Решение № 140708160, 19.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокуСправа № 160/13449/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020 2022 роки, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,0796, 1,115 та 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2026 року індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 12 236,71 грн на коефіцієнти збільшення 1,0796, 1,115 та 1,121.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 2023 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV. При обчисленні пенсії застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020-2022 роки у розмірі 12 236,71 грн. Позивач зазначає, що відповідач не здійснив індексацію її пенсії шляхом послідовного збільшення зазначеного показника середньої заробітної плати на коефіцієнти 1,0796, 1,115 та 1,121, установлені для проведення індексації пенсій у 2024, 2025 та 2026 роках відповідно. 24.03.2026 року позивач звернулася до відповідача із заявою про проведення індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати за 2020 2022 роки у розмірі 12 236,71 грн на зазначені коефіцієнти. Однак листом від 23.04.2026 року відповідач повідомив про відсутність підстав для такого перерахунку. Не погоджуючись із діями відповідача, позивач указує, що частиною другою статті 42 Закону №1058-IV передбачено щорічний перерахунок раніше призначених пенсій з 1 березня шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії конкретної особи. На її переконання, призначення пенсії у 2023 році не позбавляє права на її подальшу щорічну індексацію із застосуванням відповідних коефіцієнтів до показника середньої заробітної плати, використаного під час призначення пенсії. Позивач наголошує, що положення Закону №1058-IV та Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 цього Закону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124, не передбачають виключення її пенсії з механізму щорічної індексації. Вважає, що застосування для індексації іншого показника середньої заробітної плати, зокрема показника за 2014 2016 роки, замість показника, фактично врахованого при призначенні її пенсії, не відповідає вимогам закону. На підтвердження своєї позиції посилається на наведені у позові правові висновки Верховного Суду щодо індексації пенсій, призначених після 2017 року. Щодо строку звернення до суду позивач пояснює, що просить здійснити індексацію та перерахунок пенсії саме з 01.03.2026 року, а не стягнути недоотримані суми пенсії за 2024-2025 роки. Застосування коефіцієнтів попередніх років, на її думку, необхідне для правильного визначення розміру пенсії з указаної дати, оскільки збільшення показника середньої заробітної плати має здійснюватися послідовно, з урахуванням попередніх підвищень. Зазначає, що про порушення свого права дізналася після отримання відповіді пенсійного органу, у зв`язку із чим вважає строк звернення до адміністративного суду дотриманим.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області правом на надання відзиву не скористався.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_2 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком з 01.05.2020 року, призначену відповідно до положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Пенсію позивача обчислено з урахуванням страхового стажу та заробітної плати, відомості про які містяться у матеріалах пенсійної справи. При цьому, як вбачається з розрахунку пенсії, під час її призначення органом Пенсійного фонду України застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн, що відповідає положенням частини другої статті 40 Закону №1058-IV, відповідно до якої для обчислення пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 2023 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.

При призначенні пенсії для обчислення її розміру застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020-2022 роки, у розмірі 12 236,71 грн.

Спір між сторонами виник щодо проведення індексації пенсії позивача із застосуванням до зазначеного показника середньої заробітної плати коефіцієнтів збільшення 1,0796, 1,115 та 1,121, на які позивач посилається як на коефіцієнти індексації пенсій за 2024, 2025 та 2026 роки відповідно.

24.03.2026 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо проведення індексації її пенсії. У заяві позивач просила здійснити перерахунок шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки у розмірі 12 236,71 грн, який було враховано при призначенні пенсії, на коефіцієнти 1,0796, 1,115 та 1,121.

За результатами розгляду зазначеної заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 23.04.2026 року повідомило позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії у запропонований нею спосіб.

Не погодившись із позицією пенсійного органу, позивач 19.05.2026 року звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із цим позовом. Позовну заяву сформовано та подано через підсистему «Електронний суд» представником позивача - адвокатом Дзісем Андрієм Романовичем.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач оспорює дії відповідача щодо не проведення індексації пенсії із застосуванням до показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки коефіцієнтів 1,0796, 1,115 та 1,121. Способом відновлення порушеного права позивач визначила покладення на відповідача обов`язку здійснити з 01.03.2026 року індексацію та перерахунок її пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 12 236,71 грн на всі три зазначені коефіцієнти.

При цьому позивач окремо наголосила, що самостійних вимог про перерахунок та виплату пенсії за періоди з 01.03.2024 року та з 01.03.2025 року не заявляє. За її доводами, врахування коефіцієнтів попередніх років необхідне для визначення належного розміру пенсії саме з 01.03.2026 року, оскільки збільшення показника середньої заробітної плати має здійснюватися послідовно, з урахуванням результатів попередніх індексацій.

Позивач вважає, що індексації підлягає показник середньої заробітної плати, фактично застосований при призначенні її пенсії у 2023 році, тобто 12 236,71 грн за 2020-2022 роки. На її переконання, застосування механізму індексації не може обмежуватися збільшенням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки без відповідного збільшення показника, з якого обчислено її пенсію.

Отже, спірним у цій справі є питання правомірності дій відповідача щодо не проведення індексації пенсії позивача у заявлений нею спосіб та наявності підстав для здійснення з 01.03.2026 року перерахунку пенсії шляхом послідовного застосування коефіцієнтів 1,0796, 1,115 та 1,121 до показника середньої заробітної плати за 2020 2022 роки у розмірі 12 236,71 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, яке включає право на забезпечення у старості. Реалізація зазначеної конституційної гарантії передбачає призначення та виплату пенсії, а також застосування встановлених законом механізмів збереження її купівельної спроможності.

Правові засади призначення, перерахунку та виплати пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, далі Закон №1058-IV.

За змістом статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається залежно від заробітної плати особи, обчисленої відповідно до статті 40 цього Закону, та коефіцієнта страхового стажу.

Частиною другою статті 40 Закону №1058-IV передбачено, що при визначенні заробітної плати для обчислення пенсії застосовується, зокрема, показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Отже, показник середньої заробітної плати є складовою законодавчо визначеного механізму обчислення пенсії, зміна якої безпосередньо впливає на розмір пенсійного забезпечення особи.

Частиною другою статті 42 Закону №1058-IV установлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Зазначена норма передбачає щорічне збільшення відповідного показника на коефіцієнт, який визначається з урахуванням показників зростання споживчих цін та середньої заробітної плати. Розмір і порядок такого збільшення визначаються за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням установлених законом вимог.

Таким чином, законодавець визначив як періодичність індексації пенсій, так і спосіб її проведення - збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії.

Надання Кабінету Міністрів України повноважень щодо визначення розміру та порядку такого збільшення не означає можливості довільної заміни передбаченого законом механізму індексації іншим способом підвищення пенсії, який не забезпечує збільшення відповідної розрахункової бази.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», далі - Порядок №124.

Цей Порядок регламентує механізм перерахунку пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати. Водночас його положення як приписи підзаконного нормативно-правового акта підлягають застосуванню у взаємозв`язку з нормами Закону №1058-IV та не можуть звужувати встановлене законом право особи на індексацію пенсії.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» визначено проведення з 01.03.2024 року перерахунку пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,0796.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» встановлено коефіцієнт збільшення відповідного показника з 01.03.2025 року у розмірі 1,115.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» передбачено проведення з 01.03.2026 року перерахунку пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121 з урахуванням положень цієї постанови.

Як установлено судом, ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, призначену у 2023 році відповідно до Закону №1058-IV. При її обчисленні застосовано показник середньої заробітної плати за 2020 2022 роки у розмірі 12 236,71 грн.

Відтак визначальним для вирішення спору є питання про застосування коефіцієнтів щорічної індексації саме до показника середньої заробітної плати, який фактично враховано при обчисленні пенсії позивача.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого при проведенні індексації пенсії необхідно збільшувати показник середньої заробітної плати, що фактично враховувався при обчисленні пенсії конкретної особи.

Наведений підхід підтверджено Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24.

У зазначеній постанові судова палата не встановила підстав для відступу від раніше сформованого висновку та наголосила на необхідності застосування Порядку №124 виключно в частині, яка не суперечить Закону №1058-IV. Верховний Суд також визнав неналежною заміну збільшення показника середньої заробітної плати встановленням фіксованих доплат до пенсії.

Суд ураховує наведені висновки під час вирішення цієї справи, оскільки спір стосується того самого правового питання - визначення належної бази для проведення індексації пенсії, призначеної відповідно до Закону №1058-IV.

Відмінність у році призначення пенсії та величині показника середньої заробітної плати не змінює суті передбаченого законом механізму. У випадку позивача збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати за 2020 2022 роки у розмірі 12 236,71 грн.

Обчислення індексації виключно шляхом збільшення іншого показника середньої заробітної плати, який не використовується для визначення розміру пенсії позивача, не забезпечує реалізації вимог частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Та обставина, що показник середньої заробітної плати, застосований при призначенні пенсії позивачу, перевищує показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки з урахуванням його подальших підвищень, сама по собі не є підставою для позбавлення позивача права на щорічну індексацію.

Призначення пенсії із застосуванням актуального на відповідний момент показника середньої заробітної плати не усуває необхідності подальшого збереження купівельної спроможності призначеної пенсії.

Суд зазначає, що підзаконні положення про додаткові заходи підвищення пенсій, установлення доплат чи застосування диференційованих коефіцієнтів не можуть тлумачитися як безумовна підстава для відмови в індексації, гарантованій законом.

Застосування таких положень має узгоджуватися з частиною другою статті 42 Закону №1058-IV. За наявності суперечності пріоритет мають приписи закону як нормативно-правового акта вищої юридичної сили.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, при вирішенні індивідуального спору суд зобов`язаний застосувати закон, навіть якщо відповідне положення підзаконного нормативно-правового акта не було визнано протиправним та нечинним в окремому провадженні.

Щодо послідовного застосування коефіцієнтів індексації суд виходить із того, що збільшення показника середньої заробітної плати у відповідному році формує розрахункову величину для визначення пенсії в подальшому.

Щорічне збільшення має здійснюватися з урахуванням попередніх підвищень. Інакше результат індексації попереднього року втрачався б під час наступного перерахунку, що не відповідало б змісту передбаченого законом механізму осучаснення пенсії.

Відтак для визначення належного розміру пенсії позивача з 01.03.2026 року показник середньої заробітної плати за 2020-2022 роки у розмірі 12 236,71 грн підлягає послідовному збільшенню на коефіцієнти 1,0796, 1,115 та 1,121.

Урахування коефіцієнтів попередніх років у цьому випадку є елементом правильного обчислення пенсії у заявленому позивачем періоді.

Суд розмежовує період, за який заявлено вимоги про відновлення порушеного права, та попередні розрахункові обставини, які впливають на розмір пенсії в цьому періоді.

Позивач просить здійснити перерахунок пенсії з 01.03.2026 року та не заявляє самостійних вимог щодо виплати недоотриманих сум пенсії за 2024 2025 роки. Тому застосування коефіцієнтів попередніх років для визначення розрахункової бази станом на 01.03.2026 року не є присудженням виплат за періоди, які не охоплюються позовом.

Не проведення належного збільшення показника середньої заробітної плати в попередні роки не може бути підставою для збереження заниженої розрахункової бази під час визначення поточного розміру пенсії.

Щодо строку звернення до суду суд зазначає, що позов подано 19.05.2026 року, тоді як перерахунок пенсії заявлено з 01.03.2026 року. Отже, вимоги за визначений позивачем період заявлено в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно, підстав для висновку про пропуск строку звернення до суду із заявленими вимогами немає.

Оцінюючи спосіб захисту порушеного права, суд ураховує, що 24.03.2026 року позивач звернулася до відповідача із заявою про проведення індексації пенсії, однак листом від 23.04.2026 року пенсійний орган повідомив про відсутність підстав для відповідного перерахунку.

За таких обставин зобов`язання відповідача лише повторно розглянути заяву не забезпечить повного відновлення порушеного права, оскільки спір виник саме щодо наявності обов`язку провести індексацію у визначений позивачем спосіб.

Після встановлення належного показника середньої заробітної плати, коефіцієнтів його збільшення та дати перерахунку виконання відповідного розрахунку належить до компетенції пенсійного органу.

Зобов`язання здійснити такий перерахунок не становить втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки за наявності визначених законом умов пенсійний орган не має права обирати між виконанням обов`язку щодо індексації пенсії та відмовою від його виконання.

Суд при цьому не підміняє пенсійний орган у здійсненні арифметичного розрахунку остаточного розміру пенсії та не визначає загальну суму недоотриманих виплат. Такий розрахунок має бути проведений відповідачем з урахуванням індивідуальних показників пенсійної справи та фактично виплачених сум.

Виконання рішення повинно забезпечити отримання позивачем належного пенсійного забезпечення без подвійного врахування тих самих виплат за відповідний період.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про протиправність дій суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності таких дій покладається на відповідача.

Відмова відповідача провести індексацію шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, фактично врахованого для обчислення пенсії позивача, не узгоджується з вимогами частини другої статті 42 Закону №1058-IV та наведеними правовими висновками Верховного Суду.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати за 2020 2022 роки у розмірах 1,0796, 1,115 та 1,121 є протиправними.

Порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2026 року індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки у розмірі 12 236,71 грн на коефіцієнти 1,0796, 1,115 та 1,121.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин ((частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, всупереч вимогам КАС України, не доведено правомірності своїх дій, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн., який підлягає стягненню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,0796, 1,115 та 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2026 року індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 12236,71 грн на коефіцієнти збільшення 1,0796, 1,115 та 1,121.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна