Решение № 140728038, 19.10.2026, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 464/9142/25

Провадження № 2/452/892/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" жовтня 2026 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Бікезіної О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (скорочене найменування - ТОВ «Юніт Капітал») звернулося до Сихівського районного суду

м. Львова з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що 02 січня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 166111 на суму 13334 грн. у формі електронного документа з використанням електронного підпису 64210016.

На виконання умов кредитного договору 02 січня 2025 року ТОВ «Юніт Капітал» ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 відповідача, що свідчить про прийняття відповідачем пропозиції первісного кредитора. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується довідкою про перерахування коштів

16 квітня 2025 року між ТОВ «Юніт Капітал» та позивачем укладено договір факторингу № 16042025, відповідно до умов якого останній набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до реєстру прав вимог № 3 від 4 червня 2025 року до договору факторингу та акту приймання-передачі до позивача перейшло право вимоги до відповідача.

Вказує, що станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за даним договором.

Позивач вказує, що загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви за кредитним договором становить 22391 грн. 04 коп., яка складається з: 13334 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 7806 грн. 04 коп. - заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом; 501 грн. - заборгованість по комісії; 750 грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Дана сума також підтверджується випискою з особового рахунку за період 04 червня 2025 - 01 листопада 2025 року.

На підставі наведеного, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 21641 грн. 04 коп., яка складається з: 13334 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 7806 грн. 04 коп. - заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом; 501 грн. - заборгованість по комісії, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2197263 від 30 грудня 2025 року, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Сихівського районного суду м. Львова від 31 грудня 2025 року цивільну справу № 464/9142/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором направлено за територіальною підсудністю до Самбірського міськрайонного суду Львівської області.

Цивільна справа № 464/9142/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором надійшла до Самбірського міськрайонного суду Львівської області 09 лютого 2026 року.

Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 11 лютого 2026 року відкрито провадження у справі; визначено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; витребувано у АТ «Сенс Банк» (за клопотанням позивача) письмові докази, які становлять банківську таємницю; запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Через систему «Електронний суд» відповідачем ОСОБА_1 09 березням 2026 року наданий відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 02 січня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 дійсно укладено договір про споживчий кредит № 166111 на суму 13334 грн., фактично на виконання умов Договору йому було перераховано 10000,00 грн. на вказану ним при укладанні договору банківську карту. Заборгованість за штрафними санкціями в розмірі 750 грн. підлягає списанню відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та пункту 6-1 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», оскільки у період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення позичальник звільняється від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, у тому числі від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені), а неустойка та інші платежі, нараховані з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит.

Крім того, відповідач зазначає, що комісія за надання кредиту (п. 2.5 Договору) є прихованими процентами, оскільки кредитодавець не надає за ці кошти жодної окремої послуги. Відповідно, нарахування та стягнення цієї комісії (як окремого платежу, так і її похідних - комісії за обслуговування кредиту) є незаконним. Одноразова комісія в розмірі 3333,50 грн., яка передбачена п.2.5 Договору була утримана з суми кредиту, що фактично і зменьшило отриману суму до 10000,00 грн. Тому комісія в розмірі 3334 грн., заборгованість по комісії в розмірі 501 грн. стягненню не підлягають.

Крім того, відповідач зазначає, що оскільки нарахування відсотків відбувалося на суму 13334,00 грн., таким чином денна ставка, що фігурує у Розрахунку заборгованості є завищеною та становить 1,4247% в день, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 8 ЗУ "Про споживче кредитування". Разом з тим, оскільки проценти в Договорі між сторонами неузгоджені, проценти повинні бути нараховані на рівні облікової ставки НБУ. Згідно, наданого відповідачем контрозрахунку проценти становлять за період з 02.01.2025 року по 27.03.2025 року 325,30 грн. У зв`язку з чим позивач просить зменьшити розмір процентів із пропорційним перерахунком у денну ставку та нарахуванням виключно за період фактичного користування коштами до моменту розірвання кредитного договору, що узгоджується з підходом, який застосовується судами у справах аналогічної категорії (зокрема, у справах №766/21115/24, 532/711/25, 532/1348/25, 553/2187/25, 494/1337/25, 754/7658/25) та відповідає засадам цивільного законодавства.

Відповідач просить задовольнити позовну заяву частково в сумі 10325,80 грн.; у стягненні витрат на правничу допомогу відмовити або зменьшити до розумної межі, враховуючи ціну позову та складність справи.

Через систему «Електронний суд» ТОВ «Юніт Капітал» 10 березня 2026 року надана відповідь на відзив, в якій позивач вважає заперечення сторони відповідача безпідставними та необґрунтованими. Зазначає, що між сторонами Договору були узгоджені всі умови. Відповідач від отримання кредитних коштів не відмовлявся. Згідно п.2.7 Договору загальні витрати позичальника за кредитом (без урахування тіла кредиту) не можуть перевищувати 11145,54 грн. Фактично позивач просить стягнути з відповідача 7806,04 грн. - проценти та 501,00 грн. - комісію, що у сукупності меньше ніж гранично допустимий обсяг витрат, визначений договором. При укладенні Кредитного договору №166111 від 02.01.2025 р. позичальник погодився з умовами, визначеними в п. 2.4 цього Договору, та зобов`язався сплачувати Кредитодавцю комісію за за управління та обслуговування кредиту, яка складає розмірі 1,00 грн за зниженим тарифом та 100,00 за базовим тарифом. А також згідно п.2.5. Комісія за надання кредиту складає 3 333,50 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 25,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту,якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено. Таким чином, Позичальник повністю усвідомлював та прийняв на себе всі зобов`язання, передбачені Договором. Позивач не заявляє вимог про стягнення зазначених штрафних санкцій (пеня, штрафи).

04 червня 2026 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду клопотання в якому просить зменьшити розмір стягнення на користь відповідача понесених витрат на правову допомогу з 7000 грн. до 2000 грн.

12 жовтня 2026 року відповідачем через систему «Електронний суд» подані додаткові пояснення по справі, в яких він зазначає, що враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору, положення п.п. 2.4, 2.5 договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому кредитор не мав підстав для нарахування комісії у розмірі 3333,50 грн., а також заборгованість по комісії в розмірі 501 грн.

Як убачається із матеріалів справи при укладенні договору про споживчий кредит встановлено, що денна процентна ставка складає 11 145,54 грн /13 334,00 грн/84 днів *100% = 0,9951%/день (п.2.7.1 договору). При визначенні розміру стягнення не слід приймати до уваги наведений стороною позивача розрахунок заборгованості за процентами, оскільки при його складенні нарахування відбувалося на суму 13 334,00 грн, із якої 3 333,50 грн. за своєю природою є комісією, а умови договору про її утримання (п.2.5. договору), є нікчемними. Отже, з огляду на зміст п.2.3, п.2.7.1 договору про споживчий кредит при обрахуванні розміру денної процентної ставки слід виходити із розміру тіла кредиту 10 000,50 грн., а не 13 334,00 грн. Встановлення комісії за надання або обслуговування кредиту є незаконним, оскільки такі дії не є самостійною послугою, що надається споживачу в розумінні Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів». Кредитор надає кредит у власних інтересах, а тому обов`язок Відповідача сплачувати за дії, які Позивач вчиняє на власну користь, є несправедливою умовою договору. В матеріалах справи відсутній альтернативний розрахунок відсотків, здійснений виключно на суму фактично отриманих коштів в розмірі 10000,50 гривень. Оскільки суд та відповідач не можуть перебирати на себе функції позивача та самостійно виокремлювати частину правомірних нарахувань із загального масиву некоректних даних, позовна вимога про стягнення відсотків вважається недоведеною. Крім того, в діях Позивача ознаки зловживання правом та порушення принципу добросовісності, закріпленого у ст. 3 ЦК України. Включення до тіла кредиту прихованих комісій та проведення непрозорих операцій взаємообліку, що призвело до штучного збільшення суми боргу порівняно з фактично виданими коштами, є недобросовісною діловою практикою.

Просив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до задоволити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 166111 від 02.01.2025 року в розмірі 10 000,50 грн., із якої: 10 000,50 грн. - заборгованість за тілом кредиту. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Представником позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» Кукса К.О. 12 жовтня 2026 року через систему «Електронний суд» подані додаткові пояснення по справі, в яких зазначив, що при укладенні Кредитного договору № 166111 від 02.01.2025 року ОСОБА_1 погодився з умовами, визначеними в п.2.5 цього Договору, та зобов`язався сплатити Кредитодавцю комісію за надання кредиту у розмірі 25,00% від суми кредиту. Таким чином, Позичальник повністю усвідомлював та прийняв на себе всі зобов`язання, передбачені Кредитним договором. Відповідач отримав суму кредиту, користувався нею, а зараз, посилаючись на формальні аспекти методології розрахунків (які він трактує помилково), намагається уникнути відповідальності за повернення коштів. Відповідно до ст. 13 Цивільного кодексу України, дії особи мають бути добросовісними, а використання цивільних прав з метою ухилення від виконання зобов`язань не допускається.

15 жовтня 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подані додаткові пояснення по справі, в яких він наполягає на нікчемності умов договору про комісію за надання кредиту та недоведеністю позивачем розрахунку процентів за договором.

16 жовтня 2026 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» Кукса К.О. 12 жовтня 2026 року через систему «Електронний суд» подані додаткові пояснення по справі, в яких наполягає, що комісія за надання кредиту - одноразова винагорода, що сплачується позичальником за підготовку, організацію та надання кредитодавцем фінансової послуги (кредиту), та встановлена в п. 2.5. цього Договору. Відповідач під час укладення договору ознайомлювався з його текстом та змістом в цілому, у тому числі з графіком щомісячних платежів за кредитними договором, паспортом споживчого кредиту, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловив та з ними погодився. Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування та надання кредиту.

Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання представник позивача ТОВ «Юніт Капітал» та відповідач ОСОБА_1 не з`явилися, що у відповідності до ч.1 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 16 жовтня 2026 року, є дата складення повного судового рішення 19 жовтня 2026 року.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 02 січня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 166111.

Відповідно до умов п. 2.1. договору, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк, визначений п. 2.6. договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 2.2.1 договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно з п. 2.6. договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Як обумовили сторони у п. 2.2.1. Договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 13334 грн., надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 10000,50 грн. на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 , у національній; у розмірі 3333,50 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно з п. 2.5 індивідуальної частини.

Згідно з п. 2.3 договору, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 390,00 % річних. Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня, наступного за днем отримання кредиту позичальником, протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1, 00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100, 00 грн. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено (п. 2.4. Договору).

П. 3.1.5. договору про споживчий кредит (публічна частина), в редакції, яка затверджена наказом №14-од від 29.03.2024 та діє з 01.04.2024, передбачено, що за управління та обслуговування кредиту кредитодавцем позичальник сплачує на користь кредитодавця комісію, що нараховується за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів (розрахунковий період) за зниженим тарифом. Якщо позичальник порушив (прострочив) строки сплати чергового платежу згідно графіку платежів, комісія у наступному розрахунковому періоді нараховується за стандартним (базовим) тарифом.

Комісія за надання кредиту складає 3333,50 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 25% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено (п. 2.5. Договору).

Відповідно до пункту 2.6., підпункту 2.7.1. загальний строк кредитування за цим договором складає 84 дні з 02.01.2025 року (дата надання кредиту) до 27.03.2025 року, денна процентна ставка складає 0,9951%.

Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 24479,54 грн. (підпункт 2.9.1 кредитного договору).

Згідно п. 5.1 Договору він укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника.

Відповідно до графіку платежів, в якому визначено дату видачі кредиту - 02.01.2025, дату платежу - 27.03.2025, кількість днів у розрахунковому періоді - 84, сума кредиту - 13334,00 грн., проценти за користування кредитом - 7806,04 грн., комісія за надання кредиту - 3333,50 грн., комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 6,00 грн, загальна вартість кредиту - 24479,54 грн грн.

Також сторонами був підписаний паспорт споживчого кредиту як додаток до договору № 166111 від 02.01.2025.

Згідно з інформацією, наданою АТ «Сенс банк» на виконання ухвали суду про витребування доказів у даній справі, повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку відкрито картку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ). Номер телефону НОМЕР_3 є фінансовим за вищевказаною платіжною карткою, в період 2 січня 2025 року по 7 січня 2025 року. Номер телефону НОМЕР_3 знаходиться в анкетних даних клієнта ОСОБА_1 . Повідомлено, що по вказаному рахунку було зарахування коштів 02.01.2025 року на суму 10000,50 грн., що підтверджується випискою здійснених операцій.

Згідно з детальним розрахунком заборгованості ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» за договором № 166111 станом на 2 квітня 2025 року сума загальної заборгованості склала 22391 грн. 04 коп., яка складається з: 13334 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 7806 грн. 04 коп. - заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом; 501 грн. - заборгованість по комісії; 750 грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

ТОВ «Кредіплюс» (клієнт) та ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) 16 квітня 2025 року уклали договір факторингу № 16042025, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Оплата ТОВ «Юніт Капітал» клієнту ТОВ «КРЕДИТПЛЮС» за договором факторингу № 16042025 підтверджується платіжною інструкцією від 05.06.2025 року № 464.

Згідно з витягом з Додатку № 1 до Договору факторингу № 16042025 від 16 квітня 2025 року, Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 3, ТОВ «Юніт Капітал» отримало право вимоги до відповідача за договором № 166111 від 2 січня 2025 року на загальну суму відступленої грошової вимоги 22391 грн. 04 коп.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, позивач просить стягнути з нього заборгованість у розмірі 21641,04 грн., а саме: 13334 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 7806 грн. 04 коп. - заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом; 501,00 грн. - заборгованість по комісії.

Отже між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

За змістом ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

За правилами статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

За приписами частин 1, 2 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Із прийняттям Закону України від 3 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі - Закон № 675-VIII) на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів у мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Відповідно до п.п. 5, 6, 7 ч. 1 ст. 3 Закону № 675-VIII, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Згідно ч. 3, 4, 6, 8, 12 ст. 11 Закону № 675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону № 675-VIII передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його слід електронним підписом.

Частина 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі

№ 127/33824/19 від 07 жовтня 2020 року проте у цій справі мова йшла про відсутність відображення електронного підпису на договорі та відсутність доказів отримання такого підпису позичальником: «Без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачкою не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Як встановлено судом ОСОБА_1 прийняв публічну пропозицію (оферту) ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та підписав кредитний договір (здійснив акцепт пропозиції товариства) електронним підписом 64210016, тобто електронний договір про споживчий кредит № 166111 від 02.01.2025 року на суму 13334 грн. між сторонами є укладеним, та сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Зазначений договір відповідачем не оспорювався, недійсними в судовому порядку не визнавався, а відтак є чинним і підлягає до виконання.

Як зазначалося, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» свої зобов`язання перед відповідачем за Договором виконало та надало кредит в обумовленому сторонами п. 2.2.1. Договору порядку.

Доказів повернення відповідачем кредиту та сплати процентів за користування кредитними грошима у повному обсязі матеріали справи не містять.

Згідно з п. 1) ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Таким чином, суд вважає, що копії договорів факторингу та реєстри прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 166111 від 2 січня 2025 року у розмірі 21641,04 грн., зяких : 13334,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 7806 грн. 04 коп. - заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом; 501,00 грн. - заборгованість по комісії.

Щодо розміру заборгованості суд зазначає таке.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19).

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитора встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Як зазначалося, сторони у п. 2.2.1. Договору погодили, що сума (загальний розмір) кредиту становить 13334 грн., надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 10000,50 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній; у розмірі 3333,50 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно з п. 2.5 індивідуальної частини.

Пунктом п. 2.5. Договору передбачено, що комісія за надання кредиту складає 3333,50 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 25% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини.

Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1, 00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100, 00 грн. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено (п. 2.4. Договору).

П. 3.1.5. договору про споживчий кредит (публічна частина), в редакції, яка затверджена наказом №14-од від 29.03.2024 та діє з 01.04.2024, передбачено, що за управління та обслуговування кредиту кредитодавцем позичальник сплачує на користь кредитодавця комісію, що нараховується за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів (розрахунковий період) за зниженим тарифом. Якщо позичальник порушив (прострочив) строки сплати чергового платежу згідно графіку платежів, комісія у наступному розрахунковому періоді нараховується за стандартним (базовим) тарифом.

Отже умови договору про комісію за надання кредиту, за управління та обслуговування кредиту нарахована первісним кредитором відповідно до умов кредитного договору та закону правомірно.

Умови договору про комісію за надання кредиту також відповідають зазначеній нормі Закону України «Про споживче кредитування».

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною п`ятою, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Як убачається із матеріалів справи при укладенні договору про споживчий кредит встановлено, що денна процентна ставка складає 11 145,54 грн /13 334,00 грн/84 днів *100% = 0,9951%/день (п.2.7.1 договору).

З перевіреного судом розрахунку заборгованості, вбачається, що проценти за користування кредитом нараховані в граничних межах, встановлених законом. Крім того, сума процентів - 7806 грн. 04 коп. відповідає сумі, зазначеній в графіку платежів, отже вимогу відповідача щодо неузгодженості нарахування процентів між сторонами та обрахування таких на рівні облікової ставки НБУ, суд відхиляє.

Судом встановлено, що відповідачем порушено умови договору в частині своєчасного повернення грошових коштів, на час звернення позивача до суду відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором, грошові кошти позивачу в повному обсязі не повернув, тому позивачем правомірно пред`явлено вимоги до відповідача про стягнення заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позов слід задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 166111 від 2 січня 2025 року у розмірі 21641 грн. 04 коп., яка складається з: 13334,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 7806 грн. 04 коп. - заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом, 501,00 грн. - комісія.

Щодо вимоги позивача про відшкодування понесених ним судових витрат суд зазначає наступне:

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ТОВ «Юніт Капітал» при зверненні до суду з цим позовом був сплачений судовий в розмірі 2422 грн. 40 коп., що підтверджено наданим позивачем платіжною інструкцією

№ 33696 від 26 грудня 2025 року. Оскільки позовні вимоги позивача задоволено, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в сумі 2422 грн. 40 коп.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача, понесені ним витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 7000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно із частинами третьої, четвертої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу підтверджуються матеріалами справи: копію договору про надання правничої допомоги

№ 10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року, укладеного між адвокатським бюро «Соломко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал»; додаткову угоду № 25770875744 від 11 вересня 2025 року до даного договору; акт приймання-передачі наданих послуг на суму 7000 грн.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Суд оцінює надані представником позивача документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу із складністю даної справи (враховує, що судова практика за цією категорією справ є усталеною, Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, дотримуючись критерію розумності розміру понесених стороною витрат, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу, визначивши їх у розмірі 4000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 11, 509, 525-527, 530, 1046-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 81, 133, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 166111 від 2 січня 2025 року у розмірі 21641 грн. (двадцять одну тисячу шістсот сорок одну) грн. 04 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2422 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. сплаченого судового збору та 4000 (чотири тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Повний текст рішення виготовлений 19 жовтня 2026 року.

Головуюча суддя