Решение № 140699415, 07.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.10.2026Справа № 910/12574/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/12574/24

за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури (Україна, 01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 27/2; ідентифікаційний код: 02909996) в інтересах держави

в особі Державної аудиторської служби України (Україна, 04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 4; ідентифікаційний код: 40165856)

до 1) Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Регіональної філії "Південно-західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 01601, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6; ідентифікаційний код ВП: 40081221)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рілейд" (Україна, 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4А, оф. 139; ідентифікаційний код: 40999235)

про визнання недійсним договору та стягнення 3 321 600,00 грн

Представники учасників справи:

прокурор: Галась О.М.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: Виростко А.В., ордер АВ №1078222;

від відповідача-2: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України (далі - позивач) з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рілейд" (далі - відповідач-2), в якій просить суд:

- визнати недійсним Договір підряду № ПЗ/П-181479/НЮ від 24.09.2018 на виконання робіт по спорудженню земляного полотна залізничної колії від ПК 204+73 до ПК 219+55 на об`єкті будівництва "Організація залізничного пасажирського сполучення м. Київ - Міжнародний аеропорт "Бориспіль", укладений між ПАТ "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу Старокостянтинівська колійна машинна станція регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" та ТОВ "Рілейд";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рілейд" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 3 321 600,00 грн, а з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" одержані нею за рішенням суду грошові кошти в сумі 3 321 600,00 грн стягнути в дохід держави.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12574/24, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.11.2024.

31.10.2024 представником відповідача-1 сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, який 31.10.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

04.11.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" додаткові пояснення, які 05.11.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

11.11.2024 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокурора надійшла відповідь на відзив.

У підготовче засідання 20.11.2024 з`явились прокурор, представники позивача та відповідача-1, представник відповідача-2 не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач-2 був повідомлений належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 20.11.2024 судом було прийнято до розгляду відзив та відповідь на відзив, долучено додаткові пояснення та оголошено перерву до 18.12.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2024, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача-2 було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/12574/24 призначено на 18.12.2024.

17.12.2024 представником відповідача-1 сформовано в системі "Електронний суд" заяву про зупинення провадження у справі, яку 17.12.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У підготовче засідання 18.12.2024 з`явились прокурор, представники позивача та відповідача-1, представник відповідача-2 не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач-2 був повідомлений належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 18.12.2024 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 29.01.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2024, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача-2 було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/12574/24 призначено на 29.01.2025.

У підготовче засідання 29.01.2025 з`явились прокурор, представники позивача та відповідача-1, представник відповідача-2 не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач-2 був повідомлений належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 було задоволено заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зупинення провадження у справі, зупинено провадження у справі № 910/12574/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 922/3456/23.

28.05.2026 представником відповідача-1 сформовано в системі "Електронний суд" заяву про поновлення провадження у справі, яка 28.05.2026 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2026 було поновлено провадження у справі № 910/12574/24, підготовче засідання призначено на 01.07.2026.

У підготовче засідання 01.07.2026 з`явились прокурор, представники позивача та відповідача-1, представник відповідача-2 не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач-2 був повідомлений належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 01.07.2026 судом було оголошено перерву до 29.07.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2026, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача-2 було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/12574/24 призначено на 29.07.2026.

28.07.2026 прокурором сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про зупинення провадження у справі, яке 29.07.2026 зареєстроване в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду". У поданому клопотанні прокурор просив зупинити провадження у справі №910/12574/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/7314/23, переданої на її розгляд ухвалою Верховного Суду від 30.06.2026.

У підготовче засідання 29.07.2026 з`явились прокурор, представники позивача та відповідача-1, представник відповідача-2 не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач-2 був повідомлений належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 29.07.2026 судом було оголошено перерву до 16.09.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2026, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача-2 було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/12574/24 призначено на 16.09.2026.

У підготовче засідання 16.09.2026 з`явились прокурор, представники позивача та відповідача-1, представник відповідача-2 не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач-2 був повідомлений належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 16.09.2026 судом було залишено без розгляду клопотання прокурора про зупинення провадження у справі за його усним клопотанням, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.10.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2026, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача-2 було повідомлено про те, що судове засідання у справі № 910/12574/24 призначено на 07.10.2026.

У судове засідання 07.10.2026 з`явились прокурор та представник відповідача-1, представники інших учасників справи не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

Прокурор надала суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача-1 надав суду усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечував.

У судовому засіданні 07.10.2026 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-1, суд

ВСТАНОВИВ:

17.08.2018 Регіональною філією "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в електронній системі закупівель оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів із закупівлі "Організація залізничного пасажирського сполучення м. Київ - Міжнародний аеропорт "Бориспіль". "Спорудження земляного полотна залізничної колії від ПК 204+73 до ПК 219+55" (ідентифікатор закупівлі UA-2018-08-17-001117-c), з очікуваною вартістю предмета закупівлі 2 906 182,25 грн.

Тендерні пропозиції для участі у відкритих торгах подали два учасники - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рілейд" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройленд груп" (у подальшому змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Плутоніус Лімітед").

За результатами електронного аукціону остаточна цінова пропозиція ТОВ "Рілейд" склала 2 768 000,00 грн без ПДВ, ТОВ "Стройленд груп" - 2 790 000,00 грн без ПДВ.

Рішенням тендерного комітету регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця", оформленим протоколом № 631/1 від 05.09.2018, ТОВ "Рілейд" визначено переможцем процедури закупівлі та прийнято рішення про намір укласти з ним договір.

24.09.2018 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу Старокостянтинівська колійна машинна станція регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (замовник), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Українська залізниця", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рілейд" (підрядник) було укладено Договір підряду № ПЗ/П-181479/НЮ (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору замовник доручає, а підрядник зобов`язується в установлений строк власними та/або залученими силами і засобами на свій власний ризик виконати роботи по спорудженню земляного полотна залізничної колії від ПК 204+73 до ПК 219+55 на об`єкті будівництва "Організація залізничного пасажирського сполучення м. Київ - Міжнародний аеропорт "Бориспіль" в межах ціни, визначеної в Договірній ціні (Додаток 1 до Договору), а замовник зобов`язується прийняти і оплатити виконані роботи.

Договірна ціна становить 3 321 600,00 грн, у тому числі ПДВ - 553 600,00 грн (п. 2.1 Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору фінансування робіт здійснюється за рахунок власних коштів замовника.

Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків - до повного виконання (п.п. 16.1, 16.2 Договору).

На виконання умов Договору сторонами було підписано Акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 28.09.2018, на підставі якого замовником було сплачено підряднику 3 321 600,00 грн, що підтверджується листами Філії "Центр з будівництва та ремонту інженерних споруд" АТ "Українська залізниця" від 11.06.2024 № ЦБРІС-09/215, від 11.07.2024 № ЦБРІС-09/273 та повідомленням № 12668136 від 24.10.2018.

Рішенням Адміністративної колегії Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.06.2023 № 60/58-р/к у справі №227/60/3-рп/к.23 (далі - Рішення АМК) визнано, що ТОВ "Рілейд" та ТОВ "Плутоніус Лімітед" (попереднє найменування - ТОВ "Стройленд груп") вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у процедурі закупівлі UA-2018-08-17-001117-c, та накладено на кожного з них штраф у розмірі 68 000,00 грн.

Рішення АМК у судовому порядку не оскаржувалось.

Прокурор зазначає, що ТОВ "Рілейд", узгодивши свою поведінку з іншим учасником торгів, усунуло конкуренцію під час проведення закупівлі та одержало право на укладення Договору не на конкурентних засадах, що свідчить про спрямованість його дій на завідомо суперечну інтересам держави і суспільства мету.

З огляду на викладене, прокурор звернувся до суду з цим позовом та просить визнати недійсним Договір, а також застосувати наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з відповідача-2 на користь відповідача-1 3 321 600,00 грн, а з відповідача-1 одержаних ним за рішенням суду коштів у сумі 3 321 600,00 грн - в дохід держави.

Заперечуючи проти позову, відповідач-1 зазначає, що сам лише факт вчинення відповідачем-2 антиконкурентних узгоджених дій, встановлений Рішенням АМК, не є підставою для визнання Договору недійсним як такого, що вчинений з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства; прокурором не доведено наявності умислу сторін, завищення ціни робіт чи заподіяння державі збитків; за вчинене порушення відповідач-2 вже поніс відповідальність у вигляді штрафу. Крім того, відповідач-1 просить застосувати наслідки спливу позовної давності.

Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Частиною першою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постановах від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Прокурор, у порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", листом від 05.04.2024 № 15/2-102вих-24 повідомив Північний офіс Держаудитслужби про наявність порушення інтересів держави внаслідок укладення Договору та просив повідомити про вжиті та заплановані заходи щодо визнання Договору недійсним і застосування наслідків його недійсності. Вказаний лист було направлено за належністю до Державної аудиторської служби України.

Листами від 26.04.2024 № 003100-17/5626-2024 та від 30.07.2024 № 000500-17/9346-2024 позивач повідомив прокурора про результати проведених заходів державного фінансового контролю, однак інформації про вжиття заходів щодо оскарження Договору в судовому порядку не надав.

Листом від 09.10.2024 № 15/2-325вих-24 прокурор повідомив позивача про звернення до суду з цим позовом.

Підставою для звернення до суду з даним позовом прокурор зазначив те, що позивач, знаючи про порушення інтересів держави, та маючи відповідні повноваження, не вчинив належних дій для їх захисту.

Суд вважає, що прокурором дотримано визначений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок звернення до суду з цим позовом, підстав для залишення позовної заяви без розгляду, в порядку п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, після відкриття провадження у справі судом не встановлено.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частинами 1 - 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Прокурор, як на підставу недійсності Договору, вказує на те, що його укладено за результатами торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями відповідача-2, встановленими Рішенням АМК, а відтак Договір вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за наявності умислу відповідача-2.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду 19.12.2025 переглянув у касаційному порядку рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 у справі № 922/3456/23 про визнання недійсним рішення тендерного комітету, договору про закупівлю товарів та стягнення коштів, перегляд якої став підставою для зупинення провадження у цій справі.

Перед Верховним Судом у справі № 922/3456/23 постало питання, чи підлягає застосуванню до спірних відносин положення частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, тобто чи є укладений правочин таким, що не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, та вчиненим з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за умови вчинення стороною правочину антиконкурентних узгоджених дій, за які чинним законодавством передбачена відповідальність у вигляді штрафу (пункт 1 статті 50, стаття 52 Закону "Про захист економічної конкуренції").

Приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, об`єднана палата ВС у постанові від 19.12.2025 дійшла, зокрема, таких висновків:

"94. Отже, для застосування приписів ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України прокурор у цій справі мав довести, що сам правочин (придбання світильників комунальним підприємством) за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства. Втім, прокурор цього не доводив, стверджував про порушення правил конкуренції, які мали місце під час проведення закупівлі.

95. Антиконкурентна поведінка спрямована на спотворення конкуренції між учасниками торгів, але не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підривати її інтереси. Тому така поведінка сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у значенні ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

96. Прокурор не доводив, що внаслідок укладення правочину держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти або отримала товар/роботу неналежної якості. За цих умов відсутній причинно-наслідковий зв`язок між порушенням конкуренції та погіршенню майнового становища держави, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

…

105. Враховуючи викладене, Об`єднана палата уточнює висновки, що містяться у постановах від 13.11.2024 у справі №911/934/23, від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, таким чином:

При визначенні підстав для застосування ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо).

Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції."

Не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства. Для визнання недійсним правочину на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215, частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України має бути доведено, що зміст правочину та мета його вчинення завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.

Зазначених висновків Верховний Суд дотримується і в подальшій практиці, зокрема, у постановах від 03.02.2026 у справі № 922/578/24 та від 03.03.2026 у справі № 908/2939/23 (у подібних правовідносинах за позовом прокурора в інтересах держави в особі органу державного фінансового контролю до Акціонерного товариства "Українська залізниця" та учасника закупівлі, щодо якого органом Антимонопольного комітету України встановлено вчинення антиконкурентних узгоджених дій), у яких Верховний Суд зазначив, що антиконкурентна поведінка сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства, а прокурор має довести, у чому саме полягає завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета вчинення оспорюваного договору, та наявність причинно-наслідкового зв`язку між порушенням конкуренції та погіршенням майнового становища держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою, з якою прокурор пов`язує завідомо суперечну інтересам держави і суспільства мету укладення Договору та умисел відповідача-2, є встановлене Рішенням АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у процедурі закупівлі.

Водночас за вчинене порушення на відповідача-2 Рішенням АМК вже накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн, тобто застосовано передбачений законодавством про захист економічної конкуренції захід відповідальності.

Обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, щодо посадових осіб сторін Договору у зв`язку з його укладенням чи виконанням матеріали справи не містять. Натомість, як вбачається з пояснень позивача, кримінальне провадження №42020101020000184, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за наслідками ревізії фінансово-господарської діяльності АТ "Українська залізниця", закрито 15.11.2021.

Прокурором також не надано доказів того, що внаслідок укладення та виконання Договору державі завдано збитків, зокрема, що роботи придбано за ціною, вищою за ринкову, або що на час проведення закупівлі існували більш вигідні для замовника пропозиції. Навпаки, ціна, за якою укладено Договір, є нижчою за очікувану вартість предмета закупівлі, визначену самим замовником, а виконані роботи прийнято та оплачено замовником.

Отже, прокурором не доведено, що Договір за своїм змістом та метою його укладення завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, як і не доведено наявності виключних обставин, з якими ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, в її тлумаченні Верховним Судом, пов`язує можливість визнання правочину недійсним та застосування до його сторін конфіскаційних наслідків.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання Договору недійсним.

Оскільки відсутні підстави для визнання Договору недійсним, похідна позовна вимога прокурора про застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення з відповідача-2 на користь відповідача-1 3321600,00 грн та стягнення з відповідача-1 одержаних ним коштів у сумі 3321600,00 грн в дохід держави також не підлягає задоволенню.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц та від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц зазначила, що перш ніж застосовувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право не порушене, суд відмовляє у позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідною вимогою спливла, про що заявила інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску.

Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у позові належить відмовити з підстав його необґрунтованості, а заява відповідача-1 про застосування наслідків спливу позовної давності судом не розглядається.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Судові витрати прокурора по сплаті судового збору в розмірі 52 852,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на прокурора, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 52 852,00 грн покласти на прокурора.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.10.2026.

Суддя О.В. Нечай