Решение № 140709137, 16.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 жовтня 2026 рокуСправа № 280/8495/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), представник позивача Боярська Валентина Леонідівна (69027, м. Запоріжжя, вул. Стратосферна, 54, РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень і податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень і податкової вимоги, відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 0059644-2409-0827 UA2306007000082704 від 20.02.2024 на суму 7 932,80 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 0059645-2409-0827 UA2306007000082704 від 20.02.2024 на суму 1 122,25 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 0344944-2411-0829 UA2306007000082704 від 06.05.2025 на суму 8 406,40 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 0344945-2411-0829 UA2306007000082704 від 06.05.2025 на суму 1 189,25 грн.;

визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області форми «Ф» № 0002173-1304-0801 від 18.07.2023;

зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області внести відповідні зміни до Інтегрованої картки платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення (списання) відомостей про податковий борг та нарахування, що виникли на підставі скасованих податкових повідомлень рішень та податкової вимоги;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що їй на праві власності належить житловий будинок загальною площею 238,4 кв.м, розташований у АДРЕСА_2 . З 11.03.2022 позивач у зв`язку з повномасштабною збройною агресією РФ проти України виїхала за межі України і відтоді безперервно перебуває за кордоном. 07 липня 2026 року позивачці стало відомо про існування оскаржуваних рішень, які вона фактично не отримувала. Позивач вважає зазначені податкові повідомлення рішення та вимогу необґрунтованим і таким, що винесено з порушенням норм законодавства, що є підставою для визнання їх неправомірними та скасування у повному обсязі у зв`язку із чим звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.08.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

Представником відповідача через систему «Електронний суд» 01.09.2026 до суду надано відзив на позовну заяву. Представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що згідно даних інформаційно-комунікаційних систем контролюючого органу та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є власником об`єктів нерухомого майна житлова нерухомість, зокрема: будинок, загальна площа 238,40 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, при розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, застосовано пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування на 120 м2. Також, позивач є власницею об`єкту нерухомого майна нежитлова нерухомість/приміщення, зокрема - нежитлове приміщення, загальна площа 67,00 м2, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Медвєдєва, 6, прим. 13. Запорізькою міською радою не вносилися будь які зміни в Рішення № 5 від 28.01.2015 року затверджено «Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки)», щодо сплати податку на нерухоме майно нежитлова нерухомість за 2023 та 2024 роки. Щодо визнання протиправною та скасування податкової вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області у Запорізькій області форми «Ф» № 0002173-1304-0801 від 18.07.2023 станом на 24.10.2025 згідно інтегрованих карток ІКС «Податковий блок» у ОСОБА_1 , обліковувався податковий борг у сумі 18 809,57 грн, в тому числі з єдиного податку з фiзичних осiб (ккдб 18050400) у сумі 158,87 грн. (нарахована пеня на борг, що виник у минулих роках). Отже направлення податкової вимоги форми «Ф» № 0002173-1304-0801 від 18.07.2023 є обґрунтованим, а отже не підлягає скасуванню. Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Комунарським РВ Запорізького МУ УМВС України в Запорізькій області 03.11.2001.

Згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 на праві власності належать:

житловий будинок загальною площею 238,4 м.кв, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

нежитлове приміщення № 13 загальною площею 67 м.кв, розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Головним управлінням ДПС у Запорізькій області проведено розрахунок податку на об`єкти нерухомого майна, які належать позивачу та сформовано податкове повідомлення рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за:

2023 рік:

№ 0059644-2409-0827-UA2306007000082704 від 20.02.2024 на суму 7 932,80 грн. (щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ),

№ 0059645-2409-0827-UA2306007000082704 від 20.02.2024 на суму 1 122,25 грн. (щодо нежитлового приміщення № 13 адресою: АДРЕСА_3 );

за 2024 рік:

№ 0344944-2411-0829-UA2306007000082704 від 06.05.2025 на суму 8 406,40 грн. (щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ),

№ 0344945-2411-0829-UA2306007000082704 від 06.05.2025 на суму 1 189,25 грн. (щодо нежитлового приміщення № 13 адресою: АДРЕСА_3 ).

