Решение № 140701245, 07.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/1771/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Масловська Є.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська, 1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ОДРІ» (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 33)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради (65011, м. Одеса, вул. Успенська, 83/85)

про стягнення 334 162,41 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Асташенкова О. І., самопредставництво юридичної особи;

від відповідача: Кудрявцева Т. В., ордер серії ВН 1718033 від 28.05.2026;

від третьої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

12.05.2026 Одеська міська рада звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ОДРІ» про стягнення 334 162,41 грн безпідставно збережених коштів за фактичне користування у період з 01.01.2022 по 31.12.2024 земельною ділянкою комунальної власності площею 0,6700 га, кадастровий номер 5110137300:14:004:0044, за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 33.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач як власник розташованих на земельній ділянці нежитлових будівель та споруд користувався нею без оформленого права оренди та зберіг за рахунок територіальної громади кошти у розмірі орендної плати, які відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України зобов`язаний повернути.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 14.05.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучив Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради третьою особою на стороні позивача та призначив підготовче засідання.

Іншою ухвалою від 14.05.2026 суд відмовив у задоволенні заяви Одеської міської ради про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача.

29.05.2026 відповідач подав відзив, 01.06.2026 від третьої особи надійшли пояснення, 11.06.2026 позивач подав відповідь на відзив, а 24.06.2026 відповідач - заперечення.

У підготовчому засіданні 15.06.2026 за клопотанням представника відповідача суд відклав підготовче засідання на 01.07.2026 та встановив строк для подання заперечень до 24.06.2026. У засіданні 01.07.2026 суд без постановлення окремого процесуального документа продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 29.07.2026.

28.07.2026 відповідач подав клопотання про долучення адвокатських запитів і відповідей на них.

Ухвалою від 29.07.2026 суд поновив відповідачу строк на подання відповідних доказів, долучив їх до матеріалів справи, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 17.08.2026.

17.08.2026 суд розпочав розгляд справи по суті та заслухав пояснення учасників. 01.09.2026 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення щодо вибору ставки 3% або 5%, які суд долучив до матеріалів справи.

01.09.2026 від Одеської міської ради надійшли додаткові письмові пояснення.

09.09.2026 від ТОВ Фірма «ОДРІ» надійшли письмові пояснення.

У судовому засіданні 28.09.2026 суд закінчив розгляд справи по суті та перейшов до стадії ухвалення рішення, повідомивши, що вступна та резолютивна частини рішення будуть оголошені 07.10.2026 о 16:15.

07 жовтня 2026 року суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

3. Позиції учасників справи.

3.1. Позиція позивача.

Позивач зазначає, що відповідач є власником нежитлових будівель та споруд загальною площею 4 678,40 кв. м за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 33, розташованих на сформованій земельній ділянці комунальної власності площею 0,6700 га з кадастровим номером 5110137300:14:004:0044. Оскільки договір оренди між сторонами не укладено і право оренди не зареєстровано, користування землею є безпідставним, а неодержані власником кошти підлягають стягненню за правилами статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.

За доводами позивача, рішенням Одеської міської ради від 16.12.2015 № 110-VII відповідачу надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,67 га саме для експлуатації та обслуговування складської бази. У судовому засіданні 17.08.2026 директор товариства пояснив, що належні відповідачу приміщення використовуються як склад для продажу хімічних товарів. Тому розмір плати позивач визначив за ставкою 5% нормативної грошової оцінки, установленою рішенням Одеської міської ради від 20.09.2011 № 1267-VI для експлуатації та обслуговування складських баз.

Позивач не погоджується із застосуванням пункту 3 додатка 2 до рішення Одеської міської ради від 10.06.2015 № 6762-VI. На його думку, цим рішенням установлено ставки земельного податку, тоді як відповідач не є власником земельної ділянки або постійним землекористувачем, а отже, не належить до платників земельного податку. Єдиною можливою формою плати за землю для фактичного користувача комунальної ділянки є орендна плата, розмір якої у спірних відносинах має визначатися рішенням № 1267-VI.

У судовому засіданні 09.09.2026 представник позивача додатково послався на рішення Одеської міської ради від 14.07.2026 № 4317-VIII, яким додаток 2 до рішення № 6762-VI викладено в новій редакції без окремого положення про сплату 3% нормативної грошової оцінки землекористувачами, які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів. На думку позивача, така зміна додатково підтверджує відсутність підстав для застосування пункту 3 додатка 2 до рішення № 6762-VI.

Посилання відповідача на сплату земельного податку позивач не вважає підставою для відмови в позові, водночас підтверджує, що в розрахунку заявленої суми врахував і відняв платежі відповідача: 146 021,40 грн за 2022 рік, 167 924,81 грн за 2023 рік та 176 924,81 грн за 2024 рік, а всього 490 871,02 грн.

Щодо причин неоформлення права оренди позивач зазначає, що для виникнення кондикційного зобов`язання вина фактичного користувача не має значення, а відповідач у разі незгоди з діями чи бездіяльністю міської ради мав можливість оскаржити їх у судовому порядку. Посилання на постанову Верховного Суду від 12.05.2026 у справі № 910/791/25 позивач вважає нерелевантним через відмінність фактичних обставин, зокрема дослідження у тій справі пільг щодо плати за землю на території активних бойових дій.

З огляду на наявність сформованої земельної ділянки, підтверджену нормативну грошову оцінку та фактичне користування ділянкою без оформленого права позивач просить стягнути 334 162,41 грн, розрахованих за ставкою 5% із зарахуванням здійснених відповідачем платежів.

3.2. Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні повністю. Зазначає, що упродовж спірного періоду самостійно декларував і сплачував плату за землю за площу 6 638 кв. м у розмірі 3% нормативної грошової оцінки відповідно до пункту 3 додатка 2 до рішення Одеської міської ради від 10.06.2015 № 6762-VI. За інформацією контролюючого органу податковий борг у товариства відсутній.

На переконання відповідача, положення рішення № 6762-VI безпосередньо поширюється на юридичних та фізичних осіб, які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування, і встановлює для них плату в розмірі 3% нормативної грошової оцінки. Тому застосування позивачем ставки 5% та вимога про додаткове стягнення коштів понад уже сплачені суми є необґрунтованими та фактично призводять до подвійного стягнення плати за один і той самий період користування.

Відповідач також посилається на те, що відсутність укладеного договору оренди зумовлена не його пасивністю, а тривалим розглядом документів органами Одеської міської ради. Після отримання у 2015 році дозволу на розроблення проєкту землеустрою товариство виготовило проєкт, усувало зауваження, повторно подавало його на розгляд, зверталося до міської ради із заявами, листами та адвокатськими запитами щодо завершення процедури та укладення договору оренди.

З наданої на адвокатський запит інформації, за твердженням відповідача, вбачається, що проєкт рішення після доопрацювання та врахування зауважень, викладених у протоколі комісії від 27.06.2023, листом Департаменту від 01.10.2024 № 01-13/1837 було передано на розгляд комісії. Проте витяг із протоколу зареєстровано лише 16.01.2026 за № 83/2-мр, а 19.01.2026 проєкт повернуто Департаменту на доопрацювання. Листом від 29.01.2026 № 01-12/319 Департамент повторно направив на розгляд комісії проєкт рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення ділянки площею 0,6700 га та надання її товариству в оренду, однак остаточного рішення не прийнято.

Відповідач вважає, що такі обставини свідчать про штучне затягування процедури та підміну обов`язку вирішити питання внутрішньою перепискою між виконавчими органами і комісією міської ради. Неоскарження товариством бездіяльності ради в окремому судовому провадженні не спростовує самої бездіяльності, оскільки звернення до суду є правом, а не обов`язком особи.

Посилаючись на статті 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідач наголошує, що міська рада не може отримувати майнову перевагу внаслідок власної тривалої бездіяльності та покладати всі негативні наслідки незавершення процедури на товариство, яке вживало заходів для оформлення права. Хоча вина не є елементом кондикційного зобов`язання, поведінка обох сторін, причини неукладення договору, принципи справедливості, добросовісності й розумності та заборона суперечливої поведінки, на думку відповідача, мають бути враховані при вирішенні спору.

На підтвердження необхідності такої оцінки відповідач посилається, зокрема, на постанову Верховного Суду від 12.05.2026 у справі № 910/791/25, відповідно до якої у спорах про стягнення безпідставно збережених коштів за користування землею без правовстановлюючих документів істотне значення може мати поведінка учасників у процесі оформлення права користування, а також на практику Верховного Суду щодо принципу добросовісності.

У додаткових письмових поясненнях від 09.09.2026 відповідач також зазначив, що стягнення коштів у розмірі орендної плати за відсутності укладеного договору оренди створює для товариства додатковий фінансовий та податковий тягар, оскільки, на його думку, позбавляє можливості документально підтвердити відповідні суми як витрати за договором оренди для цілей оподаткування прибутку.

Крім того, посилаючись на пункт 70 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України», відповідач наголошує на необхідності дотримання принципу належного урядування та недопустимості покладення на добросовісного землекористувача негативних наслідків тривалої бездіяльності органу місцевого самоврядування щодо оформлення земельних правовідносин.

3.3. Позиція третьої особи.

Третя особа підтримує позовні вимоги та зазначає, що відповідач у період з 01.01.2022 по 31.12.2024 фактично використовував сформовану земельну ділянку комунальної власності площею 0,6700 га без оформленого права оренди. Департамент як уповноважений виконавчий орган міської ради провів обстеження ділянки отримав відомості про її нормативну грошову оцінку та здійснив розрахунок безпідставно збережених коштів.

За позицією третьої особи, з огляду на функціональне використання земельної ділянки для експлуатації та обслуговування складської бази розрахунок має здійснюватися за ставкою 5% нормативної грошової оцінки відповідно до рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 № 1267-VI, із відрахуванням задекларованих і сплачених відповідачем сум плати за землю.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ Фірма «ОДРІ» є власником нежитлових будівель та споруд загальною площею 4 678,4 кв. м за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 33. Право власності набуте на підставі договору купівлі-продажу від 30.12.2003 № 3.

Зазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,6700 га, кадастровий номер 5110137300:14:004:0044. Земельна ділянка належить до комунальної власності територіальної громади міста Одеси, сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі 29.12.2017.

Рішенням Одеської міської ради від 16.12.2015 № 110-VII ТОВ Фірма «ОДРІ» надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,67 га за цією адресою для експлуатації та обслуговування складської бази. Водночас рішення про передачу ділянки в оренду не прийнято, договір оренди не укладено, право оренди за відповідачем не зареєстровано.

За інформацією Департаменту, отриманою за результатами обстеження та опрацювання матеріалів станом на 16.02.2024, земельна ділянка площею 0,6700 га використовується відповідачем для експлуатації та обслуговування складської бази; територія огороджена, доступ обмежений.

З метою досудового врегулювання Департамент направив відповідачу вимогу від 26.12.2023 № 01-13/1815 про сплату коштів за користування земельною ділянкою. Листом від 26.01.2024 № 53 товариство повідомило про сплату земельного податку та відсутність, на його думку, підстав для сплати орендної плати за відсутності договору. Департамент повторно звернувся з вимогою листом від 18.03.2024 № 01-13/485.

У листі від 22.04.2024 № 69 відповідач заперечив проти застосування ставки 5% і знову послався на сплату земельного податку. Департамент листом від 02.05.2024 № 01-18/733 роз`яснив, що в разі укладення договору оренди плата відповідно до рішення № 1267-VI становитиме 5% нормативної грошової оцінки. Листом від 24.05.2024 № 76 товариство повідомило про звернення за індивідуальною податковою консультацією та зазначило, що після оформлення договору оренди сплачуватиме орендну плату в установленому розмірі. Листом від 12.08.2024 № 86 відповідач повідомив про повторне направлення доопрацьованого проєкту землеустрою до Департаменту.

Листом Головного управління ДПС в Одеській області від 20.01.2025 № 1053/5/15-32-04-04-05 повідомлено, що ТОВ Фірма «ОДРІ» подавало податкові декларації з плати за землю щодо площі 6 638 кв. м без зазначення кадастрового номера та сплатило: за 2022 рік - 146 021,40 грн; за 2023 рік - 167 924,81 грн; за 2024 рік - 176 924,81 грн. Податковий борг відсутній.

Наявні в матеріалах справи окремі платіжні інструкції за 2024 рік разом становлять 176 489,82 грн, тобто на 434,99 грн менше, ніж зазначено у листі контролюючого органу. Однак позивач у своєму розрахунку визнав і відняв саме 176 924,81 грн. Тому суд, не виходячи за межі диспозитивності та враховуючи визнання цієї обставини позивачем, приймає для розрахунку суму 176 924,81 грн.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки підтверджується витягами з технічної документації: від 24.01.2018 № 187 - 4 466 244,99 грн; від 05.04.2023 № НВ-5100357472023 - 5 649 799,91 грн; від 05.03.2024 № НВ-5100476892024 - 5 937 999,12 грн. Для розрахунку за 2022 рік позивач застосував оцінку 4 912 869,49 грн, визначену з урахуванням коефіцієнта індексації 1,1.

Розрахунок позивача за ставкою 5% становить: 245 643,47 грн за 2022 рік; 282 490,00 грн за 2023 рік; 296 899,96 грн за 2024 рік; усього 825 033,43 грн. Після відрахування платежів відповідача в сумі 490 871,02 грн позивач визначив до стягнення 334 162,41 грн.

Рішенням Одеської міської ради від 14.07.2026 № 4317-VIII додаток 2 до рішення від 10.06.2015 № 6762-VI викладено в новій редакції. Пунктом 2 рішення № 4317-VIII прямо встановлено, що зазначена зміна набирає чинності та застосовується з 01.01.2027. У новій редакції додатка 2 окреме положення, яке раніше містилося в пункті 3 щодо сплати 3% нормативної грошової оцінки користувачами земельних ділянок без належним чином оформлених документів, відсутнє.

З поданих відповідачем документів також убачається, що процедура оформлення права оренди тривала після надання дозволу у 2015 році: проєкт подавався, повертався на доопрацювання та повторно направлявся на розгляд. Після усунення зауважень, викладених у протоколі комісії від 27.06.2023, Департамент листом від 01.10.2024 № 01-13/1837 передав доопрацьований проєкт рішення на розгляд комісії. Витяг із протоколу було зареєстровано 16.01.2026 за № 83/2-мр, а 19.01.2026 проєкт повернуто Департаменту на доопрацювання. Листом від 29.01.2026 № 01-12/319 Департамент повторно направив проєкт рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,6700 га та надання її відповідачу в оренду. На час вирішення спору остаточного рішення міською радою не прийнято.

5. Позиція суду.

5.1. Щодо правової природи спірних відносин.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права. Передача в оренду земель комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідної ради шляхом укладення договору оренди землі у порядку, визначеному статтями 122-124 Земельного кодексу України.

За змістом частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Ці положення застосовуються незалежно від того, чи було безпідставне збереження наслідком поведінки набувача, потерпілого, інших осіб або події.

Велика Палата Верховного Суду послідовно виходить із того, що до оформлення власником будівлі права на земельну ділянку відносини з фактичного користування нею без договору та недоотримання власником доходу у вигляді плати за землю є кондикційними. Такі висновки викладено, зокрема, у постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.

Отже, власник нерухомості, який фактично використовує сформовану комунальну земельну ділянку без зареєстрованого права оренди, зберігає у себе кошти, які мав би передати власнику землі за користування нею. Відсутність вини не усуває такого обов`язку, оскільки вина не є елементом кондикційного зобов`язання.

У цій справі право власності відповідача на будівлі, сформованість земельної ділянки, фактичне користування нею та відсутність зареєстрованого права оренди підтверджені належними доказами і по суті сторонами не заперечуються. Тому вимога позивача має правову підставу в частині різниці між належною платою та фактично врахованими платежами.

5.2. Щодо ставки, яка підлягає застосуванню.

Предметом оцінки суду є питання застосування до спірних правовідносин Рішень Одеської міської ради від 20.09.2011 № 1267-VI та від 10.06.2015 № 6762-VI.

Так, рішенням № 1267-VI затверджено фіксовані відсотки, які застосовуються при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в місті Одесі. Для експлуатації та обслуговування складських баз установлено 5% нормативної грошової оцінки.

Водночас пунктом 3 додатка 2 до рішення Одеської міської ради від 10.06.2015 № 6762-VI прямо передбачено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи, які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування земельною ділянкою, сплачують 3% нормативної грошової оцінки землі.

Суд ураховує предмет і фактичний склад спірних правовідносин. Так, рішення № 1267-VI регулює визначення договірної орендної плати залежно від функціонального використання ділянки. Натомість у спірний період рішення про передачу земельної ділянки відповідачу в оренду не приймалось, договір оренди, у якому мала бути погоджена відповідна ставка, не укладався. Сам дозвіл на розроблення проєкту землеустрою не породжує права оренди та не замінює волевиявлення ради щодо передачі конкретної сформованої ділянки в оренду на визначених умовах.

Істотне значення має також послідовність прийняття цих актів. Рішення № 6762-VI від 10.06.2015 прийняте пізніше за рішення № 1267-VI від 20.09.2011. Отже, встановлюючи у 2015 році окреме правило для користувачів земельних ділянок без належним чином оформлених документів, міська рада вже мала чинне регулювання фіксованих відсотків орендної плати залежно від функціонального використання земель. Попри це, рада спеціально врегулювала інший фактичний склад - користування землею за відсутності оформленого права.

Установлене судом використання ділянки для експлуатації та обслуговування складської бази не спростовує цього висновку, оскільки функціональне використання є критерієм визначення розміру орендної плати під час оформлення договору.

Проте до прийняття рішення про передачу ділянки в оренду та погодження умов договору відповідач залишається саме користувачем без належним чином оформлених документів, для якого рішення № 6762-VI безпосередньо передбачає ставку 3%.

Довід позивача про те, що рішення № 6762-VI має виключно податкову природу, не змінює цього висновку. Дійсно, фактичний користувач без зареєстрованого права власності або постійного користування не є платником земельного податку в розумінні статей 269, 270 та 287 Податкового кодексу України. Однак у цій справі рішення № 6762-VI застосовується не для встановлення податкового обов`язку відповідача, а як прийнятий власником землі локальний критерій вартості користування ділянкою без оформлених документів при визначенні обсягу кондикційного зобов`язання.

Посилання позивача на рішення Одеської міської ради від 14.07.2026 № 4317-VIII також не впливає на визначення розміру зобов`язання за спірний період з 01.01.2022 по 31.12.2024. Вказане рішення, яким додаток 2 до рішення № 6762-VI викладено в новій редакції (виключено відповідний пункт 3), набирає чинності та застосовується з 01.01.2027, тобто не може регулювати правовідносини сторін у спірний період.

Більше того, обраний радою спосіб зміни регулювання - викладення додатка в новій редакції з визначенням майбутньої дати її застосування - підтверджує розмежування попереднього та нового правового режимів.

Крім того, рішення № 6762-VI містить положення щодо регулювання орендної плати за земельну ділянку (п.12, зокрема і застосування рішення №1267 VI), що спростовує посилання позивача на те, що предметом регулювання рішення №6762-VI є виключно податкові правовідносини.

Такий підхід відповідає постанові Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №916/1051/22. У спорі за позовом Одеської міської ради Верховний Суд залишив у силі висновки судів про застосування саме 3% нормативної грошової оцінки на підставі рішення № 6762-VI до фактичного користувача земельної ділянки без оформлених документів. Верховний Суд окремо зазначив, що визначений цим рішенням розмір плати відповідає регулюванню статей 271 і 288 Податкового кодексу України.

Постанова Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 922/2378/20, на яку посилається позивач, стосується визначення кола формальних платників земельного податку та підтверджує кондикційну природу вимог до фактичного користувача. Вона не містить висновку про обов`язкове застосування до такого користувача будь-якої конкретної договірної ставки орендної плати та не спростовує можливості використання локального 3-відсоткового критерію для обчислення розміру збережених коштів.

За таких обставини, враховуючи, що згідно п.3 додатка 2 до рішення № 6762-VI 3% ставка застосовується саме у разі використання земельної ділянки без належним чином оформлених документів, за критеріями спеціальності, часу прийняття та безпосередньої відповідності фактичним обставинам суд вважає, що саме зазначене нормативне положення є підставою визначення розміру коштів, збережених без достатньої правової підстави.

5.3. Щодо розміру грошових коштів, що підлягають стягненню.

Як установлено судом, Відповідач декларував та сплачував плату за площу 6 638 кв. м, тоді як кадастрова площа сформованої земельної ділянки становить 6 700 кв. м.

Розмір земельної ділянки підтверджується Рішенням № 110-VII, яким надано дозвіл на розроблення проєкту щодо орієнтовної площі 0,67 га. Матеріали обстеження підтверджують, що огороджена та фактично використовується вся сформована ділянка площею 0,6700 га. Доказів формування за цією адресою іншої ділянки меншої площі або невикористання відповідачем визначеної частини кадастрової ділянки не подано. Тому розрахунок здійснюється щодо 6 700 кв. м.

Суми, сплачені відповідачем до бюджету як земельний податок, підлягають зарахуванню при визначенні розміру безпідставно збережених коштів, що цілком визнається позивачем. Натомість, повторне стягнення вже сплаченої частини плати за те саме користування не відповідало б відновлювальній природі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Оскільки позивач розрахував річні нарахування за ставкою 5%, їх перерахунок за ставкою 3% здійснюється шляхом множення кожної річної суми на 3/5. Отриманий результат зменшується на визнані позивачем платежі відповідача.

РікНараховано за 5%, грнНалежить за 3%, грнСплачено, грнРізниця, грн2022245 643,47147 386,08146 021,401 364,682023282 490,00169 494,00167 924,811 569,192024296 899,96178 139,98176 924,811 215,17Усього825 033,43495 020,06490 871,024 149,04

Отже, плата за ставкою 3% за весь спірний період становить 495 020,06 грн. Після відрахування 490 871,02 грн, сплачених відповідачем і врахованих самим позивачем, безпідставно збережена сума становить 4 149,04 грн.

У зв`язку з цим позов підлягає задоволенню частково: у сумі 4 149,04 грн.

5.4 Оцінка доводів щодо поведінки сторін.

Щодо доводу відповідача про те, що міська рада намагається отримати перевагу внаслідок власної бездіяльності, суд зазначає таке. Матеріали справи підтверджують, що товариство не залишалося пасивним: після отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою воно вчиняло дії для його погодження, усувало зауваження, повторно подавало документи, листувалося з Департаментом та зверталося з адвокатськими запитами.

Водночас після направлення Департаментом доопрацьованого проєкту на розгляд комісії листом від 01.10.2024 до його повернення 19.01.2026 минув тривалий час. Після повторного направлення проєкту листом від 29.01.2026 рішення про затвердження проєкту землеустрою та передачу ділянки в оренду на час розгляду цієї справи також не прийнято. Наведені обставини спростовують твердження про ухилення відповідача від оформлення землекористування та свідчать, що незавершення процедури не було наслідком виключно його поведінки.

Суд погоджується з доводами відповідача, що неоскарження бездіяльності міської ради в окремому провадженні не позбавляє його права посилатися на фактичні обставини розгляду проєкту в цій справі.

Разом з тим установлені обставини не звільняють відповідача від обов`язку сплачувати за фактичне користування сформованою земельною ділянкою.

Відсутність укладеного договору оренди визначає правову природу спірного зобов`язання, однак сама по собі не звільняє фактичного користувача земельної ділянки від обов`язку повернути кошти, збережені за рахунок її власника.

Отже, поведінка міської ради та відповідача враховується судом відповідно до принципів справедливості, добросовісності й розумності та узгоджується з підходом, викладеним у постанові Верховного Суду від 12.05.2026 у справі № 910/791/25, проте не впливає на висновки суду щодо часткового задоволення позову.

5.5. Щодо судових витрат.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 49,79 грн судового збору.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Одеської міської ради задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ОДРІ» (65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 33; код ЄДРПОУ 25414435) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Біржова, буд. 1; код ЄДРПОУ 26597691) 4 149 /чотири тисячі сто сорок дев`ять/ грн 04 коп. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5110137300:14:004:0044 за період з 01.01.2022 по 31.12.2024 за такими реквізитами: населений пункт - Одеська міська територіальна громада; отримувач - ГУК в Одеській області/м. Одеса/; код отримувача 37607526; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок UA278999980314080544000015744; код класифікації доходів бюджету 24060300; найменування коду класифікації доходів бюджету - «Інші надходження».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ОДРІ» (65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 33; код ЄДРПОУ 25414435) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Біржова, буд. 1; код ЄДРПОУ 26597691) 49 /сорок дев`ять/ грн 79 коп. судового збору на рахунок Юридичного департаменту Одеської міської ради за такими реквізитами: код ЄДРПОУ 26302537; рахунок UA198201720344290213000034995; ДКСУ, м. Київ; МФО 820172.

4. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19 жовтня 2026 р.

Суддя Ю.М. Щавинська