Решение № 140698798, 19.10.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/731/26

Господарський суд Закарпатської області у складі: головуючого - судді Сисина С.В., за участю секретаря судового засідання Далекорій Б.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справу,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД», код ЄДРПОУ 42827548, місцезнаходження 79026, Львівська область, місто Львів, вулиця Стрийська, будинок 86-В, квартира 1,

до відповідача: Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, код ЄДРПОУ 3780 9328, місцезнаходження 88000, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вулиця Коршинського Івана, будинок 12,

про стягнення заборгованості за поставлену за договором електричну енергію,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» (далі позивач, Товариство) звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою №01/07-703 від 01.07.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-05/777/26 від 07.07.2026) до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (далі відповідач, Управління) про стягнення заборгованості за поставлену за договором електричну енергію у розмірі 8293,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» та Головним управлінням Державної міграційної служби України у Закарпатській області укладено договір №198 постачання електричної енергії споживачу від 16.12.2024 (далі договір), однак унаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань виникла заборгованість у розмірі 8293,54 грн. Цей борг утворився через неоплату вартості різниці у фактичному споживанні електроенергії за грудень 2024 року в обсязі 993 кВт/год, яку було офіційно виявлено, детально прораховано та зафіксовано оператором системи розподілу ПрАТ «Закарпаттяобленерго» під час проведення перерахунку обсягів, що в подальшому знайшло своє відображення у складеному Товариством (постачальником за договором) акті коригування №00078 від 24.07.2025 до акту приймання-передачі №РН-0006496, згідно якого відповідачу виставлено до оплати 8293,54 грн за спожиту електричну енергію у грудні 2024 року. У зв`язку з неоплатою відповідачем вказаної суми коштів після отримання акту коригування №00078 від 24.07.2025 та вимоги про оплату від 08.09.2025, позивач змушений звернутися до суду про стягнення з Управління зазначених 8293,54 грн основного боргу за договором, а також 3328,00 грн понесених витрат на сплату судового збору.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2026.

Процесуальні дії по справі

Згідно з ухвалою від 13.07.2026 суд залишив без руху позовну заяву ТОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» №01/07-703 від 01.07.2026 та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

20.07.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» надійшла заява про усунення недоліків №15/07-01 Ю9 від 15.07.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/7090/26), згідно з якою позивач усунув недоліки позовної заяви, що зазначені в ухвалі суду від 13.07.2026.

Згідно з ухвалою від 22.07.2026 суд відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановив учасникам справи строки на подачу заяв по суті справи.

31.07.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області надійшов відзив на позовну заяву від 31.07.2026 (який зареєстрований за вхідним №02.3.1-02/7555/26).

31.07.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від 31.07.2026 (яке зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/7546/26), згідно з яким відповідач просить розглядати справу №907/731/26 у судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін та призначити у справі судове засідання.

04.08.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» надійшли додаткові пояснення у справі від 03.08.2026 (які зареєстровані за вхідним №02.3.1-02/7597/26).

06.08.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області надійшли додаткові пояснення у справі від 03.08.2026 (які зареєстровані за вхідним №02.3.1-02/7728/26).

Згідно з ухвалою від 19.08.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від 31.07.2026 (яке зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/7546/26 від 31.07.2026).

Згідно з ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

За змістом п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За змістом приписів ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 ст. 252 ГПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Статтею 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з тим, згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №19 к від 15.07.2026 судді Сисину С.В. надано відпустку з 27.07.2026 по 14.08.2026. А тому рішення у справі ухвалено судом у строк з урахуванням перебування судді Сисина С.В. у відпустці.

Згідно з приписами ч. 4 та 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суть спору за позицією позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.12.2024 між ТОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» та Головним управлінням Державної міграційної служби України у Закарпатській області було укладено договір №198 про постачання електричної енергії споживачу.

Позивач зазначає, що на виконання умов вказаного договору у грудні 2024 року ним було здійснено постачання електричної енергії відповідачу. Оскільки відповідач є бюджетною установою і зобов`язаний здійснювати розрахунки за фактично поставлену електричну енергію, позивачем було первинно сформовано та надано відповідачу для оплати два акти приймання-передачі електричної енергії на загальний обсяг споживання 16774 кВт/год на загальну суму 140096,45 грн з ПДВ.

Зокрема, позивач вказує, що спочатку ним було виставлено акт приймання-передачі електричної енергії №РН-0005933 за грудень 2024 року на обсяг 9800 кВт/год на суму 81849,60 грн з ПДВ. Зазначений обсяг електричної енергії не був остаточним на момент надання акту у грудні 2024 року, оскільки точні дані про фактичне споживання стають відомими постачальнику лише у січні наступного року. Вказаний акт №РН-0005933 відповідач повністю оплатив згідно з платіжною інструкцією №9559 від 19.12.2024 на суму 81849,60 грн.

За твердженням позивача, після отримання у січні 2025 року загальних даних щодо споживання електричної енергії за грудень 2024 року, відповідачу було надано акт приймання-передачі №РН-0006496 на різницю спожитого товару в обсязі 6974 кВт/год на суму 58246,85 грн з ПДВ. Відповідач оплатив зазначений акт згідно з платіжною інструкцією №3367 від 24.04.2025 на суму 58246,85 грн.

Разом з тим позивач звертає увагу суду на те, що в акті приймання-передачі №РН-0006496 за грудень 2024 року відповідач власноруч зазначив договір №96. Крім того, у платіжній інструкції №3367 від 24.04.2025 в призначенні платежу відповідач також помилково вказав договір №96 від 28.03.2025. Позивач зарахував вказані кошти в рахунок погашення заборгованості саме за договором №198 від 16.12.2024, оскільки договір №96 від 28.03.2025 укладався на термін дії з 17.02.2025 по 28.02.2025, а постачання електричної енергії у грудні 2024 року здійснювалося виключно на підставі договору №198 від 16.12.2024.

Позивач наголошує, що 19.06.2025 оператор системи розподілу ПрАТ «Закарпаттяобленерго» здійснив перерахунок фактичного обсягу розподілу електричної енергії за грудень 2024 року та надав реєстр №101-1224-к, згідно з яким фактичне споживання електричної енергії відповідачем у грудні 2024 року склало 17767 кВт/год, що на 993 кВт/год перевищило первинно виставлений та оплачений обсяг (16774 кВт/год).

У зв`язку з отриманням уточнених даних від оператора системи розподілу позивач провів перерахунок та 24.07.2025 склав акт коригування №00078 до акту приймання-передачі №РН-0006496 на збільшення обсягу споживання на 993 кВт/год на суму 8293,54 грн з ПДВ.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач підсумовує, що підтверджений підсумковим реєстром оператора системи розподілу загальний обсяг електричної енергії, поставленої відповідачу у грудні 2024 року за договором №198 від 16.12.2024, становить 17767 кВт/год на загальну суму 148389,99 грн з ПДВ. Оскільки відповідач здійснив оплату лише на суму 140096,45 грн, заборгованість відповідача за поставлену в грудні 2024 року електричну енергію складає 8293,54 грн, яка залишається непогашеною та є предметом даного позову.

Позиція відповідача

У відзиві на позовну заяву від 31.07.2026, відповідач посилається на те, що єдиною правовою підставою виникнення взаємних прав та обов`язків сторін у спірних правовідносинах є договір про постачання електричної енергії споживачу №198 від 16.12.2024. Згідно з п. 2.1. вказаного договору, предметом закупівлі був конкретно визначений обсяг електричної енергії в кількості 9800 кВт/год. Відповідач зазначає, що за умовами п.п. 5.3, 5.4, 5.6, 5.7, 5.10 договору розрахунки здійснюються за фактично спожиту електричну енергію на підставі двосторонніх актів шляхом перерахування коштів на спеціальний рахунок постачальника протягом встановленого строку. На виконання умов договору відповідач належним чином та в повному обсязі виконав свої договірні зобов`язання, споживши 9800 кВт/год електричної енергії та сплативши за неї 81849,60 грн, що підтверджується відповідними двосторонніми первинними документами.

Заперечення відповідача також ґрунтуються на тому, що додані позивачем до позовної заяви докази містять суттєві суперечності та не підтверджують обставин, на які той посилається. Зокрема, обґрунтовуючи вимоги про стягнення 8293,54 грн на підставі акту коригування №00078 від 24.07.2025 до акту приймання-передачі №РН-0006496 через зміну обсягів споживання за даними оператора системи розподілу ПрАТ «Закарпаттяобленерго», позивач не надав суду копію самого акту приймання-передачі №РН-0006496 від 31.12.2024 та рахунку на різницю в обсязі 993 кВт/год за січень 2025 року. Натомість позивачем долучено копію акту приймання-передачі електричної енергії №РН-0006496 від 28.03.2025 про передачу 6974 кВт/год, підставою складання якого вказано договір №96. Окрім того, додана позивачем платіжна інструкція №3367 від 24.04.2025 на суму 58246,85 грн містить призначення платежу з посиланням на договір №96 від 28.03.2025.

Відповідач окремо акцентує увагу на тому, що заявлена до стягнення сума заборгованості в розмірі 8293,54 грн ґрунтується виключно на односторонньому акті коригування від 24.07.2025, складеному позивачем вже після закінчення дії договору №198 від 16.12.2024. Зазначений акт не підписаний відповідачем, складений з порушенням строків та умов договору і не може слугувати належним доказом наявності заборгованості. Наданий позивачем реєстр ПрАТ «Закарпаттяобленерго» та підтвердження оператором системи розподілу обсягів споживання є лише технічним підтвердженням кількості розподіленої електроенергії, проте не доводить факту постачання цього обсягу саме позивачем та не створює грошових зобов`язань перед ним. Після повного виконання договору №198 у позивача були відсутні правові підстави для одностороннього збільшення кількості поставленої електричної енергії та її вартості без укладення додаткової угоди. Враховуючи, що відповідач є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету в межах затверджених асигнувань, оплата послуг поза межами договірної ціни та за відсутності належно оформлених первинних документів є неможливою та суперечить вимогам ст. 526 ЦК України, а також правилам роздрібного ринку електричної енергії. До того ж позивач в порушення вимог ст. 74 ГПК України не довів належними та допустимими доказами факт існування заборгованості у розмірі 8293,54 грн.

Доводи викладені сторонами у інших завах.

У додаткових поясненнях у справі від 03.08.2026, позивач зазначає, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку про обсяги поставленої, розподіленої та купленої електричної енергії. На виконання цих вимог оператор системи розподілу ПрАТ «Закарпаттяобленерго» до 16:00 год 7 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає позивачу в електронному вигляді фактичні обсяги купівлі електричної енергії, у тому числі з розбивкою окремо по площадках вимірювання групи «а» та групи «б».

На підставі первинних даних ПрАТ «Закарпаттяобленерго» щодо споживання електричної енергії відповідачем у грудні 2024 року в обсязі 16774 кВт/год, позивачем було надано відповідачу акт приймання-передачі електричної енергії №РН-00035933 в обсязі 9800 кВт/год та акт приймання-передачі електричної енергії №PH-0006496 в обсязі 6974 кВт/год. Проте 19.06.2025 оператор системи розподілу здійснив перерахунок фактично спожитого обсягу електричної енергії за грудень 2024 року, що підтверджується актом №АУО-101-1224-к та реєстром №101-1224-к від 19.06.2026. Відповідно до відкоригованого реєстру відповідач у грудні 2024 року фактично спожив 17767 кВт/год, тобто обсяг споживання збільшився на 993 кВт/год. У зв`язку з цим позивач додатково сформував та надав відповідачу акт коригування №00078 від 24.07.2025 на суму 8293,54 грн в обсязі 993 кВт/год.

Позивач наголошує, що відповідачем не доведено факт постачання електричної енергії у вказаному розмірі іншим постачальником, а невиконання зобов`язань щодо оплати вартості отриманого товару порушує майнові права позивача на своєчасне отримання коштів у належному розмірі. Позивач зауважує, що умови договору не містять обмежень відповідальності відповідача лише межами визначених у договорі планових обсягів, відтак сплата вартості електричної енергії за погодженими обсягами не звільняє споживача від обов`язку здійснити оплату за весь фактично спожитий обсяг, якщо він перевищив раніше узгоджений.

Крім того, позивач вказує на добросовісне виконання ним своїх зобов`язань за договором щодо постачання електричної енергії та зазначає про обов`язковість договору для обох сторін. Позивач зазначає, що відсутність бюджетного фінансування чи необхідних коштів у боржника не є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань, у зв`язку з чим просить суд врахувати надані пояснення при ухваленні рішення.

У додаткових поясненнях у справі від 06.08.2026, відповідач зазначає, що подані позивачем додаткові пояснення від 03.08.2026 не містять нових обставин та доказів, які б спростовували доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, а тому не змінюють правової оцінки спірних правовідносин. Посилання позивача на п. 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії, на думку відповідача, саме по собі не доводить обґрунтованості заявлених вимог, оскільки предметом доказування у цій справі є не можливість проведення коригування як такого, а наявність правових підстав для виникнення у відповідача обов`язку здійснити додаткову оплату після завершення виконання договору.

Відповідач наголошує, що позивач не довів виникнення нового грошового зобов`язання, оскільки відповідно до процесуальних норм саме позивач повинен довести не лише факт уточнення даних комерційного обліку, а й факт виникнення у відповідача грошового зобов`язання щодо сплати 8293,54 грн. Надані позивачем реєстр оператора системи розподілу, акт узгодження фактичних обсягів розподіленої електричної енергії та акт коригування підтверджують лише здійснення коригування даних комерційного обліку, однак самі по собі не підтверджують виникнення у відповідача обов`язку здійснити додаткову оплату.

Крім того, відповідач вказує на відсутність передбачених договором підстав для пред`явлення вимоги про додаткову оплату після проведення остаточних розрахунків. Зокрема, п. 3.3 договору передбачено, що постачальник не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена комерційною пропозицією (додаток №2 до договору). Згідно з п.п. 3-5 комерційної пропозиції оплата здійснюється по факту споживання електричної енергії, рахунок надається до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, а оплата здійснюється протягом п`яти робочих днів після отримання рахунку та акта приймання-передачі. Позивач не навів жодного положення договору чи комерційної пропозиції, яке б передбачало право після оформлення акта приймання-передачі та проведення розрахунків пред`явити відповідачу до сплати додаткову суму.

Відповідач також зазначає, що акт коригування №00078 від 24.07.2025 не є безумовним доказом виникнення грошового зобов`язання, оскільки складений позивачем в односторонньому порядку, не підписаний відповідачем та оформлений після завершення виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Сам по собі такий документ не підтверджує погодження сторонами зміни обсягів постачання електричної енергії та не змінює умов договору.

На підставі цього відповідач підкреслює, що позивач не довів виникнення обов`язку сплати коштів, у зв`язку з чим просить суд урахувати наведені аргументи та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

16.12.2024 між Головним управлінням Державної міграційної служби України в Закарпатській області (споживачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» (постачальником) був укладений договір №198 про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір).

За змістом п.1.1. договору, його умови розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (далі Правила або ПРРЕЕ) та керуючись Законом України «Про публічні закупівлі» з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178.

Згідно з п. 2.1. договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію (09310000-5) (ДК 021:2015) споживачу в кількості 9800 кВт/год для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

За змістом п.2.2. договору умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність укладеного в нього в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послуги з розподілу електричної енергії.

Відповідно до п. 3.1. договору, початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору, якщо інша дата не визначена комерційною пропозицією, але в будь-якому випадку не раніше початку строку дії договору та завершення процедури зміни постачальника.

Пункт 3.2. договору передбачає, що споживач має право вільно змінювати постачальника відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ та умов цього договору.

За змістом п.3.3. договору постачальник не має права вимагати від споживача будь-якої іншої оплати за електричну енергію, що не зазначена у комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору.

Згідно з п. 5.1. договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення цін (тарифів), зазначеного в обраній споживачем комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору. Ціна за одиницю електричної енергії з 16 грудня 2024 року за 1 кВт/год, без урахування тарифу на передачу, становить 8,3520 грн. з ПДВ грн., з урахуванням ПДВ, у тому числі: ціна електричної енергії 6,43141 грн.; тариф на послуги з передачі електричної енергії 0,52857 грн.; податок на додану вартість розмірі 20% за один кВт/год електричної енергії 1,3920 грн. Загальна вартість всього обсягу закупівлі становить 81849,60 грн, у тому числі ПДВ.

Відповідно до п. 5.5. договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно з п. 5.6. договору, розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі спецрахунок). При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Відповідно до п. 5.7. договору, оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Згідно з п. 5.8. договору, якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення Споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені.

Відповідно до п. 6.2. договору, споживач зобов`язується, зокрема: забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору; укласти в установленому порядку договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи для набуття права на правомірне споживання електричної енергії та фізичну доставку електричної енергії до межі балансової належності об`єкта споживача; протягом 5 робочих днів до початку постачання електричної енергії новим електропостачальником, але не пізніше дати, визначеної цим Договором, розрахуватися з Постачальником за спожиту електричну енергію; безперешкодно допускати на свою територію, у свої житлові, виробничі, господарські та підсобні приміщення, де розташовані вузли обліку електричної енергії, засоби вимірювальної техніки тощо, представників постачальника після пред`явлення ними службових посвідчень для звіряння показів щодо фактично спожитої електричної енергії; відшкодовувати постачальнику збитки, понесені ним у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов`язань перед постачальником, що покладені на нього чинним законодавством та/або цим договором; контролювати обсяги закупівель передбачені додатком 3 і у разі відхилення фактичного споживання електричної енергії в обсязі +/- 10%, повідомляти постачальника про зміни в обсязі споживання; виконувати інші обов`язки, покладені на споживача чинним законодавством та/або цим договором.

За змістом п.7.1. договору постачальник має право отримувати від споживача плата за поставлену електричну енергію; проводити разом із споживачем звіряння фактично використаних обсягів електричної енергії з підписанням відповідного акту; інші права, визначені чинним законодавством і договором.

Відповідно до п. 9.2. договору, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі: порушення споживачем строків розрахунків з постачальником в розмірі, погодженому сторонами в цьому договорі; відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало постачальнику збитків, в розмірі фактичних збитків постачальника.

Згідно з п. 9.3. договору, постачальник відшкодовує споживачу збитки, понесені споживачем у зв`язку з припиненням постачання електричної енергії споживачу оператором системи на виконання неправомірного доручення постачальника, в обсягах, передбачених ПРРЕЕ.

Відповідно до п. 10.1. договору, споживач має право в будь-який момент часу змінити постачальника шляхом укладення нового договору про постачання електричної енергії з новим електропостачальником, принаймні за 21 день до такої зміни вказавши дату або строки, в які буде відбуватись така зміна (початок дії нового договору про постачання електричної енергії).

Згідно з п. 11.1. договору, спори та розбіжності, що можуть виникнути із виконанні умов цього договору, у разі якщо вони не будуть узгоджені шляхом переговорів між сторонами, або можуть бути вирішенні шляхом звернення споживача до Інформаційно-консультаційного центру по роботі із споживачами електричної енергії, що створюється постачальником згідно з Положенням про Інформаційно-консультаційний центр по роботі із споживачами електричної енергії, затвердженим постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 12 березня 2009 року №299.

За змістом п. 13.1. договору, він набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електроенергії з моменту завершення процедури зміни постачальника до 31.12.2024 (включно), а в частині розрахунків до повного його виконання.

При укладенні договору сторони також підписали такі додатки до нього, які є його невід`ємною частиною:

- заяву-приєднання до договору (додаток 1), в якій зазначені об`єкти споживача - Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, на які постачальник забезпечує поставку електричної енергії згідно умов договору;

- комерційну пропозицію (додаток 2), в якій зазначені ціна електричної енергії 8,3520 грн з ПДВ, строк оплати протягом 5 днів від дати отримання рахунку та акту прийняття-передавання товарної продукції споживачу, розмір пені за порушення строку оплати, розмір штрафу за дострокове розірвання договору у випадку, що не передбачені його умовами, термін дії договору до 31.12.2024;

- план-графік постачання електричної енергії (додаток 3), в якому передбачений прогнозований обсяг постачання електричної енергії 9800 кВт/год та вказано, що такий план-графік є основою для постачання електричної енергії споживачу, а зміна обсягів постачання електроенергії передбачена умовами договору.

Управлінням і Товариством підписано та затверджено акт приймання-передачі електричної енергії №РН-0005933 від 17.12.2024 про поставку постачальником і отримання споживачем в грудні 2024 року згідно договору №198 від 16.12.2024 електричної енергії в кількості 9800,00 кВт/год на суму 81849,60 грн з ПДВ.

Управлінням і Товариством підписано та затверджено акт приймання-передачі електричної енергії №РН-0006496 від 28.03.2025 про поставку постачальником і отримання споживачем електричної енергії в кількості 6974,00 кВт/год на суму 58246,85 грн з ПДВ. В означеному акті його сторонами не зазначено період поставки електроенергії, водночас у графі щодо підстави поставки згідно договору рукописним почерком здійснений запис « 96».

Відповідно до платіжної інструкції №9559 від 19.12.2024 Управління перерахувало на рахунок Товариства 81849,60 грн, зазначивши призначення платежу як оплата за електроенергію згідно договору №198 від 16.12.2024, акт №РН-0005933 від 17.12.2024.

Відповідно до платіжної інструкції №3367 від 24.04.2025 Управління перерахувало на рахунок Товариства 58246,85 грн, зазначивши призначення платежу як оплата за електроенергію згідно договору № 96 від 28.03.2025, акт №РН-0006496 від 28.03.2025.

У червні 2025 року ПрАТ «Закарпаттяобленерго» був здійснений перерахунок фактичного обсягу розподілу електричної енергії для споживачів ТОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» за період з 01 по 31 грудня 2024 року, що підтверджується актом №АУО-101-1224-К від 19.06.2025 та вказано, що сумарний обсяг електричної енергії, розподіленої по точкам комерційного обліку споживачів електропостачальника, становить 551192 кВт/год.

Так, згідно реєстру №101-1224-к від 19.06.2025 оператора системи розподілу ПрАТ «Закарпаттяобленерго» щодо фактичних (звітних) обсягів купівлі електричної енергії постачальником ТОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» загальним обсягом 551192 кВт/год по площадках вимірювання групи «А» та групи «Б» за грудень 2024 року з розподілом за споживачами, встановлено, що у грудні 2024 року Управлінню поставлено електричну енергію у загальному обсязі 17767,00 кВт/год.

Враховуючи відомості реєстру №101-1224-к від 19.06.2025 оператора системи розподілу ПрАТ «Закарпаттяобленерго» щодо фактичних (звітних) обсягів поставки Управлінню в грудні 2024 року електричної енергії постачальником ТОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» в загальному обсязі 17767,00 кВт/год, Товариством здійснено перерахунок та створено акт коригування №00078 від 24 липня 2025 року до акту приймання-передачі №РН-0006496, із зазначенням щодо коригування в рахунок збільшення оплати за поставлену електричну енергію на суму 8293,54 грн.

Такі ж відомості про коригування обсягів поставленої в грудні 2024 року електричної енергії на підставі акту коригування №00078 від 24 липня 2025 року до акту приймання-передачі №РН-0006496 вказані у вимозі про сплату заборгованості у розмірі 8293,54 грн позивача на адресу відповідача від 08.09.2025 №08/09-01, яка направлена Товариством на адресу Управління цінним листом з описом вкладення поштовим відправленням №0505366917980 від 09.09.2025. До вимоги на адресу Управління про сплату заборгованості у розмірі 8293,54 грн Товариством долучено акт ПрАТ «Закарпаттяобленерго» №АУО-101-1224-К від 19.06.2025 щодо перерахунку фактичного обсягу розподілу електричної енергії для споживачів ТОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» за грудень 2024 року, реєстр №101-1224-к від 19.06.2025 і акт коригування №00078 від 24 липня 2025 року.

Отже, такі обставини справи є підставою звернення позивача у суд з позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену в грудні 2024 року за договором електричну енергію у розмірі 8293,54 грн.

Правове обґрунтування і оцінка суду

При наданні оцінки спірним правовідносинам суд враховує, що ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є зазначений кодекс.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Отже, цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу ч. 2, 3 ст. 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

З урахуванням наведеного, суд наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. 204 ЦК України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно із ч.ч.1 та 2 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Водночас, правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» (тут і надалі в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).

Згідно з ч. 5 ст. 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником «останньої надії».

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об`єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.

За приписами ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії споживачу (п. 14 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами (ч. 2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Згідно з абз. 14 п. 1.1.2. гл. 1.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, договором про постачання електричної енергії споживачу є домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами.

Відповідно до п.п. 3.1.1., 3.1.5. Правил постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником «останньої надії».

Електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам для укладення. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на власному офіційному вебсайті, про що повідомити Регулятора (п. 3.1.5. Правил).

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції (п. 3.1.8. Правил).

Судом встановлено, що 16.12.2024 між Головним управлінням Державної міграційної служби України в Закарпатській області (як споживачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» (як постачальником) був укладений договір №198 про постачання електричної енергії споживачу, за умовами якого постачальник взяв на себе зобов`язання поставити споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача електричну енергію у прогнозованому обсязі 9800 кВт/год (що також вбачається з додатку 3 до договору), а споживач взяв на себе зобов`язання по оплаті поставленої електричної енергії на підставі умов договору.

У п.13.1 договору та в додатку 2 до нього (у комерційній пропозиції) сторони визначили строк (термін) поставки товару (електричної енергії) до 31.12.2024.

Сторонами у справі не заперечується обсяг поставки Товариством Управлінню електричної енергії на підставі договору впродовж грудня 2024 року згідно підписаного представниками сторін акту приймання-передачі електричної енергії №РН-0005933 від 17.12.2024 щодо обсягу поставки електричної енергії в кількості 9800,00 кВт/год на суму 81849,60 грн з ПДВ.

Щодо заперечень відповідача проти позовних вимог із посиланням на акт приймання-передачі електричної енергії №РН-0006496 від 28.03.2025, в якому вказано про поставку електричної енергії в кількості 6974,00 кВт/год на суму 58246,85 грн з ПДВ, яка мала місце з посиланням на договір №96 (без дати його укладення, враховуючи, що номер договору записаний рукописним почерком), то суд враховує доводи позивача, що така поставка електричної енергії мала місце на підставі договору №198 від 16.12.2024, однак у самому акті помилково вказано про договір №96. При цьому, суд враховує, що такі доводи Товариства щодо обсягу поставки електричної енергії в грудні 2024 року в кількості 6974,00 кВт/год на суму 58246,85 грн (про що вказано в акті приймання-передачі електричної енергії №РН-0006496 від 28.03.2025) підтверджені відомостями реєстру №101-1224-к від 19.06.2025 оператора системи розподілу ПрАТ «Закарпаттяобленерго» щодо фактичних (звітних) обсягів поставки Управлінню в грудні 2024 року електричної енергії постачальником - ТОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД». Водночас, заперечуючи проти позовних вимог у цій частині, Управління не долучило до справи копії договору №96, про який вказано в акті приймання-передачі електричної енергії №РН-0006496 від 28.03.2025, та щодо цього суд звертає увагу, що в самому акті від 28.03.2025 період поставки такої електроенергії не зазначений.

Отже, факт поставки Товариством на підставі договору в грудні 2024 року Управлінню електричної енергії обсягом 16774,00 кВт/год, з яких: на підставі акту приймання-передачі електричної енергії №РН-0005933 від 17.12.2024 в кількості 9800,00 кВт/год та на підставі акту приймання-передачі електричної енергії №РН-0006496 від 28.03.2025 в кількості 6974,00 кВт/год є доведеним позивачем належними і достовірними доказами.

Водночас, спірним у даній справі є наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 8293,54 грн боргу, який виник внаслідок поставки Товариством на підставі договору Управлінню електричної енергії в грудні 2024 року в кількості 993 кВт/год на суму 8293,54 грн, враховуючи отримані Товариством у червні 2025 року від оператора системи розподілу ПрАТ «Закарпаттяобленерго» відомості про здійснений перерахунок фактичного обсягу розподілу електричної енергії для споживачів ТОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» за період з 01 по 31 грудня 2024 року (згідно з актом №АУО-101-1224-К від 19.06.2025 та реєстром №101-1224-к від 19.06.2025), з яких встановлено обсяг поставленої відповідачу в грудні 2024 року електричної енергії у загальній кількості 17767,00 кВт/год.

Отже, врахувавши факт поставки Товариством на підставі договору в грудні 2024 року Управлінню електричної енергії обсягом 16774,00 кВт/год відповідно до актів приймання-передачі електричної енергії №РН-0005933 від 17.12.2024 і №РН-0006496 від 28.03.2025 та відомості акту №АУО-101-1224-К від 19.06.2025 та реєстру №101-1224-к від 19.06.2025 оператора системи розподілу ПрАТ «Закарпаттяобленерго» про фактичний обсяг розподілу електричної енергії для споживача Управління в грудні 2024 року електричної енергії у загальній кількості 17767,00 кВт/год, позивач стверджує про наявність у відповідача заборгованості за договором за поставлену в грудні 2024 року електричну енергію в кількості 993 кВт/год, що було підставою складання Товариством акту коригування №00078 від 24 липня 2025 року до акту приймання-передачі №РН-0006496, із зазначенням щодо коригування в рахунок збільшення оплати за поставлену електричну енергію на суму 8293,54 грн, і такий акт коригування разом із відомостями акту №АУО-101-1224-К від 19.06.2025 та реєстру №101-1224-к від 19.06.2025 ПрАТ «Закарпаттяобленерго» були направлені Управлінню Товариством разом із вимогою від 08.09.2025 №08/09-01 про сплату заборгованості у розмірі 8293,54 грн цінним листом з описом вкладення поштовим відправленням №0505366917980 від 09.09.2025.

Спірність вказаної суми боргу пов`язана з тим, що Управління, заперечуючи проти позову стверджує, що, по-перше, відповідно до платіжної інструкції №9559 від 19.12.2024 Управлінням перераховано на рахунок Товариства 81849,60 грн, зазначивши призначення платежу як оплата за електроенергію згідно договору №198 від 16.12.2024, акт №РН-0005933 від 17.12.2024. Відтак, так як в договорі зазначено про обсяг поставки 9800 кВт/год і така кількість електроенергії поставлена Товариством згідно з актом приймання-передачі електричної енергії №РН-0005933 від 17.12.2024, то, на переконання відповідача, відсутні підстави стягувати спірну заборгованість, так як відсутні передбачені договором підстави для пред`явлення вимоги про додаткову оплату після проведення остаточних розрахунків.

По-друге, відповідач вважає, що позивач не довів належними і допустимими доказами поставку відповідачу в грудні 2024 року на підставі договору електричної енергії на загальну суму 148389,99 грн, тим більше, що долучений до позовної заяви акт коригування №00078 від 24 липня 2025 року до акту приймання-передачі №РН-0006496, споживачем (Управлінням) не підписаний.

По-третє, відповідач наголошує, що він не отримував рахунок на оплату спірної суми боргу, а відповідно до умов комерційної пропозиції оплата здійснюється по факту споживання електричної енергії лише на підставі рахунку, який надається до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим. Щодо цього Управління наголошує, що оплата здійснюється протягом п`яти робочих днів після отримання рахунку та акта приймання-передачі електричної енергії (п.5.7. договору, п.5 комерційної пропозиції (додатку 2 до договору)). А відтак, так як відповідач є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету в межах затверджених асигнувань, оплата послуг поза межами договірної ціни та за відсутності належно оформлених первинних документів є неможливою та суперечить вимогам ст. 526 ЦК України, а також умовам договору.

На підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, врахувавши аргументи сторін, наведені у поданих заявах по суті справи та поясненнях, суд дійшов висновку про задоволення позову з врахуванням такого.

Суд зазначає, що під час розгляду справи кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст.ст. 13, 74 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

Оцінивши наявні у справі докази, суд зазначає, що аргументи Товариства про поставку Управлінню в грудні 2024 року на підставі договору електричної енергії в загальній кількості 17767,00 кВт/год на загальну суму 148389,99 грн підтверджені наданими позивачем доказами, перш за все відомостями оператора системи розподілу ПрАТ «Закарпаттяобленерго» згідно з актом №АУО-101-1224-К від 19.06.2025 та реєстром №101-1224-к від 19.06.2025 щодо фактичних (звітних) обсягів купівлі електричної енергії постачальником ТОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД».

Щодо цього суд враховує, що відповідачем не представлено доказів того, що ПрАТ «Закарпаттяобленерго», надавши реєстр №101-1224-к від 19.06.2025 щодо фактичних (звітних) обсягів купівлі електричної енергії постачальником ТОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» щодо обсягу поставленої Управлінню електричної енергії в грудні 2024 року, оперує недостовірною інформацією.

Відтак, врахувавши принцип змагальності сторін, суд зазначає, що такий доказ про обсяг спожитої Товариством у грудні 2024 року електричної енергії в кількості 17767,00 кВт/год згідно реєстру №101-1224-к від 19.06.2025 щодо фактичних (звітних) обсягів купівлі електричної енергії постачальником ТОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» не спростований відповідачем, який, як сторона укладеного з ПрАТ «Закарпаттяобленерго» договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії вправі був витребувати у ПрАТ «Закарпаттяобленерго» та надати суду іншу інформацію, яка би спростовувала чи заперечувала аргументи позивача про обсяг поставленої ним у грудні 2024 року Управлінню електричної енергії в кількості 17767,00 кВт/год на загальну суму 148389,99 грн.

А тому суд відхиляє доводи Управління, що позивач не довів належними і допустимими доказами поставку відповідачу в грудні 2024 року на підставі договору №198 від 16.12.2024 електричної енергії в загальній кількості 17767,00 кВт/год на суму 148389,99 грн.

Відхиляючи доводи Управління про відсутність доказів поставки Товариством відповідачу в грудні 2024 року на підставі договору електричної енергії в кількості 17767 кВт/год на суму 148389,99 грн, суд також звертає увагу на перерахунок Управлінням відповідно до платіжної інструкції №9559 від 19.12.2024 на рахунок Товариства 81849,60 грн із призначенням платежу як оплата за електроенергію згідно договору №198 від 16.12.2024 та акту №РН-0005933 від 17.12.2024. А тому, так як Управлінням і Товариством підписано та затверджено акт приймання-передачі електричної енергії №РН-0005933 вже 17.12.2024 (тобто на наступний день після укладення договору №198 від 16.12.2024), який був оплачений Управлінням відповідно до платіжної інструкції №9559 від 19.12.2024, а відтак заперечення відповідача з посиланням, що згідно з цією платіжною інструкцією повністю оплачено обсяг усієї поставленої за договором електричної енергії в кількості 9800 кВт/год є необгрунтованими, так як, по-перше, відповідач не надав доказів споживання (поставки Товариством) іншої кількості електричної енергії за договором у грудні 2024 року, та, по-друге, такий акт №РН-0005933 підписаний 17.12.2024, тобто за 14 днів до завершення розрахункового місяця грудня 2024 року.

Як було вказано вище, згідно із приписами ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частою 2 ст.56 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником.

Пунктом 10 ч.7 ст.56 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються: строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору.

Згідно з приписами ч.4 ст.59 Закону України «Про ринок електричної енергії» до припинення дії договору постачання електричної енергії споживачу електропостачальник зобов`язаний забезпечувати постачання електричної енергії споживачу на умовах чинного договору.

За змістом п.13.1.договору, укладеного сторонами у справі, та п.10 комерційної пропозиції (додатку 2 до договору) строк (термін) поставки (передачі) товару: до 31.12.2024 (включно).

Водночас, у п. 13.1. договору також зазначено, що в частині розрахунків договір діє до повного виконання зобов`язань сторонами.

Отже, суд виснує, що наявними у справі доказами підтверджено поставку Товариством Управлінню в грудні 2024 року на підставі договору №198 від 16.12.2024 електричної енергії в кількості 17767,00 кВт/год на суму 148389,99 грн та щодо цього суд зазначає, що така поставка електричної енергії в грудні 2024 року (до 31.12.2024) мала місце в період дії договору.

Відтак, оскільки за фактом поставки на підставі договору в грудні 2024 року електричної енергії обсягом 16774,00 кВт/год Товариством та Управлінням підписані та затверджені акти приймання-передачі електричної енергії №РН-0005933 від 17.12.2024 і №РН-0006496 від 28.03.2025; оскільки Товариство поставило Управлінню в грудні 2024 року на підставі договору №198 від 16.12.2024 електричну енергію в кількості 17767,00 кВт/год, а тому такі обставини вказують про наявність у Товариства підстав для складання після отримання у червні 2025 року акту №АУО-101-1224-К від 19.06.2025 та реєстру №101-1224-к від 19.06.2025 оператора системи розподілу ПрАТ «Закарпаттяобленерго» про фактичний обсягу розподілу електричної енергії для споживача акту коригування №00078 від 24 липня 2025 року до акту приймання-передачі №РН-0006496, із зазначенням щодо коригування в рахунок збільшення оплати за поставлену в грудні 2024 року електричну енергію на суму 8293,54 грн (вартість неохопленої актами №РН-0005933 від 17.12.2024 і №РН-0006496 від 28.03.2025 електричної енергії в кількості 993 кВт/год).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договори, укладені між сторонами, як цивільно-правові правочини, є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії», п.п.1 п. 5.2.1. Правил, електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. п. 2 п. 5.5.5. Правил передбачено, що споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) (п. 4.19. Правил). Такі ж положення про розрахунок за поставлену електричну енергію передбачено п. 4.8. договору, згідно з яким розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц).

В ч. 1 ст. 598 ЦК України, вказано, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, оскільки за поставлену Товариством Управлінню в грудні 2024 року на підставі договору №198 від 16.12.2024 електричну енергію в кількості 17767,00 кВт/год на загальну суму 148389,99 грн відповідач розрахувався лише частково в сумі 140096,45 грн згідно платіжних інструкцій №9559 від 19.12.2024 і №3367 від 24.04.2025; оскільки після направлення Товариством на адресу Управління цінним листом з описом вкладення поштовим відправленням №0505366917980 від 09.09.2025 вимоги від 08.09.2025 №08/09-01 про сплату заборгованості у розмірі 8293,54 грн (до якої були долучені акт коригування №00078 від 24 липня 2025 року до акту приймання-передачі №РН-0006496, відомості акту №АУО-101-1224-К від 19.06.2025 та реєстру №101-1224-к від 19.06.2025 ПрАТ «Закарпаттяобленерго»), Управління не здійснило оплату такої заборгованості, то з наведеного судом встановлена заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену за вказаний період електричну енергію за договором №198 від 16.12.2024 в сумі 8293,54 грн, що вказує про обгрунтованість та підставність позовних вимог у справі.

З приводу доводів відповідача про неотримання рахунку на оплату спірної суми боргу та не підписання акта приймання-передачі електричної енергії на таку суму, з урахуванням, що відповідно до умов договору оплата здійснюється по факту споживання електричної енергії протягом п`яти робочих днів після отримання рахунку та акта приймання-передачі електричної енергії (п.5.7. договору, п.5 комерційної пропозиції (додатку 2 до договору)), то суд зазначає таке.

За приписами ч. 1 ст. 691 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Дійсно згідно з п.5.7. договору та п.5 комерційної пропозиції (додатку 2 до договору) передбачено здійснення оплати споживачем по факту споживання електричної енергії на підставі рахунку, який надається до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, та передбачено здійснення оплати протягом п`яти робочих днів після отримання рахунку та акта приймання-передачі електричної енергії.

Щодо цього, суд звертає увагу, що предметом спору в даній справі є позовна вимога постачальника про стягнення із споживача заборгованості в сумі 8293,54 грн за поставлену у грудні 2024 року електричну енергію, яка виникла за договором, яким передбачений обов`язок споживача здійснити оплату за поставлену електроенергію протягом 5 робочих днів з моменту підписання сторонами двостороннього акту приймання-передачі електричної енергії. Водночас, суд зауважує, що, заявивши таку позовну вимогу, Товариство не ставить питання про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, пов`язаних із несплатою такого боргу.

За таких обставин, на переконання суду, не пред`явлення позивачем відповідачу безпосередньо рахунку на оплату на спірну суму боргу та/або не отримання і не підписання Управлінням акту приймання-передачі електричної енергії за грудень 2024 року щодо поставки електроенергії в кількості 993 кВт/год на суму 8293,54 грн, не може бути підставою звільнення відповідача від сплати основного боргу на вказану суму з посиланням на відсутність таких документів, тим більше за встановленого судом факту направлення Товариством на адресу Управління цінним листом з описом вкладення поштовим відправленням №0505366917980 від 09.09.2025 вимоги від 08.09.2025 №08/09-01 про сплату заборгованості у розмірі 8293,54 грн, до якої був долучений акт коригування №00078 від 24 липня 2025 року до акту приймання-передачі №РН-0006496 разом із актом №АУО-101-1224-К від 19.06.2025 та реєстром №101-1224-к від 19.06.2025 ПрАТ «Закарпаттяобленерго».

А тому обмеження позивача у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову через відсутність отримання відповідачем рахунку на оплату та/або не отримання і не підписання Управлінням акту приймання-передачі електричної енергії, за встановленого судом факту поставки електричної енергії на спірну суму, фактично суперечитиме принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Щодо цього, суд зазначає, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Відповідно до ч.ч. 2 - 4 ст. 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Для визначення добросовісної поведінки сторони необхідно враховувати наступне:

- одним зі способів захисту добросовісної сторони є принцип, згідно з яким особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування вимог, якщо її попередня поведінка підтверджує, що вона дотримує протилежної позиції (естопель);

- є такі критерії добросовісної поведінки: вона має бути очікуваною, характерною для інших учасників цивільних правовідносин за порівнянних обставин; поведінка учасника цивільно-правових відносин не повинна обмежувати право чи позбавляти права інших осіб та має враховувати права, законні інтереси іншої сторони правовідносин; поведінка сторони має бути законною, зокрема не допускаються дії виключно з протиправною метою або з наміром заподіяти шкоду іншій особі; учасники цивільних правовідносин повинні сприяти своєму контрагенту різними способами, у тому числі через отримання необхідної інформації. Відповідність дій сукупно усім цим критеріям дозволить оцінити такі дії як добросовісні. В іншому разі є підстави стверджувати про недобросовісну поведінку та зловживання правом;

- головне завдання застосування принципу добросовісності полягає у тому, щоби перешкодити стороні отримати переваги та вигоду внаслідок своєї непослідовної поведінки на шкоду іншій стороні, яка добросовісно поклалася на певну юридичну ситуацію, створену першою стороною або обома. Інакше кажучи, принцип добросовісності проявляється у тому, що жодна особа не може отримувати переваги від своєї незаконної або недобросовісної поведінки;

- відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 55 постанови). Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов`язків (пункт 60 постанови). Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного (пункт 61 постанови);

- згідно з висновком Верховного Суду, сформульованим у постанові від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20, суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається;

- за змістом ч. 2 ст. 13 Цивільного кодексу України недобросовісна поведінка однієї особи, яка полягає у вчиненні дій, що можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Сутність зловживання правом полягає у недобросовісному вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, зокрема всупереч меті останнього. Заборона зловживання правом по суті випливає з властивості рівнозваженості, закладеної у принципі юридичної рівності учасників цивільних правовідносин. За змістом приписів Цивільного кодексу України поняття "добросовісність" ототожнюється з поняттям "безвинність", а "недобросовісність" - з виною. За діяння, якими завдано шкоду внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність (наприклад, на підставі частини третьої статті 39 Цивільного кодексу України). Оскільки настання відповідальності, за загальним правилом, пов`язується з виною, то такі діяння є винними (див. висновок сформульований Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.09.2020 у справі № 311/2145/19).

У постанові від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17 Верховний Суд вказав, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Таким чином, поведінка та дії управнених та зобов`язаних сторін (позивача та відповідача) повинні відповідати принципу добросовісності та сутності чесної ділової практики, будуватися на взаємоповазі та дотриманні інтересів усіх учасників цих відносин.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що споживши поставлену Товариством на підставі договору електричну енергію в грудні 2024 року в загальній кількості 17767 кВт/год на загальну суму 148389,99 грн, водночас відмовляючись від оплати частини спожитої електроенергії в сумі 8293,54 грн із посиланням на неотримання рахунку постачальника на вказану суму та/або не отримання і не підписання Управлінням акту приймання-передачі електричної енергії за грудень 2024 року щодо поставки електроенергії в кількості 993 кВт/год на суму 8293,54 грн, така поведінка відповідача в цьому випадку є суперечливою і такою, що не відповідає принципам добросовісності та розумності.

Щодо цього, суд також вважає за необхідне наголосити, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку сплати платежів. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18.

У постанові Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17 було зазначено, що: "Стосовно невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку-фактуру судова колегія вважає, що невиставлення/ненаправлення позивачем рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов`язку оплатити послуги, надані позивачем.

За правилами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Приписами ст. 509 ЦК України визначено, що в силу зобов`язання кредитор вправі вимагати виконання обов`язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов`язань у відносинах, що виникли між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за договором №198 від 16.12.2024 щодо постачання електричної енергії відповідачу до 31.12.2024 виконав у повному обсязі. Водночас судом на підставі досліджених матеріалів справи встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, так як залишок невиконаного Управлінням зобов`язання перед Товариством по оплаті коштів за поставлену в грудні 2024 року електричну енергію за договором становить 8293,54 грн. Так як відповідач не надав суду доказів погашення такого боргу, а тому суд виснує про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 8293,54 грн.

Окремо суд відхиляє доводи відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову з врахуванням, що Управління є державною установою, що фінансується з бюджету, а відтак здійснення будь-яких оплат поза межами ціни договору (згідно п.5.1 договору його ціна - 81849,60 грн) є неможливим, а постачання електроенергії поза межами узгодженої ціни є виключно комерційним ризиком самого позивача.

Щодо цього, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі №355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в гл. 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Суд враховує, що договори, укладені між сторонами, як цивільно-правові правочини, є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином (ст. 204 ЦК України).

За змістом п. 6.2. договору передбачений обов`язок споживача забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору, а відповідно до п. 7.1. договору постачальник має право на отримання від споживача плати за поставлену електричну енергію.

При цьому, за змістом цього ж п.6.2. договору споживач зобов`язаний контролювати обсяги закупівель передбачені додатком 3 і у разі відхилення фактичного споживання електричної енергії в обсязі +/- 10%, повідомляти постачальника про зміни в обсязі споживання.

Відповідно до п. 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Отже, відхиляючи доводи відповідача, що він як бюджетна установа на підставі положень Бюджетного кодексу України не повинен виконувати зобов`язання понад узгоджену ціну договору, суд наголошує, що, встановлюючи обов`язок розпорядника бюджетних коштів брати бюджетні зобов`язання та здійснювати платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, та забороняючи нецільове використання бюджетних коштів шляхом їх витрачання на цілі, що не відповідають, зокрема, бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів), водночас вказані норми не передбачають можливість звільнення органу державної влади від оплати вартості спожитої ним електроенергії з підстав перевищення ціни договору, визначеної під час проведення закупівлі, тим більше, що умовами договору передбачені обов`язки споживача здійснити оплату поставленої йому електричної енергії в повному обсязі.

Не погоджуючись з аргументами відповідача, що здійснена Товариством поставка електроенергії поза межами узгодженої ціни є виключно комерційним ризиком самого позивача, суд зазначає, що ні умовами договору, ні нормами законодавства не передбачено обов`язок постачальника припиняти постачання електричної енергії після вичерпання ліміту коштів, зазначених у договорі, натомість споживач (відповідач у справі) міг завчасно спрогнозувати обсяги свого споживання та своєчасно їх відкоригувати з урахуванням ціни договору, проте з невідомих причин не зробив. Більше цього, за змістом цього ж п.6.2. договору саме споживач зобов`язаний контролювати обсяги закупівель, передбачені додатком 3, тобто контролювати обсяг електричної енергії, що споживається ним за договором, та у разі відхилення фактичного споживання електричної енергії в значному обсязі (понад 10%) в сторону збільшення, повідомляти постачальника про зміни в обсязі споживання.

А відтак суд погоджується з доводами Товариства про те, що Управління не може перекладати негативні наслідки власної бездіяльності на постачальника, який належним чином виконував договірні зобов`язання, забезпечуючи згідно з ч.4 ст.59 Закону України «Про ринок електричної енергії» поставку товару до припинення договору та в межах строку дії договору.

Щодо обґрунтованості рішення

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ст. ст. 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, та надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Розподіл судових витрат

Згідно платіжної інструкції №8764 від 01.07.2026 при подачі позову про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 8293,54 грн, позивачем сплачено судовий збір у сумі 3328,00 грн.

Судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Відтак, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вбачає підстави покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору повністю.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 252, 256 ГПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 37809328, місцезнаходження 88000, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вулиця Коршинського Івана, будинок 12А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 42827548, місцезнаходження 79026, Львівська область, місто Львів, вулиця Стрийська, будинок 86-В, квартира 1) 8293,54 грн (вісім тисяч двісті дев`яносто три гривень 54 копійок) заборгованості за договором постачання електричної енергії споживачу №198 від 16.12.2024 та 3328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 копійок) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Суддя С.В. Сисин