Податкові повідомлення-рішення № 0059644-2409-0827-UA2306007000082704 від 20.02.2024, № 0059645-2409-0827-UA2306007000082704 від 20.02.2024, № 0344944-2411-0829-UA2306007000082704 від 06.05.2025 та № 0344945-2411-0829-UA2306007000082704 від 06.05.2025 направлялися позивачу засобами поштового зв`язку на адресу: АДРЕСА_2 та були повернуті відправнику не врученими у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Податковим органом було складено та направлено позивачу засобами поштового зв`язку податкову вимогу форми «Ю» від 18.07.2023 № 0002173-1304-0801 на сплату податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб на суму 7 791,30 грн.

Податкова вимога форми «Ю» від 18.07.2023 № 0002173-1304-0801 направлялася позивачу засобами поштового зв`язку на адресу: АДРЕСА_4 , але була повернута відправнику не врученою у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Вказані обставини не є спірними та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (тут і далі ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом пункту 8.1 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Пунктом 8.3 статті 8 ПК України визначено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до підпункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно.

Згідно із підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається, в тому числі, із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Особливості нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені у статті 266 ПК України.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Пункт 266.4 статті 264 ПК України унормовує питання надання платникам податків пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, згідно із підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

В свою чергу, підпункт 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України передбачає, що сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Сільські, селищні, міські ради мають право встановлювати пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів нежитлової нерухомості, що розташовані на території індустріального парку та перебувають у власності учасників індустріального парку, включеного до Реєстру індустріальних парків. На такі рішення не поширюється дія підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпунктів 12.3.3 і 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 (у частині строку прийняття та набрання чинності рішеннями) та пункту 12.5 (у частині строку набрання чинності рішеннями) статті 12 цього Кодексу та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

При цьому підпункт 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 ПК України містить застереження, що пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до: об`єкта/об`єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту; об`єкта/об`єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

За правилами, визначеними пунктами 30.1, 30.2 статті 30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Відповідно до пункту 30.9 статті 30 ПК України податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов`язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору.

Крім того, підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України передбачає, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Пункт 24 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачає, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 69 Закону № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

З аналізу наведених норм права слідує, що законодавець встановив у підпункті 266.4.1 пункту 266.4 статті 264 ПК України мінімальне значення загальної площі об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що належать на праві власності платникам податків - фізичним особам, на яку зменшується база оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Така пільга поширюється на усіх платників податків - фізичних осіб (за умови невикористання об`єкта/об`єктів житлової нерухомості для отримання доходів) і, зокрема, для квартири/квартир незалежно від їх кількості така база оподаткування підлягає зменшенню на 60 кв. метрів. Крім того, у підпункті 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України закріплено максимальну граничну ставку податку. Проте гранична мінімальна ставка в Податковому кодексі України не встановлена.

Поряд з цим органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) надано право встановлювати пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як для фізичних, так і юридичних осіб, а також громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України. Зміст приписів підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 264 ПК України дає підстави для висновку, що така пільга може бути застосована у визначені пунктом 30.9 статті 30 ПК України шляхи, тобто, в тому числі, і шляхом встановлення зниженої ставки податку, зокрема, і нульової ставки, за відсутності законодавчого обмеження. Слід зазначити, що законодавець надає право органам місцевого самоврядування із встановлення пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб з урахуванням критерію майнового стану або рівня доходів останніх.

Водночас, у підпункті 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 ПК України встановлено максимальне значення загальної площі об`єкта/об`єктів оподаткування, що належать фізичним особам, у випадку перевищення якого пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України, не можуть бути застосовані. Для квартири/квартир незалежно від їх кількості таке значення становитиме 300 кв. метрів (60 кв. метрів х 5).

Окрему увагу слід звернути на те, що підпункт 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 ПК України визначає, що у разі використання фізичними особами об`єкта/об`єктів оподаткування з метою одержання доходів ані пільга, визначена підпунктом 266.4.1, ані пільга, встановлена органом місцевого самоврядування відповідно до підпункту 266.4.2, не застосовується.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 09.10.2025 по справі №280/9089/24 формулював такий правовий висновок: органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради) наділені повноваженнями на встановлення пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних та юридичних осіб щодо об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Така пільга встановлюється з урахуванням мінімального значення загальної площі об`єкта/об`єктів житлової нерухомості та максимального значення загальної площі об`єкта/об`єктів оподаткування, що належать на праві власності платникам податків - фізичним особам, які встановлені у підпунктах 266.4.1, 266.4.3 пункту 266.4 статті 264 ПК України. Способи надання пільги органом місцевого самоврядування конкретизовані в пункті 30.9 статті 30 ПК України, і одним із них є встановлення зниженої (в тому числі, нульової) ставки податку чи збору. Встановлення пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у вигляді нульової ставки в межах допустимої загальної площі не вказує на втручання в базу оподаткування.

У справі, що розглядається, не є спірним між сторонами, що на виконання вимог підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 264 ПК України Запорізька міська рада рішенням від 28.01.2015 № 5 прийняла Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки). З урахуванням подальших змін до підпункту 2.5.2 пункту 2.5 «Ставка податку» Положення останнім визначено, що ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, починаючи з 1 січня 2017 року становить 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування за винятком об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме:

- квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів;

- будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів;

- різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів.

При цьому підпункт 2.4.1 пункту 2.4 Положення (в редакції рішення Запорізької міської ради від 26.02.2016 № 30) передбачає, що база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Абзацом другим підпункту 2.4.1 пункту 2.4 Положення закріплено, що пільги з податку, що сплачується на території міста Запоріжжя, з об`єктів житлової нерухомості для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Отже, Запорізька міська рада, використавши повноваження, визначені підпунктом 266.4.2 пункту 266.4, підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, встановила як ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, так і визначила пільги із сплати означеного податку. Зокрема, для фізичних осіб, у власності яких перебувають квартира/квартири, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів, передбачено нульову ставку. Такі повноваження міської ради передбачені приписами підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України і спосіб їх реалізації у спірному випадку не суперечить наведеним вище судом касаційної інстанції висновкам.

Відповідно до підпункту 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад, військових адміністрацій та військово-цивільних адміністрацій щодо податків та зборів належить прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Пунктом 12.5 статті 12 ПК України передбачено, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

У постанові від 15.05.2019 у справі № 825/1496/17 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду виснував, що відповідно до Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5). В Основному Законі України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (частина перша статті 140).

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В Конституції України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59).

Згідно з частиною першою статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Отже, рішення Запорізької міської ради від 28.01.2015 № 5 (з урахуванням рішень про внесення змін до нього) є нормативно-правовим актом, приписи якого зокрема змінюють для позивача права та обов`язки, є способом реалізації владних управлінських функцій радою як суб`єктом владних повноважень відповідно до комплексного правового регулювання в межах розсуду цього органу, з урахуванням інтересів членів територіальної громади та кожного члена цієї громади, а також згідно з приписами підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України. Дане рішення не визнано протиправним, не скасовано в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов`язковим як для позивача, так і для відповідача у справі.

Верховний Суд неодноразово вказував (зокрема, але не виключно постанови від 15.05.2019 у справі № 825/1496/17, від 30.05.2022 у справі №807/1293/17, від 12.10.2023 у справі № 580/4020/21), що встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, яким є відповідач у справі, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та обов`язковими.

Натомість, правомірність рішення органу місцевого самоврядування, яким визначено пільгу із сплати податку, не є предметом оскарження в цій справі, повноваження міських (селищних, сільських) рад в частині встановлення місцевих податків і зборів хоча і визначені в тому числі Податковим кодексом України, проте є виключною «правовстановлюючою» компетенцією цих органів, правомірність реалізації якої не має перевірятися в межах цієї справи. Принцип диспозитивності, встановлений частиною другою статті 9 КАС України, зобов`язує суд вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин).

Як встановлено судом, за позивачем обліковуються об`єкт житлової нерухомості - будинок, розташований у м. Запоріжжя, загальною площею 238,4 кв.м.

Тобто, у власності позивача протягом звітного періоду перебував об`єкт нерухомості (будинок) у м. Запоріжжя, загальна площа якого не перевищувала 250 кв. метрів.

Згідно позиції Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №817/2019/17, фізичним особам - платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів житлової нерухомості податок нараховується виходячи із бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об`єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку.

Крім того, суд також враховує висновок Верховного Суду викладений в постанові від 15.05.2019 у справі №825/1496/17, відповідно до якого, встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, яким є відповідач у справі, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та є обов`язковими.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв поза межами повноважень та у не спосіб, що визначений законами України, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення № 0059644-2409-0827-UA2306007000082704 від 20.02.2024 на суму 7 932,80 грн. та № 0344944-2411-0829-UA2306007000082704 від 06.05.2025 на суму 8 406,40 грн. є такими, що винесено з порушенням вимог чинного законодавства, а отже підлягають скасуванню.

Щодо податкових повідомлень рішень № 0059645-2409-0827-UA2306007000082704 від 20.02.2024 на суму 1 122,25 грн. та № 0344945-2411-0829-UA2306007000082704 від 06.05.2025 на суму 1 189,25 грн., суд зазначає наступне.

Рішення Запорізької міської ради від 28.01.2015 № 5 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не передбачало пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб власників нежитлової нерухомості.

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються які об`єкти нерухомості не об`єктом оподаткування.

Однак, як сама позовна заява та і інші матеріали справи не містять доказів вважати, що нежитлове приміщення № 13 загальною площею 67 м.кв, розташована за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вулиця Медвєдєва, буд. 6 не є об`єктом оподаткування.

Ураховуючи наведене суд дійшов висновку, що доводи позивача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, судом під час розгляду справи не встановлено протиправності в діях відповідача при прийнятті податкових повідомлень рішень № 0059645-2409-0827-UA2306007000082704 від 20.02.2024 на суму 1 122,25 грн. та № 0344945-2411-0829-UA2306007000082704 від 06.05.2025 на суму 1 189,25 грн, а відтак в задоволенні позовних вимог, в цій частині необхідно відмовити.

Щодо вимог позивача про визнання протиправною та скасування податкової вимоги Головного управління ДПС у Запорізькій області форми «Ф» № 0002173-1304-0801 від 18.07.2023 суд зазначає таке.

За приписами пункту 59.1 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як становлено судом 18.07.2023 податковим органом було складено та направлено позивачу податкову вимогу форми «Ю» від 18.07.2023 № 0002173-1304-0801 на сплату податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб на суму 7 791,30 грн.

Пунктом 42.2 статті 42 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до п. 45.1 статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу.

Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата. (п 42.3 статті 42 ПК України).

За правилами пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Згідно з пунктом 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Таким чином, податковим законодавством передбачено два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків (без використання електронного кабінету): надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

При цьому, згідно з вимогами п. 66.3 66.5 статті 66 ПК України у разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків, а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків.

Підставою для зняття з обліку платника податків в одному контролюючому органі і взяття на облік в іншому є надходження хоча б до одного з цих органів даних, що свідчать про належну державну реєстрацію таких змін органами державної реєстрації.

У такому разі платник податків, визначений у пункті 64.2 статті 64 цього Кодексу, зобов`язаний подати контролюючому органу за новим місцезнаходженням відповідну заяву у десятиденний строк від дня реєстрації зміни місцезнаходження (місця проживання) згідно з порядком обліку платників податків. У разі неподання такої заяви протягом 10 календарних днів платник податків або посадові особи платника податків несуть відповідальність відповідно до закону.

Платники податків - юридичні особи та їх відокремлені підрозділи зобов`язані подати контролюючому органу відомості стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи, її відокремлених підрозділів, у 10-денний строк з дня взяття на облік чи виникнення змін у облікових даних платників податків, шляхом подання заяви у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відповідальність за неподання такої інформації визначається цим Кодексом.

У разі виникнення змін у даних або внесення змін до документів, що подаються для взяття на облік згідно з цією главою, крім змін, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та змін, про які платник податків повідомив за основним місцем обліку, платник податків зобов`язаний подати контролюючому органу, в якому він обліковується, уточнені документи протягом 10 календарних днів з дня внесення змін до зазначених документів.

Згідно з відмітками в паспорті громадянина України серії НОМЕР_3 виданого Комунарським РВ Запорізького МУ УМВС України в Запорізькій області 03.11.2001, з 16.03.1996 по 03.03.2009 ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , а з 03.03.2009 за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Грузинська, буд. 13.

Відтак, доводи позову з приводу надсилання податкових повідомлень-рішень від 20.02.2024 не на податкову адресу не свідчать про порушення відповідачем порядку направлення відповідних податкових повідомлень рішень.

Згідно з даними ІКП щодо позивача податкові зобов`язання на сплату податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб позивачем не сплачено. Наявність відповідних зобов`язань на сплату податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб позивачем не заперечується. Відтак, такі зобов`язання набули статусу податкового боргу.

Отже, податкова вимога форми «Ю» від 18.07.2023 № 0002173-1304-0801 не підлягає скасуванню.

Щодо зобов`язання відповідача внести відповідні зміни до Інтегрованої картки платника позивача, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 2 розділу І Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за №321/35943 (далі - Порядок №5), терміни в цьому Порядку вживаються в таких значеннях:

достовірність показників - відповідність інформації, що відображається в інтегрованій картці платника податків, показникам первинних документів;

інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу;

коректність даних інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається у підсистемах інформаційної системи, первинним показникам та встановленим алгоритмам (правилам) логічного і арифметичного контролю;

первинні документи - документи, що складені платниками та/або податковими органами, отримані від інших органів влади згідно з чинним законодавством (податкові декларації, уточнюючі розрахунки, податкові повідомлення-рішення, рішення податкового органу, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, судові рішення, рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), інформація Казначейства про надходження податків і зборів та єдиного внеску тощо);

перекручення (викривлення) показників - неповне та/або несвоєчасне відображення показників у відповідних підсистемах інформаційної системи.

Пунктом 3 розділу І Порядку № 5 передбачено, що оперативний облік платежів здійснюється податковими органами в інформаційній системі. Метою ведення оперативного обліку і складання звітності податкових органів є забезпечення користувачів повною, достовірною та неупередженою інформацією щодо стану розрахунків платників з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Відповідно до пункту 4 розділу І Порядку № 5 відображення/занесення первинних показників у підсистемах інформаційної системи здійснюється працівниками структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи.

За приписами пункту 1 глави 1 розділу ІІ Порядку № 5 з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею. Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 19.02.2019 (справа №825/999/17), від 26.02.2019 (справа №805/4374/15-а), від 17.06.2021 (справа №520/7599/19), від 25.03.2021 (справа №280/4506/18), від 02.06.2022 (справа № 360/2838/20) вказував, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, належним способом захисту, що відновить порушені права, є вимога про зобов`язання відповідача здійснити дії по відображенню/коригуванню у особовій картці платника податків дійсного стану зобов`язань перед бюджетом, в тому числі, і шляхом виключення неправомірно нарахованих і відображених сум.

Враховуючи викладене та наявність у платника податків права на відображення в його особовій картці платника дійсного стану зобов`язань перед бюджетом, суд погоджується із обораним позивачем способом захисту порушених прав, у зв`язку із чим з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивача позовні вимоги про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо приведення у відповідність інтегрованої картки.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Під час розгляду справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі "Голдер проти Сполученого Королівства", згідно з якою саме "небезпідставність" доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжена обов`язком довести «небезпідставність» своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази, зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

В силу правових висновків постанови Верховного Суду від 06.06.2024 у справі №400/1217/23: 1) обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі; 2) позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності; 3) обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів.; 4) посилання позивача на те, що в силу вимог частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.09.2024 у справі №280/6832/23.

Враховуючи положення частин першої, другої статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає, що, заявлені позовні вимоги частково знайшли свого підтвердження матеріалами справи, відповідно позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до частини 3 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відповідача по справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 129,92 грн.

За таких обставин, з огляду на обсяг задоволених позовних вимог на користь позивача підлягає відшкодуванню 933,01 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Інших судових витрат позивачем до компенсації не заявлено.

Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), представник позивача Боярська Валентина Леонідівна (69027, м. Запоріжжя, вул. Стратосферна, 54, РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень і податкової вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 0059644-2409-0827 UA2306007000082704 від 20.02.2024 на суму 7 932,80 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 0344944-2411-0829 UA2306007000082704 від 06.05.2025 на суму 8 406,40 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області внести відповідні зміни до Інтегрованої картки платника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення (списання) відомостей про податковий борг та нарахування, що виникли на підставі скасованих податкових повідомлень рішень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 933,01 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 16 жовтня 2026 року.

Суддя О.О. Артоуз