Решение № 140700968, 15.10.2026, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІСправа № 483/558/26

Провадження № 2/483/591/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

05 жовтня 2026 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Рак Л.М.

за участю секретаря Гречки С.Є.,

прокурора Ніконової К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

11 травня 2026 року заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , предметом якого є: конфіскація у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 з кадастровим номером 4825184800:04:029:0001 площею 0,4 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , який є громадянином російської федерації, на підставі рішення виконавчого комітету Чорноморської сільської ради народних депутатів від 26 червня 1996 року № 39 відведено у приватну власність земельні ділянки площею 0,4000 га для ведення особистого підсобного господарства та площею 0,2500 га для обслуговування житлового будинку, що розташовані в межах Чорноморської територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області. Відповідно до рішення виконавчого комітету Чорноморської сільської ради від 26 червня 1996 року № 39 ОСОБА_1 29 липня 1996 року отримав державні акти на право приватної власності на земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані у Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю №№ 158, 1778. Зазначені державні акти не містили всіх необхідних реквізитів (підпису посадової особи та відтиску печатки органу місцевого самоврядування) тому Чорноморська сільська рада відмовила ОСОБА_1 в їх посвідченні. Рішенням Очаківського міськрайонного суду від 15 серпня 2015 року у справі № 483/1181/15-ц, задоволено цивільний позов ОСОБА_1 до Чорноморської сільської ради, третя особа управління Держземагенства в Очаківському районі Миколаївської області, про визнання права власності на земельні ділянки площею 0,25 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, та площею 0,40 га з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Обставини набуття громадянином російської федерації ОСОБА_1 земельних ділянок, одна з яких з цільовим призначенням «для ведення особистого підсобного господарства», встановлені рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області у справі № 483/1181/15-ц відповідно до приписів ч. 4 ст. 82 ЦПК є преюдиційними, та не потребують доказування при розгляді іншої справи, у якій бере участь особа, стосовно якої встановлено ці обставини. Право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4825184800:04:029:0001 площею 0,4 га 01 грудня 2015 року зареєстровано за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис № 12381076. Перебування у власності ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,4 з кадастровим номером 4825184800:04:029:0001 не відповідає вимогам законодавства, з огляду на наступне. Так, згідно з інформацією УДМС України в Миколаївській області від 27 квітня 2026 року № 4801.5.1-3918/48.2 громадянин російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обліками документування паспортом громадянина України, оформлення посвідки на тимчасове/постійне проживання не значиться. Згідно з Державним реєстром прав, для реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4825184800:04:029:0001 ОСОБА_1 надав паспорт іноземця серії та номер НОМЕР_1 , виданий 17 листопада 2009 року ТП УФМС росії по Курській області в Прістенському районі російської федерації. Таким чином, ОСОБА_1 громадянство України в установленому законодавством порядку ніколи не набував, документи, що посвідчують таке громадянство, не отримував, він є громадянином російської федерації та документований національним паспортом іноземця. Оскільки спірна земельна ділянка є нерухомим майном та знаходиться на території України, то на неї поширюється дія норм національного права України. Згідно зі ст. 80 ЗК України суб`єктами права приватної власності на землю є громадяни України та юридичні особи. Одночасно з тим, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини. Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 22 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам. Зі змісту ст.ст. 22, 81 ЗК України випливає, що іноземці та особи без громадянства можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення на підставі цивільно-правових угод та прийняття спадщини, а на землі сільськогосподарського призначення лише шляхом прийняття спадщини. З системного аналізу земельного законодавства можна зробити висновок, що землі сільськогосподарського призначення на постійній основі можуть належати тільки громадянам України. Оскільки ОСОБА_1 , як іноземець, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення не відчужив і продовжує володіти нею, наявні підстави для її конфіскації. Згідно з п.п. 1, 3, 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 23.12.2021 № 603 (у редакції наказу Держгеокадастру від 08.03.2023 № 85) Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Завданням Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Миколаївської області. Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності у частині додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; подає позов про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом (п.п. 27, 34 п. 4 Положення). Отже, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області є уповноваженим державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності та в даному випадку, з урахуванням ч. ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України, звернення до суду з позовом про конфіскацію земельних ділянок. Враховуючи виявлені порушення законодавства, окружною прокуратурою відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» 11 квітня 2024 року та 13 січня 2025 року надіслано до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області запити про надання інформації з викладом допущених ОСОБА_1 порушень. На вказані запити Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області 30 квітня 2024 року та 24 січня 2025 року повідомило про невжиття заходів до конфіскації спірної земельної ділянки та підтримання відповідного позову у випадку його пред`явлення. З огляду на бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, окружною прокуратурою на адресу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр України) 12 серпня 2025 року надіслано запит про надання інформації, в якому (серед іншого) повідомлено про порушення ОСОБА_1 інтересів держави та необхідність вжиття заходів до їх відновлення, у т.ч. в судовому порядку. Держгеокадастр України доручив розгляд третього запиту прокурора Головному управлінню Держгеокадастру у Миколаївській області, яким 16 жовтня 2025 року повідомлено про непред`явлення відповідного позову у зв`язку з неможливістю сплатити судовий збір через заблокування рахунків. Підставою представництва прокурором інтересів держави в даних спірних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»), а також факт порушення законодавства внаслідок перебування у власності іноземця земельної ділянки сільськогосподарського призначення, не відчуженої впродовж року після набуття права власності. Конфіскація цієї земельної ділянки передбачена земельним законодавством є імперативною та не передбачає винятків. Невжиття ОСОБА_1 заходів до відчуження спірної земельної ділянки обґрунтовано свідчать про його недобросовісність. Відповідач міг співвіднести чіткі законодавчі заборони щодо неможливості володіння іноземними громадянами землями сільськогосподарського призначення, ознайомитись зі змістом Конституції України, земельного законодавства, а також за необхідності отримати відповідну правову допомогу з цих питань. Тому немає підстав вважати, що для ОСОБА_1 існували перешкоди самостійно чи з допомогою фахівця у галузі права ознайомитися із зазначеними нормами законодавства та зробити висновки щодо неможливості володіння спірною ділянкою. Відповідач достеменно усвідомлював ризики володіння ним, як іноземним громадянином, земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, а отже, мав можливість добровільно відчужити її на користь інших осіб. З огляду на викладене, ОСОБА_1 не є добросовісним власником вищевказаної земельної ділянки. Таким чином, у даному випадку конфіскація у недобросовісного набувача на користь держави спірної земельної ділянки не є порушенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Посилаючись на викладене прокурор просила про задоволення позову.

Прокурор в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити, посилаючись на те, що відповідач будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на спірну земельну ділянку не відчужив їх відповідно до вимог законодавства, тому вона підлягає конфіскації.

Представник Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника Головного управління, в якій крім того, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи у порядку, передбаченому п. 2 ч. ч. 7, 11 ст. 128, ч. 3 ст. 131 ЦПК України, до суду не з`явився та не повідомив про причини своєї неявки.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , який є громадянином російської федерації, на підставі рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 серпня 2015 року у справі № 483/1181/15-ц, провадження № 2/483/452/20215 належать: земельна ділянка площею 0,25 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та земельна ділянка площею 0,4 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства. (а.с. 15).

Право власності за ОСОБА_1 на вказані вище земельні ділянки зареєстровано 01 грудня 2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 796123348251 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4825182200:04:029:0001 площею 0,4 га, за № 796117748251 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4825184800:04:027:0005 площею 0, 25 га, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 472325236 від 10 квітня 2026 року (а.с. 13).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно країною громадянства/реєстрації ОСОБА_1 є російська федерація, а його особу встановлено на підставі паспорту російської федерації № НОМЕР_1 , виданий 17 листопада 2009 року ТП УФМС росії по Курській області в Прістенському районі (а.с. 13, 21).

З відповіді Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області № 4801.5.1-3918/48.2-26 від 27 квітня 2026 року вбачається, що за обліками документування ОСОБА_1 паспортом громадянина України, оформлення посвідки на тимчасове/постійне проживання в УДМС в Миколаївській області не значиться (а.с. 25).

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 громадянство України в установленому законодавством порядку ніколи не набував, документи, що посвідчують таке громадянство компетентними органами йому ніколи не видавались, натомість останній є громадянином російської федерації та документований національним паспортом іноземця (паспортом громадянина рф).

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом (ст. 41 Конституції України).

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним кодексом України (далі ЗК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Згідно з ч.ч. 3-4 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Аналіз положень ст. ст. 22, 81 ЗК України свідчить про те, що іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення на підставі цивільно-правових угод та прийняття спадщини, а на землі сільськогосподарського призначення лише шляхом прийняття спадщини, інших підстав для отримання земель сільськогосподарського призначення у власність даною категорією громадян не передбачено.

З системного аналізу норм земельного законодавства можна зробити висновок, що землі сільськогосподарського призначення на постійній основі можуть належати тільки громадянам України.

Відповідно до ч. 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Згідно зі ст. 356 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. «е» ст. 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. «в» ст. 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: конфіскації земельної ділянки.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 145 ЗК України визначено, що якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч.ч. 2, 4 ст. 145 ЗК України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

З урахуванням того, що право власності відповідно до ст. 125 ЗК України виникає після одержання власником документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та його державної реєстрації, після чого на зазначені правовідносини повністю поширюються гарантії права власності, то обчислення річного строку «добровільного» відчуження слід починати від часу одержання іноземним громадянином чи особою без громадянства державного акта на право приватної власності на земельну ділянку.

Так, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а збереження земель сільськогосподарського призначення, що годують її населення, є необхідним для забезпечення продовольчої безпеки країни і напрямком її внутрішньої політики.

Оскільки ОСОБА_1 як іноземець, зареєструвавши за собою 01 грудня 2015 року право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відчужив їх протягом строку, встановленого ст. 81 ЗК України, суд дійшов висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 48251800:04:029:0001 площею 0,4 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства підлягає конфіскації за рішенням суду на підставі ст. 145 ЗК України, а тому позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо судових витрат суд виходить з такого.

При зверненні з вказаними позовом прокурором в рахунок судового збору сплачено 2662 грн. 40 коп. та за заяву про забезпечення позову 1331 грн. 20 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь прокуратури слід стягнути судові витрати у розмірі 3993 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Цивільний позов Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки, задовольнити.

Конфіскувати в ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (ЄДРПОУ 39825404) земельну ділянку з кадастровим номером 4825184800:04:029:0001 площею 0,4 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048) 3993 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) гривні 60 копійок в рахунок сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15 жовтня 2026 року.

Головуючий: