Решение № 140711627, 13.10.2026, Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/1359/26

Провадження № 2/385/705/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

13.10.2026 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого-судді Венгрина М. В.,

секретар судового засідання Шевченко Л. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовомАкціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

позивач АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», через свого представника Мешніка К. І., засобами системи електронний суд звернулось до суду з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 41912,85 грн заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» вiд 19.01.2022 та судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.

стислий виклад позиції сторін

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.01.2022 відповідач підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, отримав кредит у розмірі 16000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_1 . Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами. Відповідач не надавав своєчасно позивачеві АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом й відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Таким чином, у порушення умов договору про надання банківських послуг відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 41912,85 грн, з яких 39419,45 - за тілом кредиту, 2493,40 - за пенею. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань та не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів позивача АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».

Відповідач ОСОБА_1 правом подання відзиву не скористався.

заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі

Представник позивача у позовній заяві зазначив про розгляд справи без його участі, не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення.

Ухвалою судді від 28.08.2026 відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено судове засідання.

В судове засідання сторони не з`явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового розгляду.

Представник позивача в поданій з позовом заяві зазначив про розгляд справи без його участі, не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач про причини неявки не повідомив, заяв про відкладення не подавав.

Суд вважав за можливим провести розгляд справи за відсутності сторін, оскільки позивач скористався своїм правом, згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, зазначивши в позовній заяві про розгляд справи за його відсутності, а відповідач вважається 28.08.2026 належним чином повідомленим про розгляд справи в суді, відповідно до положення в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України, тобто з моменту опублікуванням оголошення про викликна офіційному веб-сайті судової влади України, про причини неявки не повідомив, будь яких заяв на адресу суду не подав. Слід вказати, що з метою вжиття всіх заходів для повідомлення відповідача суд також скеровував судову повістку за адресою останнього відомого місця проживання ОСОБА_1 та така 05.09.2026 повернута суду за відсутністю адресата.

Відповідно суд не вбачає перешкод в проведенні розгляду справи за відсутності сторін на підставі наявних в справі доказів, що відповідає вимогамст. 223 ЦПК України.

Оскільки відповідач, за умов належного повідомлення, відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання не з`явився, позивач не заперечує проти винесення заочного рішення, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить таких висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

За вимогами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Також судом при зазначенні дати ухвалення судового рішення застосовано висновок ОП ВС викладений у постанові від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 в якому вказано, що у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів

19.01.2022 ОСОБА_1 власноручно підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг (а.с. 43), у якій просив відкрити йому поточний рахунок № НОМЕР_2 і встановити кредитний ліміт на суму, зазначену в мобільному додатку. Анкета-заява містить застереження про те, що в разі виходу з пільгового періоду нараховується процентна ставка 3,1 % на місяць, а також вказівку на те, що вона разом з Умовами, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту та Тарифами, розміщеними на сайті банку, складають договір. Того самого дня відповідач підписав удосконаленим електронним підписом Запевнення клієнта, з підписанням якого, згідно з п. 5 Анкети-заяви, договір набрав чинності.

Анкета-заява не містить підтвердження ознайомлення відповідача з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту чи Паспортом споживчого кредиту або отримання їх примірників. Підписом під нею відповідач підтвердив лише «факт передачі мені другого примірника Анкети-заяви та платіжної картки MONOBANK». У п. 1 Запевнення клієнта, текст якого складено банком, зазначено, що клієнт «підтверджую отримання примірника Договору в Мобільному додатку monobank» та «підтверджую своє ознайомлення та згоду з умовами Договору». Яку саме редакцію Умов, Тарифів і Паспорта споживчого кредиту і в який спосіб було надано відповідачу, Запевнення клієнта не зазначає. У п. 10 Запевнення клієнт доручає банку здійснювати договірне списання коштів з усіх своїх рахунків, відкритих у банку, для погашення грошових зобов`язань, «що випливають з умов Договору».

Анкета-заява та Запевнення клієнта не містять умов про строк кредитування, про порядок і строки сплати процентів, а також про списання нарахованих процентів за рахунок кредитного ліміту та збільшення на їхню суму суми кредиту. Такі умови містяться лише в Умовах. Згідно з п. 5.10.1 розділу ІІ Умов клієнт доручає банку списувати відсотки за рахунок власних коштів, «а в разі їхньої відсутності за рахунок Кредитного ліміту». Згідно з п. 5.22 розділу ІІ Умов «Кредит збільшується на суму заборгованості за Договором по відсоткам до погашення, по неустойці, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати вказаної заборгованості. При цьому Банк надає кредит згідно з Договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості».

Умови від 14.02.2022, Тарифи та Паспорт споживчого кредиту, надані позивачем, підпису відповідача не містять. У Паспорті споживчого кредиту зазначено, що споживач «отримує паспорт споживчого кредиту в Мобільному додатку та підписує його у електронному вигляді до підписання Договору», а також що інформація «зберігає чинність та є актуальною до: 01/01/2023».

Згідно з довідкою банку від 07.06.2026 кредитний ліміт відповідачу 23.04.2025 був встановлений в розмірі 30000,00 грн, а 13.05.2024 - 16000,00 грн.

Згідно з випискою за рахунком за період з 19.01.2022 по 07.06.2026 і розрахунком заборгованості станом на 07.06.2026 після встановлення ліміту відповідач користувався кредитними коштами та частково їх повертав. Банк 31.07.2025 нарахував 979,85 грн відсотків, 31.08.2025 нарахував 872,56 грн відсотків, 30.09.2025 - 489,30 грн, 31.10.2025 - 505,61 грн, збільшуючи на їхню суму залишок заборгованості за кредитом. У розрахунку заборгованості ці суми відображено в графі «Сплачено відсотків» з одночасним збільшенням на ту саму суму залишку заборгованості за кредитом, тобто відсотки погашено не коштами відповідача, а за рахунок кредитного ліміту- 979,85 грн відсотків01.08.2025, 872,56 грн відсотків 01.09.2025, 489,30 грн відсотків 01.10.2025, 505,61 грн відсотків 01.11.2025. Станом на 07.06.2026 залишок заборгованості за розрахунком позивача становив 41912,85 грн.

За приписами ст. 525, 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 1 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу; права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 1069 ЦК України). За ч. 1 ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, зокрема ч. 1 ст. 1049 ЦК України, згідно з якою позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. За ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати надання послуг кожному, хто до неї звернеться, зокрема банківське обслуговування; умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів. За ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договори щодо фінансових послуг укладаються з урахуванням вимог та в порядку, передбаченими ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Відповідно до ч. 2 ст. 6 цього Закону в редакції, чинній на дату укладення договору, у разі якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Обов`язок доведення того, що примірник договору (змін до договору) був переданий клієнту, покладається на особу, яка надає фінансову послугу.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на дату укладення договору, кожна сторона договору про споживчий кредит отримує по одному примірнику договору з додатками до нього; примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами; примірник договору, укладеного у вигляді електронного документа, та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього.

Згідно з ч. 7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на дату укладення договору, зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін; умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з ч. 2 ст. 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. За ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 546 ЦПК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За змістом статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

висновки Верховного Суду, які враховує суд

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків: «оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений»; надані банком правила «не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, … якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені … в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору». Водночас кредитор «вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».

Ці висновки Верховний Суд застосував у подібних правовідносинах з АТ «Універсал Банк» у постанові від 18.05.2022 у справі № 697/302/20. У тій справі договір monobank також було укладено шляхом підписання анкети-заяви, згідно з якою вона разом із умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг, а суди встановили, що «відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір, та зобов`язався виконувати його умови», і що він користувався кредитною карткою (розраховувався в магазинах, знімав готівку, здійснював перекази). Попри це Верховний Суд, застосувавши висновки постанови № 342/180/17, погодився з тим, що суд першої інстанції «обґрунтовано визнав неправомірним та безпідставним списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом та зарахував ці кошти на погашення тіла кредиту», і залишив це рішення в силі. Верховний Суд також послався на власний висновок у справі № 643/5521/19, за яким за відсутності в анкеті-заяві домовленості про відсотки «суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту». У справі № 697/302/20, на відміну від цієї, анкета-заява не містила розміру процентної ставки; проте визначальним для Верховного Суду було те, що умови, яких немає в підписаній позичальником анкеті-заяві, не можуть бути підставою для списання банком коштів у рахунок відсотків, а умови про сплату процентів за рахунок кредитного ліміту в Анкеті-заяві відповідача також немає.

У постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що «у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом».

Мотивована оцінка і висновки суду

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Укладення між сторонами 19.01.2022 договору про надання банківських послуг, встановлення відповідачу кредитного ліміту та користування ним кредитними коштами підтверджуються Анкетою-заявою, Запевненням клієнта, довідкою про встановлення кредитного ліміту і виписками за рахунком та відповідачем не заперечуються.

Щодо погодження умов публічної частини договору

Закон допускає укладення договору про надання фінансових послуг шляхом приєднання, коли підписанням індивідуальної частини клієнт приєднується до договору в цілому. Однак та сама норма ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зобов`язує надавати публічну частину договору клієнту у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, і покладає обов`язок доведення передання клієнту примірника договору на фінансову установу. Отже, клієнт приєднується лише до тієї редакції публічної частини, надання якої йому банк може підтвердити.

Такий самий підхід випливає з наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17, застосованих Верховним Судом до договору monobank у справі № 697/302/20: споживач приєднується лише до тих умов, з якими він ознайомлений, а умови непідписаних правил банку, які збільшують вартість кредиту і прямо не передбачені в анкеті-заяві, складовою договору не є.

Посилання позивача на те, що надання відповідачу публічної частини договору підтверджується запевненнями в Анкеті-заяві, не відповідає змісту Анкети-заяви: таких запевнень вона не містить. Загальне підтвердження отримання примірника Договору та ознайомлення з його умовами міститься в п. 1 Запевнення клієнта. Однак це заздалегідь сформульоване банком стандартне застереження не дає змоги встановити, які саме документи, в якій редакції і в який спосіб було надано відповідачу, а отже не звільняє банк від покладеного на нього ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» обов`язку довести надання клієнту саме тієї публічної частини договору, на яку він посилається.

Подібні застереження вже були предметом оцінки Верховного Суду. У справі № 342/180/17 заява позичальниці містила вказівку на те, «що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді», а у справі № 697/302/20 щодо договору monobank відповідач підтвердив, «що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір». Попри це Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що «матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету», і дійшла наведеного вище висновку, що умови, які збільшують вартість кредиту, не підписані та не визнаються позичальником і прямо не передбачені в підписаній ним анкеті-заяві, не можна вважати складовою кредитного договору. Застосувавши ці висновки до договору monobank, Верховний Суд у справі № 697/302/20 погодився з відмовою у стягненні процентів, комісії та пені, умов про які анкета-заява не містила. Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що пересічний споживач банківських послуг не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за договором, укладеним у вигляді заяви та Умов і правил надання банківських послуг, «оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил». У цій справі файл Умов, поданий позивачем, є об`ємним, а умова про капіталізацію процентів міститься в п. 5.22 розділу ІІ серед загальних умов випуску та обслуговування платіжних карток.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач, на якого ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» покладає обов`язок доведення передання клієнту примірника договору, не довів надання відповідачу при укладенні договору Умов у редакції від 24.11.2021, а отже і погодження відповідачем умов, які містяться лише в них, зокрема п. 5.10.1 і 5.22 розділу ІІ.

Щодо списання процентів за рахунок кредитного ліміту

Суд враховує, що процентну ставку 3,1 % на місяць зазначено в Анкеті-заяві і відповідач визнає її погодження. Проте погодження розміру процентів не означає погодження порядку їх одержання, який також встановлюється договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Списання процентів за рахунок кредитного ліміту є списанням коштів з рахунку клієнта без його розпорядження, яке відповідно до ч. 2 ст. 1071 ЦК України допускається на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження. Рішення суду, норми закону чи обтяження, які б передбачали таке списання, немає, тож воно могло ґрунтуватися лише на договорі. Доручення клієнта на списання процентів саме за рахунок кредитного ліміту міститься лише в п. 5.10.1 розділу ІІ Умов, погодження яких відповідачем не доведено. Загальне доручення на договірне списання, надане в п. 10 Запевнення клієнта, стосується коштів, наявних на рахунках клієнта, і не охоплює списання за відсутності таких коштів, яке за ч. 1 ст. 1069 ЦК України означає надання банком клієнту кредиту на відповідну суму. Надання ж нового кредиту для погашення процентів і збільшення на їхню суму тіла кредиту (п. 5.22 розділу ІІ Умов) є самостійною умовою, яка збільшує вартість кредиту, бо надалі проценти нараховуються і на ці суми. Така умова в Анкеті-заяві відсутня.

Суд не вважає договір неукладеним, тому висновки постанов Великої Палати Верховного Суду у справах № 227/3760/19-ц та № 204/8017/17, на які посилається позивач, на вирішення спору не впливають. Укладення договору і користування кредитом відповідач не оспорює; спірним є зміст договору чи стала його частиною умова про капіталізацію процентів. Вчинення відповідачем видаткових операцій за карткою свідчить про отримання ним кредитних коштів, але не про згоду з умовою, яка міститься в документі, надання якого відповідачу не доведено. Списання процентів за рахунок кредитного ліміту здійснював сам банк, тож ці операції не є діями відповідача, які за ч. 2 ст. 642 ЦК України засвідчували б його бажання укласти договір на таких умовах. Посилання позивача на п. 7.1.1 Умов, за яким зміни до договору можуть бути прийняті клієнтом шляхом продовження користування послугами банку, суд відхиляє: ця умова сама міститься в Умовах, погодження яких не доведено, і стосується зміни договору, а не його первісного змісту. До того ж у частині, в якій п. 7.1.1 Умов вважає зміни умов кредитування погодженими споживачем у разі продовження ним користування послугами банку або неповідомлення ним банку про розірвання договору протягом 2 календарних днів з моменту опублікування змін на сайті банку, він фактично допускає зміну умов договору про споживчий кредит без вираженої згоди споживача і суперечить імперативній вимозі ч. 7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на дату укладення договору), за якою зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін, а умова договору про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.

Отже, 2847,32 грн відсотків, які банк списав за рахунок кредитного ліміту, не є кредитними коштами, фактично отриманими відповідачем. Тому ця сума не може бути стягнена як заборгованість за тілом кредиту.

Вимог про стягнення процентів за користування кредитом позивач не заявив. У позовній заяві він прямо зазначив, що заборгованість за відсотками становить 0,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог, тож не може стягнути проценти під виглядом тіла кредиту. Погодження процентної ставки, зазначеної в Анкеті-заяві, відповідач не оспорював, і висновок суду цього не стосується.

Таким чином суд дійшов висновку лише про те, що суми процентів, списані за рахунок кредитного ліміту, не є тілом кредиту і не можуть бути стягнені в межах заявленої позивачем вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Суд також не зменшує і не коригує розмір процентів за користування кредитом, що без відповідної позовної вимоги споживача було б неприпустимим (висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 552/672/23, наведений вище). Умову про сплату процентів за рахунок кредитного ліміту і збільшення на їхню суму тіла кредиту суд не визнає недійсною і не змінює.

На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що позивач не довів погодження цієї умови сторонами, тобто того, що вона стала змістом укладеного ними договору. Для такого висновку окрема позовна вимога споживача не потрібна: у справі № 342/180/17 за позовом банку про стягнення заборгованості Велика Палата Верховного Суду саме з цієї підстави відмовила у стягненні процентів і пені, не визнавши надані банком і не підписані позичальницею витяги з Умов і правил надання банківських послуг та Тарифів частиною кредитного договору.

Суд звертає увагу на те, що відповідач теж не довів і узгодження положень кредитного договору щодо нарахування пені, оскільки така умова в Анкеті-заяві відсутня, ним не надано таких умов про нарахування пені, які були б підписані відповідачем, що суперечить ст. 547 ЦК України, за якою правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі;правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Тому в стягненні пені в розмірі 2493,40 грн слід відмовити.

Щодо стягнення пені суд також вказує на таке.

Згідно ч. 1. 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (див. постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу. Така обставина є загальновідомою.

Викладення Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» пункту 6 розділу ІV Закону №1734-VIII у новій редакції не змінює визначене ЦК України правове регулювання звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором у період воєнного стану.

Щодо розміру заборгованості

За розрахунком позивача станом на 07.06.2026 залишок заборгованості за кредитом становив 41912,85 грн, у тому числі 39419,45 грн - за тілом кредиту, з яких 2847,32 грнсписаних за рахунок ліміту процентів та 2493,40 грн - пені. Кошти, що надходили на рахунок відповідача, позивач сам зарахував лише в погашення заборгованості за кредитом, а відсотки погашав за рахунок кредитного ліміту. Також суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення пені.

Тож заборгованість за фактично отриманими кредитними коштами, які слід стягнути з відповідача, станом на 07.06.2026 становила 36572,13 грн (41912,85 - 2847,32 - 2493,40), задоволивши позов частково.

Водночас відповідач заперечень проти позову чи розрахунку, контррозрахунку не надав, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості оцінити його аргументи.

розподіл судових витрат у справі

Відповідно до ч. 1, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про судові витрати в справі, суд керується положеннями частини 1 статті 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено 2662,40 грн судового збору (з урахуванням коефіцієнту 0,8 у зв`язку поданням позову в електронній формі).

Оскільки позовні вимоги судом задоволені частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати на оплату судового збору в сумі 2323,15 грн (36572,13 / 41912,85 * 2662,40).

Керуючись статтями 4-5, 10, 12-13, 77-81, 89-90, 95, 133, 141, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268, 274-275, 279, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

позов Акціонерного товариства «Універсал Банк»(код ЄДРПОУ 21133352, адреса місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Оленівська, буд. 23) до ОСОБА_1 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 19.01.2022в розмірі 36572,13 грн та 2323,15 грн сплаченого судового збору, а всього 38895 (тридцять вісім тисяч вісімсот дев`яносто п`ять) грн 28 коп.

В решті позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Повний текст судового рішення складено 19.10.2026.

Суддя: М. В. ВЕНГРИН

Дата документу 13.10.2026