Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛУГИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. М. Грушевського, 2 а, селище Лугини, Коростенський район, Житомирська область, 11301,
тел. (04161)9-14-72, e-mail: inbox@lg.zt.court.gov.ua, web: http://lg.zt.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 02896124
____________________
Справа № 281/329/26
Провадження по справі 2-а/281/7/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2026 року селище Лугини
Лугинський районний суд Житомирської області у складі
головуючої судді Свинченко Г.Д.
за участі:
секретаря судового засідання Михальченко І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Лугини в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА № 7136878 від 04.05.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до УПП в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови ЕНА № 7136878 від 04.05.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Просить визнати протиправною та скасувати зазначену постанову по справі про адміністративне правопорушення та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначив, що 04.05.2026 року поліцейським Атаманенком Д.С. було винесено постанову серії ЕНА № 7136878 про притягнення позивача до адміністративної, відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Як зазначено в постанові «15.43 водій т/з рухався по дорозі М07 170 км Київ-Ковель-Ягодин зі швидкістю 78 км/год. в зоні дії дорожнього знаку 5.49 (Початок населеного пункту). З вказаною постановою ОСОБА_1 не погоджується, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.
04.05.2026 року близько 15.40 години він рухався по дорозі М07 Київ-Ковель-Ягодин за межами населеного пункту зі швидкістю 90 км/год. На трасі М-07 «Київ-Ковель-Ягодин» (Варшавська траса) діють загальні правила швидкісного режиму України: поза населеними пунктами: дозволена швидкість - 90 км/год.; у межах населених пунктів: дозволена швидкість - 50 км/год. При наближенні до населеного пункту Літки, ще до початку зони дії дорожнього знаку 5.49 (Початок населеного пункту) він поступово знизив швидкість до 70 км/год. Зниження швидкості здійснювалось поступово з огляду на факт перебування на задньому сидінні автомобіля 6-місячної дитини.
В с. Літки на правому боці проїжджої на вимогу поліцейського він зупинив автомобіль, після чого одним з поліцейських мені було зазначено, що я перевищив дозволену швидкість, а саме рухався зі швидкістю 78 км/год.
ОСОБА_1 пояснив поліцейському, що я ніяких правил дорожнього руху не порушував. Однак поліцейський посилався лише на свій прилад і сказав, що будь-які обставини його не цікавлять. Під час розгляду справи та винесення постанови поліцейським не було належним чином роз`яснено позивачу права, передбачені статтею 268 КУпАП, не запропоновано надати пояснення по суті порушення або скористатися юридичною допомогою. До того ж, на момент зупинки в автомобілі перебувала 6-місячна дитина, яку позивач віз до лікаря, про що він повідомив поліцейському. Фіксація швидкості здійснювалась за допомогою приладу, який перебував у руках поліцейського, а не був встановлений стаціонарно, як того вимагає чинне законодавство України та судова практика. Такий спосіб використання приладу: не виключає похибок вимірювання, не гарантує чіткої прив`язки показників саме до транспортного засобу позивача, унеможливлює перевірку дотримання вимог до умов експлуатації приладу. При цьому поліцейським не доведено, що прилад мав чинну повірку, не надано жодних доказів, які підтверджували те, що позивачем перевищено швидкість руху саме на ділянці дії знаку, де діють обмеження.
15.06.2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відзив мотивовано тим, що відповідач не погоджується із вказаними доводами, вважає, що такі не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються наявними у матеріалах справи належними і допустимими доказами. дії працівника поліції, на момент винесення оскаржуваної постанови були об`єктивними та такими, що відповідали вимогам чинного законодавства. Останній належним чином встановив обставини справи та наклав адміністративне стягнення в межах санкції статті.
Доказом встановлення вини позивача у вчиненні інкримінованого порушення ПДР України є постанова у справі про адміністративне правопорушення, винесена уповноваженою посадовою особою з дотриманням вимог КУпАП, яка відповідно до положень статей 251, 283 КУпАП є самостійним процесуальним документом та належним доказом у справі. Окрім того, факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджується відеозаписом з портативних реєстраторів Motorola VB 400 із серійними номерами 475324, 475572, який здійснював безперервну фіксацію обставин події. Відеозапис чітко відображає як момент вчинення позивачем правопорушення, так і спілкування поліцейських з позивачем та подальші дії при документуванні правопорушення, що унеможливлює довільне тлумачення обставин та виключає сумніви щодо об`єктивності фіксації. наявні у справі докази у своїй сукупності свідчать про обґрунтованість висновків поліцейського щодо наявності в діях позивача порушення вимог чинного законодавства, а доводи позивача спрямовані виключно на уникнення відповідальності та не спростовують встановлених обставин.
Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би спростовував зафіксовані обставини або підтверджував його доводи. Матеріалами справи та наявними доказами підтверджується, що позивач жодним чином не був обмежений у своїх правах щодо надання, був присутній під час розгляду справи та безпосередньо брав участь у розгляді справи надаючи свої зауваження, пояснення в усному порядку, після розгляду справи та складання адміністративної постанови був з нею ознайомлений та копію отримав під особистий підпис.
Твердження позивача про незаконність фіксації швидкості руху лазерним вимірювачем TruCam через те, що прилад утримувався поліцейським у руках, є юридично необґрунтованим та таким, що ґрунтується на звуженому й помилковому тлумаченні статті 40 Закону України «Про Національну поліцію».
22.06.2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач просить визнати протиправною та скасувати оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення, провадження по справі закрити з підстав, зазначених у відповіді на відзив.
25.06.2026 оку до суду надійшло заперечення (на відповідь на відзив), відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено наступні обставини.
За змістом постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7136878 від 04.05.2026 року, винесеної поліцейським УПП в Житомирській області старшим сержантом поліції Атаманенком Д.С., встановлено, що 04.05.2026 року о 15.43 год. по автодорозі М07 Київ-Ковель-Ягодин 170 км водій ОСОБА_1 , керуючи ТЗ рухався зі швидкістю 78 км/год в зоні дії дорожнього знаку 5.49 (Початок населеного пункту с. Літки), чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більш як на 20 км/год. Фіксація проводилась на прилад TruCam ТС000632 та портативні відеореєстратори Motorola vb400 475324, 475572, чим порушив п. 12.4. ПДР Прушення швид. режиму в населених пунктах. Своїми діями ОСОБА_1 порушив ч. 1 ст. 122 КУпАП за що на нього накладено штраф у розмірі 340,00 грн.
При цьому, в оскаржуваній постанові відповідач посилався як на докази, які підтверджують обставини щодо перевищення швидкості руху транспортним засобом під керуванням позивача в зоні дії дорожнього знаку «населений пункт», а саме: "Фіксація проводилась на прилад TruCam ТС000632 та портативні відеореєстратори Motorola vb400 475324, 475572".
Даючи оцінку зібраним по справі доказам, суд зазначає, що надані представником відповідача фотознімки, здійснені за допомогою технічного засобу TruCam, містять інформацію про те, що автомобіль рухався на ділянці дороги М-07, 170 км зі швидкістю 78 км/год.
При цьому, доказів того, що зображена на фото частина дороги розташована в межах населеного пункту представником відповідача не подано. Також відсутні докази того, що дана частина дороги знаходиться в зоні дії дорожнього знаку, яким позначається населений пункт.
Слід також зазначити, що до матеріалів справи долучено CD-диск з відеозаписом події, однак відтворити цей відеозапис неможливо.
З доданих позивачем фотокарток також неможливо безспірно встановити місце та обставини події.
Інших доказів, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача, викладені в адміністративному позові, які б дозволили вказати на достовірність обставин викладених в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 відповідачем суду не надано.
В адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08 листопада 2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа №743/1128/17), від 15 листопада 2018 року (справа № 524/7184/16-а).
Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
У справі «Федорченко та Лозенко проти України» зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Таким чином, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Отже, лише наявність усіх ознак адміністративного правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 204/8036/16-а.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Підсумовуючи вказане вище, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд приходить до висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесенні оскаржуваної постанови не було дотримано вимоги КУпАП, відповідачем не підтверджено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами вчинення позивачем ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.
За таких обставин та враховуючи, що відповідач не довів правомірності свого рішення про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити та скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам адміністративного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.243-244,246,250,272,286 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА № 7136878 від 04.05.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП - задоволити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА № 7136878 від 04.05.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду, яка подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про сторони:
Позивач: ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Відповідач: Департамент патрульної поліції (адреса місця знаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, б. 3, ЄДРПОУ 40108646).
Суддя Галина Свинченко
Судебное решение № 140715823, Лугинський районний суд Житомирської області было принято 08.10.2026. Форма судопроизводства - Административное, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти ключевые данные об этом судебном решении. Мы предоставляем удобный и быстрый доступ к текущим судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе последних судебных прецедентов. Наша база данных охватывает полный спектр необходимой информации, позволяя вам легко находить ключевые данные.
то решение относится к делу № 281/329/26. Юридические лица, указанные в тексте настоящего судебного документа: