Решение № 140697191, 16.10.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/5101/26провадження №: 2/398/4506/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"16" жовтня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., за участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» 31 липня 2026 року звернулося до суду через підсистему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 11 525,00 грн та судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн і витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 лютого 2022 року первісний кредитор ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі договір про споживчий кредит № 7828133 на суму 10 000,00 грн. Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а кредитні кошти перераховані на її банківську платіжну картку. Відповідач умов договору щодо повернення кредиту, сплати процентів і комісії не виконала, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 11 525,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 10 000,00 грн, за процентами 525,00 грн та за комісією 1 000,00 грн. Пеню, штрафи, інфляційні втрати та проценти річних позивач до стягнення не заявляє. На підставі Договору факторингу № 25-07/2024 від 25 липня 2024 року право грошової вимоги за цим кредитним договором перейшло до позивача.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві просив розглядати справу без участі представника позивача та зазначив, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 12 жовтня 2026 року не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила. Про дату, час і місце розгляду справи вона повідомлена належним чином шляхом надсилання судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, встановленим за відповіддю Олександрійської міської ради. Поштове відправлення з судовою повісткою повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній», проставленою 03 вересня 2026 року. Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою її зареєстрованого місця проживання є днем вручення судової повістки. Відзиву на позовну заяву, заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явилася, про поважність причин неявки не повідомила, відзиву не подала, а позивач проти заочного розгляду справи не заперечує, суд ухвалою, постановленою в судовому засіданні 12 жовтня 2026 року без виходу до нарадчої кімнати, ухвалив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів відповідно до ст. ст. 280, 281 ЦПК України.

Оскільки в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписав рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи; відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення зазначена дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Укладення кредитного договору та його умови

Відповідно до паспорта споживчого кредиту від 22.02.2022 ОСОБА_1 ознайомилася з умовами кредитування, а ТОВ «МІЛОАН» виконало обов`язок надати інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій.

22 лютого 2022 року ТОВ «МІЛОАН» (Первісний кредитор, код ЄДРПОУ 40484607) і ОСОБА_1 уклали в електронній формі Договір про споживчий кредит № 7828133. Суд дослідив копію цього договору з додатками (графіком платежів і паспортом споживчого кредиту) та анкету-заяву на кредит, надані позивачем.

Відповідач приєдналася до запропонованого кредитодавцем договору, підписавши його електронним підписом одноразовим ідентифікатором F33065. Цей алфавітно-цифровий код був надісланий 22.02.2022 на номер телефону позичальника НОМЕР_1 , що підтверджується текстом договору і складеною кредитором довідкою про ідентифікацію. У документах первісного кредитора ім`я відповідача подекуди зазначено як « ОСОБА_2 », проте зазначений у них реєстраційний номер облікової картки платника податків збігається з реєстраційним номером облікової картки платника податків відповідача.

Договором встановлені такі умови кредитування:

сума кредиту 10 000 гривень (п. 1.2 договору);

строк кредитування 75 днів з 22.02.2022, що складався з пільгового періоду (15 днів, до 09.03.2022) та поточного періоду (60 днів, до 08.05.2022 дати остаточного погашення заборгованості) (п. п. 1.3, 1.3.1, 1.3.2 договору);

процентна ставка протягом пільгового періоду 1,25 % на день від фактичного залишку кредиту (п. 1.5.2 договору);

процентна ставка протягом поточного періоду 5,00 % на день від фактичного залишку кредиту (п. 1.5.3 договору);

комісія за надання кредиту 1 000 грн, яка нараховується за ставкою 10 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1 договору). Договором також визначено, що комісія за надання кредиту це одноразова винагорода, що сплачується Позичальником за підготовку, організацію та надання кредитодавцем фінансової послуги (кредиту);

загальні витрати за кредитом за весь строк кредитування 32 875 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту 42 875 грн (п. 1.5 договору);

спосіб надання кредиту безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_2 (п. 2.1 договору).

Видача кредитних коштів

На виконання умов договору ТОВ «МІЛОАН» 22 лютого 2022 року перерахувало кредитні кошти в сумі 10 000,00 грн на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 . Це підтверджується квитанцією ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» (код ЄДРПОУ 38905834) № 316d4300-ce8f-4fcd-a26f-6a998dc210e8_637811204645555504, у якій це товариство зазначене учасником платіжної системи. У квитанції зазначено дату операції, платника (ТОВ «МІЛОАН», код ЄДРПОУ 40484607), суму, платіжну систему Visa та номер картки отримувача, а також прізвище, ім`я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача та номер кредитного договору. Той самий номер платіжної картки зазначено в п. 2.1 кредитного договору як реквізити для надання кредиту.

Порушення зобов`язання та розмір заборгованості

Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення, складеною ТОВ «МІЛОАН», та розрахунком заборгованості ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» станом на 21 липня 2026 року відповідач жодних платежів у рахунок погашення заборгованості не здійснювала. Первісний кредитор 22 лютого 2022 року нарахував комісію за надання кредиту в розмірі 1 000,00 грн, а в межах строку кредитування проценти за користування кредитом у загальній сумі 525,00 грн; після 08 травня 2022 року нарахування не здійснювалися.

Заборгованість відповідача становить 11 525,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 10 000,00 грн, за процентами 525,00 грн, за комісією за надання кредиту 1 000,00 грн. Неустойка, інфляційні втрати та проценти річних не нараховувалися.

Перехід права вимоги

25 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» (клієнт) та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (фактор) укладено Договір факторингу № 25-07/2024, за яким клієнт відступив фактору за плату право грошової вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників. Згідно з п. 6.1.3 цього договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в момент підписання сторонами Акта приймання-передачі Реєстру боржників для друку. Такий акт підписаний електронними підписами обох сторін 26 липня 2024 року. У Реєстрі боржників за позицією 4020 зазначено прізвище, ім`я, по батькові відповідача, її реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер кредитного договору і структуру відступленої заборгованості 10 000,00 грн за тілом кредиту, 525,00 грн за процентами та 1 000,00 грн за комісією, а всього 11 525,00 грн. Факт переходу права вимоги підтверджується наданими позивачем копіями зазначеного договору, актів приймання-передачі Реєстру боржників від 25 та 26 липня 2024 року, першої, останньої та відповідної сторінок Реєстру боржників і витягу з нього. Виконання фактором обов`язку з оплати фінансування в розмірі 2 574 925,00 грн, визначеному п. 7.1 договору, підтверджується платіжною інструкцією № 448090004 від 26 липня 2024 року.

Після переходу права вимоги позивач додаткових нарахувань не здійснював, що випливає з його розрахунку заборгованості.

Норми права, які застосував суд

На підставі ст. 205 та ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин, зміст якого зафіксований в електронному документі, вважається вчиненим у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» (тут і далі у редакції, чинній на дату укладення кредитного договору) договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» (тут і далі у редакції, чинній на дату укладення кредитного договору та перерахування кредитних коштів) електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Згідно з ч. 1 ст. 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Згідно з ч. 3 ст. 13 цього Закону продавець (виконавець, постачальник), оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб. Відповідно до ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Мотивована оцінка і висновки суду

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що між первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем ОСОБА_1 виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору № 7828133 від 22 лютого 2022 року, укладеного в електронній формі. Факт укладення договору підтверджується використанням відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 207 ЦК України прирівнюється до власноручного підпису та створює для сторін відповідні правові наслідки. Одноразовий ідентифікатор, зазначений у тексті договору, збігається з ідентифікатором, вказаним у довідці про ідентифікацію, а номер мобільного телефону, на який він надсилався, з номером телефону відповідача, вказаним у реквізитах договору.

Належне виконання первісним кредитором обов`язку надати кредит у розмірі 10 000,00 грн підтверджується квитанцією ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс». Кредитний договір укладено в електронній формі в порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», а розрахунки за ним здійснено шляхом безготівкового переказу коштів на платіжну картку позичальника за участю учасника платіжної системи, тобто у спосіб, передбачений ч. 1 ст. 13 цього Закону. Частина 3 ст. 13 Закону серед документів, що підтверджують факт отримання коштів за електронним договором, прямо називає квитанцію із зазначенням дати здійснення розрахунку. Досліджена судом квитанція містить дату і суму операції та відомості про платника; зазначені в ній номер платіжної картки отримувача, прізвище, ім`я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків збігаються з даними відповідача, а номер картки з реквізитами, зазначеними в п. 2.1 кредитного договору.

Верховний Суд у постанові від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20 (провадження № 61-7018св21) застосував ч. 1 і 3 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» до спору щодо кредитного договору, укладеного в електронній формі з фінансовою установою. Відхиляючи доводи про відсутність бухгалтерських документів про видачу кредиту, Верховний Суд зазначив, що цей Закон «є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання заявника на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є безпідставним».

Відповідач факту отримання кредитних коштів не спростувала, доказів протилежного не надала (ст. ст. 12, 81 ЦПК України). За таких обставин суд визнає зазначену квитанцію належним і допустимим доказом перерахування кредитних коштів відповідачу, а факт видачі кредиту доведеним.

Відповідач, порушуючи умови кредитного договору та вимоги ст. ст. 526, 1054 ЦК України, взятих на себе зобов`язань не виконала: у визначений договором строк, до 08 травня 2022 року, кредит не повернула, проценти та комісію не сплатила. Доказів повного або часткового погашення заборгованості, а також обґрунтованого спростування наданого позивачем розрахунку суду не надано.

Розмір заявленої до стягнення заборгованості суд перевірив і визнає обґрунтованим. Проценти нараховані первісним кредитором у межах погодженого сторонами строку кредитування та в розмірі, меншому за передбачений договором, оскільки 625,00 грн із нарахованих у лютому 2022 року процентів первісний кредитор сторнував, з 01 березня по 04 травня 2022 року проценти не нараховувалися, а з 05 по 08 травня 2022 року нараховувалися по 100,00 грн за день, тобто за ставкою 1 % замість передбачених п. 1.5.3 договору 5 %, усього 525,00 грн.

Суд також вважає обґрунтованою вимогу про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 1 000,00 грн. Закон України «Про споживче кредитування» (п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8) прямо передбачає включення до загальних витрат за споживчим кредитом комісій кредитодавця, пов`язаних з наданням кредиту. Комісія є одноразовою винагородою за підготовку, організацію та надання кредиту, її розмір чітко визначений п. 1.5.1 договору, вона включена до загальних витрат за кредитом і розрахунку реальної річної процентної ставки, зазначена в паспорті споживчого кредиту і графіку платежів, з чим відповідач погодилася, підписавши договір. Враховуючи принцип свободи договору (ст. 627 ЦК України) та презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), а також те, що відповідач дійсності цієї умови не заперечувала, вимога про стягнення комісії підлягає задоволенню.

Оскільки до позивача на підставі Договору факторингу № 25-07/2024 від 25 липня 2024 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором і факт цього переходу документально підтверджений, позивач набув статусу нового кредитора та має право вимагати виконання зобов`язання. Заявлений до стягнення розмір заборгованості відповідає обсягу відступлених прав, зазначеному в Реєстрі боржників (ст. 514 ЦК України).

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 7828133 від 22 лютого 2022 року в розмірі 11 525,00 грн, з яких 10 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 525,00 грн заборгованість за процентами та 1 000,00 грн заборгованість за комісією, є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн, понесення яких підтверджується платіжною інструкцією № 0677830122 від 28 липня 2026 року, копія якої досліджена судом.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02 липня 2024 року, укладений з Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», тарифи на послуги, заявку на надання юридичної допомоги № 1289 від 01 червня 2026 року та витяг з Акта № 38 про надання юридичної допомоги від 30 червня 2026 року з описом наданих послуг: надання усної консультації 2 години вартістю 3 000,00 грн та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 2 години вартістю 6 000,00 грн, а всього 9 000,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. За ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Водночас за ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України в разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу за клопотанням іншої сторони, на яку покладається обов`язок довести їх неспівмірність. Відповідач такого клопотання не заявляла. Однак ці норми не вичерпують повноважень суду щодо розподілу судових витрат. Незалежно від заперечень сторони суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат за ч. 3 ст. 141 ЦПК України враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є їх розмір обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, а за ч. 8 ст. 141 ЦПК України встановлює розмір витрат на підставі поданих сторонами доказів. Тобто в цій справі йдеться не про зменшення витрат за клопотанням сторони, а про визначення судом тієї частини витрат, яка є обґрунтованою та пропорційною і тому підлягає відшкодуванню за рахунок іншої сторони.

Розмежування цих повноважень суду здійснила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) щодо аналогічних положень ст. 126, 129 ГПК України. Вона зазначила, що суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на правничу допомогу з власної ініціативи (п. 106). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони або з власної ініціативи, керуючись визначеними законом критеріями, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу; розмір відшкодування таких витрат не повинен бути непропорційним до предмета спору (п. 119, 120). Такий самий підхід викладено в додатковій постанові Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та в постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, у яких також зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, усі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору з огляду на складність справи, витрачений адвокатом час і ринкові ціни адвокатських послуг.

Щодо цивільного судочинства Верховний Суд в ухвалі від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 (провадження № 61-425ск23) зазначив, що суд з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, визначеними ч. 35, 9 ст. 141 ЦПК України. Часткова відмова у відшкодуванні таких витрат з підстав їх непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства навіть тоді, коли відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат. Застосовуючи такий підхід, Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 873/212/21 погодився з частковою відмовою у відшкодуванні витрат за відсутності клопотання іншої сторони, оскільки інформація про характер і обсяг виконаної адвокатом роботи не відповідала критерію розумності та була неспівмірною з обсягом послуг і витраченим часом, а в додатковій постанові від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18 за відсутності заперечень іншої сторони обмежив розмір цих витрат з огляду на їх непропорційність до предмета спору та розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (їх дійсності та необхідності) і критерію розумності їх розміру. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини: заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо доведено, що вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «Іст/Вест Альянс Лімітед» проти України», заява № 19336/04, п. 268); відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії»).

Заявлена сума 9 000,00 грн становить понад три чверті ціни позову (11 525,00 грн). Справа є малозначною, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, позовна заява є типовою для справ цієї категорії, а адвокат позивача участі в судовому засіданні не брав. Враховуючи наведене та керуючись критеріями обґрунтованості та співмірності, суд визнає обґрунтованим стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263265, 268, 280284, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 7828133 від 22 лютого 2022 року в розмірі 11 525 (одинадцять тисяч п`ятсот двадцять п`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Ґедройця Єжи, будинок 6, офіс 521.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 16 жовтня 2026 року.

Суддя В.В. Орловський