:001:0605 (далі - земельна ділянка). Згідно цього свідоцтва 25.03.2021 р. проведено державну реєстрацію права власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав.

Також ОСОБА_1 на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого 16.04.2025 р. ОСОБА_5 приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області, прийняла у дар 1/3 частку вищевказаної земельної ділянки. Державну реєстрацію права власності проведено 17.04.2025 р.

Іншим співвласником 1/3 частки вказаної земельної ділянки являється ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого 25.03.2021 р. ОСОБА_4 приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу Вінницької області та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.04.2026 р.

На земельну ділянку зареєстровано інше речове право - право оренди за ТОВ «Зернопродукт МХП», що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.04.2026 р.

Між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не поділено земельну ділянку, позивач не може самостійно розпорядитись своєю власністю, оскільки її частка нерухомості в натурі не виділена.

Позивач звернулася до ФОП ОСОБА_6 щодо можливості виготовлення документації про поділ земельної ділянки. Однак завершити процедуру поділу не вдалось, оскільки відповідно до п.6 ст.79-1 Земельного кодексу України поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально.

07.05.2026 позивачем надіслано ТОВ «Зернопродукт МХП» та 15.06.2026 р. відповідачу листи з проханням надати нотаріально посвідчені згоди на розподіл земельної ділянки, однак в ідповіді на зазначені листи не отримала, що підтверджує мовчазну пасивну поведінку отримувача щодо ненадання згоди.

Можливість розподілу земельної ділянки підтверджується розробленими сертифікованим інженером-землевпорядником - ФОП ОСОБА_6 схемами розподілу земельної ділянки, які виготовлено в 2-х різних варіантах.

Разом з тим, за відсутності нотаріально посвідченої згоди співвласника та землекористувача на вчинення дій щодо виділу в натурі частки із земельної ділянки позивач у позасудовому порядку позбавлена можливості реалізувати своє законне право на виділ в натурі належної їй частки земельної ділянки, а тому звернулася до суду з даним позовом.

Представник позивача, адвокат Тимощук Є.С., у підготовчому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 надіслала до суду заяву, в якій позовні вимоги визнала та просила позов задовольнити.

Представник третьої особи - ТОВ «Зернопродукт МХП» у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяв та клопотань до суду не подав.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч.1, 4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи визнання заявленого позову відповідачем, суд вважає необхідним ухвалити рішення по суті в підготовчому засіданні. Судом не встановлено, що визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 25.03.2021 р. ОСОБА_4 приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу Вінницької області, успадкувала 1/3 частку земельної ділянки площею 1,6733 га з кадастровим номером:0520480400:02:001:0605. Згідно цього свідоцтва 25.03.2021 р. проведено державну реєстрацію права власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав № 249880103 від 25.03.2021.

На підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого 16.04.2025 ОСОБА_5 приватним нотаріусом Гайсинського районного нотаріального округу Вінницької області, позивач ОСОБА_1 прийняла у дар 1/3 частку земельної ділянки площею 1,6733 га з кадастровим номером:0520480400:02:001:0605. Державну реєстрацію права власності проведено 17.04.2025, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав № 423127463 від 17.04.2025.

Відповідач ОСОБА_2 є іншим співвласником 1/3 частки земельної ділянки площею 1,6733 га з кадастровим номером:0520480400:02:001:0605, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого 25.03.2021 ОСОБА_4 приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу Вінницької області та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.04.2026.

На земельну ділянку площею 1,6733 га з кадастровим номером:0520480400:02:001:0605, яка належить сторонам на праві спільної часткової власності зареєстровано інше речове право - право оренди за ТОВ «Зернопродукт МХП», що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.04.2026 р.

З метою поділу земельної ділянки в натурі позивач ОСОБА_1 надіслала 07.05.2026 ТОВ «Зернопродукт МХП» та 15.06.2026 р. відповідачу ОСОБА_2 листи з проханням надати нотаріально посвідчені згоди на розподіл земельної ділянки, однак в ідповіді на зазначені листи не отримала.

Можливість розподілу земельної ділянки підтверджується розробленими сертифікованим інженером-землевпорядником - ФОП ОСОБА_6 схемами розподілу земельної ділянки, які виготовлено в 2-х різних варіантах.

Суб`єктами права власності на землю згідно ст. 80 ЗК України є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до положення ч. 1 ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до положень статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відповідно до ст.361 ЦК України, співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч.1 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділу натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

На підставі з ч.1 ст.367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Поділ майна між співвласниками є однією з підстав для припинення права спільної часткової власності. Таким чином, юридичним наслідком поділу майна завжди є припинення права спільної часткової власності між колишніми учасниками. Спорідненість правовідносин поділу та виділу ґрунтується на тому, що можливість поділу, як і виділу, залежить від того, чи є річ за своїми характеристикам подільною або не подільною.

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За умовами ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ч.ч. 1, 3, 4 ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України,Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями статті 6 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з частиною четвертою статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем, а відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно до статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до статті 110 ЗК України на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження.

Право власності на земельну ділянку може бути обтяжено правами інших осіб, такими як орендарі. Перехід права власності на земельну ділянку, зміна її цільового призначення не припиняє встановлених обмежень, обтяжень.

Поділ чи об`єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.

Передача земельної ділянки в оренду і є таким обтяженням права власника земельної ділянки.

Поділ земельної ділянки не припиняє права оренди на неї орендаря, оскільки уся передана в оренду земельна ділянка буде поділена і перейде у декілька сформованих земельних ділянок. Тому договір оренди земельної ділянки не припиняє своєї дії.

Таким чином, поділ спірної земельної ділянок в натурі жодним чином не може порушити законних прав та інтересів третьої особи щодо оренди земельної ділянки.

Також суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23 квітня 2025 року у справі № 357/3145/20 щодо застосування приписів статей 364 і 367ЦК України у схожих правовідносинах: За результатами розгляду справи Велика Палата ВС зазначила, що поділ спільного майна (ст. 367 ЦК України) відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні (ст. 364 ЦК України) тим, що в разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається. За наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні надалі не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір відокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися в результаті його поділу й належать позивачеві та відповідачеві. За наявності трьох і більше співвласників майна при визначенні в судовому порядку частки в натурі одного з них (виділ частки) розмір часток інших співвласників (відповідачів) не визначається. Суд, застосовуючи приписи ст. 364 ЦК України, має виділити та зазначити у своєму рішенні індивідуально визначене майно позивача й залишити решту майна у спільній власності інших відповідачів.

Отже, враховуючи викладене вище, право власника земельної ділянки закріплено законодавчо та для звернення до суду за вирішенням питання про виділ земельної ділянки в натурі зі спільної часткової власності не вимагає наявність спору, а вимагає наявність факту відмови у погодженні виділу часток.

Оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, враховуючи, що сторони є співвласниками земельної ділянки площею 1,6733 га (кадастровий номер 0520480400:02:001:0605), а розроблена сертифікованим інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_6 схема розподілу земельної ділянки № НОМЕР_1 є технічно реалізованою, такий варіант розподілу визнається відповідачем, не порушує прав третіх осіб та забезпечує раціональне використання землі відповідно до часток співвласників, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 200, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернопродукт МХП», про припинення права спільної часткової власності шляхом поділу земельної ділянки в натурі - задовольнити.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на земельну ділянку площею 1.6733 га з кадастровим номером 0520480400:02:001:0605 шляхом поділу її в натурі.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) право власності на земельну ділянку площею 1,1155 га, що утворилася шляхом поділу в натурі із земельної ділянки загальною площею 1.6733 га кадастровий номер: 0520480400:02:001:0605, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована: Вінницька область, Гайсинський район, Бершадська територіальна громада, за межами села Баланівка, відповідно до схеми №1 розподілу земельної ділянки розробленої сертифікованим інженером землевпорядником ОСОБА_3 (земельна ділянка № НОМЕР_1 ).

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) право власності на земельну ділянку площею 0,5578 га. що утворилася шляхом поділу в натурі із земельної ділянки загальною площею 1,6733 га кадастровий номер: 0520480400:02:001:0605, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована:Вінницька область, Гайсинський район, Бершадська територіальна громада, за межами села Баланівка, відповідно до схеми № НОМЕР_1 розподілу земельної ділянки розробленої сертифікованим інженером землевпорядником ОСОБА_3 (земельна ділянка № НОМЕР_2 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя В. І. Губко