Решение № 140715925, 19.10.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/2572/26

провадження у справі № 2/0285/1962/26

19 жовтня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

у складі судді Помогаєва А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 30 064,29 грн.

В обґрунтування позову посилався на наступні обставини.

18.09.2021 між Відповідачем та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» у порядку, визначену Законом України «Про електронну комерцію» був укладений електронний договір №77745825. Відповідно до його умов ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 7343 грн.

27.01.2022 укладено договір № 27/01/2022 відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77745825.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77745825.Таким чином, Позивач набув право вимоги до Відповідача за договором № 77745825.

Крім того, 19.09.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та Відповідачем у порядку, визначену Законом України «Про електронну комерцію» був укладений договір №101383389. Відповідно до його умов ТОВ «МІЛОАН» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 2000 гривень.

29.12.2021 укладено договір № 29-12/2021-45, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі до ОСОБА_1 за договором №101383389.

10.01.2023 укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 101383389. Таким чином, Позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 101383389.

У зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитними договорами, виникла заборгованість у розмірі 30 064,29 гривень, яка складається з наступного:

1) заборгованість за договором №77745825 від 18.09.2021 в сумі 15 414,29 грн, у тому числі:

- заборгованість за тілом кредиту 6 733,53 грн;

- заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 8 557,54 грн;

- інфляційні збитки 107,73 грн;

- нараховані 3% річних 15,49 грн.

2) заборгованість за договором №101383389 від 19.09.2021 в сумі 14 650 грн, у тому числі:

- заборгованість за тілом кредиту 2000 грн;

- заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 12650 грн.

Посилаючись на норми ЦК України та умови укладених договорів, Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 30 064,29 грн.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористалась.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Спір розглядається судом за правилами, встановленими для розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 513 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Наданими Позивачем доказами підтверджується укладання 18.09.2021 між Відповідачем та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» у порядку, визначену Законом України "Про електронну комерцію" Договору позики (Ануїтет) №77745825.

Відповідно до його умов ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 7 343 гривень, строком на 64 дні, з виплатою процентів у розмірі 1,60% за день.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З наданого Позивачем тексту Договору №77745825 від 18.09.2021 вбачається, що він підписаний позичальником з використанням одноразового ідентифікатора (KFng8o8KyS).

Згідно умов договору позичальником фактично отримано кошти в сумі 7343 грн, зарахування яких на картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 підтверджується випискою АТ КБ «ПриватБанк» від 03.06.2026.

27.01.2022 укладено договір № 27/01/2022 відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77745825.

10.01.2023 укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77745825. Таким чином, Позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 77745825.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За відсутності будь-яких заперечень проти позову з боку Відповідача, суд дійшов висновку, що наданими Позивачем доказами підтверджується виникнення між сторонами кредитних правовідносин.

Згідно наданого Позивачем розрахунку, заборгованість Відповідача за договором №77745825 від 18.09.2021 складає 15 414,29 грн, у тому числі:

- заборгованість за тілом кредиту 6 733,53 грн;

- заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 8 557,54 грн;

- інфляційні збитки 107,73 грн;

- нараховані 3% річних 15,49 грн.

Перевіривши такий розрахунок заборгованості, Суд дійшов висновку, що її розмір є завищеним.

На виконання кредитного договору Відповідач отримала кошти у сумі 7343 грн. Заявлений Позивачем до стягнення розмір заборгованості в сумі 6733,53 грн не перевищує розмір зобов`язання за договором.

Застосовуючи встановлену умовами Договору позики (Ануїтет) №77745825 від 18.09.2021 процентну ставку 1,6% на день до суми фактично отриманих Відповідачем коштів 7343 грн на визначений умовами Договору строк кредитування 64 дні, Суд визначає суму процентів, яка підлягала сплаті на користь кредитодавця 7 519,23 грн.

Нарахування процентів за межами строку кредитування є безпідставним, оскільки суперечить ст. 1050 ЦК України.

Суд зазначає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Позивачем також необґрунтовано включено до розрахунку заборгованості інфляційні втрати в сумі 107,73 грн та 3% річних у сумі 15,49 грн, з огляду на зміст п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено воєнний стан, дію якого продовжено і він триває до теперішнього часу.

Оскільки Позивач заявлено вимогу про стягнення з Відповідача лише частини суми тіла кредиту, Суд дійшов висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за Договором №77745825 від 18.09.2021 в сумі 14 252,76 грн, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту 6 733,53 грн; заборгованість за процентами 7519,23 грн.

Позовні вимоги у частині стягнення решти нарахованої заборгованості є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Суд також дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за Договором про споживчий кредит №101383389 від 19.09.2021, з наступних підстав.

Згідно ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.ст. 77, 79, 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суду не представлено доказів ознайомлення Відповідача з текстом доданого Позивачем до позовної заяви договору між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , а також її згоди з викладеними в ньому умовами. У матеріалах справи відсутні докази підписання договору електронним цифровим підписом.

Інформація про підписання Відповідачем договору за допомогою одноразового ідентифікатора створена заінтересованими особами. Будь-яких беззаперечних доказів використання ОСОБА_1 такого засобу підписання договору Суду не надано.

Позивачем також не надано будь-яких доказів на підтвердження факту отримання Відповідачем коштів за вищезазначеним договором.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Необхідність дослідження саме первинних документів у справах щодо стягнення кредитної заборгованості визнана у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц.

Правова позиція щодо первинних документів викладена в постанові Верховного Суду України від 14.06.2018 по справі №364/737/17, де зазначено, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які зазначені у позовній заяві.

Створені ТОВ «МІЛОАН» та Позивачем документи, які містять інформацію про розмір заборгованості ОСОБА_1 не є належними доказами фактичного отримання грошей Відповідачем.

Додана до позовної заяви квитанція від 19.09.2021 містить інформацію про здійснення переказу коштів у сумі 2000 грн. Рахунок отримувача зазначено неповністю - «414939*48». Будь-яка інформація про особу отримувача коштів відсутня.

Ухвалою суду від 02.10.2026 задоволено клопотання представника Позивача про витребування доказів з АТ «ТАСКОМБАНК».

На виконання ухвали суду АТ «ТАСКОМБАНК» надано інформацію про те, що банківська карта № НОМЕР_2 ОСОБА_1 не видавалась.

За таких обставин, Суд дійшов висновку, що отримувачем коштів за вищезазначеним переказом була не Відповідач, а інша особа.

Доданий до позовної заяви текст Договору про споживчий кредит №101383389 від 19.09.2021 не містить умов, які б свідчили про волевиявлення позичальника спрямувати кредитні кошти на користь іншої особи.

Враховуючи відсутність доказів отримання Відповідачем коштів від Позивача, Суд дійшов висновку про недоведеність виникнення зобов`язань Відповідача за кредитним договором.

На підставі вищевикладеного, Суд відмовляє в стягненні заборгованості за Договором про споживчий кредит №101383389 від 19.09.2021.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Згідно платіжної інструкції від 13.02.2026 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 13 000 грн.

До позовної заяви додано копію договору №01-07/2024 про надання юридичних послуг від 01.07.2024 між Позивачем та адвокатським об`єднанням «Лігас Ассістанс».

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Предметом спору в дані справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.

На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об`єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.

Враховуючи фактично надані послуги та часткове задоволення позовних вимог, суд визнає необхідним стягнути з Відповідача на користь Позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

Крім того, згідно ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача відшкодування витрат зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог - в сумі 1 262,18 грн.

Таким чином, загальна сума судових витрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 3 262,18 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12,13, 81, 141, 258, 259, 265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за кредитними договорами у сумі 14 252 гривні 76 копійок.

Відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти нарахованої заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 44276926) відшкодування судових витрат у сумі 3 262 гривні 18 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційна скарга не була подана. У випадку оскарження - рішення набирає законної сили за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії рішення.

Суддя А.В. Помогаєв