Решение № 140697487, 19.10.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8653/26

Номер провадження2/711/4387/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі головуючого-судді Демчика Р.В., секретаря судового засідання Кобилки Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: Головне управління ДПС у Черкаській області про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом скасування арешту з майна та вилучення запису про обтяження,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа: Головне управління ДПС у Черкаській області про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом скасування арешту з майна та вилучення запису про обтяження.

Позов обґрунтовує тим, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 01.10.1999 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Малою Н.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 4310.

Право власності було належним чином зареєстроване у чинному на той час порядку в Черкаському обласному бюро технічної інвентаризації (БТІ), що підтверджується Інформацією про зареєстроване право власності від 05.03.2026 року № 69828 та Інформацією щодо показників технічної характеристики об`єкта нерухомого майна.

З метою актуалізації відомостей про належне йому майно у сучасному правовому полі, позивач подав відповідні відомості про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Запис про право власності і номер відомостей про речове право: 64562261) був внесений 27.04.2026 року о 09:05:38 державним реєстратором Криловою Оксанодо Миколаївною Департамент управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради, Черкаська обл.), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 5324116971080

Під час отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачем виявлено наявність чинного безстрокового обтяження (арешту) на все належне йому нерухоме майно, накладеного на належне йому майно на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: АА 962441, 10.12.2009 року Придніпровським ВДВС ЧМУЮ;

Правонаступником Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції на сьогоднішній день є відповідач Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

З метою врегулювання питання в позасудовому порядку, реалізуючи свої законні права, позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою про зняття арешту з майна, посилаючись на тривалу відсутність будь-яких виконавчих дій.

У відповідь на вказане звернення, Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси надіслав офіційну відповідь лист від 17.07.2026 року за вихідним № 13279/20.21-49/104853. У цьому листі відповідач зазначив, що згідно зі статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент накладення арешту у 2009 році) та чинним законодавством, строк зберігання завершених виконавчих проваджень в архіві становить 3 (три) роки, після чого вони підлягають знищенню.

Відповідач офіційно констатував, що перевірити стан виконавчого провадження, встановити першопричину накладення арешту, суму стягнення чи особу стягувана на сьогоднішній день немає жодної технічної та юридичної можливості, оскільки всі облікові матеріали та паперовий архів знищено за закінченням строків зберігання. У зв`язку з цим, керуючись частиною 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», відповідач роз`яснив позивачу, що зняття такого арешту за відсутності матеріалів справи можливе виключно на підставі судового рішення.

Позивач наголошує, що за останні 17 (сімнадцять) років жодних вимог, претензій, судових позовів, повідомлений про наявність заборгованості чи виконавчих документів від будь-яких фізичних, юридичних осіб або органів державної влади на його адресу не надходило. Позивач безперервно, відкрито та законно проживає і зареєстрований у вказаній квартирі вже понад 26 років з 29 листопада 2000 року, що підтверджується довідкою Державної міграційної служби України про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру. Позивач ніколи не переховувався від виконання зобов`язань, а сама наявність арешту тривалий час залишалася йому невідомою.

Просить суд усунути перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні ним права власності, користування та розпорядження належним йому нерухомим майном, а саме: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3324116971080), шляхом скасування арешту нерухомого майна.

Скасувати арешт нерухомого майна позивача ОСОБА_1 (РНОК11І1: НОМЕР_1 ), зареєстрований 11 грудня 2009 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під номером запису про обтяження: 64562548 (архівний номер обтяження: 9339583), накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: АА 962441, виданої 10.12.2009 року Придніпровським відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції.

Зобов`язати орган державної реєстрації речових прав вилучити запис про обтяження № 64562548 (архівний номер обтяження: 9339583) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.08.2026 року відкрите спрощене позовне провадження у справі.

Позивач в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву. в якій справу просив розглянути у його відсутності.

07.09.2026 року до суду надійшов відзив Другого відділу ДВС, в якому представник відповідача справу просив розглянути у його відсутності.

Зазначив, що перевіркою АСВП встановлено, що на примусовому виконанні в Другому відділі ДВС у м. Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало декілька виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_1 на користь юридичних осіб та держави заборгованості.

Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 11.12.2009 зареєстровано обтяження № 64562548 на підставі постанова, серія та номер: АА 962441, виданий 10.12.2009, видавник: Придніпровським ВДВС ЧМУЮ, вид обтяження: арешт нерухомого майна.

Зазначений вище арешт накладався у відповідності до нормативних документів, що були чинними станом на 11.12.2009, а саме Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній від 21.04.1999, втратив чинність 02.06.2016), Інструкції з проведення виконавчих дій (в редакції чинній від 15.12.1999, втратила чинність 22.12.2015), Порядку роботи з документами органах державної виконавчої служби (в редакції чинній від 25.12.2008, втратив чинність 19.07.2017).

Порядок накладення арешту на майно боржника в період 2009 року передбачав використання бланків суворої звітності з подальшим направленням для виконання до відповідних органів.

Оскільки, відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями (далі - Правил) строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік, ідентифікувати виконавче провадження в рамках якого накладався вищевказаний арешт не має можливості, так як термін зберігання зазначеного закінчився.

У зв`язку з чим, відсутня можливість безпосередньо визначити в межах якого виконавчого провадження було накладено вищезазначений арешт та неможливо зазначити на підставі якого виконавчого документа ( яким органом видано, дата видачі, дата, номер і резолютивну частину рішення, на підставі якого його видано) таке виконавче провадження.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 01.10.1999 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Малою Н.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 4310.

Право власності було належним чином зареєстроване у чинному на той час порядку в Черкаському обласному бюро технічної інвентаризації (БТІ), що підтверджується Інформацією про зареєстроване право власності від 05.03.2026 року № 69828 та Інформацією щодо показників технічної характеристики об`єкта нерухомого майна.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав (індексний номер витягу: 475305 від 01.05.2026 року) міститься інформація про обтяження:

- номер запису про обтяження: 64562548;

- дата реєстрації: 11.12.2009 року;

- документи подані для державної реєстрації: постанова, серія та номер АА 962441, виданий 10.12.2009. видавник: придніпровський ВДВС ЧМУЮ;

- підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:84587363 від 01.05.2026 11:25:26, ОСОБА_2 , Департамент управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради,Черкаська обл.

- вид обтяження: арешт нерухомого майна;

- відомості про суб`єктів обтяження: Обтяжувач: Придніпровський відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції. Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповіддю № 13279/20.21-49 від 17.07.2026 року Другий відділ ДВС зазначив, що згідно державного реєстру речових прав

Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 11.12.2009 зареєстровано обтяження № 64562548 на підставі постанова, серія та номер: АА 962441, виданий 10.12.2009, видавник: Придніпровським ВДВС ЧМУЮ, вид обтяження: арешт нерухомого майна.

Зазначений вище арешт накладався у відповідності до нормативних документів, що були чинними станом на 11.12.2009, а саме Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній від 21.04.1999, втратив чинність 02.06.2016), Інструкції з проведення виконавчих дій (в редакції чинній від 15.12.1999, втратила чинність 22.12.2015), Порядку роботи з документами органах державної виконавчої служби (в редакції чинній від 25.12.2008, втратив чинність 19.07.2017).

Порядок накладення арешту на майно боржника в період 2009 року передбачав використання бланків суворої звітності з подальшим направленням для виконання до відповідних органів.

Оскільки, відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями (далі - Правил) строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік, ідентифікувати виконавче провадження в рамках якого накладався вищевказаний арешт не має можливості, так як термін зберігання зазначеного закінчився.

У зв`язку з чим, відсутня можливість безпосередньо визначити в межах якого виконавчого провадження було накладено вищезазначений арешт та неможливо зазначити на підставі якого виконавчого документа ( яким органом видано, дата видачі, дата, номер і резолютивну частину рішення, на підставі якого його видано) таке виконавче провадження.

Згідно п.1,2 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України 07.06.2017 № 1829/5, виконавчі провадження, які завершені до 2022 року включно та виконавчі провадження про стягнення у справах про адміністративні правопорушення, які завершені до 2024 року включно, станом на 17.07.2026 року знищені.

У зв`язку з вищевикладеним, у посадових осіб Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відсутні підстави для зняття арешту згідно зареєстрованого обтяження №64562548.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до розділу XI Правил роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.

Згідно з п. 1 розділу Х Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України 07.06.2017 № 1829/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.06.2017 за № 699/30567, завершені виконавчі провадження та виконавчі провадження, за якими виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання, підлягають передачі до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше 01 серпня поточного року та 01 лютого наступного року, а відповідно до п.1 розділу ХІ вказаних Правил передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню.

З урахуванням того, що відповідно до № 13279/20.21-49 від 17.07.2026 року, термін зберігання виконавчого провадження, у межах якого винесено постанову державного виконавця АА № 962441 від 10.12.2009 року, сплив, а відповідно до положень зазначених вище нормативно правових актів знищуються лише завершені виконавчі провадження, виконавче провадження було завершено, а при завершенні виконавчого провадження органом ДВС, в порушення вимог закону, арешт не було скасовано.

Згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч.ч. 2,4 ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Предметом регулювання ст. 1 Першого протоколу є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

За вказаних обставин, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту з майна, накладеного у завершеному виконавчому провадженні, порушує права власника на мирне володіння своїм майном.

Національне законодавство не містить термінів «правомірні очікування» та «законне сподівання».

При цьому, ці терміни часто застосовуються в практиці Європейського суду з прав людини.

Саме по собі право на майно може розглядатися за змістом ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, якщо таке право буде конкретним, належним чином визначене у заявах.

Заявлення особою про своє право власності може означати «володіння майном», про яке йдеться у ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо є достатні підстави для забезпечення цього права через суд.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини, дає можливість зробити висновок про те що права власності на об`єкт нерухомого майна породжує право «правомірних очікувань» та «законного сподівання» на вільне володіння, користування та розпорядження майном.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Uzan та інші проти Турції» (скарги № 19620/05, 41487/05, 17613/08 и 19316/08) від 05.03.2019 року, Європейський Суд встановив, що заявники скаржилися на тривале застосування тимчасових заходів щодо їхнього майна та відмову органів влади скасувати ці заходи протягом кількох років, навіть з урахуванням того, що заявників не було визнано винними у кримінальному провадженні або відповідачами у цивільному провадженні. Європейський Суд прийшов до висновку, що влада не змогла встановити «справедливий баланс» між захистом суспільних інтересів та вимог захисту прав заявників на повагу їх власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на мирне володіння майном).

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Вендітеллі проти Італії» суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.

Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Тобто, наявність арешту на майно за відсутності правових підстав для цього порушує право власності скаржника, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном та власний розсуд.

Арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню. Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19).

За таких обставин суд приходить до висновку скасувати арешт нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), зареєстрований 11 грудня 2009 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під номером запису про обтяження: 64562548 (архівний номер обтяження: 9339583), накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: АА 962441, виданої 10.12.2009 року Придніпровським відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання органу державної реєстрації речових прав вилучити запис про обтяження № 64562548 (архівний номер обтяження: 9339583) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки такий орган не є відповідачем у справі, а рішення суду про скасування арешту, після набрання ним законної сили є підставою для вилучення запису.

За атких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись наведеним, ст.ст.13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 280, 281, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Скасувати скасувати арешт нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), зареєстрований 11 грудня 2009 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під номером запису про обтяження: 64562548 (архівний номер обтяження: 9339583), накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: АА 962441, виданої 10.12.2009 року Придніпровським відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Р. В. Демчик