Решение № 140698463, 08.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2026м. ДніпроСправа № 904/1773/26

За позовом Керівника Криворізька центральної окружної прокуратура в інтересах держави в особі Криворізької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬБІЛЕНД"

про стягнення безпідставно збережених коштів

Суддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Акімова А.Д.

Представники:

прокурор Бурлаченко О.Л.

від позивача не з`явився

від відповідача Бяльський О.В.

Стислий зміст позовних вимог

Керівник Криворізької центральної окружної прокуратуру звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Криворізької міської ради (далі Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбіленд» (далі - Відповідач) за змістом якого просить стягнути з Відповідача на користь Позивача кошти за користування земельною ділянкою комунальної форми власності за період з 27.11.2023 по 31.12.2025, загальний розмір яких становить 1 437 101,21 грн., в тому числі: 1 338 406,44 грн. безпідставно збережених коштів, 69 809,06 грн. інфляційні втрати, 28 885,71 грн. три проценти річних.

Позовні вимоги мотивовано тим, що внаслідок незаконного визначення категорії земельної ділянки на якій розміщено належну Відповідачеві автозаправну станцію, було занижено ставку орендної плати за землю, через що Відповідач безпідставно зберіг у себе грошові кошти за рахунок міського бюджету, які підлягають стягненню за правилами ст. 1212 ЦК України з урахуванням інфляційних втрат та процентів річних, передбачених ст. 625 ЦК України.

Стислий зміст заперечень Відповідача

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що визначення категорії та цільового призначення спірної земельної ділянки відбулося в рамках чинного законодавства, оскільки ані технічна документація на підставі якої приймалося рішення, ані саме рішення міської ради не підставі якого було укладено Договір оренди не було оскаржено, а відтак, не встановлено невідповідність зазначених документів нормам чинного законодавства.

Крім того, Відповідач зазначив, що він жодним чином не впливав на визначення цільового призначення земельної ділянки, бо процедура встановлення та зміни цільового призначення земель чітко та імперативно регламентовано законодавством України. Таким чином, Відповідач вважає, що прокурором не зазначено в чому полягають незаконні дії або порушення яких норм права чи умов Договору оренди здійснив саме Відповідач.

Вважаючи безпідставним здійснення донарахування орендної плати за землю із застосуванням ставки 3% від розміру НГО, Відповідач стверджує про відсутність правових підстав для цього.

Відповідач також вважав, що Прокурор обрав неналежний спосіб захисту, посилаючись на постанову ВС від 17.04.2025 року у справі № 904/186/23.

Також Відповідач зауважив на відсутності підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави у даній справі.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2026 року (суддя ОСОБА_1 ) відкрито провадження у справі № 904/17773/26 та призначив її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

02.06.2026 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

Розпорядженням керівника апарату суду від 01.07.2026 року №455 у зв`язку із звільненням у відставку судді Юзікова С.Г., здійснено повторний автоматичний розподіл № справи № 904/1773/26.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2025, справу № 904/1773/26 передано на розгляд судді Ліпинському О.В.

Ухвалою суду від 06.07.2026 року справу прийнято до розгляду суддею Ліпинським О.В. та ухвалено рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

06.08.2026 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

01.09.2026 року Позивач подав заяву про розгляд справи без участі його представника.

Під час розгляду справи по суті, в судовому засіданні 17.09.2026 року оголошувалася перерва до 06.10.2026 року, згідно ст. 216 ГПК України.

В засіданні 06.10.2026 року, після переходу до стадії ухвалення судового рішення, суд відклав проголошення рішення на 08.10.2026 року, про що повідомив сторін.

В порядку ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 08.10.2026 року оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів із дня закінчення розгляду справи.

Щодо представництво прокурором інтересів держави в суді.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3 ст. 53 ГПК України).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 ГПК України).

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Таким чином "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 (п.п. 68,69,70 постанови).

Разом із цим, чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій, у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також іншими документами, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Крім того, жодним нормативним актом не визначено переліку доказів, виключно на підставі яких суд має встановлювати наявність у прокурора підстав для реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді.

В постанові від 24.04.2019 по справі № 911/1292/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив:

"18. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

19. Водночас, є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

20. ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін. У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи."

Як убачається з матеріалів справи, на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Криворізька центральна окружна прокуратура листом від 15.01.2026 за №59-458ВИХ-26 повідомила Криворізьку міську раду про наявні порушення інтересів держави та витребувала інформацію про вжиття заходів щодо усунення таких порушень, в тому числі шляхом стягнення з Відповідача недоотриманих коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою.

У відповіді від 30.01.2026 року виконком Криворізької міської ради повідомив прокурора про вижиті заходи щодо зміни категорії земельної ділянки, а також укладення угоди про внесення змін до договору оренди зазначеної ділянки. Відомостей щодо звернення з позовом про стягнення недоотриманих коштів не надав.

На виконання ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», листом від 18.03.2026 року прокурор повідомив Криворізьку міську раду про прийняте рішення щодо звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Криворізької міської ради про стягнення з ТОВ «Альбіленд» безпідставно збережених коштів на суму 1 437101,21 грн.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).

Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Обставини справи які визнаються судом встановленими

Як свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 13.03.2017 року Відповідач набув у власність об`єкт нерухомості автозаправну станцію за адресою: м. Кривий Ріг, бульвар Вечірній, 22а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1196646012110, номер запису про право власності 19453279).

Рішенням Криворізької міської ради № 2371 від 20.12.2017 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення у натурі меж земельної ділянки площею 0,3568 га на бульварі Вечірній, 22а в Саксаганському районі (кадастровий номер 1211000000:055:0046) для розміщення автозаправної станції.

Пунктом 2 зазначеного рішення визначено, надати ТОВ «Альбіленд» із земель комунальної власності в оренду на 5 років земельну ділянку промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення площею 0,3568 га на бульварі Вечірній, 22а (кадастровий номер 1211000000:055:0046) для розміщення автозаправної станції, згідно з доданою схемою.

Рішенням Криворізької міської ради № 2970 від 29.08.2018 року, до рішення № 2371 від 20.12.2017 року внесено зміни, згідно яких, у п. 2 зазначеного рішення замінено категорію земельної ділянки з «промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення» на «житлової та громадської забудови».

27.09.2023 року Криворізька міська рада прийняла рішення про поновлення (подовження) договорів оренди землі. Відповідно до витягу з додатку № 1 вказаного рішення, складено список юридичних осіб, яким поновлюються договори оренди земельних ділянок, зокрема, Товариству з обмеженою відповідальністю «Альбіленд»:

категорія земель та вид використання земельної ділянки землі житлової та громадської забудови, для розміщення автозаправної станції;

район міста, адреса та кадастровий номер Саксаганський район, бульвар Вечірній, 22а, 1211000000:06:055:0046;

площа земельної ділянки 0,3568 га;

відомості про право власності на нерухоме майно реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1196646012110, номер запису про право власності 19453279, дата державної реєстрації 13.03.2017;

дата і номер державної реєстрації діючого договору оренди, права оренди, термін дії договору оренди 18.10.2018 № 28480426, до 18.10.2023;

строк дії договору оренди 5 років.

27.11.2023 року між Криворізькою міською радою (Орендодавець) та ТОВ «Альбіленд» (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 2023701.

Відповідно до п. 1 Договору Орендодавець на підставі рішень Криворізької міської ради від 27.09.2023 № 2258 «Про поновлення (подовження) договорів оренди землі» надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку житлової та громадської забудови за цільовим призначенням для будівництва й обслуговування будівель торгівлі (код 03.07) для розміщення автозаправної станції з кадастровим номером 1211000000:06:055:0046, яка розташована на бульварі Вечірньому, 22а у Саксаганському районі м. Кривого Рогу.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3568 га (п. 2 Договору).

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору відповідно до витягу з технічної документації про НГО від 07.02.2023 року становить 27 815 378,72 грн. (п. 4 Договору).

Згідно п. 8 Договору, орендна плата вноситься Орендарем виключно у грошовій формі відповідно до рішення Криворізької міської ради від 26.05.2021 № 506 в розмірі 1,2 % від НГО. Розмір НГО не є сталим і змінюється без внесення змін до цього Договору в разі внесення змін до Податкового кодексу України та встановлення Криворізькою міською радою нового розміру ставок плати за землю.

Відповідно до рішення Криворізької міської ради № 506 від 26.05.2021 року, з урахуванням змін, внесених рішенням № 2015 від 27.06.2023 року, розмір ставки орендної плати за землі громадської забудови (розділ 03) становив - 1,2 % від НГО, а з 01.01.2024 - 0,9 % від НГО, для земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики (розділи 11 14) 3 % від НГО.

Оцінка аргументів сторін

Звертаючись з даним позовом до суду прокурор просить стягнути з Відповідача на користь Криворізької міської ради кошти за користування земельною ділянкою комунальної форми власності, кадастровий номер 1211000000:06:055:0046, яка знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, бульвар Вечірній, 22а, загальний розмір яких з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних становить 1 437 101,21 грн., в тому числі: 1 338 406,44 грн. безпідставно збережені кошти, 69 809,06 грн. інфляційні втрати, 28 885,71 грн. три проценти річних.

Позовні вимоги мотивовано тим, що внаслідок незаконного віднесення спірної земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови, в період з 27.11.2023 по 31.12.2025 Відповідачу в три рази занижено ставку орендної плати за землю, через що Відповідач безпідставно зберіг у себе грошові кошти за рахунок міського бюджету, які підлягають стягненню за правилами ст. 1212 ЦК України з урахуванням інфляційних втрат та процентів річних, передбачених ст. 625 ЦК України.

Заявлена до стягнення сума безпідставно збережених коштів у розмірі 1 338 406,44 грн., розрахована як різниця між сумою фактично сплачених Відповідачем орендних платежів за ставкою як для земель громадської забудови - 599 701,44 грн. (1,2 % від НГО в період з 27.11.2023 по 31.12.2023, та 0,9 % від НГО в період з 01.01.2024 по 31.12.2025) та сумою орендних платежів, які Відповідач мав сплатити за ставкою для земель автомобільного транспорту - 1 938 107,88 грн. (3 % від НГО за період з 27.11.2023 по 31.12.2025).

Щодо стягнення безпідставно збережених коштів та нарахувань за статтею 625 ЦК України

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Обов`язок повернути безпідставно набуте або збережене майно виникає також у разі, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зміст наведеної норми охоплює випадки, коли особа за рахунок іншої особи зберігає кошти, які за відповідних обставин повинна була сплатити останній, унаслідок чого відбувається безпідставне збереження майнової вигоди.

У спірних правовідносинах Прокурор обґрунтовує вимоги тим, що Відповідач, користуючись земельною ділянкою, сплачував орендну плату за ставкою, яка не відповідає належному правовому режиму цієї ділянки, у зв`язку із чим Позивач не отримав коштів у належному розмірі.

Для вирішення спору суд має встановити правовий режим земельної ділянки, ставку орендної плати, яка підлягала застосуванню протягом спірного періоду, розмір фактично сплачених Відповідачем коштів та суму різниці між належним і фактичним платежами.

Щодо визначення категорії земельної ділянки та належної ставки орендної плати

Відповідно до статей 19, 67 та 71 Земельного кодексу України землі автомобільного транспорту належать до категорії земель транспорту, промисловості, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Згідно зі статтею 71 ЗК України до земель автомобільного транспорту належать, зокрема, землі під автозаправними станціями.

Отже, законодавець безпосередньо визначає правовий режим земель, зайнятих автозаправними станціями, відносячи їх до земель автомобільного транспорту.

Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 04.02.2020 у справі № 915/47/17, у якій зазначено, що внаслідок побудови автозаправної станції земельна ділянка за функціональним призначенням належить до земель відповідного призначення, а розміщення АЗС може здійснюватися лише на земельних ділянках із цільовим призначенням «землі автомобільного транспорту».

Таким чином, факт розміщення та функціонування АЗС на земельній ділянці має юридичне значення для визначення її належності до відповідної категорії земель. Якщо категорія земельної ділянки безпосередньо випливає з вимог земельного законодавства з огляду на розташування на ній АЗС, зазначення в рішенні органу місцевого самоврядування іншої категорії саме по собі не усуває необхідності застосування відповідних приписів закону при вирішенні спору про розмір орендної плати.

Відтак для визначення належної ставки орендної плати суд має врахувати правовий режим земельної ділянки, установлений законом, та перевірити, чи відповідає застосована відповідачем ставка вимогам законодавства.

Щодо стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначені нарахування є наслідком прострочення грошового зобов`язання та спрямовані на захист майнового інтересу кредитора від несвоєчасного виконання боржником грошового обов`язку.

Застосування статті 625 ЦК України не виключається у разі, коли основне грошове зобов`язання виникає з кондикційних правовідносин. Саме по собі встановлення обов`язку повернути безпідставно збережені кошти судовим рішенням не означає, що прострочення може виникнути лише з моменту ухвалення такого рішення.

Водночас для стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних суд має встановити суму простроченого грошового зобов`язання, момент виникнення прострочення та період, за який здійснено нарахування, і перевірити правильність відповідного розрахунку.

Отже, за умови встановлення обов`язку Відповідача повернути безпідставно збережені кошти у вигляді недоплаченої орендної плати та доведення прострочення виконання відповідного грошового зобов`язання вимоги про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних підлягають задоволенню в доведеному розмірі відповідно до статті 625 ЦК України.

Висновок суду

З огляду на встановлені обставини суд доходить висновку, що за користування спірною земельною ділянкою, на якій розміщено та функціонує автозаправна станція, Відповідач мав сплачувати орендну плату за ставкою, що відповідає належній категорії земель згідно з вимогами земельного законодавства.

Оскільки застосована ставка не відповідала правовому режиму земельної ділянки, визначеному законом з урахуванням її використання для розміщення АЗС, сплата орендної плати в меншому розмірі призвела до збереження Відповідачем коштів за рахунок Позивача. Різниця між належною сумою орендної плати та фактично сплаченими коштами становить безпідставно збережене майно, яке відповідно до статті 1212 ЦК України підлягає поверненню Позивачу.

Заперечення Відповідача про неможливість стягнення цієї суми без попереднього визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування суд відхиляє, оскільки предметом спору є стягнення недоплаченої орендної плати, а визначення належної категорії земельної ділянки для вирішення цієї майнової вимоги здійснюється шляхом застосування норм земельного законодавства. Сам факт наявності рішення ради, у якому зазначено іншу категорію земель, не усуває обов`язку суду застосувати правовий режим, установлений законом для земельної ділянки, зайнятої АЗС.

Такий висновок узгоджується з постановою КГС ВС від 04.02.2020 у справі № 915/47/17, у якій суд пов`язав розміщення АЗС із належністю земельної ділянки за функціональним призначенням до земель автомобільного транспорту, а також із постановою від 17.04.2025 у справі № 904/186/23, у якій Верховний Суд розмежував вимогу про оскарження рішення ради та вимогу про стягнення недоотриманої орендної плати.

Отже, суд доходить висновку про обґрунтованість вимоги Прокурора щодо стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі недоплаченої орендної плати. Заявлені до стягнення інфляційні втрати та три проценти річних також підлягають задоволенню відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки є наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання з повернення відповідної суми коштів.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів, інфляційних втрат і трьох процентів річних підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення в судових рішеннях, слід врахувати практику Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 по справі «Серявін та інші проти України», в який останній зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що решта доводи та міркування, які викладені в заявах, клопотаннях і запереченнях сторін, судом розглянуті, але до врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки з урахуванням встановлених обставин, на результат вирішення спору не впливають.

Судові витрати

За загальним правилом ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Разом із тим, згідно положень ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З урахуванням обставин справи суд приходить до висновку, що причиною виникнення даного спору, в тому числі стали неправильні дії Позивача, який допустив неналежне визначення категорії земельної ділянки, яка є об`єктом орендного користування відповідача, що мало наслідком недоотримання місцевим бюджетом спірної суми грошових коштів.

За викладених обставин, суд вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат у спосіб, визначений ч. 9 ст. 129 ГПК України, зокрема, витрати зі сплати судового збору в сумі 17 245,21 грн. в рівних частинах покласти на Позивача та Відповідача, незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 14, 73, 74-79, 86, 129, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбіленд» (18002, Черкаська, обл., м. Черкаси, вул. Святотроїцька, 55А, код ЄДРПОУ 40513480) на користь Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1, код ЄДРПОУ 33874388) 1 338 406,44 грн. безпідставно збережених коштів, 69 809,06 грн. інфляційних втрат, 28 885,71 грн. три проценти річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбіленд» (18002, Черкаська, обл., м. Черкаси, вул. Святотроїцька, 55А, код ЄДРПОУ 40513480) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 38, код ЄДРПОУ 02909938) 8 622,60 грн. судового збору.

Стягнути з Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, буд. 1, код ЄДРПОУ 33874388) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 38, код ЄДРПОУ 02909938) 8 622,60 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.10.2026

Суддя О.В. Ліпинський