Постановление суда № 140701002, 12.10.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

12 жовтня 2026 року Справа № 915/2/26

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,

позивача: Макарова О.М. (у судовому засіданні 25.09.2026),

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: фізичної особи підприємця Макарова Олександра Миколайовича,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України в особі Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України,

про: визнання протиправним та скасування акту про порушення,-

в с т а н о в и в:

Господарським судом Миколаївської області розглядається справа за позовом фізичної особи підприємця Макарова Олександра Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України в особі Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України про визнання протиправним та скасування акту про порушення №100156 складеного 03.03.2025 працівниками Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України відносно фізичної особи підприємця Макарова Олександра Миколайовича.

В обгрунтування вимог позивач посилався на наступне:

- 03.03.2025 працівниками відповідача під час здійснення перевірки об`єкта газоспоживання позивача, розташованого за адресою: м.Вознесенськ, вул.Шевченко, 11/3, встановлено факт пропущення строку періодичної повірки ЗВТ (побутового лічильника). Відповідно до інформації зазначеної у паспорті на лічильник (витяг з якого додається), повірка, проведена заводом виробником, закінчилася 27.05.2022. Внаслідок виявленого факту складено акт про порушення №100156 від 03.03.2025;

- сам по собі факт спливу строку періодичної повірки ЗВТ не свідчить автоматично про вину споживача;

- відповідач не надав доказів повідомлення позивача про необхідність проведення повірки, направлення приписів, вимог або попереджень, не довів, що позивач ухилявся від проведення повірки або перешкоджав її здійсненню;

- протягом усього періоду часу відповідач здійснював розподіл природного газу за адресою позивача, приймав та облікував показники ЗВТ подані позивачем, виставляв рахунки та приймав від позивача оплату не ставивши під сумнів достовірність обліку. Такі дії відповідача, на думку позивача, свідчать про мовчазне визнання належності роботи ЗВТ та виключає можливість покладення всієї відповідальності на споживача. Крім чого, акт порушення не містить технічного висновку про несправність ЗВТ, не містить доказів втручання у роботу лічильника, не містить висновку про спотворення або недостовірність показників. Також незрозумілим є те, яким чином прострочення повірки вплинуло на обсяг спожитого газу, чи призвело це до заниження показників, який саме обсяг газу був необлікований. На думку позивача, без встановлення причинно-наслідкового зв`язку між пропуском строку повірки та негативними наслідками, покладення відповідальності на споживача є протиправним;

- 28.03.2025 позивач отримав свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки та акт №11/26 технічного аналізу лічильника газу, в якому чітко зазначено: опис зовнішнього вигляду в нормі, контроль функціонування придатний. Жодних зауважень щодо роботи лічильника не зазначено ні в свідоцтві ні в акті;

- позивач діяв добросовісно, систематично сплачував за спожитий газ та не мав наміру ухилятися від виконання зобов`язань. Натомість донарахування значної суми на підставі формального порушення без доведення реальних збитків порушує принцип справедливості, має каральний характер, є непропорційним втручанням у майнові права споживача. У даному випадку відсутні правові та фактичні підстави вважати, шо пропуск строку періодичної повірки ЗВТ стався з вини споживача, а без доведення вини, наявності порушення обліку та реальних наслідків застосування до споживача фінансових санкцій, на думку позивача є незаконним, а складений працівниками відповідача акт порушення - таким, що підлягає скасуванню;

- застосування відповідачем середньоарифметичного значення маржинальної ціни придбання природного газу призвело до донарахування позивачу грошових коштів у розмірі 75489 грн, що с необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичному обсягу споживання природного газу. Зазначений спосіб розрахунку було застосовано без встановлення факту безоблікового споживання, без доведення втручання у роботу засобу вимірювальної техніки та без підтвердження викривлення облікових даних;

- фактичне споживання природного газу позивачем протягом спірного періоду було стабільним і становило незначні суми (близько 62,50 грн), у той час як донарахування у розмірі 75489 грн має каральний характер та порушує принципи справедливості, розумності та пропорційності втручання у майнові права особи;

- застосування середньоарифметичного значення маржинальної ціни у даному випадку, на думку позивача є неправомірним, а донарахована сума не відповідає ані фактичному споживанню, ані меті правового регулювання у сфері газорозподілу. Формальне констатування порушення без належного обґрунтування, на думку позивача, не може вважатися належним доказом такого порушення.

Відповідач у відзиві заперечує проти задоволення вимог позивача посилаючись на наступне:

- відповідно до інформації зазначеної у паспорті на лічильник позивача, повірка, проведена заводом виробником, закінчилася 27.05.2022. Відповідно до затверджених міжповірочних інтервалів лічильники газу та пристрої перетворення об`єму (використовуються для проведення розрахунків за поставлений та/або спожитий природний газ) класу 1,5 повіряються один раз на 8 років;

- позивач зазначає, що правопорушеннями на ринку природного газу, зокрема, є використання приладів обліку природного газу, не повірених або не атестованих в установленому порядку;

- позивач стверджує, що відповідач, як споживач, що не є побутовим, зобов`язаний здійснювати належний контроль за строками спливу міжповірочних інтервалів ЗВТ та своєчасно здійснювати організацію проведення їх періодичної повірки;

- за вказаних обставин відповідач вважає, що його працівниками правомірно складено акт про порушення.

В ході розгляду справи представники сторін підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 25.09.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

У судовому засіданні 12.10.2026 судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали без її проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01.10.2023 між відповідачем та позивачем було укладено договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), шляхом підписання заяви-приєднання №МФ/100-09428LRJE5CP016 до умов такого договору, згідно якого відповідачем надаються позивачу послуги розподілу природного газу за адресою: Миколаївська обл., м.Вознесенськ, вул.Шевченко, 11/3.

На об`єкті газоспоживання позивача встановлено котел опалювальний ARISTON CLASEVO 24 FF потужністю 2,73 куб.м/год та вузол обліку у складі побутового лічильника «ELSTER» ВК-Т G2,5, завод.№8008216.

03.03.2025 працівниками відповідача під час здійснення перевірки об`єкта газоспоживання позивача, розташованого за адресою: Миколаївська обл., м.Вознесенськ, вул.Шевченко, 11/3, встановлено факт пропущення строку періодичної повірки ЗВТ побутового лічильника.

Відповідно до інформації зазначеної у паспорті на лічильник, повірка, проведена заводом виробником, закінчилася 27.05.2022.

Внаслідок виявленого факту працівниками відповідача складено акт про порушення №100156 від 03.03.2025.

В подальшому вказаний акт про порушення розглянуто відповідачем на засіданні комісії по розгляду актів, яке відбулось 03.04.2025.

Рішенням комісії від 03.04.2025 задоволено оспорюваний позивачем акт про порушення №100156 від 03.03.2025. Відповідачем здійснено донарахування необлікованих об`ємів (обсягів) спожитого природного газу визначеного за номінальною потужністю газоспоживаючого обладнання споживача за період з 01.10.2023 по 30.11.2023 у обсязі 3983,66 куб.м на суму 75489,65 грн.

28.03.2025 позивач отримав свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки та акт №11/26 технічного аналізу лічильника газу «ELSTER» ВК-Т G2,5, завод.№8008216, в якому зазначено: опис зовнішнього вигляду в нормі, контроль функціонування придатний.

Позивач вказує, що він діяв добросовісно, систематично сплачував за спожитий газ та не мав наміру ухилятися від виконання зобов`язань. Натомість донарахування значної суми на підставі формального порушення без доведення реальних збитків порушує принцип справедливості, має каральний характер та є непропорційним втручанням у майнові права споживача. На думку позивача, у даному випадку відсутні правові та фактичні підстави вважати, шо пропуск строку періодичної повірки ЗВТ стався з вини споживача. Без доведення вини, наявності порушення обліку та реальних наслідків застосування до споживача фінансових санкцій, на думку позивача є незаконним, а складений працівниками відповідача акт порушення - таким, що підлягає скасуванню.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до змісту статей 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 Цивільного кодексу України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Складений працівниками газорозподільної організації акт про порушення Кодексу газорозподільних систем є фіксацією порушення, що було виявлено під час проведення перевірки дотримання такого Кодексу. Факт складення такого акта не встановлює для споживача будь-яких обов`язків і є різновидом претензії.

Відповідно, оскарження лише факту складення такого акта не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав.

Зазначений акт може бути визнаний як доказ із наданням йому відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору, зокрема, у разі подання газорозподільною організацією позову про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, при вирішенні якого суд буде зобов`язаний дати оцінку щодо дійсності та правомірності цього акта.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Подібну правову позицію висловлено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №522/12901/17-ц.

За приписами п.1 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

При цьому, суд зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Подібну правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №800/559/17, від 03.04.2018 у справі №9901/152/18 та від 30.05.2018 у справі №9901/497/18.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що такі вимоги не підлягають розгляду не лише в порядку господарського судочинства, але і взагалі не підлягають судовому розгляду. Обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про визнання протиправним та скасування акту про порушення Кодексу газорозподільних систем, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права.

За вказаних обставин, провадження у справі підлягає закриттю.

Щодо судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

За приписами ч.4 ст.231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

За приписами ч.2 ст.123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до положень п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається особі, яка його сплатила в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір», у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Судом встановлено, що за подання позовної заяви у даній справі позивачем сплачено 3028,0 грн судового збору за квитанцією №2.486372545.1 від 12.01.2026.

Оскільки судом закрито провадження у даній справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, суд вважає, що позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 3028,0 грн судового збору.

Керуючись ст.ст.231, 234, 235 ГПК України, п.5 ч.1, ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір», суд,-

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі.

2. Повернути фізичній особі підприємцю Макарову Олександру Миколайовичу ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України 3028,0 грн (три тисячі двадцять вісім гривень) судового збору, сплаченого за квитанцією №2.486372545.1 від 12.01.2026.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 16.10.2026.

Суддя М.В.Мавродієва