Постановление суда № 140712867, 02.10.2026, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/5406/26

Номер провадження 1-кс/404/4087/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Кропивницький

Слідчий суддя Фортечного районного суду міста Кропивницького ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , який представляє інтереси власників арештованого майна та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , прокурора ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , про скасування заходу забезпечення арешту майна по кримінальному провадженню 42025120000000146, ч. 3 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Фортечного районного суду міста Кропивницького з клопотанням про скасування арешту накладеного ухвалою слідчого судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 01.06.2026 року в частини заборони відчуження, розпорядження та користування арештованими грошовими коштами у сумі 15 100 доларів США та 4805 Євро, які є особистим майном ОСОБА_5 , та грошовими коштами загальною сумою 225 600 грн., які належать та є особистим майном ОСОБА_4

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є співмешканцями, шлюб між ними не укладений, тому грошові кошти вилучені під час обшуку не є спільною сумісною власністю та належать кожному з них окремо. Просив зазначені грошові кошти повернути їх власникам, оскільки арешти на інше нерухоме майно повністю забезпечать конфіскацію. Недосконала редакція пред`явленої підозри взагалі виключає можливість притягнення особи за корупційний ззлочин, арештовані грошові кошти заздалегідь не ідентифівковані, отже не є предметом неправомірної вигоди. Розмір отриманої ОСОБА_4 заробітної плати свідчить про законність походження арештованих коштів. Декларація про майновий стан і довідка про доходи ОСОБА_5 переконує у тому що він задовго до відшукання і вилучення коштів декларував активи.

На обґрунтування клопотання зазначено, що ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 01.06.2026 року на вказане майно накладено арешт. До кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_4 не має жодного відношення. Вищевказані кошти не є предметом кримінального правопорушення, не набуті злочинним шляхом та не мають доказового значення в кримінальному провадженні. Грошові кошти в сумі 225 600 грн. належать ОСОБА_4 та були отримані нею в законному порядку як заробітна плата відповідно до займаної посади. Грошові кошти в сумі 15 100 доларів США та 4805 Євро, належать безпосередньо ОСОБА_5 . Накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_4 ставить її у скрутне матеріальне становище, не забезпечує лікування та перші життєві потреби.

Враховуючи необґрунтованість врученої ОСОБА_4 підозри, оскільки стороною обвинувачення не надано будь-яких доказів причетності останньої до отримання неправомірної вигоди, тому відсутня необхідність продовжувати арешт на майно. Власники арештованого майна ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні заявлені в клопотанні вимоги підтримали, вказали на наявність достатніх підстав для його задоволення.

Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, посилаючись на відсутність передбачених ст. 174 КПК України підстав для скасування арешту майна. Зазначив, що ухвала слідчого судді, якою накладено арешт на майно, є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а її законність і обґрунтованість вже були перевірені Кропивницьким апеляційним судом під час апеляційного перегляду та залишені без змін. Наразі досудове розслідування триває, речі визнано речовими доказами. Крім того, арешт на них накладено в т.ч. і з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Заслухавши думку учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Встановлено, що в провадженні Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві перебувають матеріали кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №42025120000000146 від 24.10.2025 року.

Ухвалою слідчого судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 01.06.2026 року клопотання слідчого задоволено та накладено арешт на грошові кошти та USB-накопичувач.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК).

Арешт накладено з метою забезпечення збереження речових доказів та конфіскації майна як виду покарання, можливої спеціальної конфіскації.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи з вищезазначених положень кримінального процесуального кодексу України, обов`язок доведення перед слідчим суддею, що в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна відпала потреба або арешт майна накладено необґрунтовано під час розгляду клопотання слідчим суддею про скасування арешту майна, покладається саме на суб`єкта звернення - підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Адвокат ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наголошують на тому, що вилучені під час обшуку грошові кошти в сумі 225 600 грн. належать ОСОБА_4 , а грошові кошти в сумі 15 100 доларів США та 4805 Євро, належать ОСОБА_5 та не має жодного відношення до кримінального провадження. Відтак, адвокат стверджує про те, що арешт накладено необґрунтовано.

Водночас заявницею не надано належного та допустимого доказу на підтвердження походження спірних грошових коштів, часу їх отримання, їх розміру, способу накопичення чи факту дарування. Такі доводи ґрунтуються виключно на її власних поясненнях, які самі по собі не можуть вважатися достатнім доказом належності майна саме їй. Долучені до клопотання докази на підтвердження отримання заробітної плати ОСОБА_4 грошових коштів декларація за 2022 рік та довідка про доходи ОСОБА_5 не підтверджує походження вказаних коштів.

ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру за ч. 3 ст. 368 КК України. У разі засудження за вчинення наведених злочинів до підозрюваної може бути застосовано додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке їй належить, в тому числі його частки у спільній сумісній власності.

Згідно ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Статтею 368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути, зокрема, фізичні особи. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 61 СК України).

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 71 СК України).

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом мешкають, ведуть спільне господарство, що ніким не оспорюється. Таким чином, грошові кошти, вилучені під час проведення обшуку та арештовані ухвалою слідчого судді можуть бути спільною сумісною власністю.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 (справа № 214/6174/15-ц, провадження № 14-114цс20), у сімейному законодавстві діє презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована. Один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.

При цьому, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (ч. 4 ст. 174 КПК України).

Окремою підставою накладення арешту на майно є можливе застосування спеціальної конфіскації.

Вилучені під час обшуку кошти, можуть бути коштами одержаними внаслідок вчинення кримінального правопорушення, перевіряється їх можливе походження внаслідок вчинення даного кримінального правопорушення або внаслідок скоєння аналогічних кримінальних правопорушень, як про це вказується у клопотанні слідчого (відповідно до вимог ч. 1 ст. 96-2 КК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У випадку засудження особи за вчинення кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 368 КК України, може бути застосована спеціальна конфіскація на підставі обвинувального вироку суду, так як: основне покарання за ч. 3 ст. 368 КК України передбачено у виді позбавлення волі (як того вимагає ст. 96-1 КК України).

У кримінальному провадженні підлягають доказуванню обставини відповідності грошей, цінностей та іншого майна ознакам майна, щодо якого може бути застосована спеціальна конфіскація (п. 6 ч. 1 ст. 91 КПК України), а питання щодо застосування спеціальної конфіскації/долі речових доказів вирішується судом за результатами розгляду справи по суті та ухвалення кінцевого рішення (ст. 374 КПК України). У зв`язку з тим, що це кримінальне провадження знаходиться на початковій стадії досудового розслідування, усі матеріали провадження ще не відкриті, слідчий суддя позбавлений можливості надати оцінку доказам у їх сукупності щодо належності, допустимості, в т.ч. і щодо питання, чи підлягає таке майно спеціальній конфіскації, оскільки питання конфіскації майна засудженого, його пов`язаної особи, вирішується судом, а не слідчим суддею, якщо не буде підтверджено законність підстав набуття прав на таке майно, відповідно до п. 6-1 ч. 9 ст. 100 КПК України.

Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні на теперішній час не завершено, з тверджень органу досудового розслідування необхідність в подальшому збереженні арешту даного майна не відпала потреба, а тому зняття арешту з майна, вказаного у клопотанні, може негативно вплинути на хід досудового розслідування, призвести до втрати доказів, отже в збереженні арешту зазначеного майна є нагальна потреба, а тому на даний час слідчий суддя не вбачає підстав для скасування арешту в порядку ст. 174 КПК України на майно, накладене ухвалою слідчого судді.

Відтак, вказане свідчить, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси осіб, оскільки невжиття даних заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна призведе до його відчуження, пошкодження, знищення, перетворення, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

На підставі викладеного, у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , що діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №42025120000000146, за ч. 3 ст.368 КК України необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.131, 170, 174, 309 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 про скасування заходу забезпечення - арешту майна по кримінальному провадженню 42025120000000146, ч. 3 ст. 368 КК України відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького ОСОБА_1