Постановление суда № 140707624, 19.10.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про прийняття адміністративної

справи до провадження

м. Вінниця

19 жовтня 2026 р. Справа № 120/9875/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови про опис та арешт квартири

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови про опис та арешт квартири.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.09.2025, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2025, адміністративний позов залишено без розгляду.

Проте постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.09.2026 задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16.09.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2025, а справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

13.10.2026 адміністративна справа надійшла до Вінницького окружного адміністративного суду.

Ознайомившись з матеріалами адміністративної справи, що надійшла із Верховного Суду для продовження розгляду, доходжу висновку прийняти її до свого провадження.

Разом із тим, суд вважає за необхідне вирішити питання щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30.09.2026 у справі.

Як встановлено судом, предметом оскарження у цій справі є постанова державного виконавця від 20.09.2024 ВП № НОМЕР_1 про опис та арешт квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом 16.07.2025.

Ухвалою суду від 26.08.2025 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з пропуском строків звернення до суду та запропоновано позивачу надати заяву про поновлення такого строку із зазначенням причин його пропуску та доказів на їх підтвердження.

На виконання вимог ухвали суду представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду, обґрунтовану, зокрема, тим, що на момент проведення виконавчих дій та прийняття оскаржуваної постанови позивач був неповнолітнім, не усвідомлював правових наслідків підписаних ним документів, а після досягнення повноліття звернувся за професійною правничою допомогою.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для поновлення строку звернення до суду, суд виходить із такого.

За правилами частин першої, третьої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.

Положеннями частини першої статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За змістом частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частинами першою, другою статті 287 КАС України установлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Водночас за правилами частини другої статті 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Частиною першою статті 56 КАС України регламентовано, що права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб, які досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати в суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі у таких справах відповідно неповнолітніх осіб, непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена (частина друга статті 56 КАС України).

У разі відсутності представника у сторони чи третьої особи, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, а також у разі, якщо законний представник цих осіб не має права вести справу в суді з підстав, встановлених законом, суд зупиняє провадження у справі та ініціює перед органами опіки і піклування чи іншими органами, визначеними законом, питання про призначення чи заміну законного представника (частина четверта статті 56 КАС України).

Якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє, суд може залучити до участі у справі відповідний орган чи особу, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина сьома статті 56 КАС України).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 30.09.2026 у цій справі, обізнаність неповнолітньої особи про проведення виконавчих дій не може ототожнюватися з наявністю у неї адміністративної процесуальної дієздатності та можливістю самостійно здійснювати захист своїх прав у судовому порядку.

Зокрема, суд касаційної інстанції звернув увагу, що сам по собі факт підписання неповнолітнім позивачем постанови державного виконавця та акта опису майна не є достатньою підставою для визначення початку перебігу строку звернення до адміністративного суду з дати проведення відповідних виконавчих дій.

Так, суд враховує, що на момент прийняття оскаржуваної постанови позивач не досяг повноліття, а відтак можливість самостійного захисту ним своїх прав у судовому порядку була обмежена особливостями його адміністративної процесуальної дієздатності.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що після досягнення повноліття позивач звернувся за професійною правничою допомогою, а 01.07.2025 його представник ознайомився з матеріалами виконавчого провадження. У подальшому позивач вчиняв послідовні дії, спрямовані на судовий захист своїх прав, зокрема звернувся з відповідним позовом до Вінницького міського суду Вінницької області, а після повернення позовної заяви ухвалою суду від 07.07.2025, до Вінницького окружного адміністративного суду.

Суд зазначає, що право на звернення до адміністративного суду з позовом є складовою права на судовий захист, що передбачено статтею 55 Конституції України. Це право є диспозитивним правом у адміністративному процесі.

Судом також враховується те, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт перший статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим, суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992 року).

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року).

При цьому, як випливає з рішення Європейського суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, як свідчить позиція Європейського суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, у тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Так, зокрема в рішеннях по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30.09.2026 у цій справі, та з метою забезпечення реалізації позивачем права на судовий захист, суд вважає за можливе визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновити такий строк.

Керуючись ст.ст. 241, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Прийняти до свого провадження адміністративну справу № 120/9875/25 за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)про визнання протиправною та скасування постанови про опис та арешт квартири.

Розгляд справи здійснюватиметься суддею Бошковою Юлією Миколаївною одноособово.

Заяву представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду - задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску позивачем строку для звернення з даним позовом до суду та поновити ОСОБА_1 цей строк.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи.

Повідомити учасників справи про можливість отримати інформацію по даній справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: "http://court.gov.ua/fair/".

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна