Постановление суда № 140720537, 15.10.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 569/11470/26

Номер провадження 2-п/570/29/2026

У Х В А Л А

15 жовтня 2026 року м. Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Таргонія М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 03.09.2026 р. у справі № 569/11470/26, номер провадження 2/570/2536/2026 за позовом ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

в с т а н о в и в :

Заочним рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 03.09.2026 р., ухваленому у даній справі, позов ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задоволений частково. Стягнуто на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" заборгованість за кредитним договором № 177135020 від 31.05.2025 р. в розмірі 23 тис. 236 грн. 50 коп. (з яких: 7 500,00 грн. заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 15 361,50 грн. заборгованість по процентам; 375,00 грн. заборгованість по комісії), а також судові витрати (сплата судового збору) в розмірі 2291 грн. 31 коп. В задоволенні решти позову відмовлено.

04.09.2026 р. відповідач ОСОБА_1 через стсему "Електронний суд" звернувся до суду із заявою про перегляд вказаного заочного рішення суду від 03.09.2026 р., посилаючись на неможливість подачі відзиву на позов у зв`язку з його необізнаністю про час та місце розгляду справи, та його знаходженням в лавах ЗСУ з 09.02.2026 р., на підтвердження чого долучив довідку додаток № 22, форма 5, виданукомандиром військової частини НОМЕР_1 від 13.03.2026 р. Зазначив про незгоду із нарахованими відсотками за користування кредитом 15 361 грн. 50 коп., та комісії 375 грн., покликаючись на ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що його думку має істотне значення по справі та суттєво впливає на суть прийнятого рішення.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду заяви про перегляд заочного рішення суду, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяву про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без його участі не подав.

Представник позивача в судове засіданняне з`явився. Подав заперечення на заяву відповідача та просив провести розгляд без його участі. Вважає заяву відповідача про перегляд заочного рішення необґрунтованою, оскільки не дотримані умови, за яких заочне рішення підлягає скасуванню, та перегляду згідно ч. 1 ст. 288 ЦПК України, а саме, відповідач не обґрунтував наявність обставини та не надав докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Усі доводи про обставини, на які покликається відповідач, фактично перевірялися судом та наведені в заочному рішенні із відповідними щодо таких обставин висновків. Просить відмовити в скасуванні заочного рішення.

Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

З`ясувавши обставини, дослідивши матеріали зазначеної цивільної справи, заяви про перегляд заочного рішення, звернення представника позивача, у даному випадку суд дійшов наступних висновків.

Заочним рішенням Рівенського районного суду Рівненської області від 03.09.2026 р. ухваленому у даній справі, позов ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задоволений частково. Стягнуто на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" заборгованість за кредитним договором № 177135020 від 31.05.2025 р. в розмірі 23 тис. 236 грн. 50 коп. (з яких: 7 500,00 грн. заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 15 361,50 грн. заборгованість по процентам; 375,00 грн. заборгованість по комісії), а також судові витрати (сплата судового збору) в розмірі 2291 грн. 31 коп. В задоволенні решти позову відмовлено.

Як вказано в описовій частині заочного рішення, розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження, відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився повторно, про причини неявки суд не повідомив, заяву про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без його участі не подав, відзив на позов не подав, хоча вказані матеріали позову та ухвала суду у відповідності до вимог ст.ст. 130,131 ЦПК України, направлялись за останньою відомою позивачам та судові адресою його місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку, що підтверджується відповіддю з ЄДДР № 2730083 від 13.05.2026 р. з інформацією про те, що ОСОБА_1 , 15.01.2000 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а також зворотним поштовим повідомленням, яке повернулося до суду з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою».

В заяві про перегляд заочного рішення суду, відповідач посилається на неможливість подачі відзиву на позов у зв`язку з його необізнаністю про час та місце розгляду справи, та його знаходженням в лавах ЗСУ з 09.02.2026 р., в підтвердження долучив довідку Додаток №22, Форма 5 виданої командиром військової частини НОМЕР_1 від 13.03.2026 р., а також, через незгоду з нарахованими відсотками за користування кредитом 15361 грн. 50 коп., та комісії 375 грн. що заборонено згідно з ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що має істотне значення по справі та суттєво впливає на суть прийнятого рішення.

Суд зауважує, що неотриманням стороною по справі кореспонденції, направленою за належною адресою, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження, на що звернув увагу Верховний Суд у постанові по справі № 910/9836/18, вказавши, що сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням відповідачем, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження рішення суду, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою відповідача щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Норми права

Згідно із ст. 284 ЦПК України - заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідно до ст. 285 ЦПК України - заява про перегляд заочного рішення повинна бути подана у письмовій формі. У заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено: найменування суду, який ухвалив заочне рішення; ім`я (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобів зв`язку; обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це; посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача; клопотання про перегляд заочного рішення; перелік доданих до заяви матеріалів. Заява про перегляд заочного рішення підписується особою, яка її подає. До заяви про перегляд заочного рішення додаються її копії за кількістю учасників справи та копії всіх доданих до неї матеріалів. До заяви про перегляд заочного рішення додається документ про сплату судового збору.

Частини 1,4 статті 287 ЦПК України передбачають, що заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення - заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи, тобто, для об`єктивної можливості перегляду заочного рішення судом, що це рішення ухвалив, обов`язково потрібна наявність обох обставин: поважності неявки до суду відповідача чи його представника та наявності доказів, які б могли істотно вплинути на вирішення справи. Такі відомості відповідно до ст. 285 ЦПК України мають бути надані відповідачем при поданні заяви про перегляд заочного рішення та докази цього - долучені до заяви про перегляд заочного рішення.

В контексті даної статті наявність однієї з підстав, зазначених у ч. 1 ст. 288 ЦПК України не спричиняє скасування заочного рішення. Лише у своєї сукупності названі обставини спричиняють скасування заочного рішення. Наявність лише однієї з них не приносить відповідачеві позитивного результату, внаслідок чого він зберігає можливість оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

КЦС ВС вказав, що належним письмовим доказом перебування сторони у складі Збройних Сил України є: наказ по особовому складу, виданий в порядку пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджений Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, інші докази (довідки, листи з вйськової частини), які суд визнав недостатніми для встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом (контрактом) Постанова від 29.03.2023 по справі № 756/3462/20.

Щодо посилання відповідача на наявність у нього пільг, встановлених п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суд вважає за необхідне зазначити таке.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

В ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення. Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі № 521/7927/16-ц.

Так, згідно з долученої до матеріалів справи копії довідки Додаток №22, Форма 5 виданої командиром військової частини НОМЕР_1 від 13.03.2026 р. солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації, однак підтвердження його знаходженням в лавах ЗСУ саме з 09.02.2026 р. до матеріалів справи не долучено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вищезазначена норма почала поширюватися на відповідача лише з 13.03.2026 р., адже до даної дати ОСОБА_1 на військовій службі по мобілізації не перебував, та відповідно до цього часу пільги, передбачені п. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на нього не поширювалися.

Враховуючи вищевикладене, є необґрунтованими та відхиляються доводи відповідача про наявність підстав для звільнення відповідача від сплати процентів за користування кредитом та комісії.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).

Суд бере до уваги, що дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями, що передбачено у пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", прийнятій 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН.

Висновки суду

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку, відповідачем не було подано до суду будь-яких належних та допустимих документальних доказів, які мають істотне та суттєве значення для правильного вирішення справи та які б не були враховані судом під час ухвалення судом заочного рішення або спростовують його висновки, а твердження відповідача є неспроможні з підстав, описаних вище в силу їх безпідставності.

За таких обставин, суд вважає, що вищезазначена заява про перегляд заочного рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 03.09.2026 року по даній справі є необґрунтованою, факти викладені в заяві недоведеними, а обставини та доводи, на які посилається сторона відповідача надуманими та такими, що не знайшли свого відображення у матеріалах цивільної справи, та мають на меті лише затягування і зволікання виконання законного і обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 131, 259, 284, 287, 288 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 03.09.2026 р. у справі № 569/11470/26, номер провадження 2/570/2536/2026 за позовом ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Роз`яснити відповідачу, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

В загальному порядку рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений, згідно ст. 354 ЦПК України, а також в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Таргоній М.В.