Решение № 140708281, 19.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокуСправа № 160/13579/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Комунального підприємства «ЗАТИШНЕ МІСТО» Павлоградської міської ради до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

20.05.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Комунального підприємства «ЗАТИШНЕ МІСТО» Павлоградської міської ради (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 10.04.2026 року № 0192370413.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 10.04.2026 року № 0192370413 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України у розмірі 5% та 10% на загальну суму 763 336 грн 82 коп. за нібито несвоєчасну сплату податку на додану вартість у сумі 8 112 490,00 грн, оскільки в межах проведеної камеральної перевірки відповідач фактично не досліджував обставини проходження казначейських платежів, дати ініціювання платіжних інструкцій, наявність коштів у системі СЕА ПДВ, причини виникнення часових розривів, добросовісність поведінки позивача. Позивач також вказує, що він своєчасно ініціював платежі, підписував їх за допомогою кваліфікованого електронного підпису та направляв до органів Державної казначейської служби України, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями. Таким чином, позивач вважає, що вчинив усі залежні від нього, об`єктивно необхідні та достатні дії для належного і своєчасного виконання податкового обов`язку. Будь-які календарні розриви між ініціюванням платежу та його фактичним проведенням виникли виключно у зв`язку із процедурою казначейського обслуговування та операційним регламентом органів Державної казначейської служби України, на які Позивач об`єктивно не мав і не міг мати жодного впливу. Сам по собі факт затримки проведення платежу органами Казначейства не може свідчити про вину платника податків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 позовну заяву Комунального підприємства «ЗАТИШНЕ МІСТО» Павлоградської міської ради до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишено без руху, запропоновано позивачу надати до суду документ про сплату судового збору у розмірі 5832,04 грн.

28.05.2026 позивач на виконання вимог ухвали від 25.05.2026 надав документ про сплату судового збору у розмірі 5832,04 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами з 29.06.2026 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а також третім особам встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання пояснень на позовну заяву.

11.06.2026 від представника відповідача через систему Електронний суд (документ сформований в системі "Електронний Суд" 10.05.2026) надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позову просив відмовити повністю, посилаючись на те, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку КП Затишне місто ПМР з питання порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт камеральної перевірки від 09.03.2026 року №10517/04-36-04-13/37085410, яким встановлено, що КП Затишне місто ПМР не забезпечено повноту та своєчасність сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість до бюджету у граничні терміни встановлені п. 57.1 ст. 57 та п. 203.2 ст. 203 ПК України, у зв`язку з чим в інтегрованій картці платника (далі ІКП) з ПДВ обліковувався податковий борг. Відповідно інформації наведеній у матеріалах перевірки (акт перевірки, додаток до податкового повідомлення-рішення від 10.04.2026 року №0192370413), перевіркою даних ІПК встановлено порушення Позивачем граничних термінів сплати узгоджених сум податкового зобов`язання з ПДВ визначених податковими деклараціями/уточнюючими розрахунками: від 18.04.2025 року (реєстраційний номер 9105954689), від 18.04.2025 року (реєстраційний номер 9105954689), від 19.05.2025 року (реєстраційний номер 9141299384), від 20.06.2025 року (реєстраційний номер 9178830444), від 18.07.2025 року (реєстраційний номер 9212851242), від 13.08.2025 року (реєстраційний номер 9241582024), від 13.08.2025 року (реєстраційний номер 9241582024), від 13.08.2025 року (реєстраційний номер 9241869096), від 19.08.2025 року (реєстраційний номер 9250363538), від 21.09.2025 року (реєстраційний номер 9288161222), від 20.10.2025 року (реєстраційний номер 9324256015), від 19.11.2025 року (реєстраційний номер 9361603152),від 19.12.2025 року (реєстраційний номер 9398311119), від 19.01.2026 року (реєстраційний номер 9433018952), від 05.02.2026 року (реєстраційний номер 9018383110). Граничний термін сплати податкових зобов`язань визначених у зазначеній звітності настав, відповідно, 30.04.2025 року, 30.05.2025 року, 30.06.2025 року, 30.07.2025 року, 13.08.2025 року, 01.09.2025 року, 30.09.2025 року, 30.10.2025 року, 01.12.2025 року, 30.12.2025 року, 30.01.2026 року та 05.02.2026 року. Сплата задекларованих податкових зобов`язань здійснювалась частинами, зокрема, у періодах січень, лютий 2026 року у загальній сумі 8112490,0 грн, з порушенням граничного терміну сплати (прострочення) від 15 до 296 днів. Згідно даних Системи електронного адміністрування ПДВ КП Затишне місто ПМР встановлено, що підприємством не забезпечено повноту і своєчасність перерахування на рахунок СЕА ПДВ достатніх коштів для сплати узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ до бюджету у законодавчо встановлені терміни за звітні (податкові) періоди, у тому числі за березень - грудень 2025 року та січень - лютий 2026 року, в зв`язку з чим в інтегрованій картці платника з ПДВ безперервно (протягом декількох років) обліковувався податковий борг. Станом на 01.01.2025 року податковий борг (недоїмка) з ПДВ у підприємства обліковувався у сумі 7444157,99 грн, а станом на 01.01.2026 року у сумі 8189183,67 грн. Податковий борг з ПДВ, зокрема у сумі 8876483,93 грн, погашено податковою декларацією з ПДВ №9037889662 від 20.02.2026 року за період січень 2026 року за рахунок декларування вiд`ємного значення у зменшення боргу з ПДВ (р.20.1). Крім того, відповідач вказує, що позовна заява містить неправдиву інформацію про те, що актом позапланової документальної виїзної перевірки від 03.04.2026 року №1301/04-36-07-12/37085410 ГУ ДПС підтверджено належне адміністрування Позивачем податку на додану вартість, зокрема, правомірність формування підприємством в декларації за січень 2026 року від`ємного значення податку на додану вартість у сумі 575196 грн. Проте, зазначений акт перевірки (його висновок) містить іншу (протилежну) інформацію, а саме: підприємством в декларації за січень 2026 року занижено зобов`язання з ПДВ на 344710 грн.; завищено від`ємне значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ у сумі 8685364 грн.; завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 575196 грн. Таким чином, відповідач вважає спірне податкове повідомлення-рішення від 10.04.2026 року № 0192370413 винесено правомірно та скасуванню не підлягає.

11.06.2026 від представника позивача через систему Електронний суд надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримав позицію, викладену у позовній заяві та додатково зазначив, що позивачем доведено належними доказами, що платіжні інструкції були своєчасно сформовані, підписані кваліфікованим електронним підписом, направлені до органів ДКСУ, подальше проведення платежів здійснювалось виключно органами державної казначейської служби. Таким чином, усі дії, які перебували у сфері контролю позивача, були виконані належним чином і своєчасно. Довідкою ГУ ДПС у Дніпропетровській області про відсутність заборгованості від 04.06.2026 № 7291/АП/04-36-13-08-18-E підтверджено, що станом на відповідну дату позивач не має податкового боргу. Посилання відповідача на дані інтегрованої картки платника як на доказ порушення є безпідставним. ІКП є виключно обліковим інструментом та не встановлює вини платника, причин прострочення, факту недобросовісної поведінки. ГУ ДПС у Дніпропетровській області у своєму відзиві не довело наявність вини позивача, наявність причинного зв`язку між діями позивача та простроченням, наявність реальних негативних наслідків для бюджету, правомірність застосування штрафної санкції в контексті загальних норм ПК України.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство Затишне місто Павлоградської міської ради зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 37085410, перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області та є платником податку на додану вартість.

Основним видом діяльності Комунального підприємства Затишне місто Павлоградської міської ради є 37.00 Каналізація, відведення й очищення стічних вод.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, пункту 75.1 статті 75 розділу II Податкового кодексу України, у порядку визначеному пунктом 76.2 статті 76 розділу II Кодексу, проведено камеральну перевірку Комунального підприємства Затишне місто Павлоградської міської ради щодо порушення термінів сплати (перерахування) податку на додану вартість.

За результатами перевірки складено акт №10517/04-36-04-13/37085410 від 09.03.2026 року, у висновках якого зазначено, що у результаті проведення камеральної перевірки встановлено порушення КП " ЗАТИШНЕ МІСТО " ПМР (податковий номер 37085410) вимог підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 203.2 статті 203, пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України щодо термінів сплати декларацій та уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період березень - грудень 2025 року та січень-лютий 2026 №9105954689 від 18.04.2025, №9141299384 від 19.05.2025, №9178830444 від 20.06.2025, №9212851242 від 18.07.2025, №9241582024 від 13.08.2025, №9241869096 від 13.08.2025, №9250363538 від 19.08.2025, №9288161222 від 21.09.2025, №9324256015 від 20.10.2025, №9361603152 від 19.11.2025, №9398311119 від 19.12.2025, №9433018952 від 19.01.2026, №9018383110 від 05.02.2026.

На підставі акту перевірки №10517/04-36-04-13/37085410 від 09.03.2026 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 10.04.2026 року №0192370413, яким до позивача застосовано штраф на підставі пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України у розмірі 5% та 10% на загальну суму 763 336 грн 82 коп. за несвоєчасну сплату податку на додану вартість у сумі 8 112 490,00 грн.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач подав скаргу до Державної податкової служби України від 17.04.2026 року №336/26.

Рішенням Державної податкової служби України від 07.05.2026 року скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 10.04.2026 року № 0192370413.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Згідно ст. 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із підпунктом 14.1.157 пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи, визначені пп.41.1.1 п.41.1 ст.41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно підпункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки; завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу; наявності помилок при визначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За приписами підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО, даних Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків); своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних; своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах; повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні.

Згідно із пунктом 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Відповідно до пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах, зокрема при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Із розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 10.04.2026 року № 0192370413 встановлено, що штрафні санкції застосовано податковим органом за несвоєчасну оплату податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Так, в порушення строків, встановлених підпунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України позивачем здійснювалась сплата узгодженого податкового зобов`язання із різним терміном затримки, по сплатам прострочення з 15 до 296 днів.

Зазначені платежі податковим органом були зараховані згідно з черговістю виникнення податкового боргу.

Стосовно доводів щодо зарахування податковим органом сплачених позивачем грошових коштів в рахунок погашення податкового боргу, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

При цьому, слід вказати, що спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, положеннями Податкового кодексу України визначено обов`язок податкового органу зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов`язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. Відповідно до пункту 131.2 статті 131 Податкового кодексу України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Так з матеріалів справи вбачається, що у позивача на час сплати зобов`язань з податку на додану вартість був наявний податковий борг. Протилежного позивачем не доведено, а судом не встановлено.

При цьому, підприємством здійснювалось декларування поточних зобов`язань.

Грошові кошти, сплачені позивачем платіжними дорученнями були зараховані податковим органом на погашення грошових зобов`язань за деклараціями з податку на додану вартість у порядку черговості відповідно до приписів пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України.

Верховним Судом у постанові від 10.12.2019 у справі №821/865/16 зазначено, що положення пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України є імперативними і зобов`язують контролюючий орган у разі наявності у платника податків податкового боргу зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, і будь - яких виключень, зокрема і наявність судового рішення про розстрочення виконання судового рішення, чи інших правил зарахування коштів в рахунок погашення податкового боргу норми Податкового кодексу не містять.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, штраф застосовано контролюючим органом у межах 1095 днів від події вчинення заявником податкового правопорушення - несвоєчасної оплати узгодженого податкового зобов`язання з ПДВ за строками згідно з пункту 57.1 статті 57 та пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України з урахуванням пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України.

Отже, здійснюючи оплату поточних грошових зобов`язань з ПДВ за деклараціями спірного періоду позивач повинен був взяти до відома стан виконання податкового обов`язку за минулими звітними податковими періодами, у межах яких виник податковий борг.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що висновки контролюючого органу знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду справи, у зв`язку із чим податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 10.04.2026 року № 0192370413 є правомірним та не підлягає скасуванню.

Щодо доводів позивача про відсутність вини та умислу в його діях суд враховує наступне.

У постановах від 08 травня 2025 року у справі №500/7352/23, від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а, від 03 серпня 2023 року у справі № 520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі №520/18519/21, від 05 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 Податкового кодексу України.

Так, відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Натомість обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 Податкового кодексу України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм Податкового кодексу України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 Податкового кодексу України.

Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина (у визначених Податковим кодексом України випадках) в податкових правопорушеннях нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких Податкового кодексу України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

При цьому обов`язок доведення вини покладено саме на контролюючий орган і без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.

У випадку встановлення контролюючим органом під час проведення перевірки на підставі сукупності відповідних даних податкової інформації обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, контролюючий орган не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків вини в умисній формі. Такі обставини з відповідним обґрунтуванням висновків про умисність діяння в обов`язковому порядку мають бути зазначені в акті перевірки, який за усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації щодо виявленого порушення.

У даному випадку до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 5% та 10% на підставі підпункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України, для притягнення до фінансової відповідальності платника податків за якою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Таким чином, висновки відповідача щодо порушення КП " ЗАТИШНЕ МІСТО " ПМР вимог підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 203.2 статті 203, пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, є обґрунтованими.

Отже, з урахуванням вищевказаних обставин та норм законодавства, суд доходить висновку про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 10.04.2026 року № 0192370413 щодо застосування до позивача штрафу на підставі пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України у розмірі 5% та 10% на загальну суму 763 336 грн 82 коп. за несвоєчасну сплату податку на додану вартість у сумі 8 112 490,00 грн.

Суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог позивача щодо протиправності спірного податкового повідомлення-рішення, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, відповідно до положень ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у справі на користь позивача стягненню не підлягають.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Комунального підприємства «ЗАТИШНЕ МІСТО» Павлоградської міської ради (51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул. Ковальська, буд. 19, код ЄДРПОУ 37085410) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-а, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець