Решение № 140701447, 08.10.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2026 Справа № 917/806/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Акціонерного товариства "Полтава-банк", вул.Пилипа Орлика, 40а, м.Полтава, Полтавська область, 36000

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Полтава-Ляхова 12 А", вул.Ляхова, 12А, м.Полтава, Полтавська область, 36003

про визначення часток співвласників у праві власності не нежитлові приміщення,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.,

Представники сторін:

від позивача: Каспір О.М.,

від відповідача: не з`явився,

установив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Акціонерне товариство "Полтава-банк" просить суд визначити частки співвласників у праві власності не нежитлові приміщення за адресою: місто Полтава, вулиця Грицая Антона (Ляхова), 12-А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 577850953101) загальною площею 230,4 м2 (з подальшою зміною фактичних характеристик загальної площі в реєстраційному номері об`єкта нерухомого майна 577850953101) за ним, відповідачем Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Полтава-Ляхова 12 А" та у їх загальному користуванні у зазначених у позовній заяві приміщеннях та розмірі.

Правовими підставами позову вказано, зокрема, на ст. 319, 328, 356 Цивільного кодексу України.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог Позивач надав, зокрема, наступні докази в копіях (арк.с. 7-38): Договір про задоволення вимог Кредитора від 13.10.2020 року в реєстрі за №1899, довідка ПП ПБТІ «ІНВЕНТАРИЗАТОР» № 8295 від 06.08.2024 року, Договір купівлі-продажу від 10.07.2009 в реєстрі за № 1786, Договір купівлі-продажу від 10.07.2009 в реєстрі за № 1789, Договір купівлі-продажу від 10.07.2009 в реєстрі за № 1792, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно довідка 176748540 від 08.08.2019 року, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно довідка 441156917 від 27.08.2025 року, Технічний паспорт від 05.08.2024 року, номер у РБД: ТЮ01:7866-8570-1980-2959, Витяг з РБД: ТІ01:7866-8570-1980-2959 від 05.08.2024, Висновок експерта № 81 від 28 листопада 2025 року, заява АТ «Полтава-банк» на адресу ОСББ «Полтава-Ляхова, 12А» від 16.07.2025 року, лист приватного нотаріуса Набоки Ю. В. № 1990/02-24 від 16.07.2025 року, лист № 011-001/2770 від 20.10.25.

Інших заяв по суті спору не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

23.04.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Полтава-банк" до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Полтава-Ляхова 12 А" про визначення часток співвласників у праві власності не нежитлові приміщення за адресою: місто Полтава, вулиця Грицая Антона (Ляхова), 12-А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 577850953101) загальною площею 230,4 м2 (з подальшою зміною фактичних характеристик загальної площі в реєстраційному номері об`єкта нерухомого майна 577850953101) в наступних розмірах:

- за Акціонерним товариством "Полтава-банк" (код ЄДРПОУ 09807595): 551/730 частку у праві власності на нежитлові приміщення за адресою: місто Полтава, вулиця Грицая Антона (Ляхова), 12-А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 577850953101), що складається з: нежитлового приміщення №XVII площею 31,7м2, коридор загального користування № XVIIа площею 9,1м2, нежитлове приміщення № XVIII площею 43,5м2, диспетчерська №XXII площею 11,0м2, коридор загального користування №XXIIа площею 5,7м2, нежитлове приміщення № XXIII площею 37,6м2 загальною площею 138,6м2;

за Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Полтава-Ляхова, 12А" (код ЄДРПОУ 35206722): 179/730 частку у праві власності на нежитлові приміщення за адресою: місто Полтава, вулиця Грицая Антона (Ляхова), 12-А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 577850953101), що складається з: щитова №XV площею 6,7м2, нежитлове приміщення №XVIIIa площею 26,4м2, нежитлове приміщення №XX площею 12,0м2, коридор загального користування №XVIa площею 9,9м2 загальною площею 55,0м2;

у загальному користуванні співвласників: Акціонерне товариство "Полтава-банк" (код ЄДРПОУ 09807595) і Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Полтава-Ляхова, 12А" (код ЄДРПОУ 35206722): нежитлове приміщення №XIX площею 14,7м2; нежитлове приміщення №XXI площею 4,0м2; коридор № XXIIIa площею 12,6м2; сходи №XIII площею 5,5м2 загальною площею 36,8м2.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2026 справу № 917/806/26 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 28.04.2026 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив розглядати справу у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 28.05.2026 року на 10:00 год, встановив сторонам процесуальні строки для подання заяв про суті спору.

У судовому засіданні 28.05.2026 року оголошено протокольну ухвалу про перерву в підготовчому засіданні до 25.06.2026 до 11:00 год.

У судовому засіданні 25.06.2026 року з огляду на вчинення усіх необхідних процесуальних дій у даній справі для виконання завдань підготовчого провадження, встановлених частиною 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, та закінчення встановленого строку підготовчого провадження, суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.07.2026 року на 11:30.

У судовому засіданні 28.07.2026 року суд оголосив протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті по 18.08.2026 року 10:00 год.

Суд протокольною ухвалою від 28.07.2026 року оголосив перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 18.08.2026 до 10:00 год.

Судове засідання, призначене на 18.08.2026 року, не відбулося в зв`язку з перебуванням судді Ківшик О.В. у відпустці.

У зв`язку з виходом судді Ківшик О.В. з відпустки необхідно призначити справу до розгляду в судовому засіданні на інший час та дату.

Суд ухвалою від 14.09.2026 призначив наступну дату судового засідання з розгляду справи по суті на 08.10.2026 на 11:30.

Відповідач у жодне судове засідання з розгляду цієї справи представництво не забезпечив, причин щодо цього суду не повідомив, був належним чином повідомлений судом про це позовне провадження та час, час і місце проведення судових засідань, про що свідчать матеріали справи.

Відповідач надав суду за вх№11118 від 14.08.2026 заяву про заперечення проти задоволення позову, прийняття письмових пояснень та долучення нового доказу.

Відповідно до ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову (ч. 1 ст. 165 ГПК України).

За приписами ч. 8-10 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

Відповідно до відповіді №34058895 від 27.04.2026 Відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС (арк.с. 41).

Ухвали суду, які суд надсилав Відповідачеві за місцем реєстрації згідно даних ЄДРПОУ, були повернуті поштою з відміткою про відсутність адресата.

З метою повідомлення Відповідача про це позовне провадження суд завчасно оприлюднював оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Крім того, усі ухвали суду були своєчасно розміщені судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.

Подана заява не містить ні клопотання про поновлення строку на подання відзиву, ні поважності причин недотримання встановленого для подання відзиву процесуального строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті представник Позивача на задоволенні позовних вимог наполягав, суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 08.10.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Як стверджує у позовній заяві Позивач, він є власником 551/1000 частки нежитлових приміщень загальною площею 306,3 кв.м. в житловому будинку літер «А-9», що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Ляхова, буд. 12а.

Право власності на частку в нерухомому майні зареєстровано в ДРРП 13.10.2020 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 577850953101 (Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно номер інформаційної довідки 441156917 від 27.08.2025 року арк.с. 26-30).

Право власності на частку набуто Позивачем на підставі Договору про задоволення вимог Кредитора від 13.10.2020, укладеного між ТОВ» «ІНТОР» та АТ «Полтава-банк» та посвідченого приватним нотаріусом Набокою Ю.В, зареєстрованого в реєстрі за № 1899 (арк.с. 17-18).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №176748540 від 08.08.2019, арк.с. 26-29) первісним власником Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтор» право власності на нежитлові приміщення загальною площею 306,3 кв.м., що знаходяться в житловому будинку літ «А-9», за адресою: м. Полтава, вул. Ляхова 12а було набуто на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації підприємств альтернативної енергетики «Альтернатива» від 30.07.2007р.; ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 15.08.2007р.; виконавчого листа Октябрського районного суду м. Полтави від 15.08.2007р., зареєстрованих Приватним підприємством Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», в книзі 9, номер запису 1556, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №23109685 від 24.06.2009р., реєстраційний номер 20515709.

В подальшому частина нежитлових приміщень була відчужена за договорами купівлі-продажу у власність Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Полтава-Ляхова, 12 А», а саме:

- відповідно до Договору купівлі-продажу від 10.07.2009, укладеного між ТОВ «ІНТОР» та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Полтава-Ляхова, 12 А», посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Філімоновою В.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1786, ТОВ «ІНТОР» передав у власність Покупця 1/40 частину нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Ляхова, буд. 12а в будинку зазначеному на плані під літ. «А-9», а Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Полтава-Ляхова, 12 А» прийняло частину нежитлових приміщень. За заявою власника згідно п.1 цього договору відчужується в буд. «А-9»: щитова 6,7 кв.м. № ХV в загальному користуванні: коридор ХVІа 9,9 кв.м., що складає 1/40 частину об`єкту (Договір - арк.с. 19, витяг з Державного реєстру правочинів арк.с. 20);

- відповідно до Договору купівлі-продажу від 10.07.2009, укладеного між ТОВ «ІНТОР» та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Полтава-Ляхова, 12 А», посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Філімоновою В.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1789, ТОВ «ІНТОР» передав у власність Покупця 11/250 частин нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Ляхова, буд. 12а в будинку зазначеному на плані під літ. «А-9», а Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Полтава-Ляхова, 12 А» прийняло цю частину нежитлових приміщень. За заявою власника згідно п.1 цього договору відчужується в буд. «А-9»: ХХ приміщення 12,0 кв.м. в загальному користуванні: сходи ХІІ приміщення 4,0 кв.м., ХХІІІа коридор 12,6 кв.м., що складає 11/250 частин об`єкту (Договір арк.с. 21, витяг з Державного реєстру правочинів арк.с. 20);

- відповідно до Договору купівлі-продажу від 10.07.2009, укладеного між ТОВ «ІНТОР» та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Полтава-Ляхова, 12 А», посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Філімоновою В.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1792, ТОВ «ІНТОР» передав у власність Покупця 11/100 частин нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Ляхова, буд. 12а в будинку зазначеному на плані під літ.«А-9», а Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Полтава-Ляхова, 12 А» прийняло цю частину нежитлових приміщень. За заявою власника згідно п.1 цього договору відчужується в буд. «А-9»: ХХІІІа приміщення 26,4 кв.м. в загальному користуванні: сходи ХІІІ пл. 5,5 кв.м., ХХІ приміщення 4,0 кв.м., ХХІІІа коридор 12,6 кв.м., ХІХ приміщення 14,7 кв.м., що складає 11/100 частин об`єкту (Договір арк.с. 23, витяг з Державного реєстру правочинів арк.с. 24).

04.08.2009 право власності на частину нежитлових приміщень загальною площею: 73,4 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Ляхова, буд. 12а та складаються з приміщення XVI площею 57,1 в.м, приміщення ХІХа площею 16,3 кв.м; у загальному користуванні коридор ХVIа площею 9,9 кв.м, що складають окремий об`єкт нерухомого майна, як на окремо виділену в одиницю, внаслідок відчуження, було зареєстровано за ОСОБА_1 , про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №176748540 від 08.08.2019 року, арк.с. 26-29).

21.08.2015 право власності на вказані нежитлові приміщення загальною площею: 73,4 кв. м, в тому числі у загальному користуванні коридор ХVIа площею 9,9 кв.м, за адресою: що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , було набуто Нагорним Андрієм Євгеновичем, що також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №176748540 від 08.08.2019 року арк.с. 26-29).

Відповідно до Довідки ПП ПБТІ «ІНВЕНТАРИЗАТОР» № 8295 від 06.08.2024 року та Технічного паспорту реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності : ТЮ01:7866-8570-1980-2959 від 05.08.2024 та Витягу з Реєстру будівельної діяльності, реєстраційний номер документу : ТЮ01:7866-8570-1980-2959 від 06.08.2024, станом на 05.08.2024 року група нежитлових приміщень № 1 за адресою: Полтавська область, Полтавський район, вулиця Грицая Антона (стара адреса: місто Полтава, вулиця Ляхова, буд. 12а) загальною площею 167,4 кв.м., що складає 551/1000 частину нежитлових приміщень, відповідає наступним характеристикам: ХХІІ диспетчерська площею 11,0 кв.м.; ХХІІа коридор площею 5,7 кв.м.; ХХІІІ нежитлове приміщення площею 37,6 кв.м.; ХVІІ нежитлове приміщення площею 31,7 кв.м.; ХVІІа нежитлове приміщення площею 9,1 кв.м.; ХVІІІ нежитлове приміщення площею 43,5 кв.м.; В загальному користуванні: ХІХ коридор площею 14,7 кв.м.; ХХІ сходи площею 4,0 кв.м.; ХХІІІа коридор площею 12,6 кв.м.; ХІІІ сходи площею 5,5 кв.м. (арк.с. 14-16, 35-38).

АТ «Полтава-банк» через приватного нотаріуса Полтавського МНО Набоку Ю.В. заявою від 16.07.2025 року повідомив Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Полтава-Ляхова, 12 А» про намір продати належні йому на праві приватної власності 551/1000 частки нежитлових приміщень за адресою: місто Полтава, вулиця Грицая Антона (стара адреса: місто Полтава, вулиця Ляхова, буд. 12 а) та про переважне право ОСББ «Полтава-Ляхова, 12 А» купівлі відчужуваної частки у спільній частковій власності відповідно до статті 362 Цивільного кодексу України. Приватний нотаріус Полтавського МНО Набока Ю.В. листом № 1990/02-24 від 16.07.2025 року передала означену заяву адресату ОСББ «Полтава-Ляхова, 12 А» (арк.с. 31).

Листом № 22/08-1 від 22.08.2026 ОСББ «Полтава-Ляхова, 12 А» повідомило, що заперечує проти продажу належних АТ «Полтава-банк» на праві приватної власності 551/1000 частки у вказаному майні, оскільки у зв`язку із виділенням одним із співвласників нежитлового приміщення в окремий об`єкт нерухомого майна, тому частки співвласників підлягають перерозподілу (арк.с. 78).

22 жовтня 2025 року АТ «Полтава-банк» надіслав ОСББ «Полтава-Ляхова, 12 А» лист № 011-001/2770 від 20.10.25 (поштове відправлення № R 06702 2622037) з пропозицією проведення спільної технічної інвентаризації об`єкта нерухомості та проведення перерахунку часток співвласників вказаних нежитлових приміщень та з цією метою подати спільну заяву до ПП Полтавське БТІ «Інвентаризатор», проте 11.11.2025 року вказаний лист повернувся АТ «Полтава-банк» з відміткою відділення зв`язку про те, що адресат відмовився отримати поштове відправлення (арк.с. 32).

Вказані обставини спричинила звернення Позивача до суду із цим позовом.

В обґрунтування розміру часток Позивач надав суду Висновок експерта № 81 від 28 листопада 2025 року ОСОБА_2 (свідоцтво № 1689 від 27 червня 2014 року, виданого на підставі рішення ЦЕКК при Міністерстві юстиції) за результатами проведеного на замовлення Позивача експертного будівельно-технічного дослідження (арк.с. 9-13).

3. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (в подальшому - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 1, ч. 2 ст. 5 ГПК України).

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018р. у справі № 925/1265/16).

Крім того Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі №469/1044/17 (пункт 67), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі №910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах №334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі №916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі №903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі №643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі №209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (пункт 56), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 86)).

Установлені законом матеріально-правові способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 8, 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях також виходить з того, що принцип верховенства права розкривається і в таких його складових, як ефективність мети і засобів правового регулювання, розумність та логічність закону (Рішення Конституційного Суду України від 8 грудня 2011 р. № 16- рп/2011).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom), заява № 22414/93, ЄСПЛ виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом. Натомість застосування судом неефективного способу захисту створює лише видимість захисту права особи, в той час як насправді таке право залишається незахищеним, що не відповідає ст. 13 Конвенції.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.92.2022 у справі №209/3085/20 (пункт 24). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Це означає, що захист має бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (пункт 63).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (п. 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).

Отже, умовами для ефективного захисту права є чітке формулювання позовних вимог, задоволення яких призведе до реального поновлення порушеного права чи інтересу та можливість виконання ухваленого рішення.

Розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

За приписами ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. (ч. 1 ст. 356 ЦК України).

Згідно ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

На сьогодні існує стала та послідовна судова практика Верховного Суду, відповідно до якої частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не є конкретною часткою майна. Тобто, частка в праві спільної часткової власності та жиле приміщення є окремим об`єктом цивільних прав.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 707/2516/18 (провадження № 61-5919сво22).

З матеріалів справи вбачається, що ідеальна частка позивача у праві власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою : АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 577850953101) визначена у розмірі 551/1000.

Вимога позивача про визначення реальної частки у вказаному майні (прив`язка до конкретних приміщень) не відповідає встановленим способам захисту права власності, не вносить правової визначеності у спірні правовідносини та не вирішує конфлікту щодо реального користування або володіння приміщенням. Крім того, обраний позивачем спосіб захисту не зобов`язує відповідача вчиняти дії, не звільняє квадратні метри, не ділить майно і не дає правовстановлюючих документів, які б змінювали стан позивача, не підлягає примусовому виконанню, в тому числі державним реєстратором прав на нерухоме майно. Ч. 3 ст. 358 ЦК України визначає, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними (ч. 1 ст. 367 ЦК України). Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (ст. 368 ЦК України). Таким чином, при прагненні Позивача закріпити на праві власності конкретні приміщення у означеному вище нерухомому майні належним способом захисту ЦК України визначає встановлення порядку володіння та користування майном (ст. 358 ЦК України), поділ майна в натурі (ст. 367 ЦК України) або виділ частки (ст. 364 ЦК України). За викладеного, обраний Позивачем спосіб захисту права є неналежним, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Крім того, посилання Позивача на висновок експерта №81 від 28.11.2025 за результатами експертного будівельно-технічного дослідження на замовлення Акціонерного товариств «Полтава-банк» суд не оцінює як обґрунтоване. Статтею 98 ГПК України унормовано, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Згідно з приписами статті 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Висновок експерта не є належним та допустимим доказом, якщо у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і що він підготовлений для подання до суду. Відповідне положення міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року № 522/1029/18. На сторінці 2 висновку експерта №81 від 28.11.2025 за результатами експертного будівельно-технічного дослідження на замовлення Акціонерного товариств «Полтава-банк» (арк.с. 9-15) відсутній особистий підпис експерта Федорова Д.Ф. про те, що він обізнаний про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України. З огляду на наведене наданий позивачем висновок експерта суд оцінює як недопустимий, оскільки він не відповідає закону (ст.101 ГПК України), а тому до уваги не береться. Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору. Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Стосовно розподілу судових витрат. З матеріалів справи вбачається, що при зверненні з позовом до суду згідно платіжної інструкції № 51 від 17.04.2026 позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 328,00 грн (арк.с. 34). Зарахування судового збору у розмірі 3 328,00 грн до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується довідкою (арк.с. 40). Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на Позивача. Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240 ГПК України, судВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Повне рішення підписано 19.10.2026.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик