Решение № 140699263, 19.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.08.2026Справа № 910/11333/25 (910/1602/26)

За заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Паливосервіс" арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича

до: ОСОБА_1 - 1

ОСОБА_2 - 2

ОСОБА_3 - 3

про покладення солідарної відповідальності на органи управління боржника

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Паливосервіс" (код ЄДРПОУ 39805194)

про банкрутство

Суддя Івченко А.М.

Представники: відповідно до протоколу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/11333/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Паливосервіс".

16.02.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Паливосервіс" арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про покладення солідарної відповідальності на органи управління боржника в порядку ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 залишено позовну заяву без руху та надано строк у десять днів, з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків, а саме, надати суду адреси місця проживання чи перебування та ідентифікаційні коди відповідачів 1, 2.

26.03.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 призначено розгляд ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Паливосервіс" арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича про покладення солідарної відповідальності на органи управління боржника у судовому засіданні на 10.06.26; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; відповідачам у строк 10 днів з дня отримання ухвали подати суду письмові обґрунтовані пояснення щодо заяви про покладення солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника з доказами направлення пояснень заявнику у порядку, передбаченому ст. 165, 178 ГПК України; ліквідатору банкрута у строк 10 днів з дня отримання пояснень подати суду відповідь на такі пояснення; попереджено учасників судового процесу, що при ухиленні від виконання вимог суду до них можуть бути застосовані заходи процесуального примусу у вигляді штрафу, передбаченого ст. 135 Господарського процесуального кодексу України; усі заяви, клопотання, заперечення подати до суду у строк до 01.06.2026 (включно) з дотриманням вимог до форми та змісту заяв з процесуальних питань, встановлених ст.170 Господарського процесуального кодексу України; зобов`язано Державну міграційну службу України протягом п`яти днів з моменту отримання ухвали суду надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичних осіб: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

21.04.2026 від відповідача 3 надійшов відзив.

01.06.2026 від позивача надійшли пояснення.

01.06.2026 від відповідача 2 надійшов відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2026 відкладено розгляд заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Паливосервіс" арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича про покладення солідарної відповідальності на органи управління боржника у судовому засіданні на 19.08.26; зобов`язано Державну міграційну службу України протягом п`яти днів з моменту отримання ухвали суду надати інформацію про місце проживання (перебування) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

15.06.2026, 18.08.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" надійшли пояснення.

08.07.2026 від Державної міграційної служби України надійшло повідомлення.

17.08.2026 від відповідача 2 надійшли пояснення.

В судовому засіданні учасники провадження у справі надали пояснення щодо заяви про покладення солідарної відповідальності на органи управління боржника.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява ліквідатора, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позовна заява обґрунтована таким.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 21 січня 2026 року у справі №910/11333/25, винесену за результатами попереднього засідання суду у справі №910/11333/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-ПАЛИВОСЕРВІС» (03115, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 136; ідентифікаційний код 39805194) визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО- ТАЙС»(ідентифікаційний код 38039872; адреса: 03187, місто Київ, проспект Академіка Глушкова, 40, корпус 5, офіс 526) в розмірі 7 418 093 грн. 98 коп.;

Головне управління ДПС у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ 44116011) в розмірі 425 984,59 грн.

Позивач зазначає, що відповідно до звіту про проведення аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства Боржника, який долучено розпорядником майна, та додатково здобутими доказами в межах справи на сьогодні, Боржник знаходився у стані критичної неплатоспроможності, здійснюючи при цьому лише видатки та не отримуючи при цьому прибутку. В цей же час, видатки, перерахування коштів та поставка товарів, зі сторони органів управління, мали місце на користь третіх осіб, за виключенням осіб, котрі є кредиторами боржника у даній справі.

Із січня 2020 року Боржником не подавалась фінансова, податкова та статистична звітність, рух коштів по рахунку Боржника не відбувався, починаючи із кінця 2019 року - початку 2020 року.

Аналізуючи основні показники, що визначають фінансово-господарський стан підприємства можна зробити висновок, що фінансово-господарська діяльність не провадилась, підприємство не одержувало доходи та не здійснювало витрати, відповідно і фінансовий результат протягом всього періоду був нульовий.

Протягом всього періоду власний капітал має від`ємне значення.

Власні оборотні активи та функціонуючий капітал є величинами від`ємними протягом всього періоду.

Коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності - характеризує достатність оборотних активів для покриття зобов`язань за позиковим капіталом (довгострокові і поточні зобов`язання). Граничне значення - 0. Протягом всього періоду в зв`язку з відсутністю оборотних активів має нульове значення - протягом всього періоду нижче норми. Динаміка змін відсутня.

Коефіцієнт покриття - характеризує достатність оборотних активів для покриття зобов`язань, тобто показує, у якому ступені всі наявні оборотні активи достатні для задоволення поточних зобов`язань. Вважається, що цей коефіцієнт повинен перебувати в межах від одиниці до трьох. Перевищення короткострокових активів над зобов`язаннями більш ніж у три рази вважається також небажаним, оскільки може свідчити про порушення структури капіталу. В зв`язку з відсутністю оборотних активів протягом всього періоду має нульове значення - протягом всього періоду нижче норми. Динаміка змін відсутня.

Коефіцієнт швидкої ЛІКВІДНОСТІ - демонструє прогнозні можливості розрахунку за зобов`язаннями за умови сплати дебіторської заборгованості. Вважається більше твердим тестом на ліквідність, тому що при його розрахунку не береться до уваги найменш ліквідна частина оборотних активів - запаси й витрати майбутніх періодів.

Протягом всього періоду в зв`язку з відсутністю оборотних активів має нульове значення - нижче нормативного. Динаміка змін відсутня.

Відповідно до значення показників платоспроможності та фінансової стійкості структура балансу підприємства протягом всього періоду, починаючи із 01 січня 2020 року по 30 вересня 2025 року, є незадовільною.

Оскільки бухгалтерську та іншу документацію ТОВ «АВТО-ПАЛИВОСЕРВІС» розпоряднику майна та ліквідатору боржника передано не було, а фінансову звітність ТОВ «АВТО-ПАЛИВОСЕРВІС» не було подано за звітні періоди із першого кварталу 2020 року, на підставі даних обліку та звітності боржника подані до 31.12.2019 року арбітражним керуючим встановлено, що розмір чистих активів боржника (перевищення загальної вартості активів над загальним розміром зобов`язань) протягом всього періоду, що досліджувався, не мало позитивного значення.

На день відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «АВТО- ПАЛИВОСЕРВІС» (01.10.2025 року) залишалися непогашеними вимоги принаймні двох кредиторів (ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» та ГУ ДПС у місті Києві) до Боржника на загальну суму 7 844 078,57 грн., які виникли протягом 2019 - 2025 років.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, із 01.01.2020 року по 01.10.2025 РОКУ керівниками Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО- ПАЛИВОСЕРВІС» (03115, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 136; ідентифікаційний код 39805194) були та на сьогодні є:

ОСОБА_1 із 12 липня 2021 року й по сьогодні;

ОСОБА_2 із 28 грудня 2020 року по 11 липня 2021 року;

ОСОБА_3 до 27 грудня 2020 року.

Суд розглянувши матеріла справи та заслухавши представників учасників провадження у справі виріши відмовити у задоволенні позову на підставі такого.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника у повному обсязі перед іншими кредиторами.

Відповідно до абз. 2 ч. 6 ст. 34 КУзПБ, якщо керівник боржника допустив порушення зазначених вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.

Отже, для покладення солідарної відповідальності на конкретну особу заявник повинен довести не загальний факт неплатоспроможності боржника, а сукупність конкретних юридично значущих обставин саме щодо відповідної особи, а саме:

1. дату виникнення загрози неплатоспроможності;

2. наявність у цей момент щонайменше двох кредиторів, вимоги яких підлягали виконанню;

3. розмір усіх активів боржника на відповідну дату;

4. сумарний розмір зобов`язань перед усіма кредиторами, строк виконання яких настав;

5. дату виникнення у конкретного керівника обов`язку звернутися до суду;

6. дату закінчення місячного строку;

7. факт порушення саме цим керівником такого строку;

8. причинно-наслідковий зв`язок між порушенням конкретною особою вимог ч. 6 ст. 34 КУзПБ та негативними наслідками для кредиторів;

9. розмір шкоди / відповідальності, який перебуває у причинному зв`язку з таким порушенням.

Отже, для вирішення питання про покладення солідарної відповідальності недостатньо встановити лише факт наявності фінансових труднощів боржника або факт неподання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Заявник повинен довести всі обставини, що входять до предмета доказування, зокрема порушення вимог ч. 6 ст. 34 КУзІІБ конкретною особою, наявність причинного зв`язку між таким порушенням та заявленими наслідками, а також обґрунтованість заявленого розміру відповідальності.

Сам факт того, що боржник у подальшому був визнаний банкрутом або мав незадовільний фінансовий стан, не є достатньою підставою для покладення відповідальності на будь-яку особу, яка у певний період обіймала посаду керівника.

Позивач фактично поширює відповідальність на всіх осіб, які у різні періоди були керівниками боржника, не розмежовуючи їхні дії, періоди повноважень, обсяг доступної інформації та можливість впливу на фінансовий стан товариства. Для покладення солідарної відповідальності заявник повинен довести наявність усіх передбачених законом підстав саме щодо конкретної особи та саме у період здійснення нею повноважень керівника боржника.

Подібний підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.12.2024 у справі №910/5450/21, відповідно до якої для покладення відповідальності за ч. 6 ст, 34 КУзПБ підлягає доведенню наявність відповідного порушення саме за період виконання повноважень конкретним керівником боржника.

Разом з тим позивач не довів, який саме склад активів та зобов`язань існував у боржника у період повноважень кожного керівника та яким було їх співвідношення у цей період.

Більше того, зі змісту Аналізу фінансово-господарського стану вбачається, що ліквідатор не мав повного обсягу бухгалтерської та фінансової документації боржника.

Позивач не довів протиправні дії/бездіяльність конкретної особи; наявність шкоди (збитків); причинний зв`язок між діями/бездіяльністю особи та такою шкодою; вину; розмір шкоди.

У позовній заяві відсутнє належне обґрунтування того, які саме збитки були завдані боржнику та кредиторам внаслідок дій чи бездіяльності кожного керівника.

Окрім цього, позивач не надав належного обґрунтування того, яким саме чином із фінансових показників станом на 31.12.2019 року заявник робить висновок про виникнення обов`язку звернення до суду саме з 01.01.2019 року.

Відповідно до абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ загроза неплатоспроможності має місце у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Отже, необхідно встановлення таких обставин: одночасного існування не менше двох кредиторів; настання строку виконання їх вимог; недостатності майна боржника для виконання таких зобов`язань; неможливості виконання зобов`язань перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного з них.

Отже, позивач у своїй заяві жодним чином не конкретизує у чому саме полягає винна поведінка (дія/бездіяльність) кожного, з визначених ним керівників, на предмет порушення ними положень ч. 6 ст. 34 КУзПБ, а також не посилається на конкретні докази у цій частині, що підтверджували б існування збитків, завданих діями визначених осіб.

У Постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 910/6614/20 міститься наступний висновок: «визначаючи суб`єкта відповідальності суду слід враховувати, що кожна дія або бездіяльність, які стали причиною неплатоспроможності боржника, має визначатися окремо так само як і особи, причетні до такої дії (бездіяльності)».

Верховний Суд у Постанові від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20 також зазначив, що «особа, звертаючись із заявою про солідарну відповідальність керівника боржника через порушення положень абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ з підстав, наведених в абзаці другому частини першої цієї статті КУзПБ, має довести перебування боржника у стані загрози неплатоспроможності, вказавши на відповідні ознаки загрози платоспроможності, що мають місце, а також пославшись на відповідні докази, зокрема, опираючись на відомості, які містяться у документах за переліком, що мають надаватись боржником при зверненні із заявою провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності».

При цьому, виходячи зі змісту положень частин 1, 3, 4 статті 74 ГПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні щодо доказів.

Заявником не доведено завдання збитків боржнику внаслідок дій, бездіяльності перелічених ним керівників.

Судова Палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у Постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21 сформулювала наступні висновки щодо застосування ст. 34 КУзПБ, а саме: в частині правової природи солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство: «Суд зазначає, що у справі про банкрутство солідарна відповідальність покладається за таке порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є такі негативні наслідки, як неможливість виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника.

У зв`язку із цим суд дійшов висновку, що солідарна відповідальність має делікатну природу, що узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Звернення у цьому провадженні до висновків Верховного Суду про субсидіарну відповідальність обумовлено тим, що правовідносини, що виникають у разі доведення боржника до банкрутства і у разі недотримання вимоги про своєчасне звернення господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають відмінні і подібні риси.

Відмінність полягає в тому, що у першому випадку боржник не був неплатоспроможним, але став таким внаслідок зменшення його майнової сфери через дії чи бездіяльність винних осіб (унаслідок чого боржник не може повністю задовольнити вимоги кредиторів за рахунок наявного майна); а в другому - боржник вже був неплатоспроможним, але через бездіяльність (недбалість) органів управлінні, боржника майновий стан боржника має очевидні ризики погіршитися, внаслідок чого боржник втратить можливість або може меншою мірою задовольнити вимоги кредиторів за рахунок наявного майна.

Подібність полягає в тому, що в обох випадках негативні наслідки настають у зв`язку із зменшенням майнової сфери боржника через дії чи бездіяльність винних осіб. За правовою природою зазначене зменшення майнової сфери боржника є збитками (частина друга статті 22 ІІК України), які завдано боржнику такими особами.

Отже, попри застосування законодавцем терміна «субсидіарна відповідальність за зобов`язаннями боржника», йдеться про відшкодування збитків на користь самого боржника, а його кредитори мають похідний інтерес у стягненні збитків з винних осіб на користь боржника, оскільки збільшення майнової сфери боржника підвищує їх можливість більш повно задовольнити свої вимоги (з дотриманням принципи черговості та пропорційності задоволення вимог в межах однієї черги), тоді як кредитори боржника не є кредиторами щодо винних осіб.

Таким чином, у КУзПБ не лише термін «субсидіарна відповідальність за зобов`язаннями боржника» застосовується в іншому значенні, ніж згідно з положеннями ЦК України (на що вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження №14-122цс20, пункт 80)), а й термін «солідарна відповідальність за незадоволення вимог кредиторів» у частині шостій статті 34 КУзПБ.

А тому положення частини шостої статті 34 КУзПБ з урахуванням статті 22 ЦК України та mutatis mutandis наведених висновків Великої Палати Верховного Суду слід розуміти як відповідальність порушника за збитки, завдані боржнику, а відповідно, і його кредиторам».

В частині порядку встановлення та доведення передумов для покладення солідарної відповідальності Верховний Суд сформулював наступні висновки: «За буквального прочитання частини шостої статті 34 КУзПБ загроза неплатоспроможності відповідно до цього Кодексу настає у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

А тому для покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутстві, доцільним є визначення моменту, коли задоволення нею вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Умовами для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту, як загроза неплатоспроможності боржника, є одночасні (зокрема, протягом місячного періоду, визначеного частиною шостою статті 34 КУзПБ) наявність таких юридичних фактів: 1) існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо); 2) розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо яких настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченої законом примусовому порядку.

При цьому зобов`язання, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності, мають бути реальними та документально підтвердженими.

Для визначення ознак загрози неплатоспроможності правове значення має сукупний розмір боргових зобов`язань, а не їх структура, оскільки при аналізі фінансового стану боржника із загального переліку зобов`язань не виключаються ті, які не дають змогу кредитору ініціювати процедуру банкрутства.

Отже, загроза неплатоспроможності боржника розкривається законодавцем через його фінансово-економічний стан, основним визначальним критерієм якого є нездатність боржника відповісти за своїми зобов`язаннями належним йому майном (активами) і тим самим виконати грошові зобов`язання в повному обсязі перед всіма кредиторами.

При цьому фінансово-економічний стан, що визначається на підставі відповідних показників матеріального, фінансового стану боржника та стан його господарської діяльності (з контрагентами тощо) як загроза неплатоспроможності, має бути не умовно-тимчасовим, а стабільно-незворотним для боржника і наслідки такого стану мають безпосередньо впливати на стан розрахунків з кредиторами.

Саме така стійкість та незворотність стану фінансово-господарської діяльності боржника, зокрема в частині розрахунків з кредиторами, відрізняє загрозу неплатоспроможності боржника від іншого його стану фінансово-господарської діяльності, що має тимчасовий характер, передбачає реальну (обґрунтовану матеріально-фінансовими показниками можливість боржника у межах звичайної господарської діяльності у розумні строки змінити та відновити свої фінансові й економічні показники, що нададуть можливість боржнику в межах звичайного режиму господарської діяльності виконувати свої зобов`язання перед контрагентами та задовольняти грошові вимоги кредиторів.

При цьому доцільно враховувати реальні (доведені належними доказами) майбутні зміни вартості та/або складу активів, з використанням яких можуть бути задоволені вимоги кредиторів, що відбудуться (повинні відбутись) протягом відповідного місяця тому що керівник має право посилатись на реальні очікування зміни складу та вартості активів, фінансового стану підприємства з огляду на його господарську діяльність.

Основним способом встановлення відмінностей між наведеними двома станами боржника є проведення аналізу фінансово-господарської діяльності (звітності, боржника, із встановленням / визначенням за результатами цього аналізу реальних наслідків та перспектив для боржника виконати свої зобов`язання перед його кредиторами, а для кредиторів - отримати від боржника задоволення своїх вимог у разі, якщо боржник не звернеться із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, якщо: звернення або незвернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство жодним чином не впливає і не змінює стану та порядку розрахунків з кредиторами, не призводить до порушення їхніх прав на задоволення вимог до боржника (інших негативних наслідків для кредиторів: простій, збитки, штрафні санкції внаслідок невиконання боржником зобов`язання перед кредиторами); внаслідок неподання боржником відповідної заяви не змінились / не погіршились його розрахункові можливості (можливості відповідати за зобов`язаннями, зокрема і належними йому активами: майном, коштами, правом вимоги до "третіх осіб тощо).

Тобто, загроза неплатоспроможності боржника визначається недостатньою вартістю майна юридичної особи для задоволення вимог кредиторів. Тому для покладення солідарної відповідальності на керівника/члена органу управління боржника істотне значення має встановлення моменту виникнення в нього обов`язку звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Момент виникнення такого обов`язку залежить у кожному конкретному випадку від наявності об`єктивних юридичних фактів, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності і вочевидь свідчать про неможливість продовження нормальної господарської діяльності без негативних наслідків для боржника та його кредиторів.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви про покладення на органи управління боржника солідарної відповідальності.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст. 232, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Паливосервіс" арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича про покладення солідарної відповідальності на органи управління боржника відмовити.

2. Копію рішення направити учасникам провадження.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 19.10.2026

Суддя Івченко А.М.