Постановление суда № 140701710, 14.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

"14" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3542/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Почуєвій А.А.

розглянувши заяву від 08.10.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські вапняки" про забезпечення позову у справі

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Українські вапняки", м. КиївдоТовариства з обмеженою відповідальністю "Українські вапняки", м. Київпровизнання недійсним та скасування рішенняза участю представників:

від позивача: Левченко А.О.

від відповідача: Аврамова С.П.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські вапняки" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі - відповідач), в якому просить суд визнати недійсним та скасувати рішення адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 04.08.2026 № 70/151-р/к у справі № 2/01-77-23 в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські вапняки" (код ЄДРПОУ 43873773), а саме: в частині визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські вапняки" таким, що вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (пункт 1 резолютивної частини рішення), та в частині накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські вапняки" штрафу у розмірі 68000,00грн. (пункт 2 резолютивної частини рішення).

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуване рішенням в частині, що стосується його прав та обов`язків, є незаконним та необґрунтованим, прийнятим за неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, недоведення обставин, які мають значення для справи і які відповідач визнав встановленими, а також за невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи. Крім того, позивач вказує, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, а висновки відповідача ґрунтуються на неналежних доказах, необґрунтованих припущеннях та не враховують усіх обставин справи в їх сукупності.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить застосувати захід забезпечення позову та зупинити до набрання законної сили рішенням суду у цій справі дію рішення адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 04.08.2026 № 70/151-р/к у справі №2/01-77-23 в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські вапняки" (код ЄДРПОУ 43873773), а саме: в частині визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські вапняки" таким, що вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (пункт 1 резолютивної частини рішення в частині, що стосується позивача) та в частині накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські вапняки" штрафу у розмірі 68000,00грн. (пункт 2 резолютивної частини рішення).

Ухвалою від 09.10.2026 дану заяву про забезпечення позову прийнято до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін. Судове засідання з розгляду заяви про забезпечення позову призначено на 12.10.2026.

12 жовтня 2026 року від відповідача надійшло клопотання, в якому він просив розгляд заяви про забезпечення позову здійснювати без участі свого представника у зв`язку із неможливістю забезпечити його явку. Водночас відповідач просив відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Українські вапняки" в повному обсязі. При цьому зауважив, що рішення органу Антимонопольного комітету України (поки його не скасовано чи не визнано недійсним у встановленому порядку) є обов`язковим до виконання (частина друга статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»). Задоволення вимоги Товариства про зупинення дії Рішення № 70/151-р/к, фактично є частковим задоволенням позову, адже правомірність висновків Відділення, викладених у Спірному Рішенні, стосовно вчинення Позивачем антиконкурентних узгоджених дій встановлюється за результатами розгляду судом даної справи по суті, а Спірне Рішення до прийняття судового рішення і набрання останнім законної сили є чинним. Відповідач зазначає, що внесення Позивача до Зведених відомостей/ Державного реєстру не позбавляє останнього можливості безпосередньо брати участь у закупівлях та подавати свою пропозицію. Разом з тим, Позивач не позбавлений права укладати договори щодо закупівлі товарів, робіт та послуг, вартість яких є нижчою за певні встановлені межі, що дозволяє замовникам проводити їх без застосування всіх формальних процедур, передбачених для великих закупівель, такими закупівлями є ті, загальна запланована сума яких менша ніж: 200 тисяч гривень для товарів та послуг, та 1,5 мільйона гривень для робіт. Також, прийняття Спірного Рішення не може вплинути на вже укладені Позивачем договори про закупівлю товарів та/або надання робіт/ послуг. Відповідач наголошує, що забезпечення позову у зазначений Заяві спосіб призведе до продовження Позивачем діяльності на противагу Рішенню 70/151-р/к, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю). Крім того, позивач не навів в Заяві обставин, необхідних для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів особи.

У призначеному на 12.10.2026 судовому засіданні з розгляду заяви про забезпечення позову судом було оголошено перерву до 14.10.2026 у зв`язку із необхідністю заслухати пояснення представника відповідача та визнано його явку обов`язковою.

У судовому засіданні 14.10.2026 представник позивача підтримала доводи, викладені в заяві про забезпечення позову, просила суд постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову.

Представник відповідача у даному судовому засіданні підтримала доводи, викладені у раніше поданому клопотанні стосовно відсутності підстав для забезпечення позову.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Статтею 136 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може:

- істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду

- або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, суд має право вжити заходи забезпечення позову, передбачені у частині першій статті 137 ГПК України, та інші заходи у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Зокрема, частиною 5 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України.

У постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного спору.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Так, предметом позову ТОВ "Українські вапняки" у даній справі є вимога про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 04.08.2026 №70/151-р/к у справі № 2/01-77-23 в частині, що стосується ТОВ "Українські вапняки" (код ЄДРПОУ 43873773), а саме: в частині визнання даного Товариства таким, що вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (пункт 1 резолютивної частини рішення), та в частині накладення на Товариство штрафу у розмірі 68000,00грн. (пункт 2 резолютивної частини рішення).

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач вказує наступне.

Оскаржуваним Рішенням №70/151-р/к ТОВ «Українські вапняки» визнано таким, що вчинило антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів аукціону, та накладено штраф у розмірі 68 000 грн. При цьому, сам факт прийняття такого рішення та його дія породжують для позивача негативні правові та господарські наслідки ще до моменту остаточного вирішення судом питання про його законність.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 Закону України Про публічні закупівлі вчинення суб`єктами господарювання зазначеного порушення є підставою для відмови цим суб`єктам господарювання в участі в інших процедурах закупівлі та для відхилення їх тендерних пропозицій протягом 3 років після винесення рішення.

Наведене обмеження також відображено відповідачем в оскаржуваному рішенні (абзац 7 сторінки 1 Рішення від 04.08.2026 №70/151-р/к).

Зокрема, збереження дії оскаржуваного Рішення №70/151-р/к протягом розгляду справи створює ризик негативного впливу на господарську діяльність Позивача, його ділову репутацію та можливість повноцінної участі у процедурах закупівлі. Невжиття заходів забезпечення позову у цій ситуації може призвести до таких наслідків, які у разі подальшого задоволення позову не можуть бути повністю усунуті самим лише скасуванням Рішення АМКУ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 47 Особливостей здійснення публічних закупівель, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, замовник приймає рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у процедурі закупівлі та зобов`язаний відхилити тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі в разі, коли суб`єкт господарювання (учасник процедури закупівлі) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.

Заявник звертає увагу суду, що доки оскаржуване в судовому порядку рішення АМКУ зберігає юридичну силу щодо ТОВ «Українські вапняки», негативні наслідки для Позивача мають триваючий характер.

Зокрема, ризик відхилення тендерної пропозиції виникатиме не лише в межах однієї конкретної процедури закупівлі, а щоразу під час участі позивача у нових процедурах публічних закупівель, у яких він подаватиме свої тендерні пропозиції.

Цей ризик не залежить від якості чи ціни конкретної пропозиції, оскільки відповідна підстава відхилення є імперативною для замовника. Майбутнє задоволення позову не поверне позивача до процедур, які завершаються під час розгляду справи, не відновить можливості укласти втрачені договори та не компенсує витрати на підготовку пропозицій, оскарження кожного окремого відхилення не є рівноцінним способом захисту, оскільки воно не усуває первинної причини чинності оскаржуваного Рішення АМКУ.

Якщо протягом розгляду справи позивач буде змушений зазнавати негативних наслідків дії оскаржуваного рішення, зокрема втрачати можливості участі у відповідних процедурах та укладення господарських договорів, подальше скасування Рішення не відновить можливість взяти участь у процедурах, які на той момент уже завершилися.

Отже, у разі невжиття заходів забезпечення позову існує ризик того, що навіть у випадку задоволення позову ефективний захист та поновлення порушених прав позивача буде істотно ускладнено.

Розглянувши вищевказані доводи позивача, суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову, з огляду на таке.

Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій (стаття 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

Закон України "Про захист економічної конкуренції" (надалі - Закон №2210-III) визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Частина перша статті 48 Закону №2210-III передбачає, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМК приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов`язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб`єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; примусовий поділ суб`єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу; блокування цінних паперів; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом`якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб`єктів господарювання на конкуренцію; скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону; закриття провадження у справі.

З метою захисту суспільних інтересів чи відвернення негативних або непоправних наслідків для суб`єктів господарювання органи Антимонопольного комітету України приймають рішення про визнання рішення, прийнятого відповідно до частини першої цієї статті, частини першої статті 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», таким, дія якого не зупиняється у зв`язку з: порушенням господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним; переглядом відповідного рішення (постанови) господарського суду. Рішення органу Антимонопольного комітету України, передбачене цією частиною, може бути прийняте за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи органів Антимонопольного комітету України. Таке рішення може прийматись як перед поданням відповідної заяви до господарського суду, так і після подання такої заяви, якщо господарським судом не зупинено дію рішення органу Антимонопольного комітету України, що оскаржується (частина четверта статті 48 Закону №2210-III).

Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Рішення та розпорядження органу Антимонопольного комітету України набирають чинності з дня їх прийняття (частина друга статті 56 Закону №2210-III).

Особа, на яку накладено штраф рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Встановлені у рішенні органу Антимонопольного комітету України зобов`язання, передбачені статтею 48 цього Закону, підлягають виконанню у двомісячний строк з дня одержання рішення органу Антимонопольного комітету України, якщо інше не передбачено законом або цим рішенням. Строки, передбачені абзацом першим цієї частини, зупиняються на час розгляду судом справи про оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також на час проведення перевірки чи перегляду рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органом Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня сплати штрафу, накладеного рішенням органу Антимонопольного комітету України (частина третя статті 56 Закону №2210-III).

За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду (частина п`ята статті 56 Закону №2210-III).

Сплата штрафу не звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також від виконання інших зобов`язань, встановлених рішенням органу Антимонопольного комітету України (частина десята 56 Закону №2210-III).

Заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню (частина перша статті 60 Закону №2210-III).

Прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (частина третя статті 60 Закону №2210-III).

Порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше (частина четверта статті 60 Закону №2210-III).

Незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України (частина п`ята статті 60 Закону №2210-III).

З наведеного вбачається, що рішення органів АМК набирає чинності з дня його прийняття, є обов`язковим для виконання і, за загальним правилом, прийняття господарським судом до розгляду позовної заяви про визнання недійсним рішення органів АМК не зупиняє його виконання, крім випадків, якщо рішення АМК прийнято, зокрема, згідно з частиною першою статті 48 Закону 2210-III, у разі якщо органом АМК відповідно до частини третьої статті 48 Закону 2210-III чи господарським судом не визначено інше. При цьому, Верховний Суд відзначає, що не потрібно окремого судового рішення про зупинення виконання рішення АМК, прийнятого, зокрема, згідно з частиною першою статті 48 Закону 2210-III у зв`язку з порушенням судом провадження за позовною заявою суб`єкта господарювання про визнання такого рішення недійсним.

Верховний Суд у своїй постанові від 26.03.2026 у справі №910/14711/25 виснував, що поняття «зупинення дії рішення АМК» та «зупинення виконання рішення АМК» не є тотожними поняттями, що обумовлюється правовою суттю та правовими наслідками, про що свідчить аналіз статей 48, 56, 60 Закону №2210-III.

У відповідності до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16.03.2026 у справі №910/11233/25:

« 31. З наведених норм права вбачається, що певні рішення АМК, визначені частиною першою статті 48 Закону №2210-III, зокрема, про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, визнання суб`єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, встановлюють певні обставини та не зобов`язують суб`єктів вчиняти подальші дії на їх виконання. Натомість інші рішення АМК, визначені частиною першою статті 48 Закону №2210-III зокрема, про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зобов`язання органу влади чи місцевого самоврядування скасувати або змінити прийняті ними рішення чи розірвати угоди, про примусовий поділ суб`єкта господарювання, накладення штрафу, блокування цінних паперів, усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зобов`язують суб`єктів вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення на виконання цих рішень.

32. Враховуючи це, наведені норми статей 48, 56, 60 Закону №2210-III розмежовують поняття 1) зупинення дії та 2) зупинення виконання рішень органів АМК. Зупинення дії рішення АМК полягає в тому, що таке рішення або його частина не діють протягом часу їх зупинення, відповідно, не створюють наслідків для зазначених у них суб`єктів, у тому числі щодо їх виконання. У свою чергу, зупинення виконання рішення АМК не зупиняє його дію, проте зупиняє виконання зазначеними в ньому суб`єктами зобов`язань, покладених на них цим рішенням.

33. При цьому, наведені норми статей 48, 56, 60 Закону №2210-III передбачають такий механізм. За загальним правилом прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу АМК не зупиняє його виконання.

Проте, якщо рішення АМК прийняте згідно з частиною першою статті 48 Закону №2210-III, порушення судом провадження у справі про визнання його недійсним зупиняє виконання такого рішення на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного судового рішення (постанови) та не вимагає окремого рішення суду для цього.

Разом із тим, з метою захисту суспільних інтересів чи відвернення негативних або непоправних наслідків для суб`єктів господарювання АМК може прийняти рішення про визнання свого рішення, таким, дія якого не зупиняється у зв`язку з порушенням господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним або переглядом відповідного судового рішення (постанови), за умови якщо судом раніше не було зупинено дію такого рішення АМК.

Таке рішення АМК про визнання свого рішення таким, дія якого не зупиняється, в силу частини четвертої статті 60 має наслідком також незупинення виконання цього рішення. При цьому, незалежно від прийняття АМК такого рішення, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу АМК.

Оскільки зупинення дії рішення АМК включає в себе зупинення його виконання, господарський суд в залежності від обставин справи може прийняти рішення як про зупинення дії, так і про зупинення виконання такого рішення повністю або в частині».

Аналіз статей 48, 56, 60 Закону №2210-III та правових висновків Верховного Суду щодо їх застосування, надав Верховному Суду можливість виснувати, що виконання рішення АМК, прийнятого, зокрема, згідно з частиною першою статті 48 Закону №2210-III, зупиняється у разі порушення судом провадження у справі про визнання таких рішень недійсними. Водночас, АМК має право, а відтак має повноваження (з метою захисту суспільних інтересів чи відвернення негативних або непоправних наслідків для суб`єктів господарювання) прийняти мотивоване рішення про визнання рішення, яке прийняте, зокрема, згідно з частиною першою статті 48 Закону №2210-III, таким, дія якого не зупиняється у зв`язку з порушенням господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним або перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, і таке рішення АМК в силу частини четвертої статті 60 Закону №2210-III обумовлює незупинення виконання оскаржуваного рішення. В свою чергу, суд має право, тобто суд має повноваження зупинити дію саме оскаржуваного рішення АМК, зокрема, передбаченого частиною першою статті 48 Закону №2210-III, (незалежно від прийняття АМК рішення про незупинення його дії) у разі наявності достатніх підстав.

Отже, оскільки зупинення дії рішення АМК, прийнятого, зокрема, відповідно до частини першої статті 48 Закону №2210-III, зупиняє саме його юридичну силу на час розгляду справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, що відповідно унеможливлює його використання як підстави для виконання, а тому має наслідком зупинення його виконання, господарський суд в залежності від обставин справи за наявності достатніх підстав має право прийняти рішення про зупинення дії рішення АМК, прийнятого відповідно до частини першої статті 48 Закону №2210-III (повністю або частини), що і матиме наслідком зупинення виконання рішення АМК, прийнятого відповідно до частини першої статті 48 Закону №2210-III, що оскаржується суб`єктом господарювання у справі про визнання недійсними саме цих рішень АМК.

За наведеного, Верховний Суд зазначив, що всі питання, пов`язані з зупиненням дії рішення АМК, прийнятого згідно з частиною першою статті 48 Закону №2210-III, мають вирішуватися господарським судом, який розглядає справу про визнання рішення АМК, прийнятого, зокрема, відповідно до частини першої статті 48 Закону №2210-III, недійсним.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням викладеного, у суду наявні повноваження для зупинення дії оскаржуваного у даній справі Рішення відповідача, прийнятого відповідно до частини першої статті 48 Закону №2210-III, в порядку забезпечення позову.

Щодо співмірності та належності обраного заходу суд зазначає, що заявник просить застосувати виключно один захід забезпечення позову - зупинити дію оскаржуваного Рішення АМКУ в частині, що стосується ТОВ "Українські вапняки", до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Такий захід безпосередньо пов`язаний із предметом спору, оскільки предметом позову є саме законність зазначеного рішення АМКУ. При цьому зупинення дії рішення АМКУ не є тотожним задоволенню позовних вимог. Забезпечення позову має тимчасовий характер та застосовується виключно на період судового розгляду. Воно не вирішує питання щодо наявності чи відсутності порушення законодавства про захист економічної конкуренції та не встановлює остаточно правомірність або неправомірність Рішення АМКУ.

Таким чином, обраний позивачем захід забезпечення є належним, адекватним та співмірним заявленим позовним вимогам.

З наданих представниками сторін пояснень в судовому засіданні 14.10.2026, судом було встановлено, що позивач на даний час внесений до Державного реєстру суб`єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України Про захист економічної конкуренції, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Отже, застосування обраного заявником заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів суб`єкта господарювання, адже дія Рішення № 70/151-р/к в частині, що стосується відповідача, фактично позбавляє його можливості належним чином здійснювати свою господарську діяльність шляхом участі в процедурах закупівлі.

За таких обставин, суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136-140, 234, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву від 08.10.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські вапняки" про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення до набрання законної сили рішенням суду у справі №922/3542/26 дії рішення адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 04.08.2026 № 70/151-р/к у справі №2/01-77-23 в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські вапняки" (код ЄДРПОУ 43873773), а саме: в частині визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські вапняки" таким, що вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (пункт 1 резолютивної частини рішення в частині, що стосується позивача) та в частині накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські вапняки" штрафу у розмірі 68000,00грн. (пункт 2 резолютивної частини рішення).

Ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Стягувачем за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські вапняки" (01103, м.Київ, вул.Бойчука Михайла, буд.12, код ЄДРПОУ 43873773), боржником є Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (61022, м.Харків, мйдан Свободи, буд.5, Держпром, 6 Під`їзд, 1 поверх, кімната 35, код ЄДРПОУ 22630473).

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, тобто з 14.10.2026.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвалу або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали.

Повна ухвала складена 19.10.2026.

СуддяКалантай М.В.