Решение № 140709123, 19.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокуСправа № 280/7438/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України про утримання надміру виплачений сум пенсії №451 від 31.03.2026, прийнятого відносно ОСОБА_1 .

визнати протиправним та скасувати рішення Пенсійного фонду України про відмову в перерахунку пенсії та поновленні виплати пенсії №083950019904 від 08.06.2026.

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок й виплату пенсії за інвалідністю, встановленої позивачу до виплати з 04.10.2023 у зв`язку зі скасуванням рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного із функціонування особи або рішення медико-соціальної комісії №17017/1 від 05.08.2025 на підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.02.2026 по справі №280/10663/25.

стягнути на користь позивача судові витрати, що понесені у зв`язку зі зверненням до адміністративного суду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що позивачу 04.10.2023 після первинного огляду встановлено третю групу інвалідності за загальним захворюванням строком до 01 листопада 2025 року з встановленням дати повторного переогляду 04.10.2025, у зв`язку з чим, позивачем було оформлено пенсію по інвалідності. Вказує, що рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії №17017/1 від 05 серпня 2025 року скасовано рішення, яким встановлено інвалідність, інвалідність не встановлено. Однак, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.02.2026 по справі №280/10663/25 визнано протиправним та скасовано рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану функціонування особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» №17017/1 від 05 серпня 2025 року, яким ОСОБА_1 скасовано третю групу інвалідності, встановлену з 04.10.2023. Таким чином, вказує, що було відновлено дію рішення МСЕК щодо встановлення позивачу третьої групи інвалідності за загальним захворюванням , що у свою чергу відновило його право на отримання пенсії за інвалідністю з дня, коли було припинено її виплату. Вважає, що будь-які рішення Пенсійного фонду про припинення пенсії є похідними (наслідком) від рішень експертних комісій. Якщо рішення МСЕК про скасування інвалідності визнано протиправним та скасовано в суді, дії ПФУ автоматично втрачають законну підставу. Крім того, вказує, що на час подання документів для призначення пенсії, позивач мав всі права на її призначення, всі надані документи були отримані позивачем на законних підставах. Вважає, що рішення відповідача про відмову у перерахунку та поновленні виплати пенсії, прийняте на підставі анульованого експертного рішення, а також про стягнення суми сплаченої пенсії як надмірно сплачену є незаконним і підлягають скасуванню, а виплати мають бути поновлені з моменту їх припинення. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву вх. № 45484 від 10.08.2026, в якому вказано, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 04.10.2023, як отримувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України № 1058-ІV. Покликається на те, що 29.08.2025 було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , підстава - лист № 0400-011101-9/156388 від 18.08.2025 (витяг ЕК: ЦО-17017/1 від 05.08.2025) - рішення МСЕК переглянуто - Інвалідність не встановлено з 04.10.2023. Вказує, що на підставі наведеного, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було прийнято рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій від 31 березня 2026 № 451, у якому зазначено, що cума переплати 95466,76 грн згідно з довідкою відділу перерахунків пенсій№1 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області утворилася за період з 04.10.2023 по 31.08.2025. Стверджує, що у зв`язку з невизнанням особою з інвалідністю на підставі Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи сума переплати 95466,76 грн підлягає поверненню ОСОБА_1 . Зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не було стороною по справі № 280/10663/25, і як наслідок жодних зобов`язань на Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не покладалося. Враховуючи усе наведене, вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, діє на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно та розсудливо. Просить відмовити у позові.

Відповідач 2 відзиву на позов не надав.

Ухвалою суду від 27.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/7438/26.

Ухвалою суду від 28.09.2026 залучено до участі у справі № 280/7438/26 в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, Україна, Тернопільська обл., місто Тернопіль, Майдан Волі, будинок 3, код ЄДРПОУ 14035769).

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 визнаний особою з інвалідністю ІІІ групи, згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААГ № 169239 від 04.10.2023 до 01.11.2025, дата переогляду 04.10.2025, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 04.10.2023, як отримувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України № 1058-ІV.

Згідно витягу від 05.08.2025 з рішення експертної комісії з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії позивачу не встановлено групу інвалідності з 04.10.2023.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було прийнято рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій від 31 березня 2026 № 451, у якому зазначено, що cума переплати 95466,76 грн згідно з довідкою відділу перерахунків пенсій№1 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області утворилася за період з 04.10.2023 по 31.08.2025року.

Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 28.11.2025 № 244/25/8078/Р позивача визнано особою з інвалідністю ІІІ групи з 01.11.2025 до 01.12.2028.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.02.2026 по справі №280/10663/25 позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану функціонування особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України № 17017/1 від 05 серпня 2025 року, яким ОСОБА_1 скасовано третю групу інвалідності, встановлену з 04.10.2023.

ОСОБА_1 звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про поновлення виплати пенсії, враховуючи рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.02.2026 по справі №280/10663/25.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №083950019904 від 08.06.2026 відмовлено у перерахунку пенсії з посиланням на те, що рішенням суду не покладено зобов`язань з перерахунку пенсії на відповідача 2.

Позивач не погодившись з рішеннями відповідачів, з вимогою вчинити певні дії, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи соціальної держави та відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, що їх утілено в статтях 1, 3 Конституції України, належать до тих засадничих принципів, на яких засновано державу Україна.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до статті 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Частиною першою статті 31 Закону №1058-IV визначено, що група інвалідності, її причина, час настання та строк встановлюються за результатами медико-соціальної експертизи або оцінювання повсякденного функціонування особи - для повнолітніх осіб.

Згідно із частиною першою статті 33 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності (частина перша статті 34 Закону №1058-IV).

У свою чергу, відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном;

3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку;

3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин";

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Частиною другою статті 49 Закону № 1058-ІV що, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Згідно із частиною третьою статті 49 Закону № 1058-ІV у разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних.

Приписами статті 50 Закону № 1058-ІV унормовано утримання надміру виплачених сум пенсій та відрахування з пенсій.

Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Досліджуючи обставини даної справи, суд зазначає, що виплату пенсії позивачу припинено з 04.10.2023 на підставі рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану функціонування особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України № 17017/1 від 05 серпня 2025 року, яким ОСОБА_1 не встановлено групу інвалідності з 04.10.2023, а рішення МСЕК, яким було встановлено інвалідність визнано необгрунтованим.

Водночас, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.02.2026 по справі №280/10663/25, яке набрало законної сили 27.04.2026, визнано протиправним та скасовано рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану функціонування особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України № 17017/1 від 05 серпня 2025 року, яким ОСОБА_1 скасовано третю групу інвалідності, встановлену з 04.10.2023.

Вказана обставина, встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили, є преюдиційною для цієї справи і не підлягає повторному доказуванню.

Тобто, оскільки зупинення виплати позивачу пенсії відбулось на підставі акта індивідуальної дії, який судом визнано протиправним та скасовано, таке зупинення не може вважатися законним та обґрунтованим.

Суд констатує, шо враховуючи скасування судом рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану функціонування особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії, Довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 169239 від 04.10.2023, яка встановлювала інвалідність позивачу до 01.11.2025 була чинною, а тому позивач мав право на виплату йому пенсії по інвалідності третьої групи з 04.10.2023 відповідно до такої довідки.

Крім того, згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 28.11.2025 № 244/25/8078/Р позивача визнано особою з інвалідність ІІІ групи з 01.11.2025 до 01.12.2028. Тобто, і на момент звернення за поновленням виплати пенсії до відповідача 1, і на момент звернення до суду позивачу продовжено інвалідність ІІІ групи.

Слід зазначити, що завданням адміністративного судочинства, відповідно до ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

В силу правового висновку постанови Верховного Суду від 24.06.2025 у справі №520/22373/24 указано, що у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Колегія суддів Верховного Суду наголошує, що дискреція органу державної влади чи місцевого самоврядування можлива лише в тому випадку, коли альтернативне рішення є законним і правомірним. Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 07.05.2025 у справі №520/9626/24.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58).

Водночас, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки, пункт 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії, заява № 32457/05, пункт 40, від 13.12.2007, та у справі Трґо проти Хорватії, заява № 35298/04, пункт 67, від 11.06.2009).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши по справі докази в їх сукупності, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах суб`єктом владних повноважень у ході розгляду справи не було доведено беззаперечне та неспростовне існування достатніх правових підстав для вчинення оскарженого волевиявлення, а отже рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №083950019904 від 08.06.2026 є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.10.2023 у справі № 446/1/22, що під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект щодо відновлення відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 227/3208/16-а.

Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, керуючись статтею 9 КАС України, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії від 04.06.2026.

Щодо рішення Головного управління Пенсійного фонду України про утримання надміру виплачених сум пенсії №451 від 31.03.2026, прийнятого відносно ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 50 Закону №1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться у випадках і порядку, встановлених законом.

Механізм повернення сум пенсій, виплачених надміру, визначено Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 №6-4, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.05.2003 за №374/7695 (далі Порядок №6-4).

Пунктом 2 Порядку №6-4 визначено, що переплата пенсії це сума пенсії, виплачена з різних причин понад розмір, визначений законодавством.

Згідно з пунктом 3 Порядку №6-4 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону №1058-IV.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що саме по собі встановлення факту виплати пенсії у розмірі, який після подальшої зміни вихідних даних визначений як завищений, не є достатньою правовою підставою для примусового повернення цих сум пенсіонером. Для покладення обов`язку повернути виплачені суми на пенсіонера необхідно встановити, що надмірна виплата стала наслідком зловживання саме з його боку. Інша самостійна підстава подання страхувальником недостовірних даних не ототожнюється із поведінкою пенсіонера і визначає іншого суб`єкта, з чиїми діями пов`язано виникнення переплати.

Зловживання з боку пенсіонера передбачає свідому недобросовісну поведінку, зокрема подання документів із завідомо неправильними відомостями, приховування обставин, про які особа зобов`язана була повідомити орган Пенсійного фонду України, або інші умисні дії, що перебувають у причинному зв`язку з надмірною виплатою пенсії.

Подібний підхід до застосування статті 50 Закону №1058-IV сформований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.05.2019 у справі №489/205/16-а, від 03.10.2019 у справі №487/3380/16-а, від 11.02.2020 у справі №761/41107/16-а, від 18.08.2020 у справі №638/10460/17 та від 22.04.2021 у справі №688/742/17.

Верховний Суд виходить із того, що перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним, а орган Пенсійного фонду України повинен достеменно встановити не лише факт переплати, а й обставини, з якими закон пов`язує можливість її стягнення з конкретної особи.

Крім того, згідно з пунктом 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягають поверненню пенсії та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена добровільно, за відсутності рахункової помилки з боку платника і недобросовісності з боку набувача. Правильність проведених розрахунків та добросовісність набувача презюмуються, а обов`язок доведення протилежного покладається на особу, яка вимагає повернення коштів.

У постанові від 21.10.2021 у справі №487/1362/17 Верховний Суд, застосовуючи наведені норми, дійшов висновку про відсутність підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії за відсутності зловживань пенсіонера та залишив у силі спосіб захисту, який передбачав скасування рішення органу Пенсійного фонду України, припинення утримання 20 відсотків пенсії та повернення неправомірно утриманих коштів.

Судом встановлено, що пенсія по інвалідності ІІІ групи була призначена позивачу та виплачувалася на підставі чинних на той час офіційних документів компетентного органу медико-соціальної експертизи. Саме ці документи були використані органом Пенсійного фонду України при визначенні права позивача на відповідний розмір пенсії.

У подальшому експертна команда за результатами перевірки надала іншу оцінку ступеню функціональних порушень та сформувала рішення про не встановлення інвалідності.

В свою чергу, зміст такого рішення свідчить про переоцінку медико-експертних даних, а не про встановлення факту зловживання з боку позивача при зверненні за пенсією чи її одержанні. Більш того, в подальшому таке рішення комісії скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили.

Крім того, відповідачем 1 не підтверджено вчинення позивачем будь-якого правопорушення, не доведено подання ним завідомо неправдивих відомостей та не може підміняти доказування конкретної недобросовісної поведінки пенсіонера.

Оскаржуване рішення відповідача 1 про утримання надміру виплачений сум пенсії №451 від 31.03.2026 містить посилання на факт проведення перерахунку пенсії та визначення суми переплати за період з 04.10.2023 по 31.08.2025року 95466,76 грн, однак не містить встановлених обставин зловживання з боку позивача.

У рішенні не зазначено, які саме недостовірні документи чи відомості були подані позивачем, які обставини він умисно приховав, у чому полягала його недобросовісність та яким чином така поведінка спричинила виплату пенсії у більшому розмірі.

Отже, відповідач визначив та облікував переплату пенсії за минулий період на підставі рішення, яке в подальшому було визнано протиправним та скасовано, при цьому матеріали справи не підтверджують юридичної передумови, необхідної для стягнення цих сум з позивача.

Суд зауважує, що поняття «переплата пенсії» у значенні пункту 2 Порядку №6-4 та право територіального органу Пенсійного фонду України на її примусове утримання з конкретного пенсіонера не є тотожними. Навіть якщо після ретроспективної зміни даних пенсійної справи різниця між фактично виплаченим і перерахованим розміром пенсії обліковується як переплата, її стягнення з пенсіонера допускається лише за наявності умов, прямо передбачених статтею 50 Закону №1058-IV та пунктом 3 Порядку №6-4.

За таких обставин суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 31 березня 2026 № 451 прийнято за відсутності встановленої законом підстави для стягнення надміру виплачених сум пенсії з Позивача, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Зважаючи на часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору у розмірі 1331,20 грн., слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та у розмірі 1331,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову в перерахунку пенсії №083950019904 від 08.06.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, Україна, Тернопільська обл., місто Тернопіль, Майдан Волі, будинок 3, код ЄДРПОУ 14035769) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про поновлення виплати пенсії від 04.06.2026, з урахуванням висновків суду у даному рішенні.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 31 березня 2026 № 451 про утримання надміру виплачених сум пенсій.

В іншій частині вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, Україна, Тернопільська обл., місто Тернопіль, Майдан Волі, будинок 3, код ЄДРПОУ 14035769).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м.Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 19.10.2026.

Суддя Л.Я. Максименко