Решение № 140710470, 19.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 рокусправа № 380/12461/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІКЕР» ( вул. Львівська, 2, офіс 101, с. Гостинцеве, Мостиський район, Львівська область; код ЄДРПОУ 40557114) до Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79007; код ЄДРПОУ: 43971343), про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІКЕР» ( вул. Львівська, 2, офіс 101, с. Гостинцеве, Мостиський район, Львівська область; код ЄДРПОУ 40557114) звернулося з позовною заявою до Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79007; код ЄДРПОУ: 43971343), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000692/2 від 30.04.2026;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000876/2 від 26.05.2026.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем, за результатами перевірки поданих позивачем митних декларацій, прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів. Вважає такі рішення необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства. Зазначає, що надані позивачем до митного органу документи на підтвердження митної вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору, шляхом застосування основного методу, що свідчить про порушення відповідачем передбаченого ст. 57 Митного кодексу України порядку визначення митної вартості товару. У зв`язку з наведеним просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зокрема вказує, що під час митного оформлення товару згідно досліджуваних митних декларацій Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів зазначені причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), також чітко обґрунтовано необхідність перевірки спірних правовідносин. У рішеннях про коригування митної вартості наведена вичерпна інформація щодо джерел інформації для визначення митної вартості та здійснених коригувань, що відповідає вимогам нормативних документів. Відповідач стверджує, що посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 29.06.2026 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

26.10.2022 між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Сікер» (далі по тексту ТОВ, покупець) та компанією ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO., LTD (постачальник, продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт №TTC2208136

Відповідно до п. 1.1. Контракту Продавець поставляє та передає у власність Покупця батути а також їх комплектуючі (надалі Товар), а Покупець приймає та оплачує товар згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

На підставі інвойсу №TTC2508250-2 від 15.01.2026 позивач придбав у продавця товар, загальною вартістю 23 698,50 дол. США.

ТОВ, з метою митного оформлення вказаного товару 30.04.2026 року подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №26UA209170038029U8, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації, зокрема на які прийняті оскаржувані рішення (тов. 1 Інвентар та обладнання для заняття фізкультурою, гімнастикою або для гри на свіжому повітрі: Батути в комплекті в розібраному вигляді (складається з металевого каркасу, сходів, сітки захисної, тентованого дашка сітки для стрибків і монтажного набору).

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товарів було надано наступні документи: Зовнішньоекономічний договір (контракт) №TTC2208136 від 26.10.2022; Рахунок-проформа №TTC2508250-2 від 17.10.2025; Рахунок-фактура (iнвойс) №TTC2508250-2 від 15.01.2026; Пакувальний лист Б/Н від 15.01.2026; Коносамент №BW26010430 від 25.01.2026; Накладна УМВС №308412 від 23.04.2026; Автотранспортна накладна №5894 від 28.04.2026; Банківський платіжний документ №1508 від 24.10.2025; Банківський платіжний документ №1594 від 23.03.2026; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №405 від 23.04.2026; Договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів №К170524-43 від 17.05.2024 р.; Митна декларація країни відправлення №310120260519639295 від 21.01.2026.

За наслідками опрацювання поданих документів митний орган надіслав повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

На вказану вимогу декларант надав документи, які були наявні у декларанта відповідно до вимоги митного органу, та просив визначити митну вартість відповідно до поданих документів.

Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000692/2 від 30.04.2026, в графі 33 якого було вказано наступні зауваження:

- поставка даного товару здійснюється на підставі Контракту №ТТС2208136 від 26.10.2022, укладеного між ТОВ "СІКЕР" та Компанією ZHEJIANG LINGSHA TECHNOLOGY CO.,LTD. Пунктом 1.1. даного Договору зазначено, що Продавець поставляє та передає у власність Покупця батути а також їх комплектуючі (надалі Товар), а Покупець приймає та оплачує Товар згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Оскільки, наданий інвойс (рахунок-фактура) може уточнювати та більш детально розкривати зміст договірних умов, тобто таким Документом погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такий є невід`ємною частиною контракту, відтак додатком до такого, то такий документ підлягає погодженню, шляхом підписання сторонами. Поданий до митного оформлення інвойс №TTC2508250-2 від 15.01.2026 підписаний лише стороною Продавця та не містить печатки та підпису Покупця. За даних обставин такий інвойс не вважається підписаним, а відтак таким що узгоджує істотні умови конкретної партії товару, відповідно не є документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім цього пунктом 1.2. Контракту передбачено, що Продавець постачає Товар партіями на підставі замовлень Покупця. Однак, жодного замовлення до митного оформлення не надавалось.

- Одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (пункти 4 частини другої статті 53 Кодексу). Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі - Положення № 216). У якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом надано копії платіжних інструкцій в іноземній валюті або банківських металах від 24.10.2025 №1508, від 23.03.2026 №1594, які не можуть бути взяті до уваги, оскільки: не містять обов`язкових реквізитів, визначених Положенням № 216, зокрема підпису (ів) (власноручного (их)/електронного (их)) відповідальної (их) особи (іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатись рахунком;

- митна декларація країни експорту від 21.01.2026 №310120260519639295 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними; окрім того у графі «номер накладної(дорожнього листа)» наявний номер документу 277826921, який до митного оформлення не подано.

- Відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V та ст.5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр. 22 та 23 CMR-зазначається підпис та/або печатка відправника та перевізника. В CMR №5894 від 28.04.2026 у гр. 22 відсутній штамп та/або підпис відправника.

Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.

З приводу застосованого методу відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2г (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №209230/2026/22766 від 13.03.2026, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (інвентар та обладнання для занять фізкультурою, для гри на свіжому повітрі: батути із сіткою та ручкою...) становила 3,76 дол. США/кг.

В подальшому Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2026/000525.

11.11.2022 між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Сікер» (далі по тексту ТОВ, покупець) та компанією «Linhai Jarden Arts And Crafts Co., LTD», China (постачальник, продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт №JD22W028.

Відповідно до п. 1.1. Контракту Продавець поставляє та передає у власність Покупця Вуличні меблі (надалі Товар), а Покупець приймає та оплачує товар згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

На підставі інвойсу №JD25W025 від 03.03.2026 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю товару 15 680,00 дол. США.

ТОВ, з метою митного оформлення вказаного товару 26.05.2026 року подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №26UA209170047398U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації, зокрема на які прийняті оскаржувані рішення (тов. 1 Лавки-гойдалки (качелі), садові, 4-охмісні, встановлюються на підлогу чи на землю (плоску поверхню), складається з металевого стенду-основи, на який кріпиться металевий каркас-сидіння , що обтягується текстильним матеріалом , в комплекті із захисним дашком і монтажним інструментом).

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товарів було надано наступні документи: Зовнішньоекономічний договір (контракт) №JD22W028 від 11.11.2022; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 08.10.2024; Рахунок-проформа №JD25W025 від 18.09.2025; Рахунок-фактура (iнвойс) №JD25W025 від 03.03.2026; Пакувальний лист Б/Н від 03.03.2026; Коносамент №BW26020771 від 07.03.2026; Накладна УМВС №17052610 від 17.03.2026; Автотранспортна накладна №7601 від 22.05.2026; Банківський платіжний документ №1493 від 25.09.2025; Банківський платіжний документ №1580 від 06.03.2026; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №445 від 08.05.2026; Договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів №К170524-43 від 17.05.2024 р.; Митна декларація країни відправлення №310120260519023328 від 03.03.2026.

За наслідками опрацювання поданих документів митний орган надіслав повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

На вказану вимогу декларант надав документи, які були наявні у декларанта відповідно до вимоги митного органу, та просив визначити митну вартість відповідно до поданих документів.

Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000876/2 від 26.05.2026, в графі 33 якого було вказано наступні зауваження:

- поставка товару, здійснювалась на підставі контракту від 11.11.2022 №JD22W028 (далі - Контракт), укладеного між Linhai Jarden Arts And Crafts Со., LTD (постачальник) та ТОВ «Сікер» (покупець), згідно з яким постачання товару, зазначеного у проформах-інвойсах, буде здійснено протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів після підписання Контракту повноважними представниками обох сторін (пункт 2.1); загальна вартість товару, що поставляється за цим контрактом, становить не більше 1 000 000 USD (пункт 3); пунктом 1.1. даного Договору зазначено, що Продавець поставляє та передає у власність Покупця Вуличні меблі (надалі Товар), а Покупець приймає та оплачує Товар згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Оскільки, наданий інвойс (рахунок-фактура) може уточнювати та більш детально розкривати зміст договірних умов, тобто таким документом погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такий є невід`ємною частиною контракту, а відтак додатком до такого, то такий документ підлягає погодженню, шляхом підписання сторонами. Поданий до митного оформлення інвойс №JD25W025 від 03.03.2026р. підписаний лише стороною Продавця та не містить печатки та підпису Покупця. Крім цього пунктом 1.2. Контракту передбачено, що Продавець постачає Товар партіями на підставі замовлень Покупця. Однак, жодного замовлення до митного оформлення не надавалось. За даних обставин такий інвойс не вважається підписаним, а відтак таким що узгоджує істотні умови конкретної партії товару, відповідно не є документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

- Контракт діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього в повному обсязі. Будь-які зміни та доповнення до Контракту дійсні за умови, якщо в вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін. Дійсними та обов`язковими для постачальника продавця та покупця визнаються лише ті зміни та доповнення, які зроблені за взаємною угодою. Під угодою в письмовій формі про зміну або доповнення Контракту розуміються угоди, оформлені у вигляді додаткової угоди та додані до тексту контракту, а також ті, що досягнуті шляхом обміну телеграмами або електронною поштою (пункт 10). Першочергово слід відмітити, що Контракт не містить відомостей щодо повноважного представника постачальника, який з урахуванням умов пунктів 2.1, 10 Контракту, має право його укладати.

- Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом до митного оформлення надано рахунок на оплату від 08.05.2026 №445, коносамент від 07.03.2026 №BW26020771, УМВС накладна від 17.05.2026 №17052610, CMR від 22.05.2026 №7601. При цьому, транспортного документа (коносамента №BL 266818834), відомості про який наявні в митній декларації країни відправлення від 03.03.2026 №310120260519023328, до митного оформлення не надано.

- Митна декларації країни експорту від 03.03.2026 №310120260519023328 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними.

- Одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (пункти 4 частини другої статті 53 Кодексу). Згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (далі - Положення №216). У якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом додатково надано копії платіжних інструкцій в іноземній валюті або банківських металах від 25.09.2025 №1493, від 06.03.2026 №1580, які не можуть бути взяті до уваги, оскільки: не містять обов`язкових реквізитів, визначених Положенням № 216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка (і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком; Підсумовуючи викладене, декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар.

- Відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V та ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр. 22 та 23 CMR-зазначається підпис та/або печатка відправника та перевізника. В CMR №7601 від 22.05.2026. у гр. 22 відсутній штамп та/або підпис відправника.

Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.

З приводу застосованого методу відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) 3 причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2г (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року No4495-VI розділ ІІІ. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №204060/2026/3715 від 18.05.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (меблі, вуличні) становила 4,02 дол. США/кг.

В подальшому Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2026/000631.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач із спірними рішеннями про коригування митної вартості товару не погоджується, вважає його протиправними та такими, що суперечать поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України).

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.2 ст.52 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою цієї ж норми передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено частиною третьою ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).

Тобто, витребування документів, передбачених положенням ч. 3 ст. 53 МК України можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно із ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною третьою ст.54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).

Згідно із ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно із ч.2 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч.1-6 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажом на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною третьою цієї ж норми передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.2 ст.64 МК України).

Оцінивши підстави прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості №UA209000/2026/000692/2 від 30.04.2026, суд зазначає таке.

Щодо твердження митного органу стосовно неналежного оформлення рахунку-фактури (інвойсу) №TTC2508250-2 від 15.01.2026 та ненадання замовлення на поставку товару, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що пункти 1.1 1.3 Контракту №ТТС2208136 від 26.10.2022 року не передбачають обов`язкового підписання рахунку-фактури обома сторонами. Найменування, асортимент, кількість та ціна товару на кожну партію узгоджуються сторонами та зазначаються у проформі-інвойсі, яка є невід`ємною частиною Контракту.

Суд зауважує, що декларантом було подано проформу-інвойс №TTC2508250-2 від 17.10.2025 року, комерційний інвойс №TTC2508250-2 від 15.01.2026 року та платіжні документи, які дають змогу ідентифікувати товар, його кількість і ціну.

Відсутність підпису покупця на комерційному інвойсі сама по собі не свідчить про недостовірність його відомостей, тим більше що інвойс підписаний та скріплений печаткою продавця, а оплата, ввезення та декларування товару підтверджують прийняття умов поставки.

Суд також звертає увагу, що законодавство не встановлює обов`язкової форми інвойсу та вимоги щодо підпису покупця.

Щодо ненадання окремого замовлення, суд зазначає, що Контракт не визначає його конкретної форми, а проформа-інвойс містить відомості про відповідну партію товару.

Отже, суд вважає, що подані документи в сукупності підтверджують заявлену митну вартість, а відсутність підпису покупця та окремого замовлення не є достатньою підставою для її коригування.

Стосовно зауважень митного органу про те, що банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару від 24.10.2025 №1508, від 23.03.2026 №1594 не можуть бути взяті до уваги, оскільки: не містять обов`язкових реквізитів, визначених Положенням №216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их)) відповідальної (их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком, то суд вказує на таке.

Суд зазначає, що платіжні інструкції від 24.10.2025 №1508, від 23.03.2026 №1594 року містять відмітки банку про проведення платежів, дати операцій, суми, рахунки сторін та посилання на контракт №TTC2208136 від 26.10.2022 та на рахунок-проформу №TTC2508250-2 від 17.10.2025

Суд зауважує, що відповідно до статті 40 Закону України «Про платіжні послуги» та Положення НБУ №216 платіжна інструкція повинна містити визначені законодавством реквізити, необхідні для ідентифікації платежу.

Загальна вартість товару в сумі 23 698,50 дол. США на момент митного оформлення була сплачена. Таким чином, подані документи дають змогу ідентифікувати платежі з даною поставкою.

Суд вважає, що відсутність реквізиту, на який посилається митний орган, сама по собі не спростовує факту здійснення платежів та їх зв`язку з товаром.

Щодо доводів митного органу про неналежність митної декларації країни експорту суд зазначає таке.

Розбіжності у відомостях митної декларації країни експорту самі по собі не свідчать про недостовірність заявленої митної вартості.

Копія митної декларації країни відправлення відповідно до пункту 7 частини третьої статті 53 МК України є додатковим документом, який подається за наявності, а не основним документом для підтвердження митної вартості.

Суд звертає увагу, що позивач не бере участі у заповненні експортної митної декларації, а митний орган не навів конкретних норм законодавства Китаю, порушення яких могло б свідчити про недостовірність її відомостей.

Щодо документа №277826921, суд зауважує, що він зазначений у коносаменті №BW26010430 від 25.01.2026 та є реквізитом лінійного коносамента, який перебуває у перевізника.

Отже, суд вважає, що наведені митним органом обставини не доводять недостовірності заявленої митної вартості та не є самостійною підставою для її коригування.

Щодо доводів відповідача про відсутність у графі 22 CMR №5894 від 28.04.2026 підпису та/або печатки відправника, суд зазначає, що зазначена обставина сама по собі не свідчить про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах або недостовірність відомостей, що впливають на визначення митної вартості товару. При цьому у графі 22 CMR зазначені реквізити відправника та перевізника, які дають можливість їх ідентифікувати, а відповідачем не наведено обґрунтувань, яким чином відсутність окремих реквізитів у CMR впливає на числові значення складових митної вартості товару.

Крім того, як зазначено Верховним Судом у постанові від 20.06.2023 у справі №380/1221/20, недоліки в оформленні CMR самі по собі не можуть бути підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості товарів, оскільки умови міжнародного перевезення безпосередньо не впливають на ціну товару. Відповідачем також не встановлено недоліків щодо кількісних чи якісних характеристик товару, зазначених у CMR, та не наведено відомостей, які саме складові митної вартості залишилися непідтвердженими.

За таких обставин суд вважає, що виявлені відповідачем недоліки оформлення CMR не свідчать про наявність розбіжностей у документах, які підтверджують заявлену митну вартість, та не можуть самі по собі бути підставою для її коригування.

Оцінивши підстави прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості №UA209000/2026/000876/2 від 26.05.2026, суд зазначає таке.

Щодо доводів відповідача про те, що поданий до митного оформлення інвойс №JD25W025 від 03.03.2026 не підтверджує заявлену митну вартість товару у зв`язку з відсутністю підпису покупця та замовлення на відповідну партію товару, суд зазначає таке.

Як встановлено судом, поставка товару здійснювалася на підставі Контракту №JD22W028 від 11.11.2022, відповідно до пункту 1.3 якого найменування, асортимент, кількість та ціна товару на кожну партію узгоджуються сторонами та зазначаються у проформах-інвойсах, які є невід`ємною частиною Контракту. До митного оформлення позивачем подано рахунок-проформу №JD25W025 від 18.09.2025, рахунок-фактуру №JD25W025 від 03.03.2026 та банківські платіжні документи, тобто документи, які містять відомості щодо конкретної партії товару, її вартості та фактичної оплати.

При цьому відповідачем не наведено обґрунтувань, чому саме відсутність окремого документа, названого «замовленням», або підпису покупця на рахунку-фактурі унеможливлює визначення ціни товару, яка фактично сплачена або підлягає сплаті. Так само митницею не встановлено розбіжностей між відомостями, зазначеними у Контракті, проформі-інвойсі, рахунку-фактурі та платіжних документах.

Щодо доводів відповідача про відсутність у Контракті відомостей про особу, уповноважену на його підписання від імені продавця, суд зазначає, що відповідачем не наведено норми законодавства, відповідно до якої така обставина має наслідком недійсність зовнішньоекономічного договору. Крім того, позивачем надано лист контрагента від 12.04.2024, яким підтверджено повноваження Wen Xiaoyong на укладення та підписання Контракту.

Отже, суд вважає, що подані документи в сукупності підтверджують заявлену митну вартість, а відсутність підпису покупця та окремого замовлення не є достатньою підставою для її коригування.

Щодо доводів митного органу про неналежність митної декларації країни експорту суд зазначає таке.

Розбіжності у відомостях митної декларації країни експорту самі по собі не свідчать про недостовірність заявленої митної вартості.

Копія митної декларації країни відправлення відповідно до пункту 7 частини третьої статті 53 МК України є додатковим документом, який подається за наявності, а не основним документом для підтвердження митної вартості.

Суд звертає увагу, що позивач не бере участі у заповненні експортної митної декларації, а митний орган не навів конкретних норм законодавства Китаю, порушення яких могло б свідчити про недостовірність її відомостей.

Щодо документа №266818834, суд зауважує, що він вказаний у коносаменті №BW26020771 від 07.03.2026 та фактично є реквізитами лінійного коносамента, який оформлюється перевізником і не перебуває у розпорядженні позивача.

Отже, суд вважає, що наведені митним органом обставини не доводять недостовірності заявленої митної вартості та не є самостійною підставою для її коригування.

Стосовно зауважень митного органу про те, що банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару від 25.09.2025 №1493, від 06.03.2026 №1580 не можуть бути взяті до уваги, оскільки: не містять обов`язкових реквізитів, визначених Положенням №216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их)) відповідальної (их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком, то суд вказує на таке.

Суд зазначає, що платіжні інструкції №1493 від 25.09.2025 та №1580 від 06.03.2026 р. містять відмітки банку про проведення платежів, дати операцій, суми, рахунки сторін та посилання на Контракт №JD22W028 від 11.11.2022 р. та на рахунок-проформу №JD25W025 від 18.09.2025.

Суд зауважує, що відповідно до статті 40 Закону України «Про платіжні послуги» та Положення НБУ №216 платіжна інструкція повинна містити визначені законодавством реквізити, необхідні для ідентифікації платежу.

Загальна вартість товару в сумі 15 680,00 дол. США на момент митного оформлення була сплачена. Таким чином, подані документи дають змогу ідентифікувати платежі з даною поставкою.

Суд вважає, що відсутність реквізиту, на який посилається митний орган, сама по собі не спростовує факту здійснення платежів та їх зв`язку з товаром.

Щодо доводів відповідача про відсутність у графі 22 CMR №7601 від 22.05.2026 підпису та/або печатки відправника, суд зазначає, що зазначена обставина сама по собі не свідчить про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах або недостовірність відомостей, що впливають на визначення митної вартості товару. При цьому у графі 22 CMR зазначені реквізити відправника та перевізника, які дають можливість їх ідентифікувати, а відповідачем не наведено обґрунтувань, яким чином відсутність окремих реквізитів у CMR впливає на числові значення складових митної вартості товару.

Крім того, як зазначено Верховним Судом у постанові від 20.06.2023 у справі №380/1221/20, недоліки в оформленні CMR самі по собі не можуть бути підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості товарів, оскільки умови міжнародного перевезення безпосередньо не впливають на ціну товару. Відповідачем також не встановлено недоліків щодо кількісних чи якісних характеристик товару, зазначених у CMR, та не наведено відомостей, які саме складові митної вартості залишилися непідтвердженими.

За таких обставин суд вважає, що виявлені відповідачем недоліки оформлення CMR не свідчать про наявність розбіжностей у документах, які підтверджують заявлену митну вартість, та не можуть самі по собі бути підставою для її коригування.

Окрім того, суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).

Такої вимоги відповідач на надавав, а лише зазначив весь перелік додаткових документів, що може вимагати митний орган відповідно до ч.3,4 ст.53 МК України.

Таким чином, позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору.

Водночас, митниця не довела наявність розбіжностей у документах, поданих позивачем, ознак підробки в них або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Як уже зазначалось, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Саме перший метод - за ціною договору обрав позивач під час декларування товару, однак відповідачем у спірному рішенні застосовано другорядний метод зокрема 2ґ.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 МК України. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57 МК України).

Приписами ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України чітко визначено перелік відомостей, які повинно містити прийняте митним органом в исьмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, зокрема:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Також, як випливає з Правил заповнення рішень про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Обов`язковість чіткого визначення вказаної вище інформації, як обов`язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів підтримується і наявною судовою практикою, зокрема відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 821/1617/17, від 17.11.2022 у справі №807/221/18, від 20.06.2023 у справі №1.380.2019.006247.

Водночас, судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методу 2а, 2б, 2г, а застосування методу 2ґ для визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею виключно зазначенням номеру та дати іншої митної декларації.

Таким чином, суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо та відповідно не довів подібність (аналогічність) товарів, вказаних у митній декларації на яку посилається.

Суд також враховує, що відповідач має доступ до цінової бази усіх ввезених на митну територію України товарів та може відібрати за критерієм код УКТЗЕД всі митні оформлення за першим методом за певний період та проілюструвати діапазон оформленої митної вартості (від мінімальної до максимальної) ідентичних чи подібних товарів, вказавши обсяг поставок, країну походження тощо. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору із сотень інших митних оформлень, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов його поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.

Необхідно також звернути увагу на те, що зазначення в рішенні про коригування митної вартості лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів прямо суперечать вищезазначеним положенням законодавства, що є самостійною підставою для його скасування. Вказана позиція підтверджується уставленою судовою практикою Верховного суду, викладеною в постановах від 21.12.2018 у справі №815/1670/17, від 10.06.2020 у справі №1.380.2019.004752, від 19.09.2022 у справі №1.380.2019.004890.

Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару є необґрунтованими, а відповідач не довів правомірності таких в частині застосування саме другорядного методу для визначення митної вартості імпортованого товару.

Адміністративні суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних суд приходить висновку, що спірні рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000692/2 від 30.04.2026 та №UA209000/2026/000876/2 від 26.05.2026 не відповідають критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, адже прийняте не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак порушує права та законні інтереси позивача, а тому підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно матеріалів справи, позивачем під час звернення до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 7862, 87 грн. Саме таку суму судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу є завищеною та не відповідає критеріям співмірності, визначеним у ч. 5 ст. 134 КАС України.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом з`ясовано, що представник позивача на доказ понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу подав до суду документи (копії):

- договір №1-01/02/22 про надання правової допомоги від 01.02.2022;

- додаткова угода №1-92 від 11.06.2026 до Договору №1-01/02/22 від 01.02.2022;

- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі №380/12461/26

Згідно із детальним описом робіт сума вартості наданої правової допомоги склала 20 000,00 грн.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Оцінюючи характер наданої правової допомоги суд також враховує, що правові висновки висловлено Верховним Судом в аналогічних справах. З огляду на це, пошук та аналіз судової практики по суті зводиться до дублювання висновків Верховного Суду про релевантні норми права, аналіз та спосіб їх застосування.

Суд зазначає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте, цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.

Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Також у постанові від 23.06.2022 у справі № 607/4341/20 Верховний Суд зазначив, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність. У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Вказані висновки Верховного Суду у відповідності до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд враховує під час вирішення такого питання.

Враховуючи наведене, суд робить висновок, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Стосовно вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні у справі East/West Alliance Limited проти України, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), заява № 34884/97).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 269 рішення у цій справі ЄСПЛ зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, пункт 55).

ЄСПЛ у цій справі також дійшов висновку, що відмова національних судів у відшкодуванні заявникам судових витрат, понесених в ході адміністративного провадження, в якому вони оскаржували накладення державною інспекцією з праці штрафів і за результатами якого вони домоглися скасування цих рішень як необґрунтованих, становило порушення їхнього права на доступ до суду, і тому порушення пункту 1 статті 6 Конвенції незалежно від сум цих витрат (пункт 74). Водночас витрати не мають бути понесені безвідповідально чи без належного обґрунтування (див. рішення у справах Stankiewicz v. Poland, заява № 46917/99, пункт 75).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З наведеного, суд висновує про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на правову допомогу на суму 8000 грн.

В задоволенні решти суми витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Керуючись статтями 242-246, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю відповідальністю «СІКЕР» ( вул. Львівська, 2, офіс 101, с. Гостинцеве, Мостиський район, Львівська область; код ЄДРПОУ 40557114) до Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79007; код ЄДРПОУ: 43971343), про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000692/2 від 30.04.2026.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000876/2 від 26.05.2026.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІКЕР» ( вул. Львівська, 2, офіс 101, с. Гостинцеве, Мостиський район, Львівська область; код ЄДРПОУ 40557114) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ: 43971343) сплачений судовий збір в сумі 7862 (сім тисяч вісімсот шістдесят дві) грн 87 коп.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІКЕР» ( вул. Львівська, 2, офіс 101, с. Гостинцеве, Мостиський район, Львівська область; код ЄДРПОУ 40557114) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ: 43971343) 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 19.10.2026 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович