Решение № 140709331, 19.10.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2026 р. справа № 300/5773/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Благодир Сергій Миколайович, до Департаменту розвитку громад та територій, дорожнього, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Благодир Сергій Миколайович, звернувся в суд із позовом до Департаменту розвитку громад та територій, дорожнього, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу від 31.07.2026 № 43-к "Про накладення дисциплінарного стягнення" в частині застосування до начальника служби містобудівного кадастру управління містобудування та архітектури департаменту розвитку громад та територій, дорожнього, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури облдержадміністрації ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 31.07.2026 директор департаменту розвитку громад та територій, дорожнього, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації Дунич Р.В. видав наказ № 43-к "Про накладення дисциплінарного стягнення". Вважає, що цей наказ є незаконний оскільки: виданий особою яка перебувала в режимі реального конфлікту інтересів; у наказі відсутня чітка конкретизація суті дисциплінарного проступку та винуватості позивача; відсутні допустимі докази допущених позивачем порушень; застосовано стягнення за невиконання «протоколів нарад», які не є розпорядчими документами; необґрунтована пропорційність стягнення за порушення процедури виконання завдань; притягнення до відповідальності за покладення обов`язків, які знаходяться поза межами посадової інструкції та компетенції позивача; порушена процедура накладення стягнення; очевидна фальсифікація матеріалів дисциплінарного провадження з боку керівництва департаменту, надання ними недостовірної та неповної інформації; відсутність в діях позивача будь-яких порушень; проведення дисциплінарною комісією необ`єктивного, упередженого та неповного дослідження обставин справи.

Щодо конфлікту інтересів. Між ОСОБА_1 та директором Департаменту ОСОБА_2 існував тривалий реальний конфлікт, обумовлений численними зверненнями та скаргами позивача щодо дій і бездіяльності керівника, зокрема прийняття на роботу особи без профільної освіти та без погодження з позивачем. До виконання обов`язків така не приступила, оскільки за вказівкою ОСОБА_2 виконувала сторонню роботу. Неправомірністю усної вказівки ОСОБА_2 щодо підготовки змін до регіональної програми для перерозподілу 350 тис. грн на закупівлю комп`ютерів замість розробки схем планування, з огляду на відсутність нагальної потреби та корупційні ризики. Позивач подавав скарги до паравовохоронних та контролюючих органів щодо фінансових порушень, корупційних ризиків, втручання в приватне життя та медичну таємницю з боку ОСОБА_2 . Протягом 20252026 років ОСОБА_1 безпідставно позбавляли щомісячних премій.

Відсутність чіткої конкретизації дисциплінарного проступку та винуватості. У текстовій частині спірного наказу лише бланкетно перераховано низку пунктів протоколів нарад та листів із формальними формулюваннями: «виконання з порушенням строку», «неналежне виконання», «часткове виконання», «невиконання». Однак, Закон України "Про державну службу" не містить такого складу дисциплінарного проступку, як «виконання з порушенням термінів», «несвоєчасне та не в повному обсязі виконання». Крім цього, позивача притягнуто до відповідальності за невиконання протоколів нарад, які не є наказами керівника чи актами органів державної влади. Порушення процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності, яке позбавило особу можливості ефективно реалізувати своє право на захист, є самостійною та достатньою підставою для скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності. В даному випадку це виразилося у систематичному ігноруванні клопотань сторони захисту, приховуванні матеріалів від службовця та його адвоката, позбавлення можливості бути присутнім на засіданнях, порушення 5-денного строку виклику та штучне обмеження часу для надання пояснень (т.1, а.с.107-128).

Згідно з ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.08.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав. Вказав, що підставою для порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 стали доповідна записка від 27.05.2026 щодо порушення строків розгляду службових документів, а також службові записки заступника директора Департаменту начальника управління містобудування та архітектури, головного архітектора області Говери І.В. від 02.04.2026, 08.04.2026 та 21.04.2026 щодо неналежного виконання службових обов`язків. Протягом розгляду дисциплінарної справи ОСОБА_1 неодноразово повідомлявся про засідання дисциплінарної комісії та про можливість надати пояснення, ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи та заявляти відповідні клопотання. До 21.07.2026 ОСОБА_1 особистої участі в засіданнях дисциплінарної комісії не брав. Водночас, ним та його адвокатом упродовж дисциплінарного провадження подавалися заяви та клопотання, які приймалися та розглядалися дисциплінарною комісією; за заявленими клопотаннями витребовувалися та долучалися відповідні документи; ОСОБА_1 забезпечувалася можливість ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи. ОСОБА_1 вперше особисто взяв участь у засіданні дисциплінарної комісії 21.07.2026, скористався правовою допомогою адвоката, подав письмові пояснення та мав можливість надати усні пояснення щодо обставин дисциплінарної справи. За результатами розгляду дисциплінарної справи, всебічного дослідження зібраних матеріалів, дисциплінарною комісією 21.07.2026 підготовлено подання за результатами розгляду дисциплінарної справи. Твердження позивача про наявність у директора Департаменту ОСОБА_2 приватного інтересу та прийняття ним оскаржуваного наказу в умовах реального конфлікту інтересів не підтверджені належними і достатніми доказами та фактично зводяться до суб`єктивної оцінки позивачем службових відносин. Позивач фактично ототожнює наявність службових розбіжностей із керівництвом Департаменту, незгоду з окремими управлінськими рішеннями, ненарахування премії, складення службових документів та порушення дисциплінарного провадження з наявністю у директора Департаменту приватного інтересу. Під час дисциплінарного провадження комісією безпосередньо досліджено посадову інструкцію начальника служби містобудівного кадастру та Положення про службу містобудівного кадастру, а зміст відповідних службових завдань співвіднесено з визначеними ними функціями та обов`язками ОСОБА_1 . Відповідні доручення стосувалися ведення та розвитку містобудівного кадастру, роботи з містобудівною документацією та кадастровою інформацією, підготовки інформаційно-аналітичних матеріалів, організації діяльності очолюваної позивачем служби та взаємодії з органами місцевого самоврядування, тобто питань, пов`язаних із його посадовими функціями. Матеріалами дисциплінарного провадження підтверджено, що позивач був обізнаний зі змістом наданих йому доручень та строками їх виконання, однак за відсутності належно підтверджених об`єктивних причин не забезпечив їх виконання у визначеному обсязі та у встановлені строки. Отже, наказ 31.07.2026 № 43-к про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани є правомірним, а дисциплінарне стягнення застосовано в межах строку, визначеного ч. 5 ст.74 Закону України "Про державну службу" (т.1, а.с.135-149).

У відповіді на відзив представник позивача вказав на відсутність доказової бази відповідача та ігнорування письмових доказів, долучених до позовної заяви. Прийняття директором Департаменту ОСОБА_2 рішень про порушення дисциплінарного провадження та видання наказу № 43-к від 31.07.2026 щодо позивача відбулося в умовах наявного, доведеного та неврегульованого реального конфлікту інтересів, викликаного викривальною діяльністю позивача та наявністю судового спору між ними. Це є самостійною, безумовною та достатньою підставою для визнання наказу № 43-к від 31.07.2026 протиправним та його скасування (т.2, а.с.55-64).

У запереченні на відповідь на відзив відповідач вказав, що надано оцінку документам, на які посилався позивач, зокрема відповідям НАЗК, НАДС, ГУНП, ТУ БЕБ, Держаудитслужби, Івано-Франківської ОДА та Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Зазначені документи не містять встановлених відповідними органами обставин, які підтверджували б заявлений позивачем реальний конфлікт інтересів директора Департаменту чи спростовували обставини, покладені в основу дисциплінарного провадження. Висновки Дисциплінарної комісії ґрунтувалися не на одному окремому документі, а на сукупності матеріалів дисциплінарної справи. Провадження було порушене на підставі доповідної записки від 27.05.2026 та службових записок від 02.04.2026, 08.04.2026 і 21.04.2026 з відповідними додатками, а під час його розгляду Комісією досліджувалися матеріали, що стали підставою для провадження, витребувані документи, клопотання позивача та його адвоката, а також письмові пояснення самого позивача. Таким чином, незгода позивача з оцінкою наданих ним документів не свідчить про їх ігнорування (т.2, а.с.67-75).

Суд, розглянувши відповідно до вимог ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 наказом департаменту розвитку громад та територій, дорожнього, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 21.08.2020 № 90-к призначено на посаду начальника служби містобудівного кадастру управління містобудування та архітектури департаменту розвитку громад та територій, дорожнього, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації (т.2, а.с.45).

Директором Департаменту є ОСОБА_2 , заступником директора департаменту Говера Іван Васильович.

Наказом директора департаменту Дунича Р.В. від 02.06.2026 № 28-к порушено дисциплінарне провадження стосовно державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» начальника служби містобудівного кадастру управління містобудування та архітектури департаменту розвитку громад та територій, дорожнього, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури облдержадміністрації ОСОБА_1 щодо можливого вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу", а наказом від 02.06.2026 №29-к утворено дисциплінарну комісію (т.1, а.с.174-175).

Підставою для порушення дисциплінарного провадження стали доповідна записка від 27.05.2026 щодо порушення строків розгляду службових документів із відповідними додатками, а також службові записки заступника директора Департаменту начальника управління містобудування та архітектури, головного архітектора області Говери І.В. від 02.04.2026, 08.04.2026 та 21.04.2026 щодо неналежного виконання ОСОБА_1 службових обов`язків (т.1, а.с.158-159,162-163,166,168-169).

За результатами розгляду дисциплінарної справи, дисциплінарною комісією 21.07.2026 підготовлено подання за результатами розгляду дисциплінарної справи (т.2, а.с.29-34).

У поданні Дисциплінарна комісія дійшла висновку про наявність у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу", у зв`язку з невиконанням та неналежним виконанням ним посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, та внесла суб`єкту призначення пропозицію щодо застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 66 Закону України "Про державну службу", догани.

За результатами розгляду матеріалів дисциплінарної справи та подання дисциплінарної комісії, суб`єктом призначення прийнято рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та видано наказ від 31.07.2026 № 43-к, яким до начальника служби містобудівного кадастру управління містобудування та архітектури ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани (т.2, а.с.43).

Вважаючи такий наказ протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

В розумінні ст. 1 Закону України "Про державну службу" державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону України "Про державну службу" за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 65 Закону України "Про державну службу" підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарним проступком є, серед іншого, невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень (п.5 ч.2 ст.65 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України "Про державну службу" до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

За змістом ст. 69 Закону України "Про державну службу" для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Виходячи з суті спірних правовідносин і предмету доказування у цій справі, судом підлягає дослідженню правомірність висновків стосовно вчинення позивачем дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених Законом України "Про державну службу" та іншими нормативно-правовими актами.

Однією із підстав позову позивач вказує на наявність у директора Департаменту розвитку громад та територій, дорожнього, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури облдержадміністрації ОСОБА_2 (безпосереднього керівника позивача) приватного інтересу та прийняття ним оскаржуваного наказу в умовах реального конфлікту інтересів.

Позивач вважає, що подання ним скарги до Івано-Франківської ОДА від 19.09.2025 щодо корупційних ризиків та фінансових порушень ОСОБА_2 , офіційних звернень-викриття щодо дій ОСОБА_2 до НАЗК, НАДС, Нацполіції, ТУ БЕБ та Голови ОДА, утворює пряму суперечність між приватним немайновим інтересом ОСОБА_2 (захиститися від звинувачень, притягнути «незручного» підлеглого до відповідальності) та його службовими дискреційними повноваженнями щодо порушення дисциплінарного провадження та видання наказів про притягнення позивача до відповідальності. Окрім цього, наявний систематичний економічний тиск (мобінг), що виражався у невиплаті премії протягом 2025-2026 років.

Відповідно до ч.2 ст. 69 Закону України "Про державну службу", дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "Б" та здійснюють повноваження керівників державної служби в державних органах, а також їх заступників, утворює суб`єкт призначення.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про запобігання корупції" приватний інтерес це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Реальний конфлікт інтересів це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Судом не встановлено сукупності взаємопов`язаних обставин, зокрема: наявності у директора Департаменту ОСОБА_2 конкретного майнового чи немайнового приватного інтересу; його суперечності з конкретними службовими повноваженнями щодо вирішення питання про дисциплінарну відповідальність позивача; а також реального впливу такої суперечності на об`єктивність або неупередженість прийнятого рішення, які дали б підстави для висновку про прийняття оскаржуваного наказу в умовах реального конфлікту інтересів.

Службові розбіжності із керівництвом Департаменту, незгоду з окремими управлінськими рішеннями, не нарахування премії, складення службових документів та порушення дисциплінарного провадження, самі по собі не свідчать про існування у директора Департаменту приватного інтересу в розумінні Закону України "Про запобігання корупції" та, відповідно, не є достатніми для установлення реального конфлікту інтересів.

До того ж, з відповіді НАЗК від 28.05.2026 № 205-06/37437-26, на яку посилається сам ОСОБА_1 , вбачається, що у зверненні позивача не наведено фактів настання для ОСОБА_2 негативних наслідків у зв`язку зі службовими записками та/або скаргами позивача, які могли б зумовити виникнення відповідного приватного інтересу, а також зазначено про необхідність встановлення приватного інтересу на підставі конкретних та об`єктивних обставин (т.1, а.с.26-28).

Що стосується мобінгу, то у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.04.2026 у справі № 756/12586/24, суд вказав, що для правової кваліфікації дій роботодавця як мобінгу недостатньо самого факту прийняття щодо працівника несприятливих для нього управлінських рішень. Визначальним є доведення наявності передбачених статтею 2-2 КЗпП України ознак мобінгу.

Крім того, із долученої позивачем відповіді Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці від 15.06.2026 № ПЗ/3/515-ЦА-26 вбачається, що відповідний захід державного контролю не проводився, а факт мобінгу компетентним органом не встановлювався (т.1, а.с.36-37).

Отже, наведені позивачем у позовній заяві обставини не підтверджують наявності у діях відповідача передбачених законом ознак мобінгу та не свідчать про наявність у ОСОБА_2 приватного інтересу, який міг би вплинути на прийняття спірного наказу.

По суті дисциплінарного проступку, що став підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, суд зазначає таке.

Процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців визначає Порядок здійснення дисциплінарного провадження, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1039 (далі Порядок №1039).

Згідно із п. 2 Порядку №1039 процедура здійснення дисциплінарного провадження передбачає: прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; формування дисциплінарної комісії та її склад; визначення повноважень дисциплінарної комісії; визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії; формування дисциплінарної справи; прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи.

Вказаний у процедурі перелік є обов`язковим та не підлягає розширеному тлумаченню.

За результатами розгляду дисциплінарного провадження стосовно позивача, дисциплінарною комісією суб`єкту призначення внесено подання, котрим рекомендовано застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді догани (т.2, а.с.29-34).

Як уже зазначено судом вище, на підставі цього подання, відповідачем прийнято спірний наказ №43-к від 31.07.2026.

Підставою для прийняття наказу №43-к від 31.07.2026 вказано вчинення начальником служби містобудівного кадастру управління містобудування та архітектури департаменту розвитку громад та територій, дорожнього, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури облдержадміністрації ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу", що полягає у виконанні з порушенням строку пункту 5.1, неналежному виконанні пункту 5.2, частковому виконанні з порушенням строку виконання пункту 5.3, невиконанні пункту 5.4 протоколу № 2 від 27.03.2026, частковому виконанні пункту 3, невиконанні пункту 4 протоколу № 4 від 17.04.2026 нарад у заступника директора департаменту - начальника управління містобудування та архітектури, головного архітектора області, невиконанні пункту 2.1, несвоєчасного та не в повному обсязі виконання пункту 5.3 протоколу № 2 від 04.03.2026 наради у директора департаменту, неналежне виконання доручення заступника директора департаменту-начальника управління містобудування та архітектури, головного архітектора області від 30.03.2026 до листа Головного управління Національної соціальної служби в Івано-Франківській області щодо проведення моніторингу дотримання вимог законодавства під час надання соціальних послуг будинком для осіб похилого віку «Затишок», виконання з порушенням термінів листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 06.05.2026 № 13-28-0.1311- 4882/2-26, невиконання листа Косівської міської ради від 22.04.2026 № 818 (т.1, а.с.101).

Судом встановлено, що 27.03.2026 проведено нараду у заступника директора департаменту розвитку громад та територій, дорожнього, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, котра оформлена протоколом №2 (т.1, а.с.169-170).

Згідно з пунктом 5.1 протоколу №2 від 27.03.2026 ОСОБА_1 доручено у строк до 31.03.2026 надати інформацію по геопорталу обласного містобудівного кадастру (функціонал, яка інформація вноситься, нормативно-правове підгрунтя до кожної рубрики геопорталу). Проінформувати, хто з працівників служби містобудівного кадастру має доступ для роботи у функціоналі, та надати правові підстави для внесення даних до системи. Запитувана інформація стосувалася наповнення обласного містобудівного кадастру, а не Містобудівного кадастру на державному рівні (т.1, а.с. 170).

На виконання цього доручення позивачем заступнику директора Департаменту розвитку громад та територій, дорожнього, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА начальнику управління містобудування та архітектури, головному архітектору області Івану Говері, скерована службова записка від 31.03.2026, у якій ОСОБА_1 зазначив, що від початку повномасштабної війни, з 26.02.2022, Геопортал містобудівного кадастру Івано-Франківської області заблокований розробником програмного комплексу «SoftPro: Містобудівний кадастр» ПП «СофтПро» з метою запобігання витоку інформації, тому перерахувати всі рубрики геопорталу неможливо. Також надав інформацію про осіб, які мають доступ до роботи в ГІС «Містобудівний кадастр». Вказав основні функціональні можливості ГІС «Містобудівний кадастр» (т.1, а.с.67).

У поданні дисциплінарної комісії вказано, що доповідна записка не містила запитуваної інформації щодо функціоналу геопорталу обласного містобудівного кадастру, його структури, змісту інформаційних розділів та нормативно-правових підстав їх формування, а також відомостей про працівників, які мають відповідні права доступу до системи. Таким чином, дисциплінарною комісією вказано, що доручення визначене п.5.1 протоколу наради у встановлений строк виконано не було (т.2, а.с.30).

На думку суду позивач у встановлені строки виконав вказане доручення. Надана інформація цілком відповідає змісту завдання. При цьому, можливість надання запитуваної інформації прямо залежить від чіткого визначення завдання, чого відповідачем зроблено не було.

До того ж, наведене в сукупності свідчить про те, що дисциплінарна комісія, дійшла висновку, що доповідна записка позивача не містила запитуваної інформації, а притягнуто позивача до відповідальності з іншої підстави (невчасне виконання завдання).

Враховуючи встановлені судом розбіжності з`ясованих дисциплінарною комісією обставинах з формулюванням спірного наказу в цій частині, відсутня протиправна винна дія або бездіяльності позивача.

Пунктом 5.2 протоколу №2 від 27.03.2026 ОСОБА_1 доручено у строк до 31.03.2026 письмово поінформувати, як відбувається внесення територіальними громадами області чинної та проектної містобудівної документації до Містобудівного кадастру на державному рівні (т.1, а.с.170).

На виконання цього доручення позивачем 31.03.2026, заступнику Департаменту ОСОБА_3 подано службову записку, в якій розкрито процедурний алгоритм (як саме відбувається технічно й юридично) внесення територіальними громадами області чинної та проєктної містобудівної документації, в розрізі завантаження проектної МБД (до затвердження) та завантаження або реєстрація чинної МБД (затвердженої) (т.1, а.с.67-68).

Водночас дисциплінарна комісія вказала, що надана позивачем інформація не розмежувала чинну та проектну документацію, не містила аналізу стану її внесення територіальними громадами, що не давало можливості об`єктивно оцінити фактичний рівень виконання громадами покладених на них завдань. Дисциплінарна комісія дійшла висновку, що доручення виконане частково, а надана інформація не відповідача змісту поставленого завдання. Виконана інформація була загальною по області (т.2, а.с.30).

Суд зазначає, що дисциплінарна комісія, виконуючи свої повноваження, має аналізувати надану позивачем інформацію у взаємозв`язку чітко з поставленим завданням та позбавлена права розширяти чи по іншому тлумачити зміст доручення.

Так, зі змісту протоколу, зокрема п.5.2, вбачається, що такий не містив завдання аналізу стану внесення містобудівної документації територіальними громадами.

На думку суду позивач діяв чітко в межах поставленого формулювання. Формулювання завдання «проінформувати, як відбувається внесення містобудівної документації», означає запит на описовий алгоритм, порядок чи механізм дій (процедуру), а не на збір статистичних даних чи проведення моніторингу.

Отже, притягнення до відповідальності за невиконання вимог, які не були прямо поставлені в завданні, є безпідставними.

Пунктом 5.3 протоколу наради від 27.03.2026 № 2 ОСОБА_1 доручено у строк до 01.04.2026 підготувати матеріали для проведення робочої наради з представниками органів місцевого самоврядування щодо активізації внесення містобудівної документації до Містобудівного кадастру на державному рівні, а саме: проєкт порядку денного, перелік учасників, презентаційні матеріали, визначити проблемні питання та підготувати пропозиції щодо шляхів їх вирішення(т.1, а.с.170).

Інформація про виконану роботу з форматом проведення презентації позивачем надана 31.03.2026 службовою запискою (т.1, а.с.66-68). Питання щодо проблем та шляхи їх вирішення включені до презентаційних матеріалів. Презентаційні матеріали були розміщені за електронною адресою https://www.canva.com/design/DAHFbvMW0sk/17Z4VCr. Наданий проєкт списку громад для участі у нараді та проєкт порядку денного наради (т.1, а.с.69).

Як зазначив позивач, ОСОБА_3 не погодився з підготовленим проєктом порядку денного та 01.04.2026 дав усне доручення підготувати новий порядок з урахуванням його зауважень і надати письмове посилання на електронну адресу, де можна ознайомитися з підготовленою презентацією. В свою чергу, ОСОБА_1 02.04.2026 подав доповідну записку, де зазначив електронну адресу презентації та додав виправлений проєкт порядку денного (т.1, а.с.172).

Дисциплінарна комісія вказала, що ОСОБА_1 подано доповідну записку від 02.04.2026, в якій надано посилання на презентацію та проект порядку денного робочої наради. Водночас, відсутні докази підготовки та подання переліку учасників, матеріалів щодо визначення проблемних питань та пропозицій щодо шляхів їх вирішення. Доручення виконано несвоєчасно та не в повному обсязі.

З цього приводу, суд зазначає, що дисциплінарна комісія посилаючись на несвоєчасне виконання завдання, проігнорувала сам факт первинного (письмового) доручення та додаткового (усного) доручення керівника.

Матеріалами справи встановлено, що позивач виконав первинне завдання вчасно (31.03.2026) та в повному обсязі. Щодо другого варіанту порядку денного, то зміщення строку виконання відбулося виключно через зміну вказівок керівника. Дисциплінарна комісія протиправно зарахувала час, витрачений на доопрацювання матеріалів за вказівкою керівника, як «протермінування» первинного доручення.

Судом переглянуто презентаційні матеріали за електронною адресою https://www.canva.com/design/DAHFbvMW0sk/17Z4VCr та встановлено, що комісія формально підійшла до їх оцінки. Те, що проблеми та шляхи вирішення були оформлені як частина презентації, а не як окремі текстові довідки, не свідчить про їх відсутність. Завдання вимагало «визначити та підготувати», спосіб викладу (в презентації) позивач обрав самостійно, що повністю відповідає меті підготовки до наради.

Що стосується переліку учасників, то позивачем підготовлено та надано такий у вигляді проєкту списку територіальних громад (ТГ) для участі у нараді.

Пунктом 5.4 протоколу наради від 27.03.2026 № 2 ОСОБА_1 доручено у строк до 07.04.2026 провести аналіз Схеми планування територій Івано-Франківської області з урахуванням змін у законодавчому та нормативно-правовому регулюванні у сфері просторового планування, оцінити фактичний стан реалізації її рішень, проаналізувати зміни адміністративно-територіального устрою та мережі територіальних громад, розвиток інженерно-транспортної, соціальної та виробничої інфраструктури, а також врахувати актуальні виклики, пов`язані з безпековою ситуацією, внутрішнім переміщенням населення та відновленням територій. За результатами містобудівного моніторингу підготувати узагальнену аналітичну довідку з висновками та пропозиціями щодо доцільності внесення змін до Схеми планування території Івано-Франківської області (т.1, а.с.170).

При цьому аналогічне доручення раніше вже надавалося ОСОБА_1 директором департаменту 04.03.2026 (протокол №2) (т.1, а.с.50).

Як зазначив позивач, враховуючи той факт, що виконання цієї роботи не входить до його безпосередніх обов`язків, він 12.03.2026 подав ОСОБА_2 службову записку у якій повідомив, що ним проведено попередній аналіз обсягу робіт, необхідного для якісного моніторингу (т.1, а.с.99).

У доповідній записці від 31.03.2026 (п. 4) ОСОБА_1 вказав, що службова записка щодо цього питання була надана на ім`я директора департаменту 12.03.2026 (т.1, а.с.173). А вже 06.04.2026 ОСОБА_1 надав ОСОБА_3 аналітичну довідку щодо оновлення схем планування територій Івано-Франківської області 2026 року (т.1, а.с.98).

Дисциплінарна комісія вказала, що зазначені доручення у визначений строк виконано не було, аналітичну довідку не підготовлено, а відповідні висновки та пропозиції керівництву не подано. При цьому комісія посилається на п. 4 посадової інструкції ОСОБА_1 (т.1, а.с.42).

Суд зазначає, що згідно з посадовою інструкцією начальника служби містобудівного кадастру управління містобудування та архітектури, зокрема, основними посадовими обов`язками позивача є, серед іншого сприяння створенню та оновленню картографічної основи території області.

Таким чином, слушним є зауваженням позивача, що п. 4 посадової інструкції стосується картографічної основи кадастру, а не просторового моніторингу територій області. Проведення аналізу схеми планування територій та містобудівного моніторингу належить до компетенції відділу планування територій, що включає стратегічний, аналітичний процес спостереження за реалізацією містобудівної документації, оцінку соціально-економічних, демографічних та безпекових факторів.

Дослідивши посадову інструкцію позивача, положення про службу містобудівного кадастру управління містобудування та архітектури департаменту розвитку громад та територій, дорожнього, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури облдержадміністрації, суд зазначає, що служба містобудівного кадастру не є органом стратегічного проектування чи аналізу.

Попри це, суд зазначає, що наявність аналітичної довідки у матеріалах справи свідчить про свідоме викривлення фактів з боку дисциплінарної комісії. Позивач, попри те, що завдання виходило за межі його обов`язків, підготував і подав аналітичний документ.

Суд зауважує, що обсяг завдання включав провести масштабний комплексний містобудівний моніторинг цілої області. І на думку суду, відповідачем порушено принцип розумності та реальності строків, адже одноосібне виконання повномасштабного регіонального моніторингу, який зазвичай виконується великими робочими групами за 7 робочих днів є об`єктивно неможливим. Вимога виконати завідомо неможливе завдання свідчить про штучне створення умов для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Також, 17.04.2026 проведено нараду у заступника директора департаменту розвитку громад та територій, дорожнього, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, підсумки якої оформлено протоколом №4 (т.1, а.с.163-164).

Відповідно до пункту 3 протоколу №4 від 17.04.2026 ОСОБА_1 доручено підготувати інформацію щодо проблемних питань внесення містобудівної документації територіальних громад Косівського району до Містобудівного кадастру на державному рівні (МКДБ) (т.1, а.с.164).

Цього ж дня, ОСОБА_1 подав довідку «Щодо проблемних питань ведення містобудівного кадастру Косівського району та його територіальних громад» (т.1, а.с.164).

Як вказує у позовній заяві позивач, таке ж завдання ОСОБА_3 надав також іншому співробітнику управління ОСОБА_4 .

Дисциплінарна комісія дійшла висновку, що інформація наведена в довідці, відрізнялася від фактичних відомостей, які містилися в електронному кабінеті МБКД. ОСОБА_1 не підтвердив документально джерело отримання використаної ним інформації, пославшись на звіт по Україні про стан внесення містобудівної документації до МБКД, а також не пояснив розбіжностей між відомостями, наведеними в довідці, і фактичними даними МБКД, в зв`язку з чим доручення було виконано неналежним чином (т.2, а.с.31).

Позивач вважає, що до такого висновку комісія дійшла, враховуючи дані додатку до службової записки ОСОБА_5 та вказала розбіжності у даних, наведених у довідці ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що довідка щодо проблемних питань ведення містобудівного кадастру Косівського району та його територіальних громад повністю відповідає формулюванню завдання, оскільки позивач виявив проблеми та описав їх. При цьому, вказуючи на технічні розбіжності, дисциплінарною комісією не наведено жодних даних (витягу із системи, скриншоту із часовими мітками, тощо).

До того ж, на думку суду, технічні розбіжності в базах даних не можуть вважатися дисциплінарним проступком. Отже, склад дисциплінарного проступку (об`єктивна сторона) повністю відсутній.

Відповідно до пункту 4 протоколу №4 від 17.04.2026 ОСОБА_1 доручено у строк до 20.04.2026 забезпечити виготовлення кваліфікованого електронного підпису для роботи з Містобудівним кадастром на державному рівні та особисто підключитися до електронного кабінету користувача.

Як йдеться в позовній заяві, на виконання листа ДП «Адміністратор містобудівного кадастру на державному рівні» котрий надійшов в лютому 2026 року, позивач підготував лист від 13.02.2026 № 221/09-21 за підписом директора департаменту ОСОБА_2 , у якому просив підключити до Містобудівного кадастру на державному рівні користувачів електронного кабінету уповноважених осіб Департаменту та надати їм відповідні права доступу (т.1, а.с.92)

ОСОБА_1 25.03.2026 передав реєстраційні картки (свою та працівників Служби) директору департаменту ОСОБА_2 для отримання токенів і реєстрації їх у податковій інспекції (т.1, а.с.89-90). Зі слів позивача, ОСОБА_2 повернув тільки одну підписану картку начальника Служби, картки інших працівників досі не підписані. ОСОБА_1 14.04.2026 звернувся до Управління фінансового контролю та інформаційного забезпечення департаменту, де йому повідомили, що такі не видаються, оскільки не проведена оплата, проведення якої можливо лише за розпорядженням ОСОБА_2 .

При цьому, позивачем двічі подавалися службові записки директору департаменту щодо засобів електронної ідентифікації (токенів) та доступу до електронного кабінету містобудівного кадастру на державному рівні (т.1, а.с.88-89).

Як свідчать матеріали справи, токен ОСОБА_1 отримав 29.05.2026 згідно з актом № 5 (т.1, а.с.95).

Разом з тим, дисциплінарна комісія вказала, що це доручення у визначений строк виконане не було.

Суд зазначає, що дисциплінарний проступок передбачає протиправне невиконання обов`язків. У цьому випадку, дисциплінарна комісія повністю проігнорувала той факт, що виконання доручення залежало від директора департаменту ОСОБА_2 , та протиправно поклала відповідальність на позивача. Адже, якщо працівник не зміг виконати завдання через об`єктивні обставини, або ж бездіяльність самого роботодавця, вина працівника повністю відсутня. Суд при цьому враховує, що позивач ініціював процес, підготував відповідний лист, заповнив реєстраційні карти та з`ясував причини затримки. Оскільки позивач не наділений правом проведення платежів, склад дисциплінарного проступку відсутній.

Що стосується несвоєчасного та не в повному обсязі виконання пункту 5.3 протоколу № 2 від 04.03.2026, то суд зазначає, що позивач цілком слушно зазначає, що такий пункт відсутній у вказаному протоколі (т.1, а.с.50).

У запереченні на відповідь на відзив, відповідач вказав, що дисциплінарною комісією фактично досліджувалося виконання ОСОБА_1 пункту 5.3 протоколу наради № 2 від 27.03.2026, однак помилково зазначено дату протоколу 04.03.2026 замість 27.03.2026.

Суд зазначає, що матеріали дисциплінарної справи не містять окремого самостійного доручення за пунктом 5.3 протоколу № 2 від 04.03.2026, виконання якого досліджувалося б комісією як інший епізод дисциплінарного проступку. В супереч цьому, у наказі від 31.07.2026 № 43-к виконання одного й того ж завдання (пункту 5.3 протоколу № 2 від 27.03.2026 та 5.3 протоколу № 2 від 04.03.2026) відображено як два окремі завдання «часткове виконання з порушенням строку виконання пункту 5.3» та «несвоєчасне та не в повному обсязі виконання 5.3 протоколу № 2 від 04.03.2026», що може свідчити про використання їх для обґрунтованості суворості стягнення. Зазначаючи про «помилку в даті протоколу» суб`єкт владних повноважень не надав доказів внесення виправлень в спірний наказ.

Що стосується посилання позивача на той факт, що протоколи нарад не є розпорядчими документами.

За приписами ч.2, 3 ст.9 Закону №889-VІІІ державний службовець зобов`язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті. Під час виконання своїх обов`язків державний службовець не зобов`язаний виконувати доручення працівників патронатної служби. Наказ (розпорядження), доручення має містити конкретне завдання, інформацію про його предмет, мету, строк виконання та особу, відповідальну за виконання.

Наказ (розпорядження) має бути письмовим, а доручення може бути письмовим або усним.

Суд зазначає, що в даному випадку протоколи нарад, які проводив керівник (або уповноважена особа), фіксували управлінські рішення та доручення. Для працівника це доручення є обов`язковим до виконання розпорядженням роботодавця.

Суд погоджується з відповідачем, що протоколи нарад у спірних правовідносинах виступали формою фіксації конкретних службових доручень та результатів їх доведення до визначеного виконавця, а не самостійною юридичною підставою дисциплінарної відповідальності. Підставою для кваліфікації дій позивача за пунктом 5 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу" стало встановлене дисциплінарною комісією невиконання або неналежне виконання конкретних доручень керівників, наданих у межах їхніх повноважень та пов`язаних із виконанням позивачем його службових функцій.

Що стосується неналежного виконання доручення заступника директора департаменту-начальника управління містобудування та архітектури, головного архітектора області від 30.03.2026 до листа Головного управління Національної соціальної служби в Івано-Франківській області щодо проведення моніторингу дотримання вимог законодавства під час надання соціальних послуг будинком для осіб похилого віку «Затишок» (т.1, а.с.75).

Як вбачається з матеріалів справи, автор листа просив виділити спеціаліста для участі в проведенні моніторингу, котрий буде проводитися в період з 31.03.2026 до 02.04.2026.

На зазначеному листі було поставлено резолюцію «І.Олесневич. Взяти участь у проведенні моніторингу».

Як зазначив позивач, 31.03.2026 він прибув до будинку для осіб похилого віку «Затишок», де жодної комісії не виявив. У телефонному режимі, у виконавця листа ( ОСОБА_6 ), з`ясував, що питання стосувалося скарги сина однієї з пацієнток притулку щодо обмеження його доступу до матері, яка перебувала у будинку для осіб похилого віку. Також повідомив, що комісія у визначені в листі терміни проводитися не буде. Якщо виникне необхідність, Департамент буде повідомлено додатково.

ОСОБА_1 31.03.2026 надав ОСОБА_3 доповідну записку про те, що порушені у листі питання не входять до компетенції начальника Служби містобудівного кадастру.

При цьому, комісія розцінила даний факт, як невиконання доручень керівництва. Про свої дії та про перенесення моніторингу ОСОБА_1 не повідомив керівництво.

Суд зазначає, що по-перше, працівник служби ( ОСОБА_1 ). не міг взяти участь у моніторингу, котрий фактично не відбувся. По-друге, моніторинг дотримання законодавства під час надання соціальних послуг у будинку для людей похилого віку жодним чином не пов`язаний із містобудуванням, просторовим плануванням чи веденням Містобудівного кадастру, а скерування фахівця (позивача) є виходом за межі професійної компетенції Служби містобудівного кадастру.

Окрім цього, на думку суду, комісія ігнорує письмовий доказ інформування позивачем керівництва щодо цього доручення (т.1, а.с.75), при тому, що резолюція позивачу, не містила вказівки щодо повідомлення результатів цього заходу.

Що стосується виконання з порушенням термінів листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 06.05.2026 № 13-28-0.1311-4882/2-26.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний лист до Івано-Франківської ОДА надійшов 06.05.2026, строк виконання до 12.05.2026. Лист для виконання скеровано департаменту розвитку громад та територій, дорожнього, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури облдержадміністрації та до юридичного департаменту як співвиконавця.

За резолюцією керівника позивача І.Говери від 11.05.2026, виконавцем визначено ОСОБА_1 (т.1, а.с.74).

Цього ж дня, позивач за підписом заступника голови ОДА В.Созоника підготував відповідь про те, що статистична інформація щодо показників передачі земель у розрізі Івано-Франківської області акумулюється та опрацьовується безпосередньо ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області (т.1, а.с.73). Текст листа погоджено начальником департаменту Р.Дуничем, завізовано заступником начальника відділу забезпечення діяльності керівництва облдержадміністрації В.Лециним та начальником відділу контролю апарату облдержадміністрації М. Керською.

Як вказує позивач, узгоджений проєкт листа від 11.05.2026 йому повернуто 14.05.2026 на доопрацювання (т.1,а.с.74 на звороті). Вказане пов`язано із наданням відповіді по запитуваній інформації юридичним департаментом ОДА (т.1, а.с.72).

Як свідчать матеріали справи, 14.05.2026 ОСОБА_1 підготував відповідь, котра завізована заступником начальника відділу забезпечення діяльності керівництва облдержадміністрації В.Лециним та начальником відділу контролю апарату облдержадміністрації М.Керською, 14.05.2026 (т.1, а.с.70-71).

Разом з тим, дисциплінарна комісія вказала, що строк виконання листа до 12.05.2026. Водночас відповідь підготовлено лише 15.05.2026, тобто з порушенням установленого строку на два календарні дні (т.2, а.с.32).

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що на позивача як головного виконавця покладався обов`язок організувати взаємодію зі співвиконавцем, визначити необхідний строк подання ним інформації. Сам факт створення позивачем первинного проекту 11.05.2026 підтверджує вчинення ним окремої дії в межах процесу виконання документа, однак не доводить, що станом на 12.05.2026 ним було завершено весь необхідний комплекс дій та забезпечено належне виконання документа у встановлений строк.

З цього приводу суд зазначає, що передавши документ виконавцю (Олесневичу І.В.) за один день до закінчення строку, керівництво унеможливило його своєчасне виконання. Попри це, позивач виявив оперативність і цього ж дня (11.05.2026) підготував первинний проект відповіді.

При цьому, суд зазначає, що сам факт погодження та візування первинного проекту листа від 11.05.2026 повністю нівелює звинувачення у порушенні строків. Проект документа був створений, юридично обґрунтований, структурований і схвалений керівництвом (про що свідчить візування/погодження). Те, що 14.05.2026 погоджений проект повернули на доопрацювання є новим управлінським рішенням керівництва, яке виникло через нові обставини (надходження матеріалів із юридичного департаменту). Отже, порушення строків зумовлене внутрішніми процедурами самої установи та дій іншого департаменту, а не з вини позивача.

Що стосується невиконання листа Косівської міської ради від 22.04.2026 № 818.

Як стверджує позивач, до Івано-Франківської ОДА надійшов лист Косівської міської ради від 22.04.2026 № 818 про надання роз`яснень з питань функціонування Містобудівного кадастру на державному рівні (т.1, а.с.79). Паперовий оригінал примірника цього листа передано позивачу керівником ОСОБА_3 лише 26.05.2026. На переконання позивача, документи, у яких строк виконання не зазначено безпосередньо у тексті звернення або які не містять окремих контрольних завдань, виконуються протягом 30 днів з моменту реєстрації. Реєстрація листа в управлінні відбулася 29.04.2026. Загальний 30-денний строк виконання закінчувався 29.05.2026. Як вказує позивач, він підготував відповідь з роз`ясненнями на питання, поставлені у листі, 26.05.2026 і того ж дня передав її ОСОБА_3 на підпис (т.1, а.с.77-78).

Дисциплінарна комісія вказала, що станом на 27.05.2026 ОСОБА_1 не було розглянуто вказаний лист, котрий в свою чергу, скеровано позивачу через систему електронного документообігу із визначеним строком виконання до 30.04.2026 (т.2, а.с.9-10,32).

Разом з тим, відповідачем зазначено та підтверджено належними доказами, що лист Косівської міської ради від 22.04.2026 № 818 дійсно направлений позивачу для виконання через систему електронного документообігу 28.04.2026 із визначенням строку до 30.04.2026 (т.2, а.с.9-10).

Отже, на переконання суду, в даному випадку порушення строків виконання листа дійсно мало місце. Позивачем не спростовано того факту, що він був обізнаний зі змістом цього листа саме 28.04.2026 та строком його виконання, однак за відсутності належно підтверджених об`єктивних причин не забезпечив виконання у визначеному обсязі та у встановлений строк.

Суд наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 67 Закону України "Про державну службу" дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. У цій справі, визначаючи сукупність проступків, як підставу для оголошення догани, суб`єкт владних повноважень виходив із обсягу одинадцяти завдань. Встановлена під час судового розгляду безпідставність більшої частини порушень, змінює ступінь вини позивача, що робить спірний наказ непропорційним.

Отже, оскільки дисциплінарне стягнення до позивача застосовано за сукупністю порушень, за результатами розгляду цієї справи, доведеним залишилося тільки одне (порушення строку виконання листа Косівської міської ради від 22.04.2026 № 818), суд вважає, що наказ №43-к від 31.07.2026 про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, підлягає скасуванню.

Щодо посилань позивача на порушення процедури дисциплінарного провадження.

Згідно зі статтею 75 Закону №889-VIII перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі. Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.

Відповідно до ч.1 ст.76 Закону №889-VIII державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення.

За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи (ч. 2 ст. 76 Закону №889-VIII).

Судом з`ясовано, що твердження позивача про систематичне та істотне порушення його прав під час дисциплінарного провадження є необґрунтованими та спростовуються матеріалами дисциплінарної справи.

Передбачені Законом України "Про державну службу" та Порядком здійснення дисциплінарного провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039, гарантії права позивача на захист були забезпечені. Зокрема, за його заявою від 15.06.2026 засідання комісії було перенесено з 18.06.2026 на 30.06.2026; про подальші засідання позивач повідомлявся; йому забезпечувалася можливість ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарної справи; подані ним та його представником заяви і клопотання приймалися та розглядалися комісією, а за окремими з них витребовувалися додаткові матеріали. Заява про відвід голови та членів Комісії від 08.07.2026 також була розглянута на засіданні 10.07.2026. Право позивача на захист було не лише формально забезпечено, а й фактично ним реалізовано (а.с.т.1, а.с.151-237, т.2, а.с.1-44, 50-52).

З огляду на зазначене, суд вважає безпідставними доводи позивача про порушення вимог щодо повноти доказування в межах дисциплінарного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними і допустимими доказами фактів учинення позивачем дисциплінарного проступку та, як наслідок, і правомірності притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

У зв`язку з викладеним, обґрунтованими є доводи позивача щодо протиправності оскарженого наказу та наявності підстав для скасування, а отже суд приходить до висновку про задоволення позову.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.

Оцінивши докази, які є у справі щодо їх належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1064,96 грн.

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з частиною дев`ятою статті 139 Кодексу під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження надання правової допомоги та понесення позивачем витрат надано копії договору про надання правової допомоги від 09.03.2026, тарифу юридичних та консультаційних послуг адвоката Благодира С.М., ордеру серії АТ №1131573 від 09.03.2026 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №316 від 20.08.1999 грн. (т.1, а.с.64-65,81-82).

За приписами ч. 4 ст.134 Кодексу, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Такі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 27.06.2024 у справі № 805/5029/18-а.

Всупереч наведеному позивач та його представник документально не підтвердили понесення витрат на правову допомогу в сумі 22400 грн саме у цій справі, а ні платіжного документу, а ні детального опису виконаних адвокатом робіт не надано. З урахуванням цього, правові та фактичні підстави для стягнення на користь позивача зазначених витрат відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту розвитку громад та територій, дорожнього, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 31.07.2026 № 43-к "Про накладення дисциплінарного стягнення" в частині застосування до начальника служби містобудівного кадастру управління містобудування та архітектури департаменту розвитку громад та територій, дорожнього, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури облдержадміністрації ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Стягнути з Департаменту розвитку громад та територій, дорожнього, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 43380399, вул.М.Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.