Постановление суда № 140720552, 13.10.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/2228/14-ц

Номер провадження 4-с/570/25/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.О.

з участю:

секретаря судових засідань Захарук Г.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне справу за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця у виконавчому провадженні № 72294170, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Папроцького Андрія Андрійовича, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського районного суду Рівненської області із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Папроцького А.

Зазначає, 18.07.2023 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №72294170 на підставі виконавчого листа, виданого Рівненським районним судом Рівненської області у справі № 570/2228/14-ц на виконання рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 13.06.2014 р. У виконавчому листі зазначена сума до стягнення без урахування рішення Верховного Суду від 29.01.2020 року, яким зменшено стягнення. В подальшому приватним виконавцем винесено постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 08.09.2026 у вказаному виконавчому провадженні, однак ними фактично змінені істотні відомості про обсяг виконання та текст резолютивної частини. За наведеного просить визнати неправомірними та скасувати: постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 18.07.2023 ВП №72294170; постанови приватного виконавця про зміну та (доповнення) реєстраційних даних від 08.09.2026 ВП №72294170.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 повторно не з`явився.

Приватний виконавець виконавчого округу Рівненської області Папроцький А. на розгляд скарги не з`явився.

Представник АТ «УКРЕКСІМБАНК» на розгляд скарги не з`явився.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін чи учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає, що справу можливо розглянути на підставі наявних доказів, участь сторін у справі не є обов`язковою.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити.

Обставини, встановлені при розгляді скарги.

У провадженні приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Папроцького А.А. перебуває виконавче провадження № 72294170, відкрите постановою від 18.07.2023 на підставі виконавчого листа у справі № 570/2228/14-ц, виданого 27.08.2014 Рівненським районним судом Рівненської області. Згідно зі змістом виконавчого документа, з боржника підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 65207082 від 02.11.2007 у загальній сумі 121 928,47 доларів США (з яких 89 136,04 доларів США - основний борг, 32 792,43 доларів США - проценти), 513 663,49 грн пені та 3 654 грн судових витрат.

У подальшому, зважаючи на заяву представника стягувача, приватний виконавець ухвалив постанови від 08.09.2026 «Про зміну (доповнення) реєстраційних даних» ВП №72294170 з урахуванням рішення Верховного Суду від 29.01.2020 року.

В постанову внесено зміни в резолютивну частину, зазначивши: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договором №65207082 від 02 листопада 2007 року в розмірі 89 136,04 доларів США заборгованість по основному боргу та 3654 грн.- судові витрати».

Також внесено зміни щодо сум грошових коштів, що підлягають стягненню, а саме: «Сума коштів стягнення за ВД:3963469.67», «Сума коштів (еквівалент у гривні): 3963469.67.».

Положення законодавства.

За змістом ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Згідно статті 12 Цивільного процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції

Частинами 1, 3 ст. 451 ЦПК України, передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Висновки суду.

Відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, а частинами третьою, шостою статті 13 ЦК України встановлено заборону зловживання правом і обов`язок додержуватися моральних засад суспільства при здійсненні цивільних прав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона.

Стаття 44 ЦПК України зобов`язує учасників справи добросовісно користуватися процесуальними правами та прямо відносить до зловживання ними вчинення дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконанню судового рішення.

Судом встановлено, що Інструкцією з організації примусового виконання рішень не передбачено повноважень виконавця виносити постанову про зміну або доповнення реєстраційних даних до автоматизованої системи виконавчого провадження у випадку скасування судового рішення, на підставі якого видано виконавчий лист.

Разом з цим аналіз змісту частини першої статті 447 ЦПК України свідчить про те, що підставою для звернення сторони виконавчого провадження до суду зі скаргою є порушення її прав чи свобод внаслідок рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Таким чином, звертаючись до суду зі скаргою, сторона виконавчого провадження зобов`язана обґрунтувати порушення її прав та свобод із посиланням на конкретні рішення, дії або бездіяльність державного виконавця (інших посадових осіб) та вказати, у чому саме полягає таке порушення.

Приватний виконавець у виконавчому провадженні №72294170 вніс зміни (доповнення) в авторизовану систему виконавчого провадження відповідно заяви стягувача у виконавчому провадженні, з урахуванням рішення Верховного суду від 29.01.2020 року у справі №570/2228/14-ц.

Суд зазначає, що здійснення виконавчого провадження передбачає вчинення приватним виконавцем дій, необхідних для забезпечення належного виконання судового рішення з урахуванням його змісту та результатів перегляду судовими інстанціями.

Сам по собі факт внесення змін до постанови приватного виконавця не свідчить про протиправність його дій, та не є достатньою підставою для скасування відповідної постанови.

Такі внесення не порушують прав заявника, який є боржником у справі. Навпаки, сума боргу згідно виконавчого провадження стала меншою, ніж була раніше.

Порушення процедури, які не призвели до порушення прав боржника, не можуть бути підставою для скасування чи визнання недійсними дій виконавця, результатом яких є ефективне виконання судового рішення.

Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 не довів наявність порушення його прав чи свобод рішеннями приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Заявник також не довів, а судом не встановлено, яким чином постанова про відкриття виконавчого провадження порушує права заявника.

За наведеного відсутні підстави для задоволення скарги.

Судові витрати.

Згідно ст. 452 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Керуючись ст. ст. 447, 448, ч. 3 ст. 451 ЦПК України, -

у х в а л и в :

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця у виконавчому провадженні № 72294170, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Рівненської області Папроцького Андрія Андрійовича. відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом 15 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Красовський О.О.

Повне рішення суду складено 19.10.2026.