Решение № 140715804, 19.10.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/14896/25

2/296/805/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира у складі головуючої судді Петровської М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» звернулось до Корольовського районного суду м.Житомира із позовною заявою, відповідно до змісту якої, з урахуванням заяви, поданої 20.01.2026 в порядку усунення недоліків позовної заяви, просить:

- стягнути з ОСОБА_1 заборгованість загальною сумою 25 700,00 грн, яка складається з: суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 2 600,00 грн, суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором в розмірі 13 805,00 грн, суми заборгованості за процентами нарахованими Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» в розмірі 9 295 грн;

- стягнути з ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн, та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн;

- в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції». Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та відповідачем по справі ОСОБА_1 було укладено договір №4238758 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «99692». Відповідно до умов укладеного договору ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 600 гривень шляхом їх перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 за допомогою платіжної системи ТОВ «Пейтек Україна», строком на 360 днів, а саме з 23.12.2023 по 17.12.2024, та зобов`язався його повернути і сплатити проценти за користування кредитними коштами. Також вказує, що 28 грудня 2023 року відповідач ОСОБА_1 підписав додатковий договір, згідно умов якого на належну йому картку за допомогою платіжної системи ТОВ «Універсальні платіжні рішення» додатково були перераховані кошти в розмірі 2 000 гривень. Крім того, зазначає, що 26 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» було укладено договір факторингу №26/07/2024, відповідно до умов якого, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором №4238758 від 23.12.2023 в загальному розмірі 16 405,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2 600,00 грн; заборгованість за відсотками - 13 805,00 грн.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 не повернув грошові кошти для погашення заборгованості за договором №4238758 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, у нього виникла заборгованість, яка становить 25 700,00 грн, та складається з наступного: тіло кредиту - 2 600,00 грн; відсотки нараховані первісним кредитором - 13 805,00 грн; відсотки нараховані позивачем ТОВ «Українські фінансові операції» - 9 295 грн.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира Петровської М.В. від 21 січня 2026 року у даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та витребувано докази за клопотанням представника позивача.

05 лютого 2026 року на електронну адресу Корольовського районного суду м.Житомира через підсистему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить: відмовити ТОВ «Українські фінансові операції» в задоволенні позову в повному обсязі; у разі якщо суд дійде іншого висновку - обмежити можливі вимоги виключно сумою фактично отриманих коштів, без нарахування процентів, штрафних санкцій, інфляційних втрат та інших додаткових нарахувань. В обґрунтування поданого відзиву вказує, що кредиту в розмірі 26 000 грн він не отримував, доказів фактичного перерахування йому зазначеної вище суми позивачем не надано. Також зазначає, що отримував незначні суми коштів у кредит, а саме близько декількох тисяч гривень. Крім того, вказує, що проценти, штрафні санкції, інфляційні втрати та 3% річних не можуть бути нараховані на суму, яка фактично не була ним отримана. При ухваленні рішення відповідач просить врахувати, що на даний час він перебуває за кордоном, та має особливий соціальний статус, а саме є ветераном війни та особою з інвалідністю внаслідок війни.

Згідно ч.1 ст.174 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Згідно ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 23 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі - товариство) та ОСОБА_1 (далі - клієнт) було укладено договір №4238758 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписано останнім електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора 99692.

Відповідно до п.1.2. вищевказаного договору, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 600,00 гривень.

Згідно п.1.2.1. договору, за взаємною згодою сторін сума кредиту може бути збільшена, про що сторонами укладається додатковий договір. При цьому сторони погодили, що збільшення суми кредиту можливе до дати здійснення клієнтом першого платежу за договором, відповідно до Графіку платежів.

Відповідно до п.1.3 договору, строк кредиту - 360 днів, періодичність платежів зі сплати відсотків - кожні 20 днів.

Згідно п.1.4. договору, тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процента ставка становить 2,50% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору (п.п.1.4.1.).

Відповідно до п.1.5. договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредиту 185 488,02% річних.

Пунктом 1.6. договору передбачено, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 6 000,00 грн.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .

Згідно п.2.2 договору, дати надання кредиту: 23.12.2023 або 24.12.2023.

Відповідно до п.3.1. договору, проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Згідно п.3.4. договору, розмір процентної ставки, встановлений в п.1.4. договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії договору та не може бути збільшений товариством в односторонньому порядку.

У відповідності до додатку №1 до договору №4238758 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит), ОСОБА_1 в строк до 16.12.2024 мав повернути кредит в загальному розмірі 6 000 грн, з яких: 600 грн - сума кредиту за договором; 5 400 грн - проценти за користування кредитом. Реальна річна процентна ставка - 185488,02%.

23 грудня 2023 року ОСОБА_1 також підписав паспорт споживчого кредиту, у якому міститься інформація про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші умови. Умови кредитування аналогічні умовам, погодженим сторонами у договорі №4238758 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.12.2023.

Згідно повідомлення (листа) Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек Україна» №20240726-5253 від 26.07.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» 23.12.2023 о 09:36:09 здійснило грошовий переказ коштів в розмірі 600 грн на платіжну картку НОМЕР_1 , банк - еквайр АТ «ПУМБ», призначення платежу: зарахування на картку.

28 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі - товариство) та ОСОБА_1 (далі - клієнт) було укладено додатковий договір до договору №4238758 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписано останнім електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора 63407.

Положеннями вищевказаного додаткового договору передбачено наступне: сума кредиту, яка надається згідно з цим додатковим договором складає: 2 000,00 гривень (п.1.2. додаткового договору); внесено зміни у п.1.2 договору №4238758 і викладено його в наступній редакції: «на умовах, встановлених договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 2 600,00 гривень. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів» (п.1.3. додаткового договору); сума кредиту на дату укладення цього додаткового договору, з урахуванням платежів, здійснених клієнтом за договором, складає: 2 600,00 гривень (п.1.4. додаткового договору); строк кредиту та періодичність сплати процентів залишаються незмінними, відповідно до п.1.3 договору (п.1.5. додаткового договору); орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення цього додаткового договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредиту 182 178,88% річних (п.1.7. додаткового договору); орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього додаткового договору складає: за стандартною ставкою 25 700,00 грн (п.1.8. додаткового договору); товариство протягом двох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього додаткового договору надає кредит (додаткову суму) у безготівковій формі шляхом перерахування коштів додаткової суми кредиту за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 . Дати надання додаткової суми кредиту: 28.12.2023 або 29.12.2023 (п.2.1. додаткового договору).

У відповідності до наявного в матеріалах справи додатку №1 до договору №4238758 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в редакції додаткової угоди від 28.12.2023 (таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит), ОСОБА_1 в строк до 16.12.2024 мав повернути кредит в загальному розмірі 25 700 грн, з яких: 2 600 грн - сума кредиту за договором; 23 100 грн - проценти за користування кредитом. Реальна річна процентна ставка - 182178,88%.

28 грудня 2023 року ОСОБА_1 також підписав паспорт споживчого кредиту, в якому містяться основні умови кредитування в ТОВ «Лінеура Україна», які викладені з урахуванням положень додаткового договору від 28.12.2023 до договору №4238758 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.12.2023.

Згідно повідомлення (листа) Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» №3374-2607 від 26.07.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» 28.12.2023 о 08:33:16 здійснило грошовий переказ коштів в розмірі 2 000,00 грн на платіжну картку НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 325535539, призначення платежу: зарахування 2000 грн на карту НОМЕР_1 .

Відповідно до повідомлення Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260202/44270-БТ від 08.02.2026, наданого на виконання ухвали суду, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) по якій 23.12.2023 було зарахування коштів на суму 600,00 грн, і 28.12.2023 було зарахування коштів на суму 2 000,00 грн.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, складеного директором ТОВ «Лінеура Україна», станом на 26.07.2024 заборгованість ОСОБА_1 за договором №4238758 від 23.12.2023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту становила 16 405 грн, з яких: 2 600 грн - тіло кредиту; 13 805 грн - проценти за користування кредитом.

26 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (далі - фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі - клієнт) було укладено договір факторингу №26/07/2024, відповідно до п.1.1. якого, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу), а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно п.1.2. договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами акту прийому - передачі реєстру боржників згідно додатку №2 та надходження ціни продажу у повному обсязі на рахунок клієнта.

Відповідно до п.1.3. договору факторингу №26/07/2024 від 26.07.2024, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті боржника електронну адресу та/або телефонний номер.

Пунктом 3.2. вищевказаного договору факторингу передбачено, що ціна продажу за договором становить 1 671 256,73 грн.

Платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №1 від 02.08.2024 підтверджується переказ Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» грошових коштів в розмірі 1 671 256,73 грн на виконання умов договору факторингу №26/07/2024 від 26.07.2024.

Згідно акту прийому - передачі реєстру боржників за договором факторингу №26/07/2024 від 26 липня 2024 року (додаток №2 до договору факторингу) та витягу з реєстру боржників (додаток №1 до договору факторингу), Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №4238758 від 23.12.2023 на загальну суму 16 405 грн, з яких: 2 600 грн - тіло кредиту; 13 805 грн - проценти за користування кредитом.

29 липня 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» на номер телефону НОМЕР_6 (який вказаний відповідачем ОСОБА_1 у спірному договорі №4238758 від 23.12.2023 як один з контактних номерів) було направлено SMS - повідомлення про відступлення права грошової вимоги за договорами та передачу персональних даних ТОВ «Українські фінансові операції» із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням ТОВ «Лінеура Україна».

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», заборгованість ОСОБА_1 за договором №4238758 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23.12.2023 за період 27.07.2024 - 16.12.2024 становить 11 895,00 грн та складається з наступного: cума основного боргу - 2 600,00 грн; сума нарахованих процентів за користування грошовими коштами - 9 295,00 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Положеннями частин 1, 3 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п.1 ч.1 ст.512 ЦК України).

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно п.6 ч.1 ст.3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

Згідно ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Правовий висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладений у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа №524/5556/19 (провадження №61-16243св20).

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19) та від 09.09.2020 у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20).

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що договір №4238758 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23 грудня 2023 року, з урахуванням додаткового договору від 28 грудня 2023 року, був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та відповідачем по справі ОСОБА_1 з дотриманням вимог законодавства, підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, та при його укладенні погоджено всі істотні умови кредитування.

Доводи відповідача ОСОБА_1 щодо неотримання ним кредитних коштів в розмірі 26 000 грн (як вказано в відзиві на позовну заяву) є хибними та такими, що не відповідають дійсності, оскільки матеріали справи, в тому числі сама позовна заява, не містять жодних відомостей щодо надання останньому кредиту у вказаному вище розмірі, натомість наявні відомості щодо надання відповідачу кредитних коштів в загальному розмірі 2 600,00 грн, суму яких відповідач фактично визнав вказавши у відзиві: «фактично я отримував лише незначні суми коштів - близько декількох тисяч гривень».

При цьому, факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в загальному розмірі 2 600,00 грн шляхом їх перерахування на належну останньому платіжну картку підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме повідомленням (листом) Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек Україна» №20240726-5253 від 26.07.2024, повідомленням (листом) Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» №3374-2607 від 26.07.2024, повідомленням Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260202/44270-БТ від 08.02.2026.

Також, дослідженими судом договором факторингу №26/07/2024 від 26 липня 2024 року, актом прийому - передачі реєстру боржників за договором факторингу №26/07/2024 від 26 липня 2024 року (додаток №2 до договору факторингу), витягом з реєстру боржників (додаток №1 до договору факторингу), платіжною інструкцією підтверджено, що право вимоги за договором 4238758 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23 грудня 2023 року було відступлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» на користь позивача по справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції».

Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст.599 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки отримані за договором №4238758 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23 грудня 2023 року грошові кошти за тілом кредиту в розмірі 2 600,00 грн в добровільному порядку відповідачем не були повернуті, суд погоджується, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника ОСОБА_1 виконати обов`язок з повернення вищевказаної суми, у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами в загальному розмірі 23 100,00 грн (13 805,00 грн + 9 295,00 грн), то суд не погоджується із розміром нарахованих відсотків з огляду на наступне.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі - Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.6 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.13 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ).

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону №3498-ІХ максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. При цьому, згідно з п.17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5% (до 21.04.2024 включно); - протягом наступних 120 днів - 1,5% (з 22.04.2024 до 20.08.2024 включно).

Відповідно до п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Із системного аналізу вказаних вище норм слідує, що дія п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки є загальною для всіх договорів споживчого кредитування, які укладатимуться, починаючи з 24.12.2023; крім того в силу приписів п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3498-ІХ дія вказаного пункту поширюється і на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом 24.12.2023, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Отже, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після 24.12.2023 (дати набрання чинності Законом №3498-IX), а також за договорами строк кредитування за якими буде продовжено після 24.12.2023, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення (продовження) договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання (продовження) такого договору.

Пунктом 9 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.

Оскільки договір №4238758 про надання коштів на умовах споживчого кредиту був укладений 23 грудня 2023 року строком на 360 днів, тобто діяв в період дії п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», то відсотки необхідно обраховувати наступним чином:

- за період з 23.12.2023 до 27.12.2023 (до дати укладення додаткового договору) відсоткова ставка 2,50% погоджена сторонами та максимально допустима згідно Закону, відтак відсотки за вказаний період складають 75,00 грн (600,00 грн х 2,50 % х 5 днів);

- за період з 28.12.2023 до 21.04.2024 включно відсоткова ставка 2,50% погоджена сторонами та максимально допустима згідно Закону, відтак відсотки за вказаний період складають 7 540,00 грн (2 600,00 грн х 2,50 % х 116 днів);

- за період з 22.04.2024 по 20.08.2024 відсоткова ставка 1,5% відповідно до п.17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», відтак відсотки за вказаний період складають 4 719,00 грн (2 600,00 грн х 1,5% х 121 день);

- за період з 21.08.2024 по 17.12.2024 відсоткова ставка 1% відповідно до п17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», відтак відсотки за вказаний період складають 3 094,00 грн (2 600,00 грн х 1% х 119 днів).

Таким чином, загальний розмір заборгованості по відсоткам за договором №4238758 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23 грудня 2023 року складає 15 428,00 грн (75,00 грн + 7 540,00 + 4 719,00 грн + 3 094,00 грн).

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що він є військовослужбовцем, ветераном війни та особою з інвалідністю не приймаються судом до уваги, оскільки на підтвердження вищевказаних обставин ОСОБА_1 не надано жодних доказів та не подано клопотання про їх витребування (в разі неможливості їх подання самостійно). При цьому, без надання вищевказаних доказів суд позбавлений можливості встановити чи дійсно відповідач перебував/перебуває на службі в Збройних Силах України, чи перебував він на військовій службі в період укладення спірного договору та протягом строку його дії, чи встановлювалась йому група інвалідності та яка саме, і відповідно чи має право він на пільги, зокрема на звільнення від сплати відсотків за користування кредитними коштами на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Крім того, суд звертає увагу на те, що з моменту подання відповідачем відзиву на позовну заяву, а саме з 05.02.2026, до дати вирішення справи по суті шляхом ухвалення рішення минув значний проміжок часу, однак відповідачем суду так і не надано жодних доказів на підтвердження наявності у нього пільг, як і не надано доказів на підтвердження перебування за кордоном (про що зазначено у відзиві на позовну заяву).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 15 428,00 грн.

Щодо вимоги позивача в частині проведення стягнень з відповідача в порядку частин 10 та 11 статті 265 ЦПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.10 ст.265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Згідно з ч.11 ст.265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

Зазначені норми кореспондують із ч.11 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», за приписами якої якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.

Однак, вищевказані дії є правом суду, а не його обов`язком, і мають вирішуватись у конкретній справі з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, на що звернуто увагу й Великою Палатою Верховного Суду у п.129-130 постанови від 05.06.2025 в справі №910/14524/22.

Крім того, у п.132-135 даної постанови ВП ВС зазначила, що можливість нарахування пені або відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов`язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог). Тобто якщо суд в рішенні по суті спору не стягував пеню або ж відсотки, то не може бути зазначено й про нарахування відсотків або пені до моменту виконання цього рішення суду. Нарахування пені або відсотків у порядку ч.10 ст.238 ГПК України, ч.ч.10, 11 ст.265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання грошового зобов`язання. Тобто це ті самі відсотки чи пеня, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення. Тож правила наведених норм процесуального права можна застосовувати для продовження на майбутнє нарахування будь-яких відсотків (як за правомірне користування чужими грошовими коштами, так і за неправомірне користування ними) або пені, які розраховуються за методикою, що враховує фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора за невиконання певного зобов`язання. Відтак передбачені ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних охоплюються приписами ч.10 ст.238 ГПК України (ч.ч.10, 11 ст.265 ЦПК України), якщо позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3% річних за порушення виконання грошового зобов`язання, а суд задовольнив цю вимогу.

Суд звертає увагу на те, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» у поданій до суду позовній заяві не ставило вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, зокрема й 3% річних за порушення виконання грошового зобов`язання, а лише клопотало про їх нарахування разом із інфляційними втратами уповноваженим органом (особою) в порядку примусового виконання судового рішення.

Водночас стягнення заборгованості за передбаченими кредитним договором процентами у межах строку кредитування за своєю правовою природою не є тотожними поняттю 3% річних у порядку ч.2 ст.625 ЦК України.

Крім того, згідно п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.

Тому, з огляду на вищевикладене, вимога позивача в порядку частин 10, 11 статті 265 ЦПК України про зобов`язання органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання судового рішення, нараховувати на суму боргу інфляційні втрати і 3% річних згідно ст. 625 ЦК України за відповідними формулами, є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованості за договором №4238758 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23 грудня 2023 року в загальному розмірі 18 028,00 грн, з яких: 2 600,00 грн - тіло кредиту; 15 428,00 грн - відсотки за користування кредитними коштами.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 699,26 грн (18 028,00 грн/25 700,00 грн *2 422,40 грн) підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача (відсутність доказів щодо наявності у відповідача групи інвалідності позбавляє суд можливості достеменно встановити чи звільнений він від сплати судового збору чи не звільнений).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, суд зазначає наступне.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано наступні документи: договір №01/08/2024-A про надання юридичних послуг від 01 серпня 2024 року; заявку №4238758 на виконання доручення до договору № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року; детальний опис робіт (наданих послуг) №4238758 від 05 грудня 2025 року; акт №4238758 від 10 листопада 2025 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року; рахунок на оплату послуг адвоката; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №5972/10; довіреність у порядку передоручення від 31 липня 2024 року.

Згідно п.1.1. договору №01/08/2024-A про надання юридичних послуг від 01 серпня 2024 року, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (замовник) та адвокатом Дідухом Євгеном Олександровичем (виконавець), виконавець зобов`язується надати замовнику юридичні послуги, а замовник зобов`язується прийняти такі послуги та оплатити їх в порядку, в строки та на умовах, визначених договором.

Відповідно до акту№4238758 від 10 листопада 2025 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) сума гонорару адвоката складається з вартості таких послуг:

зустріч адвоката та клієнта, надання адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства - 440,00 грн (0,5 годин); дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи - 840,00 грн (1 година); аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства - 440,00 грн (0,5 годин); підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів клієнта, узгодження обраної позиції з клієнтом - 840,00 грн (1 година); письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної клієнтом позиції захисту прав та інтересів - 840,00 грн (1 година); проведення адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Складення, оформлення та направлення адвокатських запитів - 840,00 грн (1 година); складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором №4238758 від 23.12.2023, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 до суду: Корольовський районний суд - 1 640,00 грн (2 години); складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів (витяги з реєстру боржників, опис до поштового направлення відповідачу, що містить позовну заяву з додатками, рахунок на оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі виконаних робіт та інші необхідні документи) - 840,00 грн (1 година); складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів, тощо - 1 640,00 грн (2 години); представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою клієнта про стягнення заборгованості за кредитним договором №4238758 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , в тому числі участь у судових засіданнях - 1 640,00 грн (2 години). Всього - 10 000 гривень.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи наведені приписи, категорію справи, розгляд якої проведено в порядку спрощеного позовного провадження без фіксації судового/судових засідань за допомогою технічних засобів, обсяг наданих позивачем доказів, часткове задоволення позову, cуд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн, що на думку суду, є достатнім та справедливим.

Керуючись статтями 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 279, 352 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ухвалив:

Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (04070, м.Київ, вул.Глибочицька, буд.40, прим.19 літ «Н», «П», код ЄДРПОУ 40966896) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за договором №4238758 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 23 грудня 2023 року в розмірі 18 028,00 грн (вісімнадцять тисяч двадцять вісім гривень 00 копійок).

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 1 699,26 грн (одну тисячу шістсот дев`яносто дев`ять гривень двадцять шість копійок) судових витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» витрати на правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн (три тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

В решті вимог в частині стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 19.10.2026.

Суддя М. В. Петровська