Решение № 140711182, 16.10.2026, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/974/26

Провадження № 2/342/933/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Федів Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Малик Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городенка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», в інтересах якого діє представник Романенко Михайло Едуардович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Діджи Фінанс» (місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8), в інтересах якого діє представник - Романенко М.Е., звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 242031 від 09.09.2023 у розмірі 10950,00 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

В обґрунтування доводів позовної заяви посилається на те, що 09.09.2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 242031. У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору. Товариство надає Клієнту фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом. Таким чином, Відповідач уклав Кредитний договір № 242031 від 09.09.2023 року із ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та Відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 3000 грн.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 23.12.2024р. між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС" відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №23122024/1.

Згідно даного Договору факторингу 23.12.2024 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 242031 від 09.09.2023 року.

14.09.2023 року первісний кредитор змінив найменування із ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗАЙМЕР» на ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КЛАЙ ІНВЕСТ», що підверджується витягом із ЄДР.

Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС") є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 10950 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3000 грн.; заборгованість за відсотками становить 7950 грн.; заборгованість за комісіями становить 0 грн.; заборгованість за пенею становить 0 грн.

Керуючись ст. 512 - 514, 516 ЦК України та у зв`язку з істотними порушеннями Відповідачем умов Кредитного договору, на підставі Договору факторингу, Клієнт зобов`язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення Прав вимоги за цим Договором повідомити Боржників у спосіб, визначений відповідно до вимог чинного законодавства, про факт відступлення прав вимог за Договорами позик та про передачу персональних даних Боржників, а також надати інформацію про Фактора. Не зважаючи на це, Позичальник не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

Ухвалою від 20 серпня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», в інтересах якого діє представник Романенко Михайло Едуардович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. В задоволенні клопотання про витребування доказів відмовлено. Призначено судове засідання.

Судове засідання, призначене на 17.09.2026 відкладено у зв`язку із неявкою відповідача.

Представника позивача - Романенко М.Е. в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити у відсутності представника ТОВ «Діджи Фінанс», у разі неявки відповідача, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 , у судові засідання, які були призначені для розгляду даної справи, повторно не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином у встановленому ЦПК України порядку, шляхом надіслання судових повісток про виклик в судові засідання за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Правом на подання відзиву не скористався. Заяви про розгляд справи за його відсутності чи будь-яких інших клопотань не подавав.

У відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 Заочний розгляд справи.

Тому, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 280 ЦПК України, та того, що відповідач про причини неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав, а позивач подав докази, які вважав достатніми для розгляду справи, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Проаналізувавши викладені в позовній заяві обґрунтування позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, врахувавши також правові норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 09 вересня 2023 року між ТОВ «Займер», яке 13 вересня 2023 року змінило найменування на ТОВ «Клай Інвест», та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 242031.

Відповідно до п.п. 1.1-1.4 договору товариство надало клієнту фінансовий кредит у розмірі 3000 грн строком на 14 днів, до 22.09.2023 року. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами. За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 1825 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором. Кредит надавався у безготівковій формі на реквізити платіжної картки, зазначеної клієнтом.

Згідно з пунктом 3.1 договору повернення суми кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюються відповідно до Графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 3.3 договору проценти за користування кредитом нараховуються за фактичну кількість календарних днів користування кредитними коштами, починаючи з дня їх надання до дня повного погашення заборгованості включно. Договором також передбачено нарахування процентів за період прострочення.

Пунктом 3.2 договору визначено, що заборгованість за договором складається із суми кредиту, процентів за користування кредитом, а також нарахованих штрафу та/або пені у разі їх наявності.

При цьому пунктом 3.3 договору передбачено, що сукупна сума неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання зобов`язань за договором про надання фінансового кредиту, не може перевищувати подвійного розміру суми, одержаної споживачем за таким договором.

Згідно з пунктом 4.4.2 договору на позичальника покладено обов`язок своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування ним у порядку, встановленому договором.

Договором також передбачено право позичальника достроково повернути кредит у повному обсязі або частково із сплатою процентів лише за строк фактичного користування кредитом (пункт 4.3.1).

Крім того, пунктами 4.3.3 та 4.3.7 договору передбачено можливість продовження (пролонгації) строку кредитування за умови сплати нарахованих на відповідну дату процентів. Зокрема, позичальник мав право продовжити строк повернення кредиту на 10 днів за умови повної сплати нарахованих процентів за користування кредитом.

У разі неповернення кредиту у встановлений договором строк пунктом 5.3 договору передбачено сплату пені у розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, починаючи з першого дня прострочення.

Отже, умовами укладеного між сторонами договору визначено: суму кредиту - 3 000,00 грн., строк кредитування - 14 календарних днів до 22.09.2023 року, фіксовану процентну ставку - 5 % на добу (1825 % річних), порядок погашення кредиту та процентів, а також наслідки порушення строку виконання грошового зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що 13 вересня 2023 року ТОВ «ЗАЙМЕР», код ЄДРПОУ 42146903, змінено найменування на ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ». При цьому код юридичної особи 42146903 залишився незмінним.

Договір №242031 від 09.09.2023 містить анкетні та ідентифікаційні дані відповідача і підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором CL6738.

У додатку № 1 до договору сторони погодили графік розрахунків: загальна сума платежу на дату завершення строку кредитування становить 5100 грн, з яких 3000 грн сума кредиту та 2100 грн проценти за 14 днів користування кредитом.

Довідкою про ідентифікацію клієнта підтверджено, що ідентифікатор направлено 09.09.2023 року на номер телефону НОМЕР_2 , зазначений відповідачем, а під час укладення договору ним вказано банківську картку № НОМЕР_1 .

Факт видачі кредиту підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід» про успішний переказ 09.09.2023 року о 10:38 коштів у сумі 3000 грн на картку № НОМЕР_1 , номер транзакції 39424-50822-39903, призначення платежу «Видача кредиту 242031». Номер картки одержувача збігається з номером картки, зазначеним відповідачем під час укладення договору.

Надалі, 23 грудня 2024 року, між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», код ЄДРПОУ 42146903, як клієнтом, та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, як новим кредитором (фактором), укладено договір факторингу № 23122024/1.

Відповідно до умов зазначеного договору факторингу 23 грудня 2024 року відбулося відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 242031 від 09.09.2023 року, укладеним з ОСОБА_1 .

Таким чином, унаслідок укладення договору факторингу від 23 грудня 2024 року відбулася заміна кредитора у зобов`язанні: право вимоги за кредитним договором № 242031 від 09.09.2023 року від первісного кредитора ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 42146903), перейшло до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 42649746).

Умовами кредитного договору № 242031 також було передбачено право кредитодавця без згоди клієнта відступити право вимоги за договором третій особі (пункт 4.1.4 договору), у зв`язку з чим відбувається заміна сторони кредитодавця за договором.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 242031 від 09.09.2023 року на підставі договору факторингу № 23122024/1 від 23 грудня 2024 року.

Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором №242031 від 09.09.2023, загальна сума заборгованості 10950,00 грн., яка складається з: 3000 грн. заборгованості за тілом кредитом, 7950,00 грн заборгованості за відсотками.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 6 цього Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5 - 7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, судом встановлено укладення та підписання ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором кредитного договору з відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення отриманих у борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем, який набув право вимоги за вищевказаним кредитним договором на підставі договору факторингу.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується довідкою ТОВ «ПрофітГід» про успішний переказ 09.09.2023 року коштів у сумі 3000 грн.

Судом встановлено, що позивачем надано належні та допустимі докази укладення договору про надання фінансового кредиту № 242031 від 09.09.2023, а також отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі, визначеному договором.

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим, у нього утворилася заборгованість за вказаним договором.

Факт відступлення права вимоги за договором № 242031 від 09.09.2023 позивачу підтверджується: договором факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024 року.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач суду не надав, не подав будь-яких доказів на спростування укладення договору про надання фінансового кредиту, користування ним наданими йому позикодавцем кредитними коштами.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлені вимоги про стягнення з відповідача, як боржника, заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3000,00 грн, а тому, в цій частині, позов підлягає до задоволення.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками за кредитним договором №242031 від 09.09.2023 в розмірі 7950 грн. суд зазначає наступне.

Як вбачається з Договору №242031 від 09.09.2023, сторони погодили, що кредит надається строком на 14 днів до 22.09.2023, в якому процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Отже, враховуючи зазначені умови договору, які були погоджені сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки за договором лише 14 днів (до 22.09.2023), а саме: починаючи з дня укладення договору 09.09.2023 та протягом наступних 14 днів, тобто до 22.09.2023.

Виходячи з змісту наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 станом на 16.12.2024, заборгованість становить 10 950,00 грн, а тому суд приходить до висновку, що нарахування відсотків за користування кредитом в період з 23.09.2023 по 31.10.2023 в сумі 7950,00 грн є таким, що суперечить умовам договору та є неправомірним, оскільки відсотки нараховані після 22.09.2023. Доказів про продовження строку дії договору про надання кредиту суду не надано.

Отже, враховуючи зазначені умови договору, які були погоджені сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки за договором лише 14 днів (до 22.09.2023).

Таким чином, суд дійшов до висновку, що із відповідача підлягає до стягнення саме узгоджений сторонами кредитного договору розмір процентів, що становить 2100,00 грн. за період з 10.09.2023 по 22.09.2023.

На підставі вищенаведеного, беручи до уваги те, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання за укладеним договором, суд вважає доведеними наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №242031 від 09.09.2023 р., у розмірі 5100,00 грн., з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 3000.00 грн.; - заборгованість за нарахованими процентами - 2100,00 грн (в межах строку дії договору).

Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією №242031 від 30.06.2026 позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Позивачем заявлені позовні вимоги на загальну суму 10950,00 грн, однак позов підлягає задоволенню на суму 5100,00 грн, тобто відсоток задоволених позовних вимог становить 46,58 %, тому сума судового збору, яка підлягає стягненню, складає 1240,15 грн (2662,40 х 46,58 % : 100).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн, суд враховує наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч. 3 ст. 141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представник позивача в обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу долучено копії: договору про надання правової (правничої) допомоги № 42649746/02 від 01.06.2026 року, Додаткову угоду № 242031 від 21.07.2026, Акт про підтвердження факту надання правової допомоги від 21.07.2026 на суму 6 000,00 грн, детальний опис робіт виконаних адвокатом на загальну суму 6 000,00 грн та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, (провадження №14-38219) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження№ 12-171г19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд доходить висновку, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі з іншої сторони.

Тому, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг та те, що судове засідання проводилося без участі сторін по справі, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 4000,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача у користь позивача.

На підставі ст.ст. 207, 536, 625, 626, 627, 628, 638, 639, 1048, 1049, 1050 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 247, 259, 263-265, 268, 274-279, 280-289, 354,355 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», в інтересах якого діє представник Романенко Михайло Едуардович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс", код ЄДРПОУ: 42649746, заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 242031 від 09.09.2023 у розмірі 5100,00 грн (п`ять тисяч сто гривень 00 коп), судовий збір у розмірі 1240,15 грн (одна тисяча двісті сорок гривень 15 коп) та 4 000 грн (чотири тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс", код ЄДРПОУ: 42649746, місцезнаходження юридичної особи: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення складено 16.10.2026.

Суддя: Федів Л. М.