Решение № 140717583, 09.10.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/790/26

Провадження № 2/369/7653/26

РІШЕННЯ

Іменем України

09.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Янченка А.В. при секретарях судового засідання Лисяк К.О., Безкоровайній М.Л., за участі: представника позивача Куракіна Ю.В., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 369/790/26 за позовом Дочірнього підприємства "МАЯК-ПЕРСПЕКТИВА" Акціонерного товариства "ЗАВОД "МАЯК" до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів,-

В С Т А Н О В И В :

У січні 2026 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення безпідставно набутих коштів.

Свої вимоги обгрунтував тим, що відповідач відповідно до акту службового розслідування від 18.06.2025 р. безпідставно отримала від позивача грошові кошти у сумі 975 409,13 грн. при тому, що жодних послуг вона не надавала, робіт не виконувала. Позивач намагався в досудовому порядку вирішити спір, однак це не вдалося можливим. Відтак вимушений звернутися до суду з вимогами про стягнення зі ОСОБА_1 на свою користь безпідставно отриманих коштів у розмірі сумі 975 409,13 грн.та судових витрат.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.01.2026 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

19.02.2026 р. до суду від представника відповідача адвоката Герасимовської Н.М. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого вона просила суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та стягнути з нього судові витрати.

В обгрунтування своїх заперечень щодо позовних вимог представник посилалася на те, що між сторонами склалися договірні відносини щодо надання бухгалтерських, аудиторських, консалтингових послуг, які відповідач надавала на підставі укладених договорів, а факт їх виконання підтверджується актами приймання передачі наданих послуг. Відтак, вважає, що у позивача відсутні підстави для стягнення коштів, а тому позов не підлягає задоволенню.

Позивач направив до суду відповідь на відзив, в якій позицію відповідача вважає необгрунтованою з огляду на те, що відповідач фактично послуг не надавала, а підписані договори та акти приймання передачі послуг носять формальний характер. Вважає, що відповідач безпідставно збагатилась за їх рахунок, а тому позов підлягає задоволенню.

04.03.2026 р. на відповідь на відзив на позовну заяву представником відповідача адвокатом Герсамовською Н.М. до суду надано заперечення, в яких вона зазначила, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення коштів з огляду на наявні обставини справи та надані докази. Зазначала, що твердження зазначені у відповіді на відзив не підтверджені жодним належним доказом, а відповідач не може тримати у себе особисто результати надання послуг позивачу. А відтак, підтримує позицію викладену у відзиві на позовну заяву.

24.04.2026 р. представник відповідача адвокат Герасимовська Н.М. подала клопотання про виклик свідка ОСОБА_3 .

Протокольною ухвалою суду від 11.08.2026 року закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи та показання свідків (позивача та відповідача), всебічно і повно з`ясувавши обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, і оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Куракін Ю.В. наполягав на задоволенні позову та повідомив, що ОСОБА_1 фактично жодних послуг товариству не надавала, на території підприємства не з`являлась, а тому вважає, що відповідач утримує грошові кошти у себе без достатніх на те правових підстав та є їх недобросовісним набувачем.

На підтвердження своїх доводів посилався на акт проведення службового розслідування від 18.07.2025, складеного на підставі наказу ДП "МАЯК-ПЕРСПЕКТИВА" АТ "ЗАВОД "МАЯК" від 10.07.2025 № 162 "Про проведення службового розслідування", відповідно до якого було проведено службове розслідування та перевірено обставини виконання робіт(послуг), які надавались для ДП "МАЯК-ПЕРСПЕКТИВА" АТ "ЗАВОД "МАЯК" на підставі цивільно правових угод.

Так судом досліджено акт проведення службового розслідування від 18.07.2025 в якому зазначено, що створеною комісією встановлено, що підприємство протягом 2024-2025 років уклало цивільно-правові угоди з фізичними особами з метою отримання послуг, зокрема будівельних, монтажних, конструкторських, технічного та промислового характеру, бухгалтерських та інших послуг.

В акті зазначено, що зі ОСОБА_1 підприємством укладено цивільно-правові угоди про виконання робіт від 06.01.2025 №4/25 та від 01.07.2024 № 59/24 про надання послуг з виконання робіт по підготовці і складанню комплекту документів згідно потреб Замовника. Крім того укладено договір надання послуг від 07.02.2024 №23/24 укладений з відповідачем про надання бухгалтерських послуг. Однак ОСОБА_4 жодного разу за місцем надання послуг не перебувала, фактичне надання послуг відсутнє, а ідентифікувати, які саме послуги вона надавала не можливо, оскільки не підтверджений факт їх надання та підстави та необхідність їх надання у зв`язку з тим, що підприємство в структурі має відділ бухгалтерського обліку та звітності, який не підтвердив необхідність та факт надання відповідних послуг ОСОБА_1 . Крім того в акті зазначено, що комісією встановлено відсутність документів про відповідну профільну освіту ОСОБА_1 або її кваліфікацію.

З метою повернення грошових коштів позивач звертався до відповідача з листом вих. № 0212/25-8 від 02 грудня 2025 року щодо підтвердження виконаних робіт/наданих послуг, проте відповіді на цей лист відповідач не надав.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні повідомила, що має відповідну вищу освіту, яка дозволяє їй надавати послуги, які є предметом укладених договорів, має 20 років досвіду в галузі бухгалтерського обліку та оподаткування, в тому числі обліку виробництва.

Так у 2024 -2025 роках вона дійсно укладала договори цивільно-правового характеру з керівниками позивача. Зі свого боку належно виконувала їх умови, фактично надавала послуги, а саме: інформаційно-консультаційні послуги з питань оподаткування та бухгалтерського обліку, фінансового аналізу і контролю, започаткувала на підприємстві проведення тендерних процедур закупівлі, перевіряла правильність ведення бухгалтерського обліку, надавала консультації щодо податкового законодавства; її умовою було надання консультацій дистанційно, керівники телефонували у будь-який час, коли виникали бухгалтерські та фінансові питання, супроводжувала міжнародний проект позивача у частині консультування. Також, окрім всього іншого вона перевіряла правильність складання фінансової та податкової звітності на базі даних облікової системи замовника.

Крім того ОСОБА_1 зазначила, що в період своєї трудової діяльності починаючи з 2006 року вона займала посади від рядового бухгалтера до головного бухгалтера великих компаній, які обслуговували міжнародний бізнес та великі промислові об`єкти, і які займають значне місце на міжнародному ринку аудиторських послуг. З березня 2023 по березень 2026 року ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною, але їй нічого не заважало паралельно надавати послуги позивачу.

Також відповідач заперечила достовірність та об`єктивність акта службового розслідування, оскільки службове розслідування проведено односторонньо комісією позивача без залучення відповідача або його представника, відповідач не був ознайомлений із матеріалами розслідування, не мав можливості надати пояснення чи докази; висновок комісії, що відповідач «жодного разу за місцем надання послуг не перебував», є хибним та спростовується документально, а сам акт службового розслідування є внутрішнім документом позивача і не може вважатися належним та допустимим доказом в розумінні ст. 76-79 ЦПК України без підтвердження незалежними доказами.

Відповідач наполягає, що виплата їй коштів здійснювалася позивачем не помилково і не без правової підстави, а на виконання умов чинних цивільно-правових договорів та підписаних актів приймання-передачі наданих послуг, підписаних директорами чи їх тимчасово виконувачами обов`язків від імені позивача.

На підтвердження кваліфікації ОСОБА_1 судом було досліджено документ про її освіту. Так з диплому з відзнакою НОМЕР_1 виданого на ім`я ОСОБА_5 (прізвище в подальшому змінено на ОСОБА_6 відповідно до свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 ) вбачається, що остання закінчила у 2008 році Київський національний торговельно-економічний університет і отримала повну вищу освіту за спеціальністю Облік і аудит та здобула кваліфікацію магістра з обліку і аудиту, економіста з обліку і аудиту.

Представник відповідача адвокат Герасимовська Н.М. в судовому засіданні зазначила, що позивач свідомо приховує первинну документацію ( договори, акти виконаних робіт), тим самим обґрунтовуючи відсутность достатніх правових підстав на отримання коштів при поданні позову. Між тим, надані відповідачем докази при розгляді справи підтверджують протилежне.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що вона займала посаду директора ДП "МАЯК-ПЕРСПЕКТИВА" АТ "ЗАВОД "МАЯК" в період з 30.05.2024 по 07.07.2025р. та підтвердила, що відповідач ОСОБА_1 фактично надавала послуги підприємству у 2024 2025 роках, у тому числі при її керівництві, на її вимогу. Консультувала її як керівника, допомагала попереджувати штрафні санкції, допомагала в запровадженні тендерів на підприємстві, контролювала і перевіряла звітність, допомагала з розблокуванням податкових накладних. Під час її керівництва про укладений з відповідачем договір було відомо як у АТ "ЗАВОД "МАЯК", так у МО України, оскільки всі договори та оплати по ним проходили декілька перевірок. Перевірки почалися після її звільнення, і наразі у суді перебуває декілька справ зі схожими обставинами. Пояснила що всі документи (договори, акти виконаних робіт) при звільненні були передані нею новому керівництву, а також підтвердила справжність свого підпису на договорах, актах виконаних робіт, що були надані представником відповідача. Вважає, що даний позов направлений на її дискредитацію. І не має під собою підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 5 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Цивільно-правовий договір є однією з підстав виникнення зобов`язальних правовідносин (п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. 509 ЦК України). Відносини, що виникають з укладенням договорів, є цивільно-правовими й урегульовані нормами цивільного законодавства.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тобто, цивільно-правовий договір це письмова угода між замовником та виконавцем, що регулюється Цивільним кодексом України, спрямована на отримання конкретного результату роботи чи послуги. Основна мета ЦПХ виконання разових завдань, де виконавець самостійно організовує роботу, а оплата здійснюється за результат, а не за процес.

Судом встановлено та підтверджено наявними матеріалами у справі, що між сторонами у період 2024-2025 року між позивачем та відповідачем укладались договори цивільно-правового характеру предметом яких були надання послуг з виконання робіт по підготовці і складанню комплекту документів згідно потреб Замовника (позивача), надання бухгалтерських послуг.

Так судом досліджено договір №23/24 надання послуг від 07.02.2024 року, відповідно до якого Виконавець (відповідача) мала надавати бухгалтерські, аудиторські, консалтингові послуги, згідно потреб Замовника (позивача).На підтвердження факту належного виконання відповідачем, як Виконавцем за договором №23/24 своїх обов`язків надано акти приймання - передачі наданих послуг від 29.02.2024, 31.03.2024, 30.04.2024, 31.052024, 30.06.2024, згідно яких відповідачем (Виконавцем за договором) були надані бухгалтерські послуги у відповідні періоди 2024 року. В актах зазначено, що послуги надані своєчасно та належним чином, Замовник не має претензій до Виконавця щодо повноти та якості виконаних робіт, акти підписано обома сторонами, що підтверджує відсутність претензій і заперечень щодо зобов`язань один перед одним.

Крім того, судом досліджено цивільно - правову угоду про виконання робіт №59/24 від 01.07.2024 року з відповідним додатком 1. Предметом даного договору є виконання робіт по підготовці і складанню комплекту документів згідно потреб Замовника. На підтвердження належного виконання відповідачем, як Виконавцем за договором №59/24 своїх обов`язків суду надано акти приймання - передачі наданих послуг від 31.07.2024, 31.08.2024, 30.09.2024, 29.10.2024, 28.11.2024, 30.12.2024, згідно яких відповідачем (Виконавцем за договором) були надані послуги/виконані роботи у відповідні періоди 2024 року. В актах зазначено, що послуги надані своєчасно та належним чином, Замовник не має претензій до Виконавця щодо повноти та якості виконаних робіт, акти підписано обома сторонами, що підтверджує відсутність претензій і заперечень щодо зобов`язань один перед одним.

Також судом досліджено цивільно - правову угоду про виконання робіт №4/25 від 06.01.2025 року з додатком 1 від 06.01.2025 року, згідно якого Виконавець (відповідач) зобов`язувалась надавати послуги з виконання робіт по підготовці і складанню комплекту документів згідно потреб Замовника (бухгалтерські послуги). На підтвердження належного виконання відповідачем, як Виконавцем за договором №4/25 від 06.01.2025 року своїх обов`язків надано акти приймання - передачі наданих послуг від 30.01.2025, 28.02.2025, 31.03.2025, 30.04.2025, 30.05.2025, згідно яких Відповідачем були виконані роботи по підготовці і складанню комплекту документів згідно потреб Замовника (надані бухгалтерські послуги) у відповідні періоди 2025 року. В актах зазначено, що послуги надані своєчасно та належним чином, Замовник не має претензій до Виконавця щодо повноти та якості виконаних робіт, акти підписано обома сторонами, що підтверджує відсутність претензій і заперечень щодо зобов`язань один перед одним.

В договорах зазначено, що під час надання вищезазначених послуг, Виконавець несе в межах, визначених законодавством, персональну відповідальність за невиконання або неякісне виконання своїх обов`язків згідно п. 2.1 цих договорів.

Таким чином, вище зазначені договори та акти наданих послуг/виконання робіт підтверджують факт надання послуг відповідачем.

Також судом досліджено платіжні інструкції, які надано позивачем на підтвердження факту перерахування коштів відповідачу, а саме: № 480 від 01.03.2024, № 606 від 12.03.2024, № 730 від 22.03.2024, № 920 від 03.04.2024, № 1179 від 19.04.2024, № 1368 від 01.05.2024, № 1572 від 20.05.2024, № 1746 від 03.06.2024, № 2056 від 27.06.2024, № 2144 від 05.07.2024, № 2510 від 01.08.2024, № 2553 від 05.08.2024, № 3149 від 06.09.2024, № 3614 від 02.10.2024, № 4243 від 01.11.2024, № 4792 від 04.12.2024, № 5399 від 30.12.2024, № 529 від 03.02.2025, № 1124 від 05.03.2025, № 1551 від 02.04.2025, № 2021 від 01.05.2025, № 2564 від 04.06.2025.

Вище вказані платіжні інструкції підтверджують факту перерахування коштів позивачем відповідачу за надані послуги/виконані роботи згідно укладених договорів.

Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У постанові від 29 березня 2022 року у справі № 296/3518/19 Верховний Суд вказував, що за змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi цієї статті тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов`язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (стаття 1213 ЦК), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна, а набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого.

Таким чином, конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм гл. 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Таким чином, основні ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів), від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань.

Вказана правова позиція сформульована Верховним Судом у постановах: від 10 вересня 2018 року у справі № 638/11807/15-ц (провадження № 61-1215св17), від 12 вересня 2018 року у справі № 154/948/16 (провадження № 61-4497ск18), від 12 грудня 2018 року у справі № 205/3330/14-ц (провадження № 61-1133св18), від 24 березня 2021 року у справі № 369/8126/17 (провадження № 61-5137св19), від 08.02.2024 року у справі № 755/7716/20.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено у частині шостій статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на те, що між сторонами було укладено договори про надання послуг/виконання робіт, що не спростовано позивачем, та відповідачем надано докази на підтвердження факту надання послуг/виконання робіт та їх прийняття позивачем, а також відсутність в матеріалах справи документального підтвердження фраудаторності укладених договорів та відсутність доказів на підтвердження безпідставності набуття грошових коштів відповідачем, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати позивача не підлягають стягненню з відповідача. Натомість, відповідно до п. 2 ч.2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 141, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Дочірнього підприємства "МАЯК-ПЕРСПЕКТИВА" Акціонерного товариства "ЗАВОД "МАЯК" (м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 20А; ідентифікаційний код 30223773) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення безпідставно набутих коштів відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано .

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 19.10.2026 року.

Суддя А.В. Янченко