Решение № 140697654, 19.10.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/12125/26

Провадження 2/712/5849/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі Чумак Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 07000-09/2023 від 20 вересня 2023 року в загальному розмірі 109 825,00 грн, з яких 11 500,00 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту та 98 325,00 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом. Також позивач просив стягнути судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20 вересня 2023 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 07000-09/2023, за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти в сумі 11 500,00 грн. строком на 360 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2,5 % на день.

Позивач зазначає, що первісний кредитодавець виконав свої договірні зобов`язання, тоді як відповідач кредитних коштів не повернув та проценти за їх користування не сплатив.

29 січня 2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 29012024-1, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за зазначеним кредитним договором.

На дату відступлення права вимоги заборгованість становила 49 450,00 грн., з яких 11 500,00 грн. - основний борг та 37 950,00 грн. - проценти.

Після набуття права вимоги позивачем здійснено подальше нарахування процентів за користування кредитом за період із 17 лютого 2024 року до 13 вересня 2024 року в сумі 60 375,00 грн.

Таким чином, загальна заборгованість, заявлена до стягнення, становить 109 825,00 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

02 жовтня 2026 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позову.

У відзиві відповідач, зокрема, поставив під сумнів доведеність переходу права вимоги за договором факторингу, належність доказів укладення електронного кредитного договору та фактичного перерахування кредитних коштів.

Окремо відповідач заперечив проти розміру нарахованих процентів, посилаючись на їх надмірність порівняно з основною сумою кредиту, положення законодавства про захист прав споживачів та встановлені законодавцем обмеження максимальної денної процентної ставки.

Відповідач вважав, що нараховані проценти не відповідають принципам справедливості, добросовісності та розумності, у зв`язку з чим просив зменшити їх розмір, а загалом - відмовити в задоволенні позову.

09 жовтня 2026 року позивач подав відповідь на відзив, в якій заперечив проти наведених відповідачем доводів.

Позивач наголосив, що кредитний договір укладено в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», а матеріали справи містять документи, які відображають погодження відповідачем умов кредитування та підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Також позивач зазначив, що право вимоги до відповідача підтверджується договором факторингу, витягом із реєстру боржників та іншими документами, а проценти нараховані за погодженою сторонами ставкою виключно в межах строку кредитування.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 20 вересня 2023 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 07000-09/2023.

Відповідно до пункту 1.1 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику фінансовий кредит у розмірі 11 500,00 грн., а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Строк кредитування відповідно до пункту 1.2 договору становив 360 днів, із кінцевою датою повернення кредиту 13 вересня 2024 року.

Пунктом 1.4.1 договору передбачено стандартну (базову) процентну ставку за користування кредитом у розмірі 2,5 % від фактичного залишку кредиту за кожний день користування кредитом.

Відповідно до пункту 3.3 договору нарахування процентів здійснюється в межах строку кредитування, визначеного пунктом 1.2 договору, починаючи з дня надання кредиту, на залишок фактичної заборгованості станом на початок кожного календарного дня.

Договір укладено в електронній формі.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися в усній або письмовій (електронній) формі.

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Положеннями статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено порядок укладення електронних договорів та способи їх підписання, зокрема з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Із наданих кредитних документів убачається, що укладенню договору передувало заповнення позичальником заявки-анкети, зазначення персональних та контактних даних, ознайомлення з умовами кредитування, погодження істотних умов договору та його підписання з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Матеріали справи містять договір про надання фінансового кредиту, заявку-анкету позичальника, паспорт споживчого кредиту, додаток № 1 до договору, а також відомості щодо послідовності дій клієнта в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця (logfile).

Наведені документи у своїй сукупності підтверджують дотримання передбаченого законодавством порядку електронного укладення кредитного договору.

Сам по собі факт відсутності на договорі власноручного підпису позичальника не свідчить про його неукладеність, оскільки законодавством прямо передбачена можливість використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Суд враховує, що в межах цієї справи відповідачем не надано доказів використання його персональних даних іншою особою, неправомірного доступу до засобів електронної ідентифікації чи інших конкретних обставин, які спростовували б відображену в матеріалах справи послідовність укладення договору.

За таких обставин доводи відповідача щодо недоведеності укладення кредитного договору не спростовують сукупності наданих позивачем доказів.

За умовами кредитного договору надання кредиту здійснювалося шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на банківську картку, реквізити якої були зазначені позичальником.

На підтвердження виконання первісним кредитодавцем зобов`язань щодо надання кредиту позивачем подано відповідні кредитні документи та лист щодо перерахування кредитних коштів.

Відповідач у відзиві висловив заперечення щодо належності та достатності доказів перерахування кредитних коштів, посилаючись на відсутність банківського документа, який безпосередньо підтверджував би відповідну операцію.

Разом із тим суд звертає увагу, що відповідач не заявляє прямо про те, що грошові кошти за кредитним договором № 07000-09/2023 від 20 вересня 2023 року ним фактично не отримувалися.

Його заперечення зосереджені насамперед на доказовому значенні поданих кредитодавцем документів та необхідності підтвердження операції первинними платіжними документами.

Водночас, відсутність прямого заперечення факту отримання коштів не звільняє позивача від обов`язку доказування обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та сама по собі не є визнанням відповідного факту відповідачем.

Оцінюючи зазначені обставини, суд виходить із сукупності наданих документів щодо оформлення кредиту, погодження його умов, зазначення позичальником реквізитів для отримання коштів, відомостей кредитодавця про їх перерахування та подальшого обліку заборгованості.

Судом також враховано, що відповідач не навів конкретних обставин, які б свідчили про отримання кредитних коштів іншою особою або про те, що зазначена кредитна операція фактично не відбулася.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Водночас наявність спору щодо належності окремого документа не означає автоматичної недопустимості всієї сукупності інших доказів.

Суд окремою ухвалою відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування додаткових документів щодо укладення кредитного договору, зокрема договору та відомостей щодо електронного підпису, виходячи з наявності у матеріалах справи документів, необхідних для оцінки відповідних обставин, та відсутності належного обґрунтування необхідності повторного витребування таких доказів.

Також судом не здійснювалося додаткове витребування документів щодо перерахування кредитних коштів, оскільки питання достатності вже поданих доказів підлягає вирішенню судом під час оцінки матеріалів справи по суті, а самі по собі заперечення відповідача щодо доказової сили окремих документів не зумовлюють безумовного обов`язку суду збирати додаткові докази.

При цьому суд враховує, що відповідач не висловив прямого фактичного заперечення щодо отримання кредиту, а наведені ним доводи стосуються переважно форми та достатності документального підтвердження відповідної операції.

Оцінивши подані документи у їх сукупності, суд вважає доведеними обставини виникнення між сторонами кредитних правовідносин та надання відповідачу кредитних коштів у сумі 11 500,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

За змістом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 29 січня 2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 29012024-1.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до зазначеного договору факторингу право вимоги за договором № 07000-09/2023 від 20 вересня 2023 року, укладеним із ОСОБА_1 , включено до переліку відступлених вимог.

У витягу зазначено загальну суму заборгованості 49 450,00 грн, з яких 11 500,00 грн. - основний борг та 37 950,00 грн. - заборгованість за процентами.

На підтвердження переходу права вимоги позивачем подано договір факторингу, витяг із реєстру боржників, акт приймання-передачі та платіжну інструкцію, на які позивач посилається у відповіді на відзив.

Оцінивши зазначені документи у сукупності, суд доходить висновку про підтвердження набуття позивачем права грошової вимоги до відповідача за спірним кредитним договором.

Доводи відповідача щодо недоведеності переходу права вимоги не спростовують зазначених обставин.

Аналізуючи доводи позивача щодо розміру заборгованості та правомірності нарахування процентів, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

За змістом статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1054 ЦК України передбачено обов`язок позичальника повернути кредит та сплатити проценти на умовах кредитного договору.

Судом встановлено, що сторонами погоджено розмір кредиту 11 500,00 грн, строк кредитування 360 днів та стандартну процентну ставку 2,5 % на день.

За умовами пункту 3.3 договору проценти нараховуються в межах строку кредитування на залишок фактичної заборгованості за кредитом.

Із наданого розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитодавцем, убачається, що станом на 29 січня 2024 року заборгованість відповідача становила 49 450,00 грн, у тому числі:

-11 500,00 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту;

-37 950,00 грн. - заборгованість за процентами.

Відповідно до розрахунку, складеного новим кредитором, за період із 17 лютого 2024 року до 13 вересня 2024 року додатково нараховано 60 375,00 грн процентів.

Розмір щоденного нарахування становить:

11 500,00 грн ? 2,5 % = 287,50 грн.

За період із 17 лютого 2024 року до 13 вересня 2024 року включно нарахування здійснено за 210 календарних днів, що становить: 287,50 грн ? 210 днів = 60 375,00 грн.

Таким чином, загальна заборгованість за процентами становить: 37 950,00 грн + 60 375,00 грн = 98 325,00 грн.

Разом із неповернутою сумою кредиту загальна заборгованість становить: 11 500,00 грн + 98 325,00 грн = 109 825,00 грн.

Суд звертає увагу, що проценти нараховані за погодженою сторонами ставкою 2,5 % на день та в межах установленого договором строку кредитування, кінцевою датою якого є 13 вересня 2024 року.

Нарахування договірних процентів після закінчення строку кредитування позивачем не заявлено.

Надані розрахунки містять відомості про періоди нарахування, застосовану процентну ставку, розмір основного боргу та суму щоденних нарахувань, що дає можливість перевірити правильність визначення заявленої заборгованості.

Відповідачем не надано доказів здійснення платежів, не врахованих кредитодавцем, або контррозрахунку, який би свідчив про арифметичну неправильність нарахувань.

Водночас, суд не обмежується констатацією відсутності контррозрахунку, а самостійно перевіряє відповідність заявлених сум умовам договору та вимогам законодавства.

Щодо доводів відповідача про необхідність зменшення процентів.

Відповідач у відзиві зазначає, що сума процентів є надмірною порівняно з тілом кредиту, суперечить принципам розумності, справедливості та добросовісності, у зв`язку з чим просить суд зменшити її розмір.

Оцінюючи зазначені доводи, суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25).

У зазначеній постанові Верховний Суд розмежував правові способи коригування процентів за користування кредитом, зокрема оспорювання умови чи договору про споживчий кредит, зміну договору та тлумачення його умов.

Об`єднана палата дійшла висновку, що суд без окремої позовної вимоги споживача може застосовувати тлумачення умов договору про споживчий кредит у разі наявності в ньому нечітких або двозначних положень.

Водночас визнання умови договору недійсною або зміна договору як правові способи коригування процентів не можуть застосовуватися судом без відповідної позовної вимоги споживача.

Отже, за відсутності передбачених законом підстав для незастосування відповідної умови договору суд не вправі довільно змінювати погоджену сторонами процентну ставку лише з мотивів неспівмірності загальної суми процентів із сумою отриманого кредиту.

У справі, що розглядається, умови договору щодо розміру стандартної процентної ставки та строку її нарахування викладені визначено та не містять такої неоднозначності, яка перешкоджала б установленню змісту відповідних договірних зобов`язань.

Відповідачем не пред`явлено самостійної позовної вимоги про визнання недійсною відповідної умови договору або про зміну кредитного договору.

Заявлене у відзиві прохання зменшити проценти саме по собі не є достатньою процесуальною підставою для зміни погодженого сторонами розміру плати за користування кредитом.

При цьому суд враховує, що зазначений висновок Верховного Суду не усуває обов`язку перевірити відповідність договірних умов імперативним нормам законодавства, чинним та застосовним до спірних правовідносин.

Щодо посилань відповідача на обмеження максимальної денної процентної ставки, встановлені Законом України «Про споживче кредитування», суд зазначає наступне.

Закон України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, яким запроваджено законодавчі обмеження максимальної денної процентної ставки та перехідний механізм їх застосування, набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Спірний кредитний договір укладено 20 вересня 2023 року, тобто до набрання чинності зазначеними законодавчими змінами.

З матеріалів справи не встановлено укладення сторонами після 24 грудня 2023 року додаткових угод щодо продовження строку кредитування або інших змін, які б зумовлювали застосування нових обмежень до відповідних договірних правовідносин.

За таких обставин підстав для автоматичного поширення встановленого пізніше обмеження денної процентної ставки на спірний договір суд не встановив.

Крім того, суд враховує, що проценти в цій справі є платою за користування кредитними коштами протягом погодженого строку кредитування, а не неустойкою чи процентами річними, нарахованими як відповідальність за прострочення грошового зобов`язання.

Відтак, положення про можливість зменшення судом окремих заходів цивільно-правової відповідальності не можуть безумовно застосовуватися до договірної плати за правомірне користування кредитом.

Сам по собі значний розмір процентів порівняно з основною сумою кредиту за встановлених у цій справі обставин не є достатньою підставою для довільного зменшення судом погодженої сторонами плати за користування кредитом.

Ураховуючи, що нарахування здійснені відповідно до визначеної договором процентної ставки, у межах погодженого строку кредитування, а законодавчих підстав для їх зменшення у спірних правовідносинах судом не встановлено, вимога про стягнення 98 325,00 грн заборгованості за процентами є обґрунтованою.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 07000-09/2023 від 20 вересня 2023 року в загальному розмірі 109 825,00 грн, з яких 11 500,00 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту та 98 325,00 грн. - заборгованість за процентами.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет». Відповідно до пункту 2.3 договору вартість послуг правничої допомоги за однією кредитною справою становить 8 000,00 грн без ПДВ.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі.

Вирішуючи питання про їх розподіл, суд враховує положення статей 137, 141 ЦПК України, характер спору, його складність, обсяг наданої правничої допомоги, значення справи для сторін, а також критерії реальності, необхідності та розумності відповідних витрат.

Суд бере до уваги, що справа стосується стягнення заборгованості за типовим кредитним договором, правове регулювання таких правовідносин є усталеним, а значна частина поданих позивачем процесуальних документів ґрунтується на типових положеннях законодавства та судової практики.

Разом із тим суд враховує, що представником позивача здійснено підготовку позовної заяви з додатками, подано процесуальні документи на підтвердження заявлених вимог, а також підготовлено відповідь на відзив відповідача, що вимагало опрацювання його заперечень.

З урахуванням наведеного суд вважає обґрунтованим покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн, який відповідає критеріям розумності та співмірності за встановлених обставин справи. У стягненні решти заявлених витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 15,16, 141, 268, 280-289 ЦПК України; ст.ст. 512, 526, 612, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 07000-09/2023 від 20 вересня 2023 року в загальному розмірі 109 825, 00 гривень, судовий збір у розмірі 2 662, 40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000, 00 гривень, а всього стягнути 118 487,40 гривень (сто вісімнадцять тисяч чотириста вісімдесят сім грн. 40 коп.).

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду через місцевий суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 19. 10.2026 року.

Головуючий Т.Є.Троян