Решение № 140698368, 08.10.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" жовтня 2026 р. Cправа № 902/505/26

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Соболєва В.А.,

представників:

позивача - Сєчка В.Л.,

відповідача - Пилипчука В.О.,

у відсутності третьої особи Яцюк І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Колективного саду "Вишенька" (вул. Білоцерківська, м. Козятин, Хмільницький район, Вінницька область, 22100)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

про визнання недійсним та скасування рішення правління відповідача,

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Колективного саду "Вишенька" про визнання недійсним та скасування рішення правління відповідача, оформленого протоколом №7 від 15.06.2020, про виключення із членів Колективного саду "Вишенька" користувача земельної ділянки № НОМЕР_1 по вул. Садова ОСОБА_1 , а також рішення правління Колективного саду "Вишенька", оформленого протоколом №9 від 15.05.2021 про надання земельної ділянки по АДРЕСА_3 ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 13.04.2026 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/505/26 та призначено підготовче судове засідання на 21.05.2026 о 09:30 год.

Під час підготовчого провадження у справі, строк якого протокольною ухвалою суду від 21.05.2026 продовжено на 30 днів на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України вчинено ряд процесуальних дій:

- ухвалою суду від 20.05.2026 повернуто заявнику без розгляду відзив на позовну заяву Колективного саду "Вишенька" (вх. №01-30/5041/26 від 18.05.2026) з доданими матеріалами, в т.ч. заяву про застосування позовної давності (вх. №01-30/5042/26 від 18.05.2026) та клопотання про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції (вх. №01-30/5046/26 від 18.05.2026), оскільки відповідачем всупереч приписам ст. 6 ГПК не зареєстровано Електронний кабінет ЄСІТС;

- після реєстрації Електронного кабінету відповідач скористався правом на подання заперечення (вх. № 01-30/5560/26 від 29.05.2026), враховуючи надходження від позивача відповіді на відзив (вх. № 01-30/5212/26 від 21.05.2026);

- ухвалою суду від 21.05.2026, з-поміж іншого, витребувано у відповідача ряд документів на підставі викладеного у позовній заяві клопотання позивачки (витребувані документи подано разом із запереченням на відповідь на відзив);

- протокольними ухвалами від 09.07.2026 суд ухвалив залучити до участі у справі ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, а також прийнято до розгляду уточнюючу позовну заяву позивачки (вх. № 01-30/6890/26 від 08.07.2026), яку суд розцінив як заяву про зміну предмета позову.

Слід зазначити, що на підставі відповідного клопотання представнику позивача забезпечено участь у судових засіданнях у суді першої інстанції по справі № 902/505/26 в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 10.09.2026 о 14:00 год, про що 04.08.2026 постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі. Поряд з цим у судовому засіданні 10.09.2026 протокольною ухвалою в межах розгляду справи по суті оголошено перерву до 14:00 год 08.10.2026.

На визначений час у судове засідання 08.10.2026 з`явилися представники сторін.

Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі з урахуванням зміни предмета позову. Представник відповідача проти позову заперечив.

В обґрунтування заявленого позову позивачка зазначає, що не була належним чином повідомленою про розмір оплати членських внесків, період оплати, існування заборгованості, про час і місце проведення засідання правління та загальних зборів членів Колективного саду "Вишенька", на яких вирішувалося питання про її виключення з членів кооперативу.

Так, з урахуванням зміни предмету позову ОСОБА_1 просить визнати недійсними та скасувати рішення правління Колективного саду "Вишенька" оформленого протоколом №7 засідання членів правління КС "Вишенька" від 15.06.2020, яким виключили з членів КС "Вишенька" користувача земельної ділянки № НОМЕР_1 по АДРЕСА_3 , та п. 1 рішення правління КС "Вишенька" оформленого протоколом №9 від 15.05.2021, про виділення земельної ділянки по АДРЕСА_3 , дружині "Учасника бойових дій" ОСОБА_2 , згідно заяви.

Суть заперечень відповідача щодо позову зводиться до того, що позивачка оспорює правомірність свого виключення, в той же час належних та допустимих доказів на підтвердження свого членства в КС "Вишенька" не надає, передбачені статутом документи, які могли б підтвердити членство ОСОБА_1 в документації КС "Вишенька" відсутні.

Також відповідач звертає увагу, що на момент передачі спірної земельної ділянки у користування ОСОБА_2 , будь-які права на земельну ділянку за позивачкою не було зареєстровано, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру НВ-5300296852023 від 20.03.2023. Окрім того, позивачка пропустила трирічний строк позовної давності на звернення із відповідним позовом до суду.

Позивачка, у свою чергу, вказує, що посилання відповідача на відсутність документів про прийняття ОСОБА_1 до членів КС "Вишенька", про її членство в Товаристві, є абсурдним і може тільки свідчити про неналежне ведення архіву КС "Вишенька". Якщо позивачка не була членом КС "Вишенька" і не користувалася земельною ділянкою по АДРЕСА_3 (яка розташована на території КС "Вишенька"), то не приймалося б і спірне рішення, оформлене протоколом №7 засідання членів правління КС "Вишенька" від 15.06.2020.

Крім того, ОСОБА_1 звертає увагу, що строк позовної давності на звернення з позовом до суду не було пропущено, з урахуванням внесених змін до прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Суд у судовому засіданні 08.10.2026 відповідно до частини 1 статті 219 ГПК України оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, повідомивши, що проголошення скороченого рішення (вступної та резолютивної частин) відбудеться в межах дня о 17:00 год.

Враховуючи оголошення сигналу "Повітряна тривога" на території Вінницької області, що підтверджується службовою запискою секретаря судового засідання №350/2026 від 08.10.2026 та унеможливило проведення судового засідання з технічною фіксацією за участю сторін, суд згідно із частиною 6 статті 233 та частиною 4 статті 240 ГПК України долучив до матеріалів справи скорочене рішення (вступну та резолютивну частини) без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Колективний сад "Вишенька" зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 25503920, запис внесено 15.03.1990.

За змістом Статуту Колективного саду "Вишенька" (Товариство), затвердженого протоколом №17 від 13.11.2016, членом Товариства може бути кожний громадянин України або іноземець, що виявив бажання брати участь у здійсненні завдань Товариства. Загальною підставою для членства в Товаристві є право власності на земельну ділянку або її частину в межах ділянки, виділеній або наданій колективному саду "Вишенька" в користування Козятинською міською Радою або уповноваженим державним органом (в межах ділянки Товариства). Спеціальною підставою для членства в Товаристві є рішення загальних зборів (зборів уповноважених) Товариства або правління Товариства.

Товариство в межах своєї ділянки ідентифікує членів Товариства за номерами їхніх земельних ділянок з назвами вулиць Товариства.

Рішення про прийняття в члени Товариства, виключення з нього, а також рішення, що пов`язані з виходом із Товариства належать до компетенції Загальних зборів Товариства (зборів уповноважених). Своєчасну сплату вступних, членських і цільових внесків визначено обов`язком члена Товариства.

Правління Товариства є виконавчим органом Товариства, підзвітним Зборам.

Згідно довідки Правління колективного саду "Вишенька" №75 від 22.06.2019, виданої ОСОБА_1 за підписом голови Т.Т. Петруца, вона дійсно є членом колективного саду "Вишенька" та є користувачем земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_3 та сплачує членські внески.

За змістом довідки Правління колективного саду "Вишенька" №77 від 22.06.2019 земельна ділянка, яка розташована за адресою АДРЕСА_3 сформована в процесі формування КС "Вишенька" в 1968 році. Межі її встановлені, непорушні та не викликають заперечень.

Також матеріали справи містять копії квитанцій до прибуткових касових ордерів за різний період про сплату Колективному саду "Вишенька" членських внесків, за електроенергію, дорогу тощо (а.с. 17, т.1).

Наявна у матеріалах справи також довідка, видана ОСОБА_1 за підписом голови К.С. "Вишенька" Новікова А.І. в тому, що позивачка проводила оплати внесків в К.С. "Вишенька" з 2009 по 2018 роки, заборгованість була постійно за 2-3 роки. Не виконувала статут садового товариства, земельну ділянку використовувала не за призначенням, на зауваження не реагувала.

15.06.2020 було проведено засідання членів правління КС "Вишенька", рішенням яких виключено ОСОБА_1 із членів Колективного саду "Вишенька" як користувача земельної ділянки по АДРЕСА_3 через систематичну несплату членських внесків. Відповідне рішення оформлене протоколом № 7 від 15.06.2020 з посиланням на норми Закону України "Про садові товариства".

Згодом рішенням правління Колективного саду "Вишенька", оформленого протоколом №9 від 15.05.2021, земельну ділянку по АДРЕСА_3 виділено ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 , вважаючи, що її безпідставно, з порушенням процедури прийняття відповідного рішення виключено із складу членів Колективного саду "Вишенька" та належну їй земельну ділянку протиправно передано у користування ОСОБА_2 , звернулася із позовом до суду про скасування відповідних рішень правління Колективного саду "Вишенька".

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Згідно з положеннями статей 83, 85, 86 Цивільного кодексу України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Статтею 1 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що кооперація - це система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів.

Кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування (стаття 2 Закону України "Про кооперацію").

Статтею 4 Закону України "Про кооперацію" визначені основні принципи кооперації, за якими кооперація базується на таких основних принципах: добровільності вступу та безперешкодного виходу з кооперативної організації; соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва; рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос); вільного вибору напрямів і видів діяльності; демократичного контролю за діяльністю кооперативних організацій та їх посадових осіб з боку членів кооперативних організацій; безпосередньої участі членів кооперативної організації у її діяльності.

Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану (стаття 6 Закону України "Про кооперацію").

Згідно зі статтями 10, 11 Закону України "Про кооперацію" членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство. Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Позивачка обґрунтовує порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів незаконним виключенням її з членів Колективного саду "Вишенька" та переданням належної їй земельної ділянки іншій особі.

Відповідач, у свою чергу, заперечує членство позивачки у Колективному саду "Вишенька".

Матеріали справи не містять доказів оформленого права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку Колективного саду "Вишенька" як передбаченої Статутом відповідача загальної підстави для членства в Товаристві. Відсутнє також і відповідне рішення загальних зборів (зборів уповноважених) Товариства або правління Товариства як спеціальна підстава для членства.

Водночас на підтвердження свого членства у кооперативі, ОСОБА_1 надано до матеріалів справи ряд довідок та копій квитанцій до прибуткових касових ордерів за різний період про сплату Колективному саду "Вишенька" членських внесків тощо.

Суд зазначає, що добросовісність є однією із основоположних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України). Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Дії учасників цивільних та корпоративних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16 зазначено, що в праві України доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи, та базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої - принцип добросовісності.

Поведінка є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, якщо вона не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона правовідносин розумно покладалася на ці заяви чи попередню поведінку.

Конституційний Суд України у Рішенні від 28 квітня 2021 року № 2-р(ІІ)/2021 вказав, зокрема, таке: "словосполуку" а також зловживання правом в інших формах", слід тлумачити та застосовувати не відокремлено від інших приписів права, а в їх посутньому взаємозв`язку з нормами Кодексу, насамперед із тими, що містяться в його статтях 3, 12, 13. Унаслідок цього, на думку Конституційного Суду України, учасник цивільних відносин у разі потреби за допомогою відповідної консультації зможе розумно передбачити, які його дії можуть бути в подальшому кваліфіковано як недобросовісні та такі, що порушують межі здійснення цивільних прав, зокрема у формі зловживання правом, та якими можуть бути юридичні наслідки таких дій" (абзац другий підпункту 3.6 пункту 3 мотивувальної частини); частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, тому що ця мета є правомірною (легітимною) (абзац третій підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Крім того, на думку Конституційного Суду України, тлумачення та застосування судами джерел цивільного права у будь-якому разі має ґрунтуватися на таких засадах цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність і розумність (абзац третій підпункту 3.5 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 23 квітня 2020 року № 2-р(ІІ)/2021).

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Цей висновок був застосований у пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц (провадження № 14-175 цс 20).

Приймаючи спірне рішення про виключення ОСОБА_1 із членів Колективного саду "Вишенька", та у подальшому стверджуючи, що позивачка, до її виключення, не була членом Колективного саду "Вишенька", є поведінкою, яка суперечить добросовісності, так як відповідач діє всупереч своїй попередній поведінці.

При цьому суд зауважує, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, саме кооператив веде облік своїх членів, за правильність, повноту та актуальність якого він відповідає. Тому, суд не приймає аргументи відповідача, що надані позивачкою довідки на підтвердження її членства у Колективному саду "Вишенька" не можуть братися до уваги, позаяк видані безпідставно,

Аналогічної позиції за схожих спірних правовідносин притримується ВС КГС у постанові від 12.05.2026 у справі № 922/2217/25.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів при скликанні та проведенні загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Однак, не всі порушення законодавства, допущені при скликанні та проведенні загальних зборів юридичної особи, можуть бути підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

У постанові від 05.09.2023 у справі № 916/2660/21 Верховний Суд зробив висновок про те, що неповідомлення члена про проведення загальних зборів, на яких прийняті рішення щодо його прав та обов`язків, є порушенням його прав і має наслідком визнання недійсними таких рішень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №916/212/22.

Суд бере до уваги, що Статутом Колективного саду "Вишенька" визначено, що рішення про прийняття в члени Товариства, виключення з нього, а також рішення, що пов`язані з виходом із Товариства належать до компетенції Загальних зборів Товариства (зборів уповноважених). Водночас статутом не визначено порядку повідомлення учасників Товариства про проведення загальних зборів. Тому у даному випадку застосовуються загальні норми Закону та усталені звичаї ділового обороту.

Частиною 5 статті 15 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше, ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

Частинами 8 - 10 статті 15 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що у разі коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, статутом кооперативу може бути передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу. Кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначаються статутом кооперативу. Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених. Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі.

Доказів будь-якого повідомлення позивачки про дату, час, місце проведення Загальних зборів Товариства (зборів уповноважених) із визначеним порядком денним щодо розгляду питання про її виключення зі складу Товариства матеріали справи не містять та відповідачем не подано. Відсутні також у матеріалах справи будь-які докази щодо розміру заборгованості позивачки по сплаті членських внесків, що слугувало підставою для її виключення зі складу Колективного саду "Вишенька".

Більше того, залишається незрозумілим, чому спірні рішення приймалися правлінням Колективного саду "Вишенька", яке відповідно до Статуту є виконавчим органом Товариства, підзвітним Зборам. Водночас рішення про прийняття в члени Товариства, виключення з нього, а також рішення, що пов`язані з виходом із Товариства належать до компетенції Загальних зборів Товариства (зборів уповноважених).

Також слушними є доводи позивачки, що правовою підставою спірного рішення про її виключення зі складу Товариства вказано норми неіснуючого Закону України "Про садові товариства". Дійсно такого закону не існує, тобто правова підстава спірного рішення взагалі не обґрунтована.

З урахуванням наведеного, виключення позивачки зі складу учасників КС "Вишенька" відбулося поза встановленою процедурою для прийняття відповідного рішення, внаслідок чого суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленої вимоги про визнання незаконним та скасування відповідного рішення. Водночас оспорюване рішення стосується прав та обов`язків позивачки лише в частині його пункту 3, тому саме в цій частині заявлена позовна вимога підлягає задоволенню.

Визначаючись щодо позовної вимоги про визнання недійсним та скасування п. 1 рішення правління КС "Вишенька" оформленого протоколом №9 від 15.05.2021, про виділення земельної ділянки по АДРЕСА_3 , дружині "Учасника бойових дій" ОСОБА_2 , суд враховує таке.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Подібні за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 28.11.2019 у справі № 918/150/19, від 26.01.2022 у справі № 921/787/20 від 14.06.2022 у справі № 904/3870/21, від 13.09.2022 у справі № 918/1222/21.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Отже, відсутність порушеного права у позивача зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Суд, вирішуючи корпоративний спір, зобов`язаний перевірити наявність в позивача суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати в чому полягає порушення його корпоративних прав.

Крім того, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення його порушеного права.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов`язку по відновленню порушеного права на порушника.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту (відновлення порушеного права чи інтересу) в обраний ним спосіб.

В даному спірному випадку скасування рішення про виділення земельної ділянки по АДРЕСА_3 третій особі не призведе до відновлення права позивачки на відповідну земельну ділянку, зважаючи, що за ОСОБА_2 зареєстровано право власності як на відповідну земельну ділянку, так і на садовий (дачний) будинок за адресою у АДРЕСА_3 , що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав (а.с. 63-64, т.1).

Визнання незаконним та скасування рішення про передачу земельної ділянки ОСОБА_2 , у даному випадку, є, по суті, встановленням обставин, які у подальшому можуть бути зазначені у якості підстав позову про захист свого порушеного права, що також свідчить про неефективність обраного позивачкою способу захисту, оскільки не відновлює порушеного права, а вимагає пред`явлення у подальшому іншого позову.

Отже, оскільки відновлення права ОСОБА_1 на земельну ділянку, шляхом скасування рішення про передачу її третій особі, автоматично не встановлює відповідного права позивачки на набуте ОСОБА_2 майно. Тому заявлений спосіб захисту є неефективним, відтак позов в цій частині підлягає відмові у задоволенні.

Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В силу приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із оцінки наявних у справі доказів на предмет їх належності, допустимості, достовірності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку про часткове задоволення позову з вищенаведених мотивів.

Заява відповідача щодо застосування наслідків спливу позовної давності для пред`явлення відповідних позовних вимог є безпідставною та відхиляється судом, враховуючи таке.

Приписами ч.ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску (постанова Касаційного господарського суду Верховним Судом від 26.03.2018 у справі № 922/273/17).

Аналогічний висновок, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем у спорі до того відповідача, який заявляє про застосування позовної давності викладено у п. 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 909/337/19 та п. 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №755/13805/16-ц.

Так, згідно із положенням ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до положень п. 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Суд зауважує, що карантин Кабінет Міністрів України установив на підставі постанови № 211 від 11.03.2020 з 12.03.2020, який відмінено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 з 24 год. 00 хв. 30.06.2023.

Також згідно із п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (у діючій редакції на момент звернення із позовом до суду) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-ІХ від 24.02.2022, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

З 04.09.2025 набрав чинності закон "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" від 14.05.2025 №4434-IX. Закон скасував зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п.19 з розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу.

Враховуючи наведене, строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України, в силу приписів п. 12 Прикінцевих положень ЦК України продовжено на строк дії карантину (з 12.03.2020 по 01.07.2023), а в силу приписів п. 19 Прикінцевих положень ЦК України перебіг позовної давності було зупинено на строк дії воєнного стану до виключення вказаного п.19 з розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу (з 24.02.2022 до 04.09.2025).

Отже, станом на час звернення із позовом до суду трирічний строк позовної давності не сплинув, оскільки спірне рішення датоване 15.06.2020, тобто припадає на період зупинення перебігу строку позовної давності, який тривав до 04.09.2025. Тобто перебіг строку позовної давності розпочався лише з 05.09.2025.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (ч. 2 ст. 129 ГПК України).

Оскільки позов задоволено частково, позивачка від сплати судового збору звільнена на підставі п. 8 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", з відповідача підлягає стягненню судовий збір в дохід Державного бюджету за однією позовною вимогою немайнового характеру в сумі 3328 грн.

Керуючись ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним та скасувати п.3. рішення правління Колективного саду "Вишенька" від 15.06.2020, оформленого протоколом №7, в частині виключення із членів Колективного саду "Вишенька" (код ЄДРПОУ 25503920) користувача земельної ділянки №116 по вул. Садова, 116.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Колективного саду "Вишенька" (вул. Білоцерківська, м. Козятин, Хмільницький район, Вінницька область, 22100, код ЄДРПОУ 25503920) в дохід Державного бюджету України (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106) 3328 грн - судового збору.

5. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскільки в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати позивачці рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, представникам сторін та третій особі - до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 19 жовтня 2026 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачці - вул. Благовісна, буд. 97, м. Козятин, Хмільницький район, Вінницька область, 22100.