Постановление суда № 140699131, 08.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА вул. Б.Хмельницького, 44-В, м.Київ, 01054, тел. (044) 334 68 95 e-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua, web: ki.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 05379487

УХВАЛА

м. Київ

08.10.2026Справа № 910/8376/25Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко М.О., дослідивши матеріали справи

за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв`язку з неможливістю погасити заборгованість у розмірі 9 889 411, 08 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 прийнято заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду. Підготовче засідання суду призначено на 21.08.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2025 відкрито провадження у справі № 910/8376/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Каратуна Євгена Євгеновича. Визначено дату проведення попереднього судового засідання на 23.10.2025.

Повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України 21.08.2025 за № 76950.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 прийнято заяву Акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк" з кредиторськими вимогами до боржника. Призначено розгляд заяви на 23.10.2025.

Ухвалою попереднього засідання від 23.10.2025 визнано кредитором у справі № 910/8376/25 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 - Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" на суму 54 968,49 грн, з яких: 4 844, 80 грн - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 50 123,69 грн - вимоги другої черги. Визначено дату проведення судового засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 18.12.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2025 клопотання керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Каратуна Євгена Євгеновича про витребування доказів задоволено. Зобов`язано Головне управління ДПС у м. Києві (Україна, 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) надати керуючому реструктуризацією арбітражному керуючому Каратуну Євгену Євгеновичу (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 102, а/с 60, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Господарському суду міста Києва інформацію за період з 01.01.2022 по 01.06.2025 про доходи: боржника - ОСОБА_1 (громадянин України; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та членів сім`ї: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ); ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка України, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ); ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянка України, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ); ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянка України, ідентифікаційний номер відсутній); ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянка України, ідентифікаційний номер відсутній).

07.11.2025 до Господарського суду міста Києва від керуючого реструктуризацією надійшло повідомлення про проведення зборів кредиторів.

13.11.2025 до Господарського суду міста Києва від керуючого реструктуризацією надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи акту про результати інвентаризації майна боржника.

17.12.2025 до Господарського суду міста Києва від керуючого реструктуризацією надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

17.12.2025 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк" надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 відкладено підсумкове засідання на 19.02.2026 та зобов`язано керуючого реструктуризацією боржника у строк до 13.02.2026 подати до Господарського суду міста Києва план реструктуризації боргів боржника.

22.01.2026 до Господарського суду міста Києва від керуючого реструктуризацією надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи звіту про результати перевірки декларацій про майновий стан боржника.

28.01.2026 до Господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків декларацій.

13.02.2026 до Господарського суду міста Києва від керуючого реструктуризацією надійшла заява про виконання вимог ухвали суду.

18.02.2026 до Господарського суду міста Києва від керуючого реструктуризацією надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

18.02.2026 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк" надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 відкладено підсумкове засідання на 09.04.2026 та зобов`язано керуючого реструктуризацією боржника подати до Господарського суду міста Києва погоджений кредиторами план реструктуризації боргів боржника.

08.04.2026 до Господарського суду міста Києва від керуючого реструктуризацією надійшло клопотання про відкладення судового засідання та продовження строку процедури реструктуризації боргів боржника.

09.04.2026 до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк" надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 відкладено підсумкове засідання на 21.05.2026 та зобов`язано керуючого реструктуризацією боржника подати до Господарського суду міста Києва погоджений кредиторами план реструктуризації боргів боржника.

09.04.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_7 з кредиторськими вимогами до боржника, на суму 5 159 759,69 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 заяву ОСОБА_7 з кредиторськими вимогами до боржника прийнято до розгляду. Призначено розгляд заяви у судовому засіданні на 21.05.2026.

13.05.2026 до Господарського суду міста Києва від керуючого реструктуризацією надійшло повідомлення про результати розгляду кредиторських вимог.

20.05.2026 до Господарського суду міста Києва від представника боржника надійшли заперечення на заяву з кредиторськими вимогами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2026 заяву ОСОБА_7 з кредиторськими вимогами до боржника задоволено частково. Визнано кредиторські вимоги ОСОБА_7 на суму 5 110 531,13 грн, з яких: 3 811 294,22 грн - вимоги другої черги; 1 299 236, 91 грн - вимоги третьої черги. У визнанні вимог ОСОБА_7 на суму 49 228,56 грн відмовлено. Відкладено підсумкове засідання на 30.06.2026.

29.06.2026 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання керуючого реструктуризацією про долучення доказів до матеріалів справи.

30.06.2026 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ОСОБА_7 про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 задоволено клопотання ОСОБА_7 про витребування доказів. Витребувано у ОСОБА_1 : - відомості про РНОКПП ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , із поданням належно засвідчених копій документів, що підтверджують їх присвоєння; - якщо РНОКПП будь-якій із зазначених дітей не присвоєно - офіційне підтвердження контролюючого органу про відсутність присвоєного РНОКПП станом на дату подання виправлених декларацій, а також письмові пояснення щодо причин його відсутності. Відкладено підсумкове засідання на 20.08.2026.

05.08.2026 до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення боржника із доданими до них доказами.

07.08.2026 до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення боржника із доданими до них доказами.

20.08.2026 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання кредитора - ОСОБА_7 про закриття провадження у справі та заперечення щодо плану реструктуризації боргів боржника.

У зв`язку з триваючою повітряною тривогою оголошеною у міста Києві, підсумкове засідання 20.08.2026 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2026 підсумкове засідання призначено на 08.10.2026.

24.08.2026 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання керуючого реструктуризацією про долучення до матеріалів справи доказів, а саме, рішення зборів кредиторів, плану реструктуризації, запиту опитування, бюлетенів голосування, доказів надсилання запиту кредиторам.

28.08.2026 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення боржника на заяву ОСОБА_7 про закриття провадження у справі.

29.09.2026 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення боржника на заперечення щодо плану реструктуризації боргів боржника від 07.08.2026.

29.09.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів.

01.10.2026 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення боржника щодо голосування Акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк" проти затвердження плану реструктуризації.

06.10.2026 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк" про закриття провадження у справі.

07.10.2026 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові заперечення боржника на клопотання Акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк" про закриття провадження у справі.

08.10.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла заява боржника про долучення документів до матеріалів справи.

У підсумковому засіданні 08.10.2026 представник боржника заперечила щодо клопотань Акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк" та ОСОБА_7 про закриття провадження у справі, натомість, підтримала заяву ОСОБА_1 про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів.

Представник ОСОБА_7 підтримала подане клопотання про закриття провадження у справі, натомість, заперечила щодо заяви ОСОБА_1 про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів.

Дослідивши наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення присутніх в засіданні учасників процесу, суд відзначає наступне.

Із введенням в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства запроваджено новий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, фізичної особи-підприємця та не тотожний за метою і механізмом реалізації до інституту банкрутства юридичних осіб.

Як вбачається з пояснювальної записки до проєкту Кодексу України з процедур банкрутства метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації не з їх вини та потребують допомоги з боку держави.

Тому, призначенням цих норм законодавець визначив забезпечення допомоги чесним боржникам шляхом передусім реструктуризації їх боргів, а у разі неможливості у майбутньому погасити борги - заслужити їх списання.

У преамбулі Кодексу України з процедур банкрутства закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами обох судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Отже, застосовуючи ці норми, слід враховувати, що на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб Кодексом України з процедур банкрутства не встановлена.

За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.

Таким чином, КУзПБ запроваджено "добровільне банкрутство" боржника фізичної особи, що не є обов`язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.

За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов`язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.

Частиною 2 статті 6 КУзПБ визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.

Згідно частини 5 статті 119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.

Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).

Отже, ця судова процедура є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).

Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов`язки: - повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо; - надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог; - подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ); - повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ); - погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).

Також, КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема передбачає: - відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п`яти років (пункти 3, 4 частини четвертої статті 119 КУзПБ), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених частиною сьомою статті 123 КУзПБ; - закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ); - відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов`язковій сплаті згідно з частиною третьою статті 125 КУзПБ або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 частини восьмої статті 126 КУзПБ); - дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (частина одинадцята статті 126 КУзПБ).

Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

Відповідно до частини 1 статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 6 статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

За частиною 1 статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою КУЗБ "Відновлення платоспроможності фізичної особи" (стаття 113 КУзПБ).

За такого правового регулювання у справі про неплатоспроможність фізичної особи застосовні загальні підстави закриття провадження у справі про банкрутство, передбачені частиною першою статті 90 КУзПБ з урахуванням особливостей, встановлених спеціальними нормами цього Кодексу, отже тією мірою, якою ці підстави можуть стосуватися боржника - фізичної особи.

Системне тлумачення положень частини першої статті 90 КУзПБ у взаємозв`язку зі статтею 113 КУзПБ свідчить, що наведена норма та визначені нею підстави закриття провадження у справі про банкрутство (за винятком, визначених пунктами 1, 2, 5, які стосуються виключно юридичних осіб) є загальними приписами стосовно підстав закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за Книгою четвертою цього Кодексу, адже застосовуються як до банкрутства юридичних осіб, так і фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців.

Тож, за змістом частини 1 статті 90 КУзПБ термін "справа про банкрутство" слід тлумачити широко, як універсальне поняття, адже банкрутство боржника є одним з етапів провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а підстави закриття провадження, які стосуються лише юридичних осіб, законодавець виділив у цій нормі відповідним уточненням щодо особи боржника або властивих лише банкрутству юридичних осіб судових процедур.

Окрім того, з урахуванням положень статей 3, 12 ГПК України, 2 КУзПБ та відсилочного припису пункту 9 частини 1 статті 90 КУзПБ у справі про неплатоспроможність фізичної особи можуть бути застосовані підстави закриття провадження у справі за статтею 231 ГПК України в тих межах, що стосуються фізичної особи та особливостей банкрутства.

Щодо спеціальних підстав закриття провадження у справі, які можуть бути застосовані лише у справі про неплатоспроможність фізичної особи, то аналіз приписів Книги четвертої КУзПБ свідчить, що така процесуальна можливість передбачена на всіх стадіях судової процедури реструктуризації боргів боржника, за різних підстав та з неоднаковим ступенем імперативності відповідних норм.

Так, частиною сьомою статті 123 КУзПБ визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо: 1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи і витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім`ї; 2) майно членів сім`ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім`ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами; 3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю.

Конструкція вказаної норми побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з`ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.

До того ж, розширене коло ініціаторів застосування частини 8 статті 123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.

Враховуючи призначення цієї норми та можливість застосування її судом з власної ініціативи, Верховним Судом у постанові судової палати для розгляду справи про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 наголошено на тому, що господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов`язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.

У судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ передбачає право зборів кредиторів (кредитора у частині другій статті 128) звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність якщо: - збори кредиторів прийняли рішення про відмову у схваленні плану реструктуризації боргів боржника (пункт 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ); - господарський суд відмовив у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника (частина десята статті 126 КУзПБ); - боржником порушено план реструктуризації боргів (частина друга статті 128 КУзПБ).

Системний аналіз цих норм приводить до висновку, що за наведених вище підстав (окрім частини сьомої статті 123 КУзПБ) господарський суд може вирішити питання щодо доцільності подальшого руху справи лише за клопотанням зборів кредиторів (кредитора), яким на певній стадії судової процедури реструктуризації боргів боржника надано виключне право ініціювати за власним вибором перехід до наступної судової процедури неплатоспроможності фізичної особи або закриття провадження у справі.

Слід зазначити, що визначені у пункті 2 частини восьмої статті 123, частині десятій статті 126 та частині другій статті 128 КУзПБ підстави для звернення зборів кредиторів (кредитора) із клопотанням про закриття провадження у справі можуть бути зумовлені саме неконструктивною позицією останніх при погодженні плану реструктуризації боргів, порушеннями при схваленні зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, іншими обставинами, які не залежать від волі боржника, що має врахувати господарський суд при вирішенні питання про задоволення чи відмову у задоволенні такого клопотання зборів кредиторів (кредитора) крізь призму мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Таким чином само по собі клопотання зборів кредиторів про закриття провадження/перехід до наступної судової процедури, за відсутності передбачених спеціальним законом підстав та обставин, не може бути достатньою та безумовною підставою для задоволення господарським судом такого клопотання.

Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

За змістом цієї норми: - чітко визначений строк з якого вона може бути застосована судом - після спливу трьох місяців у процедурі реструктуризації боргів боржника; - обов`язковою умовою її реалізації є неподання до господарського суду протягом визначеного строку погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника; - коло ініціаторів її застосування не конкретизовано; - господарський суд набуває право на альтернативне вирішення подальшого руху справи: ухвалити рішення про перехід до наступної судової процедури чи про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Порівняльний аналіз положень частини одинадцятої статті 126 КУзПБ з частиною сьомою статті 123 КУзПБ свідчить, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування.

Такі відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

Водночас, слід враховувати, що сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов`язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом частини одинадцятої статті 126 КУзПБ у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів.

За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов`язує неможливість її судового розгляду.

Окрім виконання плану реструктуризації боргів боржника, у інших випадках за Книгою четвертою КУзПБ закриття провадження у справі під час судової процедури реструктуризації боргів не може вважатися очікуваним процесуальним рішенням для боржника з огляду на "добровільність банкрутства" фізичної особи та основну мету цього провадження - соціальну реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

Водночас очевидним є те, що неподання до господарського суду протягом трьох місяців з введення процедури реструктуризації боргів погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника може бути зумовлене як недобросовісною поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією кредиторами власних правомочностей.

За таких обставин однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за частиною одинадцятою статті 126 КУЗПБ є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

Щодо застосування частини одинадцятої статті 126 КУзПБ Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.

У розвиток цієї правової позиції у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду наголошено, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими КУзПБ зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.

Суд акцентує, що за приписами КУзПБ судова процедура реструктуризації боргів боржника має строковий характер та вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

В ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (пункт 8 частини п`ятої статті 119 КУзПБ).

Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (частина друга статті 122 КУзПБ).

Згідно частини четвертою статті 122 КУзПБ в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

Отже, на відміну від статті 44 КУзПБ, у справі про неплатоспроможність фізичної особи КУзПБ не встановлює граничного строку здійснення судової процедури реструктуризації боргів боржника, проте у наведених вище приписах визначає максимальні строки щодо кожної стадії цієї судової процедури, крім виконання плану реструктуризації боргів, що має індивідуальні особливості для кожного боржника.

Зазначене у сукупності дає підстави для висновку, що строк судової процедури реструктуризації боргів боржника від дня її введення та до затвердження судом погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження, зокрема у разі неподання чи незатвердження такого плану, не повинен перевищувати 120 днів.

Таке тлумачення кореспондується з приписами частини першої статті 130 КУзПБ про перехід до процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не схвалено плану реструктуризації боргів боржника, що розуміється як додатковий стимул для дієвої реалізації кредиторами своїх правомочностей та засіб захисту інтересів добросовісного боржника від зволікання кредиторів.

Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Логічне та філологічне тлумачення цієї норми у взаємозв`язку з пунктом 2 частини четвертої статті 122 КУзПБ приводить до висновку, що за їх приписами на господарський суд покладено обов`язок розглянути та вирішити питання щодо подальшого руху справи після спливу тримісячного строку з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника, зокрема у разі неподання на затвердження плану реструктуризації боргів боржника, а словосполучення "має право прийняти рішення" вказує на дискрецію господарського суду при вирішенні цього питання в межах диспозиції частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

Отже, до встановленого строку визнання боржника банкрутом за частиною першою статті 130 КУзПБ господарський суд у судовому засіданні, призначеному згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 122 КУзПБ зобов`язаний з`ясувати причини неподання на затвердження плану реструктуризації боргів і позиції сторін та за результатами ухвалити рішення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника, або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

Таким чином, хоча КУзПБ докладно не регламентує закінчення процедури реструктуризації боргів боржника, проте за приписами пункту 8 частини п`ятої статті 119, частини одинадцятої статті 126 цього Кодексу визначено строк, три місяці з дня введення процедури реструктуризації боргів, протягом якого, але не пізніше строків установлених законом і судом, сторони мають здійснити свої права та обов`язки задля узгодження плану реструктуризації боргів боржника, у разі якщо господарський суд раніше не дійде висновку про наявність підстав для переходу до наступної судової процедури або закриття провадження у справі, зокрема відповідно до частини сьомої, пункту 2 частини восьмої статті 123 КУзПБ.

До спливу цього строку керуючий реструктуризацією зобов`язаний виконати в повному обсязі покладені на нього завдання, зокрема щодо перевірки майнового стану боржника та забезпечення розгляду зборами кредиторів плану реструктуризації боргів, а господарський суд повинен забезпечити дотримання процесуальних строків та гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін у судовій процедурі реструктуризації боргів боржника.

Суд наголошує на такому визначенні спеціальним законом строків у судовій процедурі реструктуризації боргів, адже презюмується, що добросовісний боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, здатен без зволікань надати вичерпну інформацію щодо свого майнового стану та можливостей погасити борги, а динамічність цієї процедури попереджує ризик додаткових витрат боржника через вичерпання авансування винагороди арбітражного керуючого та відповідає принципу процесуальної економії господарського судочинства.

За змістом частини першої статті 130 КУзПБ господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у двох випадках, якщо: - протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника; - зборами кредиторів прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.

Ця норма хоча і регламентує початок судової процедури погашення боргів боржника, проте не визначає всіх випадків її введення та усієї сукупності підстав, що належить з`ясувати суду для переходу до наступної судової процедури у справі.

За змістом абзацу другого частини другої статті 6, частини перша статті 130 КУзПБ процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність фізичної особи одночасно з визнанням банкрутом боржника, тобто у разі встановлення ознак неплатоспроможності боржника.

Таким чином, визнаючи боржника - фізичну особу банкрутом, господарський суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом з`ясування та зіставлення активів і пасивів боржника.

Тому неплатоспроможність боржника є обов`язковою підставою для визнання боржника банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів, зокрема в порядку частини першої статті 130 КУзПБ, а відсутність ознак неплатоспроможності боржника матиме наслідком закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 90 КУзПБ.

Отже, приписи частини першої статті 130 КУзПБ не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з`ясування підстав для закриття провадження у справі, зокрема за частиною сьомою статті 123, частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ.

Враховуючи, що у частині одинадцятій статті 126 КУзПБ конкретизовано лише момент з якого вона підлягає застосуванню господарським судом, реалізація цієї норми можлива після спливу трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника та до звершення цієї судової процедури, зокрема безпосередньо перед вирішенням господарським судом питання про визнання боржника банкрутом та перехід до судової процедури погашення боргів в порядку частини першої статті 130 КУзПБ.

Враховуючи наведене, приписи частини одинадцятої статті 126 та частини першої статті 130 КУзПБ у їх системному зв`язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі за частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а частина перша статті 130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляд справи про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.

Так, згідно приписів ст. 42, 43 ГПК України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав (ст. 3 ЦК України). Реалізація процесуальних прав та обов`язків передбачає і дотримання приписів матеріального права.

Також, як зазначає Міжнародний суд ООН, "одним із основних принципів, що регулює створення та виконання юридичних зобов`язань незалежно від джерела, є принцип співпраці. Відповідно до принципу співпраці кожна із сторін має надавати іншій стороні можливе сприяння у виконанні нею своїх обов`язків. Він поширюється на всі зобов`язання без виключення".

Відповідно до приписів ч. 7, 8 ст. 123, ст. 124, ч. 8 ст. 126 КзПБ право на процедуру неплатоспроможності та отримання відповідних пільг має лише добросовісний боржник (фізична особа), який дотримується принципу співпраці з усіма учасниками справи про свою неплатоспроможності.

Згідно приписів ст. 13 Цивільного кодексу України особа може користуватися своїми права лише у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Суд зазначає, що судовому захисту не підлягає право особи, яке хоча формально не порушує норм права, проте за своєю суттю покликане діяти на шкоду контрагентам цієї особи.

Натомість, суд зауважує, що у справах про банкрутство арбітражний керуючий/боржник діють відповідно до приписів КзПБ, проте одночасно є стороною у справі відповідно до норм ГПК України, а отже, задля дотримання принципу диспозитивності та змагальності (ст. 2 ГПК України) судом при ухваленні рішення мають враховуватися інтереси інших учасників справи про банкрутство.

Так, у матеріалах справи міститься план реструктуризації боргів боржника із доказами організації та проведення зборів кредиторів, долучений керуючим реструктуризацією до клопотань сформованих в електронному суді 19.08.2026 та 24.08.2026.

Згідно прийнятого рішення, Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" (100% голосів) проголосувало проти схвалення плану реструктуризації; було запропоновано переглянути та збільшити суму грошових коштів, що спрямовуються на щомісячне (регулярне) погашення заборгованості перед Банком (бюлетень від 19.08.2026).

Боржник подано до суду письмові пояснення від 01.10.2026, в яких зазначено про неможливість збільшення суми погашення вимог кредиторів та вказано про необхідність залишення собі 75% доходу (до 45 000,00 грн щомісячно) особистими витратами.

Дослідивши погоджений боржником план реструктуризації боргів станом на 07.08.2026, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст.124 КУзПБ план реструктуризації повинен обов`язково містити відомості про вимоги кредиторів, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану.

Однак, план містить дві взаємовиключні умови.

У пункті 5 розділу ІІ Плану прямо зазначено: "Вимоги кредиторів що заявились, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів: 0,00 грн".

Водночас пунктом 7.2 цього ж плану передбачено, що сума вимог кредиторів, яка підлягає списанню, становить: 4 265 499,62 грн, у тому числі: - 2 966 262,71 грн вимог ОСОБА_7 другої черги; - 1 299 236,91 грн вимог ОСОБА_7 третьої черги.

Таким чином, одна частина плану встановлює відсутність будь-якого списання, а інша - списання 4 265 499,62 грн.

Означена суперечність стосується не другорядного чи технічного положення, а однієї з обов`язкових істотних умов плану, прямо передбачених статтею 124 КУзПБ.

При загальній сумі визнаних вимог кредиторів 5 165 499,62 грн передбачається списати 4 265 499,62 грн, тобто понад 82 % усіх визнаних судом вимог.

Боржник отримує стабільний та високий дохід у розмірі до 60 000,00 грн на місяць. При цьому, на погашення боргів перед усіма кредиторами пропонується виділяти лише 15 000,00 грн (25% від доходу), тоді як 45 000,00 грн (75% від доходу) боржник залишає собі на побутові потреби.

Залишення боржнику щомісячно суми, яка більш ніж у 14 разів перевищує розмір одного прожиткового мінімуму для працездатної особи, на тлі вимоги про списання понад 82% заборгованості (4 265 499,62 грн), на переконання суду суперечить засадам добросовісності, розумності та справедливого балансу інтересів боржника та кредиторів.

У письмових поясненнях від 01.10.2026 боржник обґрунтовує необхідність залишення собі 45 000,00 грн/міс. витратами на лікування поранення, закупівлю військового екіпірування та ремонт військової техніки. Натомість, суд відзначає, що матеріали справи та подані пояснення не містять жодного належного, допустимого та достовірного доказу (фіскальних чеків, договорів, квитанцій, актів приймання-передачі, рапортів чи довідок з військової частини), які б підтверджували систематичність та фактичний розмір зазначених витрат. За відсутності документального підтвердження такі твердження боржника є лише формальним способом виправдати ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами та збереження власного високого рівня споживання за рахунок кредиторів.

Крім того, суд вказує, що за результатами проведеної інвентаризації у боржника виявлено нерухоме майно - земельну ділянку (кадастровий номер: 3223110100:01:016:0026).

Натомість, боржником не було внесено цієї земельної ділянки до плану реструктуризації боргів та її залучення (реалізації/застави) для погашення вимог кредиторів, що додатково свідчить про недобросовісну поведінку боржника та намір зберегти власне майно за рахунок збитків кредиторів.

Тобто, в даному випадку план реструктуризації боргів боржника порушує мету та завдання процедури реструктуризації боргів. Адже метою і завданням процедури реструктуризації боргів, зокрема, є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. При цьому такий документ слід вважати закономірними очікуваннями кредиторів як в частині його розгляду, так і в період його реалізації, коли відбувається фактичне погашення їх вимог в межах процедури реструктуризації. Дана правова позиція висловлена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 25 серпня 2021 р. справа № 925/473/20, та від 16 грудня 2021 р. справа № 910/8306/20.

Добросовісність боржника при розробці плану реструктуризації боргів є визначною категорією. План реструктуризації боргів боржника повинен бути обґрунтований та реальний (виконуваний) для дотримання мети та порядку процедури реструктуризації боргів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість відмови кредитора Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" від схвалення поданого плану реструктуризації боргів боржника, з огляду на недобросовісність боржника та його ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами, що суперечать діючому законодавству з процедур банкрутства.

20.01.2026 керуючим реструктуризацією подано до суду звіт про результати перевірки декларацій про майновий стан боржника. У звіті зазначено, що до членів сім`ї Боржника належать, зокрема, його доньки: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

При цьому, керуючий реструктуризацією прямо зафіксував відсутність ідентифікаційних номерів обох дітей.

28.01.2026 боржник подав заяву про усунення недоліків декларацій та долучив виправлені декларації за 2022, 2023, 2024 роки і декларацію станом на 01.06.2025, втім, у розділі I, пункті 7 кожної з цих виправлених декларацій РНОКПП доньок не зазначено; натомість наведені лише реквізити свідоцтв про народження.

Отже, після подання виправлених декларацій відомості, необхідні для індивідуалізованої перевірки майнового стану, доходів, банківських операцій та інших активів дітей боржника, ОСОБА_1 залишилися неповними.

Разом з тим, ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 зобов`язано боржника у строк до 10.08.2026 року надати: - відомості про РНОКПП ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , із поданням належно засвідчених копій документів, що підтверджують їх присвоєння; - якщо РНОКПП будь-якій із зазначених дітей не присвоєно - офіційне підтвердження контролюючого органу про відсутність присвоєного РНОКПП станом на дату подання виправлених декларацій, а також письмові пояснення щодо причин його відсутності.

07.08.2026 на адресу суду представником боржника було надано додаткові пояснення, щодо вжиття ним заходів для виконання ухвали у від 30.06.2026 з додатком.

Дослідивши пояснення представника боржника та відповідь Державної податкової служби України, суд відзначає, що боржником не вчинялись заходи щодо отримання копій РНОКПП ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а вчинено дії щодо отримання інформації про їх РНОКПП.

Відтак, вимоги ухвали суду від 30.06.2026 боржником не виконані, оскільки, не надані копії РНОКПП дітей боржника, в яких зокрема міститься інформація щодо дати їх присвоєння.

Окремо, представником боржника у додаткових поясненнях акцентовано увагу про відсутність у відповіді ДПСУ дати присвоєння РНОКПП, втім, ненадання ДПСУ у першій відповіді інформації про дату присвоєння РНОКПП ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , не позбавляло боржника можливості звернутися як законному представнику дітей із належним уточненим запитом до ДПСУ.

Так, вимоги щодо форми декларації про майновий стан, поданої у справі про неплатоспроможність, ураховуючи пункт 11 частини третьої статті 116 КУзПБ, визначені наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 "Про затвердження форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність".

Пунктом 9 Приміток до затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 21.08.2019 № 2627/5 форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність встановлено, якщо член сім`ї не надав боржнику інформацію і така інформація не може бути отримана ним з офіційних джерел, у відповідному рядку декларації зазначається "Член сім`ї не надав інформацію".

Всупереч вказаних вимог боржником не було зазначено інформації у пункті 7 "Дані про членів сім`ї Боржника" розділу І "Загальні відомості" щодо наявності РНОКПП у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , і ОСОБА_6 , а відомості, про їх дату присвоєння надалі приховуються боржником.

Таким чином, ненадання інформації щодо дати присвоєння РНОКПП ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 додатково підтверджує недобросовісність боржника у процедурі неплатоспроможності.

Разом з тим, суд звертає увагу, що боржник завідомо знаючи про наявність РНОКПП у своїх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , не вжив заходів щодо їх отримання та подання ні перед поданням заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, ні під час подання виправлених декларацій, ні під час виконання ухвали суду від 30.06.2026.

Надання декларації про майновий стан є процесуальним обов`язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи. Саме тому реалізація обов`язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи.

Частиною 11 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 було відкрито ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.08.2025, тобто строк, визначений ч. 11 ст. 126 Кодексу України з процедур банкрутства пройшов.

При цьому, матеріали справи не містять прийнятого зборами кредиторів рішення стосовно переходу до процедури погашення боргів боржника.

В той час, в матеріалах справи наявні заява ОСОБА_1 про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів та клопотання Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" та ОСОБА_7 про закриття провадження у справі.

Здійснюючи у даному випадку функцію судового контролю, суд констатує, що з огляду на встановлені обставини справи, досліджуючи поданий боржником план реструктуризації та обставини несхвалення його кредитором, а також, встановлені судом порушення вимог щодо форми декларації про майновий стан, та не усунення їх після подання виправлених декларацій, що унеможливлює в повній мірі здійснити перевірку майнового стану, доходів, банківських операцій та інших активів дітей боржника, обґрунтованим є висновок, що викладені обставини справи у своїй сукупності свідчать про недобросовісну поведінку боржника, ухилення останнього від виконання зобов`язань перед кредиторами та в даному випадку, умисне приховування майнового стану членів сім`ї, що суперечить меті процедури відновлення платоспроможності боржника фізичної особи, визначеної Кодексом України з процедур банкрутства, з урахуванням дотримання прав та законних інтересів як боржника, так і кредиторів.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany)).

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

Застосовуючи згідно статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, cуд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відповідно до п. 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, враховуючи, що процедура реструктуризації боргів боржника є пріоритетною відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, її строковість, а також заперечення кредиторів у справі проти схвалення поданого плану реструктуризації боргів боржника, проаналізувавши всі обставини такого несхвалення та враховуючи встановленні порушення вимог щодо форми декларації про майновий стан, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів, натомість, дійшов висновку про задоволення клопотань Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" та ОСОБА_7 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів - відмовити.

2. Клопотання Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" та ОСОБА_7 про закриття провадження у справі - задовольнити.

3. Закрити провадження у справі № 910/8376/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

4. Припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.

5. Припинити повноваження керуючого реструктуризацією боргів ОСОБА_1 арбітражного керуючого Каратуна Євгена Євгеновича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 2017 від 09.11.2021).

6. Копію ухвали надіслати боржнику, арбітражному керуючому Каратуну Євгену Євгеновичу, кредиторам, контролюючому органу, визначеному Податковим кодексом України, органам, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, органу державної виконавчої служби, органу державної прикордонної служби, державному органу з питань банкрутства.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 16.10.2026 (після виходу з лікарняного).

Суддя Сергій СТАСЮК