Решение № 140727175, 19.10.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/3351/26

2/703/3313/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Криви Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до Смілянського міськраонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 28350 грн. заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12 жовтня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачкою укладено договір про надання фінансового кредиту № 18148-10/2024, за умовами якого останній надано кредит у розмірі 10 500 грн. строком на 120 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,00 % на день від залишку заборгованості та одноразової комісії за видачу кредиту. Повернення кредиту та сплата процентів мали здійснюватися відповідно до графіка платежів, що є невід`ємною частиною договору.

Позивач зазначає, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання, тоді як відповідачка належним чином умов договору не виконувала, передбачених платежів не здійснювала, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Договір укладено в електронній формі шляхом акцепту оферти та підписання одноразовим ідентифікатором.

За розрахунком позивача, станом на дату закінчення строку кредитування заборгованість відповідачки становить 28 350 грн, з яких 10 500 грн - тіло кредиту, 12 600 грн - проценти та 5 250 грн - штраф. Нарахування штрафу позивач обґрунтовує пунктом 5.3 договору, а нарахування процентів - погодженими сторонами умовами кредитування. На підтвердження розміру заборгованості надано відповідні розрахунки первісного та нового кредиторів.

27 січня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 27012025, на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідачки за зазначеним кредитним договором.

Позивач зазначає, що відповідачці направлено досудову вимогу про погашення заборгованості.

Попередній розрахунок судових витрат становить 10 662 грн 40 коп., з яких 2 662 грн. 40 коп. - судовий збір та 8 000 грн. - витрати на професійну правничу допомогу, понесені на підставі договору з адвокатським об`єднанням «Апологет» від 1 липня 2025 року.

У зв`язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 28 350 грн та судові витрати.

Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 липня 2026 року позовні вимоги було задоволено повністю.

03 серпня 2026 року від відповідача надійшла заява про перегляд заочного рішення та його скасування.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 серпня 2026 року заочне рішення у даній справі від 08 липня 2026 року було скасовано, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

28 серпня 2026 року від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, узагальнені доводи якого зводяться до такого.

Сторона відповідача зазначає, що позов пред`явлено до неналежно ідентифікованої особи, оскільки в позовній заяві та платіжній інструкції про сплату судового збору зазначено прізвище « ОСОБА_2 », тоді як згідно з паспортом та карткою платника податків її прізвище - « ОСОБА_2 ». На думку сторони відповідачки, це свідчить про неналежну сплату судового збору та перешкоджає задоволенню позову.

Також відповідачка заперечує проти заявленого розміру заборгованості за процентами, посилаючись на те, що строк кредитування становив 120 днів та закінчився 08 лютого 2025 року. При цьому, за її твердженням, відповідно до графіка платежів сума процентів за весь строк кредитування становить 10 080 грн., тоді як позивач заявляє до стягнення 12 600 грн. Посилаючись на статті 1048, 1054 ЦК України та правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, відповідачка вважає нарахування процентів понад установлений договором строк неправомірним.

Крім того, відповідачка заперечує проти стягнення штрафу в розмірі 5 250 грн, посилаючись на пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким передбачено звільнення позичальника від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором споживчого кредиту в період дії воєнного стану.

Також просить урахувати її скрутне матеріальне становище, відсутність офіційних доходів та перенесені у 2026 році тяжку травму правої руки, чотири хірургічні операції й тривале стаціонарне лікування, вважаючи заявлений штраф неспівмірним.

Також зазначає, що не отримувала письмового повідомлення про відступлення права вимоги за договором факторингу від 27 січня 2025 року, а позивач не надав доказів вручення такого повідомлення.

Заперечуючи проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн., відповідачка вважає їх неспівмірними зі складністю справи, обсягом виконаної роботи та ціною позову, зазначаючи, що спір є типовим і розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

На підставі викладеного відповідачка просить відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» у повному обсязі.

Сторна позивача не скористалася своїм правом на подання відповіді на відзив у встановлений судом строк із дня отримання відзиву.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання зобов`язань.

Як убачається з матеріалів справи, 12 жовтня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 18148-10/2024.

Відповідно до умов якого товариство зобов`язалося надати позичальниці кредит у розмірі 10 500 грн. на власні потреби строком на 120 днів, із кінцевою датою повернення 08 лютого 2025 року, а позичальниця - повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку й на умовах, визначених договором.

Згідно з пунктом 1.4 договору, за користування кредитом передбачено нарахування процентів за фіксованою ставкою 1 % на день від залишку заборгованості. Водночас пунктом 1.4.1 договору визначено денну процентну ставку в розмірі 0,80 %, розраховану виходячи із загальних витрат за кредитом у сумі 10 080 грн., суми кредиту 10 500 грн. та строку кредитування 120 днів.

Відповідно до пункту 1.5 договору, строки повернення кредиту та сплати процентів визначаються графіком платежів, який є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 1.6 передбачено надання кредиту в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок позичальниці за реквізитами зазначеної в договорі платіжної картки, а моментом надання кредиту є день перерахування відповідної суми.

Договір укладено в електронній формі. Відповідно до пунктів 2.16-2.18 договору, акцепт пропозиції кредитодавця здійснюється шляхом введення одноразового ідентифікатора на вебсайті товариства, після чого кредитодавець накладає на оригінал договору кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника з кваліфікованою електронною позначкою часу.

Згідно з пунктами 3.1-3.3 договору, повернення кредиту та сплата процентів здійснюються відповідно до графіка платежів, а проценти нараховуються в межах установленого строку кредитування на фактичний залишок заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня.

Пунктом 5.3 договору передбачено відповідальність позичальниці за прострочення платежів у вигляді штрафу в розмірі 100 % суми простроченої заборгованості з урахуванням обмежень, установлених чинним законодавством України.

Крім того, відповідачкою електронним підписом із використанням одноразового ідентифікатора W943 підписано договір про надання фінансового кредиту № 18148-10/2024 від 12 жовтня 2024 року, заявку-анкету клієнта на отримання фінансового кредиту, інформаційне повідомлення про передачу позичальником ТОВ «Стар Файненс Груп» персональних даних третіх осіб під час укладення, виконання та припинення кредитного договору, а також додаток № 1 до зазначеного договору.

Згідно з листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (сервіс iPay.ua) вих. № 3426 260217120114 від 17 лютого 2026 року, на виконання договору про переказ коштів № ФК-П-2022/02-3 від 22 лютого 2022 року 12 жовтня 2024 року о 10 год 16 хв на платіжну картку № НОМЕР_1 , було успішно перераховано кредитні кошти в розмірі 10 500 грн. У листі зазначено номер транзакції 535748660, код авторизації банку 048295 та отримувача платежу - ОСОБА_1 .

Як вбачається з Інформації АТ КБ «УНІВЕРСАЛ БАНК», наданої на виконання ухвали Смілянського міськрайонного суду Черкаської області, у вказаному банку на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , була емітована картка № НОМЕР_1 на яку за період з 12.10.2024 по 17.10.2024 здійснено переказ коштів у сумі 10500 грн.

Законом України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до довідки про ідентифікацію, відповідачку ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , було ідентифіковано ТОВ «Стар Файненс Груп» під час укладення договору про надання фінансового кредиту № 18148-10/2024 від 12 жовтня 2024 року. Зазначеною довідкою підтверджено акцепт договору позичальницею шляхом підписання одноразовим ідентифікатором W943, який 12 жовтня 2024 року о 10:13:12 було надіслано на номер телефону НОМЕР_3 .

Укладаючи кредитний договір відповідачка та ТОВ «Стар Файненс Груп» вчинила дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після чого відповідачу були перераховані кошти, відповідно до умов п.2.1 Кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника.

Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

27 січня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал», було укладено Договір факторингу №27012025 .

27 січня 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» було підписано акт приймання-передачі письмового та електронного реєстру боржників від 27 січня 2025 року до договору факторингу №27012025.

Відповідно Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 27012025 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 27090,00 грн, з яких: 10500 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту, 11340 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками, 5250 грн. 00 коп. - заборгованість по штрафам.

Згідно з детальним розрахунком заборгованості, станом на дату закінчення строку кредитування загальний розмір заборгованості відповідача становив 28 350 грн, з яких: 10 500 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 12 600 грн. - заборгованість за відсотками та 5 250 грн. - заборгованість за штрафом.

Відповідно до умов вказаного Договору, та у відповідності до ст.512 ЦК України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Стар Файненс Груп», в тому числі і до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними длядоговорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Упостанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів сплати відповідачем ОСОБА_3 заборгованості за вказаним кредитним договором, як частково, так і у повному обсязі, матеріали справи не містять.

Щодо заперечень сторни відповідача стосовно стягнення процентів за користування кредитом суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1.4 кредитного договору за користування кредитом нараховуються проценти за фіксованою ставкою 1 % на день на залишок заборгованості. Водночас пунктом 1.4.2 договору передбачено право позичальника на отримання знижки на нараховані проценти за умови сплати першого платежу до 31 жовтня 2024 року. У разі невикористання такого права внаслідок прострочення першого платежу позичальник зобов`язаний сплатити відповідний платіж у розмірі, визначеному графіком платежів.

Як установлено судом, відповідач не здійснив жодного платежу за кредитним договором, а тому не виконав умов для отримання передбаченої договором знижки. За таких обставин нарахування процентів за базовою ставкою 1 % на день за відсутності підстав для застосування знижки саме по собі не суперечить погодженим сторонами умовам кредитування.

При цьому відсутність окремого графіка платежів без урахування знижки не є самостійною підставою для відхилення розрахунку позивача, якщо поданий детальний розрахунок дає змогу перевірити правильність нарахування процентів за базовою ставкою та відповідає умовам договору.

Разом із тим суд бере до уваги, що пунктом 1.4.1 договору визначено денну процентну ставку 0,80 %, а в паспорті споживчого кредиту зазначено загальні витрати за кредитом у розмірі 10 080,00 грн та орієнтовну загальну вартість кредиту 20 580,00 грн.

Зазначені обставини підлягають оцінці в сукупності з умовами договору щодо надання знижки, її застосування та розрахунком заборгованості, наданим позивачем.

Отже, вирішуючи питання про стягнення заявленої суми процентів, суд виходить із необхідності перевірки правильності застосування базової процентної ставки, періоду нарахування та відповідності розрахунку погодженим сторонами умовам кредитного договору. При цьому проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню в межах установленого договором строку кредитування, визначеного пунктом 1.2 договору.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи викладене, беручи до уваги, що спір між сторонами виник за договірних обставин, суть яких ніким не спростовувалась, сам договір не суперечить діючому законодавству, та враховуючи положення ст.1049 ЦК України, яким визначено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві грошові кошти у строк та в порядку, встановленому договором, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі що скаладається із заборгоаності за тілом кредиту у сумі - 10500,00 грн та заборгованості по відсоткам у сумі 12600,00 грн.

Щодо стягнення неустойки в розмірі 5250 грн., суд зазначає наступне.

Так, 24 лютого 2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022. Воєнний стан в Україні введено на всій території України та діє до теперішнього часу.

Відповідно до пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 5250 грн неустойки не підлягають задоволенню з підстав, визначених у п.18 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України.

У відзиві також сторона відповідача звернула увагу на невідповідність у написанні прізвища відповідача, зазначивши, що в позовній заяві, клопотанні про витребування доказів та платіжній інструкції про сплату судового збору її помилково зазначено, як « ОСОБА_1 », тоді як правильним є прізвище « ОСОБА_2 ».

Водночас судом установлено, що в анкетних даних відповідача, наведених у позовній заяві, зазначено її правильне прізвище - ОСОБА_1 , а паспортні дані та РНОКПП відповідають відомостям, наявним у матеріалах справи.

Отже, допущена позивачем неточність у написанні прізвища відповідача має характер граматичної помилки, пов`язаної з неправильним відмінюванням прізвища, та не впливає на можливість ідентифікації особи відповідача, оскільки її персональні дані дають змогу однозначно встановити особу, до якої пред`явлено позов.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою, другою статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 756/15736/18.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (висновки постанови Верховного Суду від 22.10.2018 у справі № 826/856/18).

Суд зазначає, що в матеріали справи надано підтвердження витрат на правничу допомогу надано Договір про надання павничої допомоги №0107 від 01.07.2025, актом надання послуг правової допомоги та детальним описом наданих послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України») зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 490/7096/21 та від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц також зауважено, що подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд зазначає, що розмір гонорару адвоката встановлений у фіксованому розмірі, водночас, із зазначенням детального опису робіт (обсягу правової допомоги).

Суд також ураховує, що дана цивільна справа розглядалась у порядку спрощеного провадження без виклику сторін, представник позивача не приймав участі у судових засіданнях, а лише було підготовлено позов із додатками.

Для підготовки позову (враховуючи обставини справи), на думку суду, адвокату не потрібно було опрацьовувати велику кількість законодавчих актів, які підлягають застосуванню з огляду на зміст позовної заяви, не передбачають складності та витрати значної кількості часу.

З огляду на характер спірних правовідносин, ціну позову, обсяг доказової бази, відсутність необхідності участі представника у судових засіданнях, а також обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, суд доходить висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн. не є співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та витраченим часом.

За таких обставин суд вважає обґрунтованим визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню, у сумі 3000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, розподіляються між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та беручи до уваги розмір задоволених позовних вимог, з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2444,44 грн.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №30149 від 15.05.2026, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню обсязі, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір пропорційно до суми задоволених вимог у сумі 2169,36 грн.

Керуючись ст.4, 12, 13, 76-82, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором у сумі 23100,00 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 2169,36 грн. та 2444,44 грн. витрат на правничу допомогу, а всього - 27713 (тридцять тисяч двадцять шість) грн 80 коп.

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене сторонами безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 19 жовтня 2026 року

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал», адреса: 79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, 28 корпус, 4 поверх, ЄДРПОУ 35234236; рахунок: НОМЕР_4 , банк отримувача АТ «Креді Агріколь Банк»;

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Головуючий: Ю. В. Крива