Решение № 140719735, 15.10.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/10365/25

Провадження №2/303/4177/25

ряд. стат. звіту №38

РІШЕННЯ

Іменем України

15 жовтня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в особі судді Мирошниченка Ю. М., з участю секретаря судового засідання Легези Ю.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами про надання коштів у кредит,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами про надання коштів у кредит № 71286156 від 17 травня 2025 року та № 8969699 від 10 травня 2025 року.

Позивач посилається на те, що первісним кредитодавцем за обома договорами є ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», яке 16 жовтня 2025 року відступило ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» право вимоги до відповідача на підставі договору факторингу № 16/10/25 та відповідних реєстрів прав вимог.

За договором № 71286156 від 17 травня 2025 року позивач просить стягнути 17 225,00 грн, у тому числі 5 000,00 грн основного боргу, 1 500,00 грн процентів, 725,00 грн комісії та 10 000,00 грн пені.

За договором № 8969699 від 10 травня 2025 року позивач просить стягнути 32 571,28 грн, у тому числі 14 559,42 грн основного боргу, 10 511,86 грн процентів та 7 500,00 грн неустойки.

Загальна ціна позову становить 49 796,28 грн. Позивач також просить стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та 4 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до поданого позивачем попереднього розрахунку, у ході розгляду справи ним могли бути понесені додаткові витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідач надав письмові пояснення, в яких заперечив отримання коштів та укладення обох договорів, послався на відсутність належних доказів перерахування коштів та переходу права вимоги, а також заперечив обґрунтованість комісії, процентів і неустойки.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається та підписується в порядку, визначеному законом, а використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором є одним із передбачених законом способів його підписання. Водночас сам факт оформлення договору в електронній формі не звільняє сторону, яка посилається на нього, від обов`язку довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.

За змістом статей 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти на встановлених договором умовах, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статей 526, 530, 610, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, у встановлений строк; невиконання або неналежне виконання зобов`язання є його порушенням, а невиконання зобов`язання у визначений строк простроченням.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок одержання процентів визначається договором. Водночас нарахування процентів та інших платежів має відповідати умовам конкретного договору й імперативним вимогам законодавства про споживче кредитування.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, відступлення права вимоги саме по собі не змінює обсягу зобов`язань боржника та не створює для нього обов`язку сплачувати суми, які не підлягали сплаті первісному кредиторові.

Вирішуючи питання про стягнення комісії та інших платежів за споживчим кредитом, суд має враховувати приписи статей 8, 12 Закону України «Про споживче кредитування», зокрема встановлені законом вимоги до розрахунку денної процентної ставки, складу загальних витрат за кредитом та заборону вимагати від споживача платежі, які не передбачені договором або не враховані у розрахунку денної процентної ставки у випадках, визначених законом. Саме по собі зазначення платежу в розрахунку заборгованості не є достатнім для його стягнення без перевірки правової підстави та умов його нарахування.

За змістом статей 76, 81, 89 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи. Кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; жоден доказ не має для суду наперед установленої сили.

Щодо укладення договорів та отримання відповідачем коштів

З матеріалів справи вбачається, що 17 травня 2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71286156.

Договором визначено суму кредиту 5 000,00 грн, строк кредитування 30 днів, процентну ставку 0,250 % на день та комісію за надання кредиту 15 % від суми кредиту, що становить 750,00 грн. Датою повернення кредиту визначено 15 червня 2025 року.

Договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Довідка про ідентифікацію підтверджує ідентифікацію ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та направлення одноразового ідентифікатора на його електронну адресу. Матеріали справи також містять дані про ідентифікацію відповідача за допомогою BankID НБУ.

15 червня 2025 року між сторонами укладено додаткову угоду № 15159632, якою строк кредитування продовжено на 30 днів, у зв`язку з чим загальний строк кредитування становив 60 днів, а денну фіксовану процентну ставку змінено з 0,25 % на 1 %.

Факт перерахування кредитних коштів за цим договором підтверджується довідкою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» вих. № КД-000077574 від 06 листопада 2025 року, відповідно до якої 17 травня 2025 року проведено успішну платіжну операцію № aa3fb6b3-4cff-467e-b36a-8664830e030c на суму 5 000,00 грн отримувачу ОСОБА_2 на картку № НОМЕР_2 . Копія платіжної інструкції містить прізвище та ім`я отримувача, РНОКПП НОМЕР_1 та реквізити транзакції.

Отже, заперечення відповідача про відсутність доказів отримання ним коштів за договором № 71286156 спростовуються наявними у справі доказами.

10 травня 2025 року між тими самими сторонами укладено договір кредитної лінії (Надійний) № 8969699. Договором визначено кредит у розмірі 15 000,00 грн, строк кредитування 360 днів, а також умови сплати процентів і комісії за надання кредиту. Договір містить ідентифікаційні дані відповідача, у тому числі РНОКПП НОМЕР_1 .

Довідка про ідентифікацію підтверджує використання відповідачем одноразового ідентифікатора 312104 під час укладення договору № 8969699 10 травня 2025 року.

Факт перерахування відповідачу 10 травня 2025 року 15 000,00 грн підтверджений довідкою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» вих. № КД-000074574 від 04 листопада 2025 року, згідно з якою платіжна операція № edabe513-4e14-4dfd-acd2-e7e461df9616 на суму 15 000,00 грн проведена на користь ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_2 . Первісний кредитор окремим листом від 16 жовтня 2025 року також ідентифікував цю операцію за договором № 8969699 та зазначеним номером платежу.

Таким чином, сукупність доказів підтверджує як укладення відповідачем обох договорів, так і фактичне отримання ним кредитних коштів.

Щодо переходу права вимоги

16 жовтня 2025 року ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали договір факторингу № 16/10/25.

Відповідно до реєстру прав вимог № 16/10/25-02 від 16 жовтня 2025 року до позивача відступлено право вимоги до відповідача за договором № 71286156 у загальному розмірі 17 225,00 грн, з яких 5 000,00 грн тіло кредиту, 1 500,00 грн проценти, 725,00 грн комісія та 10 000,00 грн пеня.

Реєстр прав вимог № 16/10/25-01 від 16 жовтня 2025 року містить право вимоги до відповідача за договором № 8969699 у розмірі 32 571,28 грн, у тому числі 14 559,42 грн основного боргу, 10 511,86 грн процентів та 7 500,00 грн неустойки.

Правомірність переходу права вимоги додатково підтверджується платіжними інструкціями від 20 жовтня 2025 року про оплату за договором факторингу № 16/10/25 згідно з відповідними реєстрами прав вимог.

Отже, позивач довів набуття права вимоги до відповідача за обома договорами.

Саме по собі ненаправлення боржнику повідомлення про відступлення права вимоги не спростовує факту переходу права вимоги та не припиняє основного грошового зобов`язання боржника. При цьому доказів виконання відповідачем спірних зобов`язань перед первісним кредитором після переходу права вимоги матеріали справи не містять.

Щодо заборгованості за договором № 71286156

За даними розрахунку, 17 травня 2025 року відповідачу надано 5 000,00 грн. За перші 30 днів користування кредитом нараховано 375,00 грн процентів за ставкою 0,25 % на день.

15 червня 2025 року відповідач сплатив 400,00 грн. З розрахунку вбачається, що 375,00 грн із цього платежу зараховано в рахунок процентів, а 25,00 грн у рахунок комісії. Після укладення додаткової угоди на період з 16 червня до 15 липня 2025 року застосовано процентну ставку 1 %, унаслідок чого нараховано 1 500,00 грн процентів.

Таким чином, розрахунок несплачених процентів у сумі 1 500,00 грн відповідає умовам договору та додаткової угоди.

Водночас суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача залишку комісії за надання кредиту в сумі 725,00 грн.

За умовами договору № 71286156 комісія за надання кредиту встановлена в розмірі 15 % від суми кредиту, тобто 750,00 грн. Із розрахунку заборгованості вбачається, що після здійснення відповідачем платежу в сумі 400,00 грн у рахунок комісії було зараховано 25,00 грн, а несплачений залишок визначено в сумі 725,00 грн.

Оцінюючи правову природу цього платежу, суд виходить із того, що саме по собі включення комісії до умов кредитного договору та розрахунку загальної вартості кредиту не є достатнім для висновку про наявність правових підстав для її стягнення. Вирішальне значення має те, за яку саме послугу встановлено платіж та чи надано споживачу окрему послугу, яка становить самостійну цінність для нього.

У цьому випадку комісія визначена договором як плата за надання кредиту. Матеріали справи не містять доказів надання відповідачу окремої додаткової послуги, за яку передбачено сплату цієї комісії. Отже, за змістом установлених договором умов відповідний платіж є платою за дії кредитодавця, спрямовані на надання кредитних коштів та виникнення кредитних правовідносин, а не оплатою самостійної послуги, наданої позичальнику.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, щодо неприпустимості стягнення з позичальника платежів за дії кредитодавця, які не становлять самостійної послуги для споживача. Подібний підхід застосовано також Закарпатським апеляційним судом у постанові від 29 червня 2026 року у справі № 306/1623/25 щодо комісій за надання кредиту.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що вимога про стягнення залишку комісії за надання кредиту в сумі 725,00 грн не має достатньої правової підстави, а тому в цій частині позову належить відмовити.

Отже, за договором № 71286156 підлягає стягненню 5 000,00 грн основного боргу та 1 500,00 грн процентів.

Щодо заборгованості за договором № 8969699

договором № 8969699 відповідачу надано 15 000,00 грн. Розрахунок заборгованості містить відомості про платежі та списання промо, а також щоденне нарахування процентів за ставкою 0,95 %. Станом на 16 жовтня 2025 року розрахунком визначено залишок основного боргу 14 559,42 грн та процентів 10 511,86 грн.

Зазначений розрахунок узгоджується з умовами договору. Зокрема, договір передбачає строк кредитування 360 днів, а тому станом на 16 жовтня 2025 року строк кредитування не закінчився.

Наведене відрізняє цей договір від випадків, коли кредитодавець продовжує нараховувати договірні проценти після закінчення погодженого сторонами строку кредитування. За наданою апеляційною практикою в такому разі проценти за користування кредитом підлягають стягненню лише в межах строку кредитування. У цій справі щодо договору № 8969699 такого порушення розрахунку не встановлено.

Отже, 14 559,42 грн основного боргу та 10 511,86 грн процентів за цим договором є доведеними.

Щодо пені та неустойки

За договором № 71286156 позивач просить стягнути 10 000,00 грн пені. Розрахунок свідчить, що пеня нараховувалась по 200,00 грн за день з 16 липня 2025 року до 3 вересня 2025 року.

За договором № 8969699 позивач просить стягнути 7 500,00 грн неустойки. Розрахунок містить її нарахування по 750,00 грн за день з 24 червня 2025 року до 3 липня 2025 року.

Обидва періоди нарахування припадають на період дії в Україні воєнного стану. З огляду на це суд враховує спеціальне правове регулювання, передбачене пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Згідно із зазначеною нормою у період дії в Україні воєнного стану позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Крім того, неустойка та інші передбачені відповідними договорами платежі, нараховані за прострочення виконання грошового зобов`язання починаючи з 24 лютого 2022 року, підлягають списанню кредитодавцем.

Оскільки заявлені до стягнення 10 000,00 грн пені за договором № 71286156 та 7 500,00 грн неустойки за договором № 8969699 нараховані за прострочення виконання грошових зобов`язань у період дії воєнного стану, ці платежі не підлягають стягненню з відповідача відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Щодо загального розміру заборгованості

Отже, до стягнення підлягають: за договором № 71286156 від 17 травня 2025 року: 5 000,00 грн основного боргу та 1 500,00 грн процентів, разом 6 500,00 грн; за договором № 8969699 від 10 травня 2025 року: 14 559,42 грн основного боргу та 10 511,86 грн процентів, разом 25 071,28 грн.

Загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню, становить: 6 500,00 грн + 25 071,28 грн = 31 571,28 грн.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо судових витрат

Відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу. Розмір витрат на правничу допомогу визначається на підставі договору та доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт і їх вартості. У разі часткового задоволення позову судовий збір та інші судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив при зверненні до суду судовий збір у сумі 2 422,40 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Заявлена сума майнових вимог становить 49 796,28 грн, задоволено 31 571,28 грн, що становить 63,4009 %.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 2 422,40 грн ? 63,4009 % = 1 535,82 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд установив, що договором про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25 серпня 2025 року та витягом з акта № 5ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги від 21 жовтня 2025 року індивідуалізовано послуги, надані щодо ОСОБА_1 , та визначено їхню вартість у загальному розмірі 4 500,00 грн, з яких 500,00 грн становить вивчення й аналіз документів, визначення правової позиції та збирання доказів, а 4 000,00 грн - підготовка й подання позовної заяви та судовий супровід у суді першої інстанції. Додаток № 1 до договору також містить відомості про передання адвокату справи щодо ОСОБА_1 .

Платіжною інструкцією № 579939288.1 від 27 жовтня 2025 року підтверджується перерахування адвокату 130 500,00 грн на виконання акта № 5ФП. Хоча платіжний документ не виокремлює оплату послуг щодо відповідача в сумі 4 500,00 грн, у сукупності з договором, актом та додатком до нього він підтверджує здійснення розрахунку за надану правничу допомогу, обсяг і вартість якої щодо відповідача визначені в акті окремо.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено в частині 31 571,28 грн із заявлених 49 796,28 грн, що становить 63,4009 % заявлених майнових вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 853,04 грн (4 500,00 грн ? 63,4009 %).

При цьому суд не здійснює зменшення заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу з підстав їх неспівмірності, а визначає суму, яка підлягає відшкодуванню відповідачем, виключно з урахуванням пропорції задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами про надання коштів у кредит задовольнити частково.

Стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором надання коштів у кредит № 71286156 від 17 травня 2025 року у розмірі 6 500,00 грн (шість тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок, з яких 5 000,00 грн (п`ять тисяч) гривень 00 копійок заборгованість за основною сумою кредиту та 1 500,00 грн (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок заборгованість за процентами.

Стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором кредитної лінії (Надійний) № 8969699 від 10 травня 2025 року у розмірі 25 071,28 грн (двадцять п`ять тисяч сімдесят одна) гривня 28 копійок, з яких 14 559,42 грн (чотирнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять) гривень 42 копійки заборгованість за основною сумою кредиту та 10 511,86 грн (десять тисяч п`ятсот одинадцять) гривень 86 копійок заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 535,82 грн (одна тисяча п`ятсот тридцять п`ять) гривень 82 копійки.

Стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 853,04 грн (дві тисячі вісімсот п`ятдесят три) гривні 04 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», ЄДРПОУ 43311346, 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 15.10.2026 року.

Суддя Юрій МИРОШНИЧЕНКО