Решение № 140705290, 19.10.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/8941/26

Справа №754/7341/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

19 жовтня 2026 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:

Головуючої-судді - Панченко О.М.

секретаря судових засідань - Черниш К.О.

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ "Споживчий центр" через «Електронний суд» звернулося до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 17.09.2025 року укладено Кредитний договір (оферти) № 17.09.2025-100001967. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 3 500 грн., строком на 168 дні. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 , свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову утворилась заборгованість у розмірі 12 355 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3 500 грн., по процентам в розмірі 4 655 грн., відсотки, нараховані по 625 ст. ЦК України - 3 500 грн., комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 175 грн., додаткової комісії - 525 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Враховуючи вищевикладене Позивач просить суд стягнути із Відповідача на його користь заборгованість у розмірі 12 355 грн. та судовий збір.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2026 справу передано судді Панченко О.М.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 29.04.2026 відкрито провадження та прийнято справу, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справ.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про що свідчать рекомендовані поштові повідомлення, відзив, або пояснення на позов не надавав.

Відповідно до п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставляння у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не надав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи викладене, суд, до початку розгляду справи по суті, визнав можливим її заочний розгляд, на підставі наявних у ній доказів.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з відсутністю учасників справи.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, 17.09.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 17.09.2025-100001967, згідно з яким позичальник отримав кредит у розмірі 3 500 грн. 00 коп. строком на 168 дні з дати його надання. Процентна ставка «Економ» - 0,5% за 1 день користування Кредитом, який застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Ставка «Стандарт» - 1%, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом.

Відповідачем електронним цифровим підписом підписано, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 3 500 грн. 00 коп., отже акцептовано умови Договору.

Відповідачем під час укладання кредитного договору пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.

Судом встановлено, що Пропозиція про укладення Кредитного договору (оферта) (Кредитної лінії), Заявка Кредитного договору № 17.09.2025-100001967 (Кредитної лінії), Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (Акцепт) Кредитного договору № 17.09.2025-100001967 (Кредитної лінії), Інформаційне повідомлення позичальника підписані відповідачем ОСОБА_1 , з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором Е684. Підписанням відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту.

Згідно Довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-0804 від 08.04.2026, 17.09.2025 о 17:15:24 на суму 3 500 грн, номер карти НОМЕР_1 , номер транзакції iPay.ua - 866096040, була здійснена видача за договором кредиту №17.09.2025-100001967.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 17.09.2025-100001967 від 17.09.2025, станом на 06.04.2026 року, заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору № 17.09.2025-100001967 від 17.09.2025 складає: 3 500 грн. основний борг; 4 655,00 грн.; залишок відсотків за ст. 625 ЦКУ - 3 500.00 грн.; залишок комісій - 700 грн. Разом 12 355,00 грн.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли всіх істотних умов договору. За правилами ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною першою статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до статей 1048-1052, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.

Із змісту статей 1054, 1055 ЦК України слідує, що за кредитним договором, укладеним у письмовій формі, банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, відповідно до статей 549 - 552 ЦК України, що нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором.

З огляду на вказане, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 17.09.2025 року був укладений кредитний договір №17.09.2025-100001967 підписаний за допомогою електронного підпису (одноразового ідентифікатора Е684).

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав повністю, відповідач ОСОБА_1 не виконав свої кредитні зобов`язання щодо повернення коштів, а зворотнього стороною Відповідача не доведено, а тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість за основним боргом в розмірі 3 500 грн. 00 коп., процентами в розмірі 4 655 грн. 00 коп.

Щодо вимоги про стягнення разової комісії за надання кредиту

Вимога про стягнення разової комісії за надання кредиту у розмірі 175,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Суд встановив, що зазначена сума нарахована на підставі пункту 8 заяви кредитного договору №17.09.2025-100001967 (КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ) одноразово в день видачі коштів у розмірі 5 % від суми кредиту (3500,00 грн) плата за надання кредиту.

Відповідач був належним чином ознайомлений з розміром, базою розрахунку та порядком сплати цієї комісії до підписання договору, що підтверджується графіком платежів де у формі таблиці зафіксовано суму комісії за надання кредиту в розмірі 175,00 грн. Зазначені документи Відповідач підписав за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Розглядаючи спір у подібних правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 01 липня 2025 року у справі № 910/2578/24 підтвердив правомірність стягнення такої комісії з огляду на те, що вона нараховується та сплачується разово при наданні кредиту, позичальник був ознайомлений з цією умовою до укладення договору, а її встановлення відповідає положенням частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування".

Ураховуючи викладене, а також те, що Відповідач не надав доказів сплати зазначеної суми, Суд дійшов висновку, що вимога про стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 175,00 грн. є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту

Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Аналогічна правова позиція щодо нікчемності умов договорів про споживчий кредит про сплату комісій за обслуговування за відсутності переліку додаткових та супутніх послуг викладена у постановах Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 та від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22 (провадження № 61-13417св21).

Вказані дії належать до стандартних обов`язків кредитодавця щодо забезпечення інформування споживача та ведення обліку заборгованості і не є додатковими чи супутними послугами у розумінні Закону України "Про споживче кредитування". Згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" така інформація має надаватися споживачу безоплатно.

Зважаючи на наведену сталу практику Верховного Суду, вимога щодо обов`язку Позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування", а тому у задоволенні позову в цій частині на суму 525,00 грн слід відмовити.

Водночас у задоволенні позовної вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) у розмірі 3500,00 грн слід відмовити з огляду на такі норми законодавства.

17.03.2022 набрав чинності Закон України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд зазначає, що виключення пункту 6-1 з розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" не виключає необхідності застосування положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України (частина друга статті 4 ЦК України), а положення Закону України "Про споживче кредитування" з 23.01.2024 взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування неустойки у кредитних правовідносинах під час дії воєнного стану.

Ураховуючи імперативні приписи пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у Позивача відсутні законні підстави для нарахування та стягнення з Відповідача заборгованості за неустойкою (штрафом, пенею) у період дії воєнного стану, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині на суму 3 500,00 грн задоволенню не підлягають.

У зв`язку з чим, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 795,04 грн. (8 330*2 662,40/ 12 355).

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись статтями 525-527, 530, 610, 611, 629, 1048- 1050, 1054 ЦК України, статтями 13, 43, 76-81, 141, 263, 265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,, - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ: 37356833, адреса: 01032, м.Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за Кредитним договором № 17.09.2025-100001967 від 17.09.2025 у розмірі 8 330,00 гривень та судовий збір в розмірі 1 795 грн. 04 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 19.10.2026 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя О.М. Панченко