Решение № 140719282, 31.08.2026, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/790/26

Провадження № 2/536/1159/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Баранської Ж.О., за участю секретаря судових засідань Коваль В.А., за участю прокурора Шайдук В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Кременчуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Піщанської територіальної громади Кременчуцького району до Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Піщанської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області з позовом до Піщанської сільської ради Кременчуцького району, ОСОБА_1 , де просить суд ухвалити рішення, яким:

- визнати незаконним та скасувати рішення Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 14 вересня 2021 року №Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок», яким передано безоплатно у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівельі споруд (присадибна ділянка) земельну ділянку з кадастровим номером 5322483805:05:005:0339 площею 2500 га, розташовану по АДРЕСА_1 ;

- витребувати у ОСОБА_1 в комунальну власність Піщанської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області земельну ділянку водного фонду площею 0, 0754 га, яка перебуває в межах сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 5322483805:05:005:0339 площею 2500 га, розташовану по АДРЕСА_1 ;

- скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5322483805:05:005:0339, розташовану на території Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області з одночасним припиненням зареєстрованих прав відносної даної земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Так, рішенням Піщанської сільської ради Кременчуцького району від 14 вересня 2021 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 та передано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 5322483805:05:005:0339. Разом з цим встановлено, що спірна земельна ділянка накладається на землі водного фонду, а саме, на 100 метрову прибережну захисну смугу річки Дніпро. За наслідками проведених сертифікованим інженером -геодезистом топографо-геодезичних робіт встановлено часткове розміщення земельної ділянки з кадастровим номером 5322483805:05:005:0339 площею 0, 25 га на землях водного фонду прибережної захисної смуги річки Дніпро площею 0, 0754 га , що підтверджується протоколом огляду земельної ділянки та відповідними картографічними матеріалами.

В позові зазначено, що спірна земельна ділянка надана у приватну власність відповідачеві в порушення вимог статтей 68-61, 83 Земельного кодексу України та статтей 85, 88-90 Водного кодексу України, оскільки надання земель прибережної захисної смуги у приватну власність законодавством заборонено.

Також у позові при обгрунтуванні заявленого способу захисту прокурор посилався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 446/478/19 від 22 січня 2025 року, згідно якої у разі часткового накладення земельної ділянки , яка перебуває у власності фізичної особи на смугу відведення залізниці належним способом захисту права є витребування тієї частини земельної ділянки, яка накладається. При цьому, витребування як належний спосіб захисту не може бути застосований щодо всієї земельної ділянки, така вимога може розглядатись тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на смугу відведення. У ході огляду місця події в кримінальному провадженні № 42025172030000088 від 24.09.2025 року встановлена, що спірна земельна ділянка не забудована. За таких обставин, та можливості встановлення меж прибережної захисної смуги шляхом проведення відповідних землевпорядних робіт, поділ спірної земельної ділянки або формування її окремої частини не суперечитиме чинному законодавству та не призведе до порушення публічних інтересів.

Також, у позові прокурор вказав, що відповідач не є добросовісним набувачем земельної ділянки, оскільки частина земельної ділянки розташована в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро, що є очевидним.

16 березня 2026 року суддею постановлено ухвалу про прийняття до розгляду та відкриття загального позовного провадження у справі.

30 березня 2026 року через підсистему Електронний суд представником відповідача Піщанської сільської ради подано заяву про закриття провадження у справі.

27 травня 2026 року судом постановлено ухвалу, якою відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача відмовлено.

27 травня 2026 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Прокурор Кременчуцької окружної прокуратури Шайдук В.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просила суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Частиною 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ураховуючи, що прокурор не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу без участі сторін на підставі наявних доказів у справі.

Вислухавши прокурора Шайдук В.В., дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 467731510 від 11 березня 2026 року, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5322483805:05:005:0339, площею 0, 25 га. Державна реєстрація права власності проведена на підставі витягу з рішення Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 14 вересня 2021 року «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок».

Згідно листа Кам`янського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ за № 49/21-26 від 21 січня 2026 року, рівень води згідно Балтійської системи координат в придамбовій частині Кам`янського водосховища станом на 26 листопада 2025 року складав 63, 35 м; прибережна захисна смуга Кам`янського водосховища для земельної ділянки, зокрема, з кадастровим номером 5322483805:05:005:0339 повинна встановлюватись проектами землеустрою, щодо наявності зазначеного проекту інформація в Управо=лінні відсутня.

Згідно листа Кам`янського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ за № 107/21-26 від 26 лютого 2026 року, згідно реєстраційного журнала рівні води, у придамбовій частині Кам`янського водосховища (Балтійська система координат) на 14 вересня 2021 року складали 63, 87 м.

Відповідно до висновку ФОП ОСОБА_2 , який є сертифікованим інженером-геодезистом, що є відповідальним за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт, щодо визначення положення точок на місцевості фактичному розташуванню меж земельних ділянок, розташованих на території с.Кривуші Кременчуцького району Полтавської області, за результатами робіт було визначено положення точок на місцевості, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 5322483805:05:005:0339 на території с.Кривуші Кременчуцького району Полтавської області. На підставі геодезичних замірів була виміряна відстань від урізу до приватизованих земельних ділянок, згідно чого було визначено зону прибережної захисної смуги річки Дніпро.

Згідно графічних матеріалів до вказаного вище висновку площа накладення спірної земельної ділянки на захисну прибережну смугу р.Дніпро складає 0, 0754 га.

Як вбачається з протоколу огляду місця події від 26 листопада 2025 року, який проводився в рамках кримінального провадження № 42025172030000088 від 24.09.2025 року, з додатками до нього, слідчим СВ Кременчуцького РУП у присутності понятих було оглянуто відкриту ділянку місцевості, яка має координати 49.081114033.3694264, оглянута ділянка є незабудованою.

Положеннями статтей 89-90 Водного кодексу України передбачено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Відповідно до визначення термінів, які надано у статті 1 Водного кодексу України, прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Згідно статті 60 Земельного кодексу України, статті 88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Згідно правової позиції, що висловлена Великою палатою Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року по справі № 469/1044/17 у спорах стосовно прибережних захисних смуг, які перебувають під посиленою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, не погіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч.3 ст. 134, ч. 7 ст. 41, ч. 1 ст. 50 Конституції України).ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (ст.ст. 18, 19, пункт «а» ч. 1 ст. 91 Земельного кодексу України), які набуваються виключно згідно із законом (ст. 14 Конституції України).

З урахуванням викладеного вище, у спорах такої категорії предметом доказування є факт накладення спірної земельної ділянки на прибережну захисну смугу.

Відповідно до положень частини 2 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, шо належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурором доведено належними та достатніми доказами факт накладення спірної земельної ділянки на прибережну захисну смугу річки Дніпро, площа накладення складає 0, 0754 га.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 446/478/19 від 22 січня 2025 року, у разі часткового накладення земельної ділянки , яка перебуває у власності фізичної особи на смугу відведення залізниці належним способом захисту права є витребування тієї частини земельної ділянки, яка накладається. При цьому, витребування як належний спосіб захисту не може бути застосований щодо всієї земельної ділянки, така вимога може розглядатись тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на смугу відведення.

Згідно зі статтями 19,20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі й землі водного фонду; віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Подібний порядок встановлено й для зміни цільового призначення земель, що згідно із частиною другою статті 20 ЗК України проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Відповідно до статті 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Згідно з частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Так, стаття 59 ЗК України передбачає обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість їх використання для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до частини четвертої статті 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України).

Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83,84 цього Кодексу.

Такого висновку щодо застосування зазначених норм матеріального права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц.

Відповідно до частини 1 статті 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно ч. 4 статті 182 ЦК України, порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом

Відповідно до ч. 4 статті 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно п. 3 ч. 1 статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

За змістом ст. ст.125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 13 статті 79-1 ЗК України, земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відповідно до ч. 10 статті 24 Закону України «Про земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Суд приймає до уваги, що кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до ЄКПЛ).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Витребування в комунальну власність територіальної громади спірної земельної ділянки переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки, яка належить до земель водного фонду, які за чіткими та однозначними формулюваннями норм законодавства не можуть передаватися у приватну власність.

При цьому використання земельних ділянок водного фонду, яке не сприятиме досягненню визначених для них профільним законодавством цілей, може призводити до забруднення та засмічення поверхневих водних об`єктів, а також до втрати ними водності, виснаження водного об`єкта, що впливатиме на можливість задоволення потреб великої кількості людей.

Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина третя статті 13 Конституції України). Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України).

Кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля (частина першастатті 50 Конституції України).

У спорах стосовно земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина першастатті 50 Конституції України, частина третястатті 1 ЗК України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті18,19, пункт «а» частини першої статті91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. пункт 127 постанови ВП ВС від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, пункт 90 постанови ВП ВС від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, пункт 148 постанови ВП ВС від 14.11.2018 №183/1617/16, пункт 53 постанови ВП ВС від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц).

З огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані норми права, немає невідповідності заходу втручання держави у право власності поточного власника спірної земельної ділянки ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ. У справі, рішення в якій переглядається, суспільний інтерес у поверненні земельної ділянки водного фонду, розташованої в межах прибережної захисної смуги, стале існування якої становить значну суспільну вагу та потребує особливого ставлення, спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права власності народу на землю, у збереженні захисної смуги, недопущенні зміни цільового призначення земель водного фонду, та їх передання у власність.

Заволодіння приватними особами ділянками водного фонду всупереч чинному законодавству, без законного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і конституційними правами всіх інших осіб на безпечне довкілля, непогіршення екологічної ситуації та використання власності не на шкоду суспільству.

Щодо добросовісності набуття відповідачем ОСОБА_1 у власність спірної земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року по справі № 200/606/18, не може вважатись добросовісною особа, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч Закону.

З урахуванням викладеного, з огляду на місце розташування спірної земельної ділянки відповідач мав знати про набуття ним майна всупереч Закону, а тому таке набуття не є добросовісним.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про законність та обгрунтованість заявленого прокурором позову, у зв`язку з чим він підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 5, 10, 13, 76, 77, 80, 81, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Піщанської територіальної громади Кременчуцького району до Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 14 вересня 2021 року «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок», яким передано безоплатно у власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) земельну ділянку з кадастровим номером 5322483805:05:005:0339 площею 0, 2500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Витребувати у ОСОБА_1 в комунальну власність Піщанської сільської об`єднаної територіальної громади в особі Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (код ЄДРПОУ 22547555, вул. Київська, 104, с.Піщане Кременчуцького району Полтавської області) земельну ділянку водного фонду площею 0, 0754 га, яка перебуває в межах сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 5322483805:05:005:0339 площею 0, 2500 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5322483805:05:005:0339, що розташована на території Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області з одночасним припиненням зареєстрованих прав відносно даної земельної ділянки.

Стягнути з Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь Полтавської обласної прокуратури (код ЄРДПОУ 02910060) судовий збір в сумі 1664, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури (код ЄРДПОУ 02910060) судовий збір в сумі 8320, 00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня складення його повного тексту. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач Кременчуцька окружна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910060, юридична адреса: Полтавська область, м. Кременчук, проспект Свободи, 4а;

Відповідач - Піщанська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області, код ЄДРПОУ 22547555, юридична адреса: Полтавська область, Кременчуцький район, с.Піщане, вулиця Київська, 104;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

СуддяЖ. О. Баранська