Решение № 140710779, 19.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14150/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Танцюри К.О.,

за участю секретаря Грекової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЧОРНОМОРСЬКИЙ СОЛЕЗАВОД до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЧОРНОМОРСЬКИЙ СОЛЕЗАВОД до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA500090/2026/000033/l від 28.04.2026 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2026/000087 від 28.04.2026 року.

Ухвалою суду від 19.05.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 16.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування наявності підстав для задоволення позовних вимог представник позивача у позовній заяві вказала, що не погоджується із прийняттям рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів і просить суд задовольнити позов у повному обсязі. Як вказала представник, документи подані декларантом для митного оформлення товару за ціною Контракту відповідають вимогам ст. 53 Митного кодексу України, є належними та допустимими і підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей. В той же час, як вказала представник, зазначені митницею у рішенні розбіжності не можуть бути обґрунтованими, об`єктивними та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 03.06.2026 та запереченнях від 10.06.2026, зазначивши, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 26UA500090006625U1 від 28.04.2026 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України від 13.03.2012р. N4495-VI митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

ч.1 ст.54 МКУ визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

ч.2 ст.53 МКУ передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Судом встановлено, що 27.11.2025 між позивачем та STAR GROUP FOR IMPORT & EXPORT укладено контракт №7-2025, згідно умов якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити товар згідно рахунків.

З метою здійснення митного оформлення товару, декларантом було подано митну декларацію № 26UA500090006625U1 від 28.04.2026.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією №26UA500090006625U1 від 28.04.2026 позивачем надані документи зазначені в графі 44 МД.

Одеською митницею (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) прийнято рішення про коригування митної вартості №UA500090/2026/000033/l від 28.04.2026 року.

Так, було встановленні наступні розбіжності по митній декларації:

1)Згідно пункту 3.1 Контракту № 7-2025 від 27.11.2025 передбачено, що конкретні умови поставки товару зазначаються в рахунках та/або в інших товаросупровідних документах. У наданих рахунках фактурах від 12.04.2026 № 475 та 476 зазначено умови поставки FOB Eldkhila. Проте, у графі 20 митної декларації зазначені умови поставки FOB EL-DEKHEILA;

2) У наданих банківських платіжних документах зазначено реквізити Контракту та проформу-інвойс № 463 2026 від 14.04.2026, проте до митного оформлення проформа не надавалась що не дає змоги ідентифікувати такі документи з оплатою за оцінюваний товар;

3) У наданому до митного оформлення коносаменті від 17.04.2026 №6 у якості умов оплати фрахту зазначено: «freight payable as per Charter-Party» 30.03.2026 F.I.O.S.. Проте, зазначений документ до митного оформлення не надавався, що унеможливлює здійснення перевірки оплати витрат на транспортування оцінюваних товарів до порту ввезення на митну територію України та відповідно перевірки правильності виконання та додержання умов поставки FOB EL DEKHEILA. Charter Party (чартер-партія) це договір, що укладається між власником судна та наймачем та є основою для морської торгівлі та транспортування вантажів. Цей договір регулює умови найму судна, включаючи терміни, маршрут, перелік послуг, тариф, умови оплати, умови вантажу, додаткові витрати тощо; F.I.O.S. (Free In and Out, Stowed) означає, що продавець не несе відповідальності за витрати на навантаження (In) та вивантаження (Out) товару, а також за його зберігання на борту судна (Stowed). Ці витрати покладаються на покупця або перевізника;

4) Поставка оцінюваного товару заявлена на комерційних умовах поставки FOB EL-DEKHEILA. На вказаних умовах поставки FOB покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов`язані з доставкою товару до місця призначення відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс). На вказаних умовах поставки до обов`язків продавця належить витрати, пов`язані з навантаженням товару на борт судно. Також слід відмітити, що з огляду на маршрут транспортування товару (PORT EL DEKHEILA PORT CHERNOMORSK) при умовах поставки FOB EL DEKHEILA, експедитор повинен надавати послуги з розвантаження, перевантаження та обробки товару в порту EL-DEKHEILA. Однак, відомості про вартість витрат таких послуг, які є складовими митної вартості, не включені у графу 21 декларації митної вартості до ЕМД від 28.04.2026 № 26UA500090006625U1 та відсутні у поданих документах.

Згідно з ч.4 ст.54 МКУ орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається з оскаржуваного рішення Одеською митницею встановлено, що надані декларантом документи містять вищевказані розбіжності.

Як зазначалось судом, 27.11.2025 між позивачем та STAR GROUP FOR IMPORT & EXPORT укладено контракт №7-2025, згідно умов якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити товар згідно рахунків.

Щодо посилання митного органу на те, що у наданих рахунках фактурах від 12.04.2026 № 475 та 476 зазначено умови поставки FOB Eldkhila, проте, у графі 20 митної декларації зазначені умови поставки FOB EL-DEKHEILA, суд зазначає, що вказані розбіжності є формальним та не впливають на визначення митної вартості товару.

Крім того, суд враховує пояснення представника позивача, що найменування «Eldkhila», «El-Dekheila» та «Dekheila» є різними варіантами назви одного й того самого морського порту в місті Александрія (Арабська Республіка Єгипет) та не свідчать про різні місця поставки або різні комерційні умови поставки.

Щодо посилання митного органу на неможливості ідентифікації банківських платіжних документів через ненадання проформи-інвойсу, суд зазначає, що надані позивачем платіжні документи містять реквізити зовнішньоекономічного контракту, інформацію про сторони договору та постачальника, суми здійснених платежів.

При цьому, факт відсутності проформи-інвойсу, який має інформаційний характер, серед поданих документів не може свідчити про недостовірність заявленої митної вартості та не спростовує інформацію, підтверджену іншими документами, наданими для митного оформлення.

Щодо посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що у наданому до митного оформлення коносаменті від 17.04.2026 №6 у якості умов оплати фрахту зазначено: «freight payable as per Charter-Party» 30.03.2026 F.I.O.S, проте, зазначений документ до митного оформлення не надавався, що унеможливлює здійснення перевірки оплати витрат на транспортування оцінюваних товарів до порту ввезення на митну територію України та, що відомості про вартість витрат послуг розвантаження/перевантаження, які є складовими митної вартості, не включені у графу 21 декларації митної вартості до ЕМД від 28.04.2026 №26UA500090006625U1 та відсутні у поданих документах, суд зазначає наступне.

Поставка задекларованого до митного оформлення товару здійснювалась на умовах FOB.

Умови поставки FOB (… named port of shipment) англ. Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) термін Інкотермс, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом. Продавець за умовами поставки FOB зобов`язаний нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту, переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження. Ціна FОВ (FОВ ргісе) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

За таких обставин, умови FOB (FREE ON BOARD) відповідно до правил «Інкотермс», включають до обов`язків покупця укладення договору перевезення товару від названого порту відвантаження за власний рахунок. Вважається, що продавець виконав постачання, коли товар перетнув борт судна в порту відвантаження. Після завантаження товару на борт, ризик втрати чи ушкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, що виникають (наприклад, розвантаження та митне оформлення в порту призначення), переходять від продавця до покупця.

За таких обставин, витрати на навантаження товару в порту відправлення входять до вартості товару за умовами FOB та не підлягають окремому додаванню до митної вартості за умови, що вони вже включені до ціни товару, а подані до митного оформлення документи не містили жодних застережень або відомостей про існування додаткових платежів, які не були враховані при визначенні митної вартості.

В той же час, позивачем під час митного оформлення, серед інших документів, що підтверджують умови та вартість перевезення оцінюваного товару, було надано договір фрахтування № СРDD2/26022026 від 26.02.2026 та інвойс на оплату послуг фрахтування №110 від 24.04.2026, що підтверджується відомостями митної декларації, поданої для митного оформлення.

Тобто, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем надано до митниці відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Разом з тим, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень п.п.2,4 ч.2 ст.55 МКУ.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару, підставою для коригування митної вартості товару слугувала інформація з електронної бази даних АСМО "Інспектор" та ЄАІС. При цьому, відповідач посилається в рішенні на іншу МД не зазначаючи особливостей щодо товару, виробника, умов поставки.

Оцінюючи вказані рішення відповідача, суд вважає за необхідне врахувати також правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх правових висновках на тому, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є достатньою підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд також неодноразово зауважував, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також, одночасно слід врахувати й те, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25.02.2020р. справа №260/718/19; 27.04.2020р. справа №140/804/19).

В постанові від 30.04.2020 по справі №820/231/16 Верховний Суд, зокрема також вказує на й те, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

За встановлених судом обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МКУ до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано.

Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятих Одеською митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA500090/2026/000033/l від 28.04.2026 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2026/000087 від 28.04.2026 року.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з Одеської митниці сплаченого позивачем судового збору у розмірі 36608,00грн, з урахуванням ціни позову.

Поряд з цим, у прохальній частині позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача витрати пов`язані із залученням перекладача у розмірі 5650,00грн.

В підтвердження понесення вказаних витрат позивачем додано до позовної заяви рахунок на оплату №26051201 від 12.05.2026, акт надання послуг №260512001 від 12.05.2026, платіжну інструкцію від 12.05.2026 №1148.

Так, склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. В свою чергу, відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31.03.2020 по справі №160/7049/19.

При вирішенні вказаного питання, суд враховує, що переклад документів наданий суду позивачем з метою доведення своєї позиції, а понесені витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи.

Надані до суду докази в сукупності підтверджують розмір понесених позивачем витрат на послуги з перекладу в сумі 5650,00грн. При цьому, переклад замовлено відносно документів, які безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи та обумовлені вирішеним спором, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача судових витрат, пов`язаних із залученням перекладача у заявленому розмірі.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295, 382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЧОРНОМОРСЬКИЙ СОЛЕЗАВОД задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500090/2026/000033/l від 28.04.2026 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2026/000087 від 28.04.2026 року.

Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЧОРНОМОРСЬКИЙ СОЛЕЗАВОД (код ЄДРПОУ 43910280, Одеська обл., Одеський р-н., с-ще Великодолинське, вул. Ентузавстів 10-В) судовий збір у розмірі 36608,00грн (тридцять шість тисяч шістсот вісім гривень) та витрати пов`язані із залученням перекладача у розмірі 5650,00грн (п`ять тисяч шістсот п`ятдесят гривень).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 19.10.2026.

Суддя К.О. Танцюра