Решение № 140697186, 16.10.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/5615/26провадження №: 2/398/4841/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"16" жовтня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., з участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позицій сторін

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» 21 серпня 2026 року звернулося до суду через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 103643200 від 26.09.2025 у розмірі 21 544,91 грн, а також судових витрат: судового збору в розмірі 2 662,40 грн і витрат на надсилання відповідачці копії позовної заяви з додатками в розмірі 223,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.09.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит, за яким відповідачка отримала кредит у розмірі 6 000,00 грн строком на 360 днів, але своїх зобов`язань належним чином не виконала. Право вимоги за цим договором перейшло до позивача за договором факторингу № МТ-260626-1 від 26.06.2026. Заборгованість складається із: заборгованості за тілом кредиту - 5 952,00 грн, за процентами - 3 596,91 грн, за комісією - 3 996,00 грн, за штрафом - 8 000,00 грн. Щодо штрафу позивач зазначив, що договір укладено після 24.01.2024, тому до нього застосовується Закон України «Про споживче кредитування» «в редакції, що набрала чинності 24.01.2024», за якою для договорів, укладених з цієї дати, кредитодавці знову отримали право нараховувати неустойку, а звільнення від штрафів, запроваджене під час воєнного стану, зберігається лише для договорів, укладених до 24.01.2024.

У відзиві на позовну заяву, поданому 26.09.2026, відповідачка ОСОБА_1 факту укладення договору з ТОВ «Мілоан» та отримання кредитних коштів у розмірі 6 000,00 грн не заперечила, але заявленого розміру заборгованості не визнала. Зазначила, що здійснювала платежі за кредитом, у тому числі сплачувала проценти, і просила перевірити всі здійснені нею платежі та їх врахування. Просила перевірити правомірність включення до заборгованості комісії за обслуговування кредиту, яка за договором становить 9 768 грн, з`ясувати, які саме послуги надавалися за цю комісію і чи підтверджене їх фактичне надання; перевірити період і базу нарахування процентів; вважає неповідомленою про перехід права вимоги до позивача і недоведеним такий перехід. Просила відмовити в позові в недоведеній частині, а в разі встановлення заборгованості - визначити її фактичний розмір з обов`язковим урахуванням усіх здійснених нею платежів і без включення документально не підтверджених сум. Того ж дня відповідачка подала клопотання про витребування в позивача доказів.

У заяві від 12.10.2026 відповідачка просила розглядати справу за її відсутності, повторно зазначила, що заявленого розміру заборгованості не визнає, підтвердила отримання 6 000,00 грн і просила перевірити правильність розрахунку, врахувати всі здійснені нею платежі, перевірити правові підстави та розмір нарахованих процентів і комісій, а також докази переходу права вимоги до позивача.

Відповіді на відзив позивач не подав, хоча відзив з додатками доставлено до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» 26.09.2026 о 09:57 (квитанція № 8913379).

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 10.09.2026 відкрито провадження у справі, визначено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, клопотання позивача про розгляд справи без повідомлення сторін задоволено частково, судове засідання призначено на 13.10.2026.

У судове засідання 13.10.2026 сторони не з`явилися. Позивач у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності його представника, а відповідачка в заяві від 12.10.2026 - за її відсутності. Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, якщо клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України). Рішення ухвалено без його проголошення; датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України). Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи.

У клопотанні від 26.09.2026 відповідачка просила витребувати в позивача детальний розрахунок заборгованості з усіма нарахуваннями та платежами, розрахунок на дату відступлення та на дату звернення до суду, документи про перехід права вимоги та повідомлення про нього, докази перерахування кредиту та фактичного надання послуг, за які встановлено комісію. Вирішуючи це клопотання одночасно з ухваленням рішення, суд не вбачає підстав для його задоволення. Витребування доказів здійснюється у разі неможливості для учасника справи самостійно надати докази (ч. 1 ст. 84 ЦПК України). Позивач додав до позовної заяви відомість про щоденні нарахування та погашення за весь період до відступлення, довідку про розмір заборгованості, договір факторингу, акт приймання-передачі, витяг із Реєстру боржників, платіжну інструкцію про сплату ціни відступлення та платіжне доручення про видачу кредиту; копії цих документів надіслано відповідачці разом із позовною заявою. Розрахунок на дату звернення до суду не відрізняється від розрахунку на дату відступлення, оскільки після відступлення нарахувань не здійснювалося. Докази фактичного надання послуг за комісією мав надати сам позивач (ст. 81 ЦПК України), і наслідки їх ненадання суд враховує за результатами розгляду справи. Докази повідомлення відповідачки про відступлення права вимоги для вирішення справи значення не мають з підстав, наведених у мотивувальній частині рішення. Отже, докази, про витребування яких просить відповідачка, або вже є в матеріалах справи і їй доступні, або мають подаватися позивачем, на якого покладено обов`язок доведення відповідних обставин, тож умов для їх витребування судом, визначених ч. 1 ст. 84 ЦПК України, немає.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Укладення договору, його умови та видача коштів

26 вересня 2025 року ТОВ «Мілоан» (код ЄДРПОУ 40484607) та ОСОБА_1 уклали в електронній формі договір про споживчий кредит № 103643200 (далі - Договір). Договір відповідачка підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором 164210, який надіслано 26.09.2025 о 11:44:31 на номер телефону НОМЕР_1 (витяг «Верифікація клієнта»). Копії Договору, подані позивачем і відповідачкою, за змістом тотожні.

Договором встановлені такі умови кредитування:

сума кредиту - 6 000,00 грн (п. 1.2 Договору);

строк кредитування - 360 днів, остаточна дата повернення кредиту - 21.09.2026 (п. 1.3, 1.4 Договору);

проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду нараховуються за ставкою 90 % річних «на фактичну заборгованість за кредитом» (п. 1.5.3), протягом решти строку кредитування - за стандартною ставкою 180 % річних «від фактичного залишку кредиту» (п. 1.5.4); за визначенням у розділі «Терміни та визначення» проценти нараховуються «щоденно на фактичний залишок заборгованості в межах строку кредитування»; тип ставки - фіксований (п. 1.6);

комісія за надання кредиту - 1 350,00 грн, нараховується одноразово (п. 1.5.1);

комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) - 7,40 % суми кредиту (444,00 грн) за кожний розрахунковий період, крім останнього, а за весь строк кредитування - 9 768,00 грн (п. 1.5.2);

штраф у розмірі 1 000 грн за кожний випадок порушення визначеної Графіком платежів дати платежу, якщо порушення триває більш ніж 2 дні (п. 4.1);

загальні витрати за кредитом - 21 223,50 грн, денна процентна ставка - 0,98 % (п. 1.5).

У розділі «Терміни та визначення» Договору комісію за обслуговування визначено як винагороду за обслуговування кредиту протягом усього строку кредитування, «що включає цілодобове надання Позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті Позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим Договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим Договором, надсилання Позичальнику текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього Договору службами підтримки Кредитодавця, тощо». Згідно з п. 3.1.3 Договору кредитодавець зобов`язаний протягом усього строку кредитування надавати позичальнику сервіси, за які встановлена ця комісія; «додатково до цього, на звернення Позичальника але не частіше одного разу на місяць... Кредитодавець безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту повернутої Кредитодавцю». У Паспорті споживчого кредиту цю комісію віднесено до «платежів за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, обов`язкові для укладання договору». За п. 2.5 Договору кредитодавець «забезпечує Позичальнику можливість сплати заборгованості через особистий кабінет», а за п. 3.1.2 - зобов`язаний прийняти від позичальника належне виконання зобов`язань.

Повернення кредиту та сплата процентів і комісій здійснюються за Графіком платежів (додаток № 1 до Договору): 23 платежі, перший - 26.10.2025 у сумі 1 793,70 грн (проценти 443,70 грн і комісія за надання кредиту 1 350,00 грн), далі кожні 15 днів у сумі від 885,00 до 893,85 грн (частина кредиту 6,00 грн, проценти та комісія за обслуговування 444,00 грн), останній - 21.09.2026 у сумі 6 752,55 грн, з яких 5 874,00 грн - сума кредиту (п. 2.4.1 Договору). Згідно з п. 2.4.2 Договору «дострокові платежі, що перевищують розмір поточної та простроченої заборгованості (платежу) Позичальника згідно умов цього Договору та Графіку платежів, спрямовуються у погашення заборгованості по тілу кредиту».

На виконання Договору ТОВ «Мілоан» 26.09.2025 перерахувало 6 000,00 грн на платіжну картку НОМЕР_2 , реквізити якої зазначені в п. 2.1 Договору, що підтверджується платіжним дорученням № 109804813 від 26.09.2025 з призначенням платежу «Кошти згідно договору 103643200». Отримання цих коштів відповідачка визнає.

Виконання зобов`язання та нарахування первісного кредитора

Згідно з «Відомістю про щоденні нарахування та погашення» ТОВ «Мілоан», наданою позивачем як розрахунок заборгованості (далі - Відомість), відповідачка здійснила дев`ять платежів на загальну суму 9 931,90 грн: 26.10.2025 - 1 793,70 грн, 10.11.2025 - 893,85 грн, 25.11.2025 - 893,40 грн, 10.12.2025 - 892,95 грн, 26.12.2025 - 892,50 грн, 09.01.2026 - 892,05 грн, 24.01.2026 - 891,60 грн, 09.02.2026 - 891,15 грн, 03.03.2026 - 1 890,70 грн. Здійснення платежів 24.01.2026, 09.02.2026 і 03.03.2026 підтверджується також поданими відповідачкою квитанціями АТ «Універсал Банк». Інших платежів відповідачка не здійснювала і на них не посилається.

Суми, списані з картки відповідачки згідно з квитанціями (895,17 грн, 894,71 грн і 1 898,26 грн), перевищують суми, зараховані кредитодавцем згідно з Відомістю, на 0,4 % кожного платежу, а всього на 14,69 грн. Одержувачем коштів у квитанціях зазначено платіжний термінал «Tengo.Credit.C». За п. 2.5 і 9.5 Договору послуги надавача платіжних послуг з переказу коштів оплачує позичальник, а за п. 2.6 і 2.7 Договору виконанням зобов`язання є кошти, що надійшли кредитодавцю. Доказів надходження кредитодавцю більших сум, ніж зазначено у Відомості, матеріали справи не містять (ст. 81 ЦПК України), тому суд враховує платежі в розмірах, зазначених у Відомості.

Зі сплачених коштів кредитодавець спрямував: 1 350,00 грн - на комісію за надання кредиту, 3 981,90 грн - на проценти, 48,00 грн - на тіло кредиту, 3 552,00 грн (8 ? 444,00 грн) - на комісію за обслуговування, 1 000,00 грн (з платежу від 03.03.2026) - на штраф, нарахований 26.02.2026. За період з 27.09.2025 по 26.06.2026 кредитодавець нарахував проценти щоденно за ставками 90 % і 180 % річних у загальній сумі 7 578,81 грн, комісію за обслуговування - 17 разів по 444,00 грн, а також дев`ять штрафів по 1 000,00 грн за прострочення платежів (26.02, 13.03, 28.03, 12.04, 27.04, 12.05, 27.05, 11.06 і 26.06.2026). Після 03.03.2026 платежів не надходило. Станом на 26.06.2026 непогашений залишок становив: тіло кредиту - 5 952,00 грн, проценти - 3 596,91 грн, комісія за обслуговування - 3 996,00 грн, штраф - 8 000,00 грн.

Перехід права вимоги

26.06.2026 ТОВ «Мілоан» (клієнт) та ТОВ «Новий Колектор» (фактор) уклали договір факторингу № МТ-260626-1, за п. 2.4, 2.5 якого право вимоги за кредитними договорами вважається відступленим з моменту підписання акта приймання-передачі Переліку (Реєстру) боржників за умови сплати фактором ціни продажу, і до фактора переходять права клієнта в обсязі і на умовах, що існують на момент укладення цього договору. Акт приймання-передачі Переліку (Реєстру) боржників № 1 підписано 26.06.2026. Згідно з витягом із Реєстру боржників № 1 до позивача перейшло право вимоги до відповідачки за Договором (з зазначенням його номера, дати і РНОКПП боржника) у розмірі: тіло кредиту - 5 952,00 грн, проценти - 3 596,91 грн, комісія - 3 996,00 грн, штраф - 8 000,00 грн. Ціну відступлення сплачено платіжною інструкцією № 37204767222223418 від 26.06.2026 на суму 5 176 526,00 грн, що дорівнює загальній ціні продажу за Реєстром боржників № 1, з призначенням платежу «Сплата ціни продажу за відступлення права вимоги, згідно Договору факторингу №МТ-260626-1 від 26.06.2026 р.». Після набуття права вимоги позивач додаткових нарахувань не здійснював: за його довідкою № 16578/26-ДПЗ від 06.08.2026 розмір заборгованості відповідає зазначеному в Реєстрі.

Норми права, які застосував суд

На підставі ст. 205 та ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин, зміст якого зафіксований в електронному документі, вважається вчиненим у письмовій формі. Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі; за ч. 1 ст. 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За приписами ст. ст. 526, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства; договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; за ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору … безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит. За ч. 5 ст. 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту; за ч. 5 ст. 8 максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Відповідно до ч. 4 ст. 3 цього Закону до кредитів за договорами, загальний розмір кредиту за якими не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору, застосовуються вимоги цього Закону, крім, зокрема, ст. 19 (черговість погашення вимог за договором про споживчий кредит) та ч. 2 ст. 21 цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України). Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України). Нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу (ч. 1 ст. 534 ЦК України).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону України від 22.11.2023 № 3498-IX) у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення, у тому числі від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. За ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків; у цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. За договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Правові висновки Верховного Суду, що застосовані у справі

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено: «У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки і суми належних платежів» (п. 31.25); «комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»» (п. 31.29). Оцінюючи договір, яким одночасно встановлено платне інформування і право позичальника не частіше одного разу на місяць вимагати безоплатної інформації, Велика Палата зазначила, що такий пункт «контекстуально дублює» умову про платні послуги, але в одному випадку - безоплатно, а в іншому - з оплатою, і що оплатний характер послуг з надання інформації, зокрема «шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості…; опрацювання запитів позичальника…», «суперечить як змісту пункту 3.2.4. кредитного договору, так і вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»» (п. 32.5-32.7). Щодо способу захисту Велика Палата зазначила: «Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину» (п. 33.5), а в порядку застосування наслідків виконання нікчемної умови зобов`язала банк здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором (п. 34.3).

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 14-109цс23), якою справу повернуто на розгляд Об`єднаній палаті Касаційного цивільного суду, зазначено, що для кваліфікації умови договору про споживчий кредит щодо комісії за обслуговування «має значення не назва комісії, а її зміст, тобто перелік дій банку, за які він цю комісію передбачив», а «підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням», а банк не може стягувати з позичальника платежі «за дії, які він вчиняє на власну користь».

Після повернення справи Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) відступив від протилежного висновку, викладеного в постанові від 18 січня 2023 року у справі № 172/410/21, і дійшов висновку, що «якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»». При цьому Об`єднана палата врахувала, що до таких послуг «не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»» (з посиланням на постанову від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19).

У постанові від 17 серпня 2022 року у справі № 180/1434/20 (провадження № 61-9418св21) Верховний Суд, оцінюючи договір, за яким обслуговування кредиту полягало в нагадуванні про дати сплати заборгованості та її суму шляхом направлення SMS-повідомлень, зміні графіка та наданні інформації про залишок заборгованості, дійшов висновку, що такі дії відповідають обов`язку кредитодавця за ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» «а тому такі послуги не можуть бути оплатними», і визнав умову про таку комісію нікчемною, хоча договір містив і окремий пункт про безоплатне надання інформації не частіше одного разу на місяць.

У постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 344/3078/23 (провадження № 61-15548св23) Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду, який у справі за позовом банку зменшив заборгованість, «зарахувавши 68 000,00 грн комісії як сплату тіла кредиту», і відхилив доводи банку, який посилався, зокрема, на те, що позичальниця із зустрічним позовом про визнання недійсними умов договору в частині комісії не зверталася, зазначивши, що від висновку, на який посилався банк, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду відступила в постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21. У постановах від 04 травня 2022 року у справі № 133/331/17 (провадження № 61-5269св21) та від 19 квітня 2023 року у справі № 335/4991/16-ц (провадження № 61-11981св22) Верховний Суд виснував, що сплачені позичальником кошти по комісії, «які безпідставно нараховані банком на підставі нікчемних умов кредитного договору», підлягають зарахуванню в погашення загальної суми заборгованості, і скасував постанови апеляційних судів, які визначили розмір заборгованості без урахування таких платежів. У постанові від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20 (провадження № 61-12621св22) у справі за позовом позичальника до банку Верховний Суд погодився з необхідністю «зарахувати вже сплачені … комісійні винагороди банку за обслуговування кредиту та штраф в рахунок погашення суми основного боргу за кредитом» як застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (ст. 216 ЦК України).

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 Верховний Суд виснував, що дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюється на кредитний договір.

Мотивована оцінка і висновки суду

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Щодо укладення Договору та переходу права вимоги

Укладення Договору та отримання кредитних коштів у розмірі 6 000,00 грн відповідачка визнала у відзиві та в заяві від 12.10.2026, тому відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України ці обставини доказуванню не підлягають. Вони також підтверджуються Договором, підписаним електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до ст. ст. 205, 207 ЦК України, ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», та платіжним дорученням № 109804813 від 26.09.2025.

Перехід до позивача права вимоги за Договором підтверджується договором факторингу № МТ-260626-1 від 26.06.2026, актом приймання-передачі Реєстру боржників № 1, витягом із цього Реєстру, у якому Договір ідентифіковано за номером, датою та даними боржника, і платіжною інструкцією про сплату ціни відступлення. Обсяг відступлених прав збігається із залишком заборгованості за Відомістю первісного кредитора на 26.06.2026, а після відступлення нарахувань не здійснювалося. Отже, позивач є новим кредитором у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу права вимоги (ст. ст. 512, 514 ЦК України). Це означає також, що до позивача не могло перейти право вимагати те, чого не мав права вимагати первісний кредитор.

Довід відповідачки про неотримання повідомлення про заміну кредитора на вирішення справи не впливає. Заміна кредитора здійснюється без згоди боржника (ч. 1 ст. 516 ЦК України), а неповідомлення боржника лише покладає на нового кредитора ризик виконання зобов`язання первісному кредиторові (ч. 2 ст. 516 ЦК України). Після 03.03.2026 відповідачка платежів не здійснювала і не стверджує, що виконала зобов`язання первісному кредиторові після відступлення. Докази переходу права вимоги, про які вона просила, додані до позовної заяви та надіслані їй разом із нею.

Щодо комісії за обслуговування кредиту

Закон України «Про споживче кредитування» не забороняє встановлювати комісію за обслуговування кредиту, але забороняє стягувати плату за те, що кредитодавець за законом зобов`язаний надавати безоплатно (ч. 1 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону). Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 12 вересня 2023 року у справі № 204/224/21 з посиланням на постанову від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, для кваліфікації такої умови має значення не назва комісії, а перелік дій, за які її встановлено. Тому суд оцінює зміст тих дій, які Договір відносить до «обслуговування кредиту».

За визначенням, наведеним у розділі «Терміни та визначення» Договору, комісія сплачується за: (а) цілодобове надання в особистому кабінеті інформації про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості, її складові, поточний платіж, суму для повного погашення та графік платежів; (б) можливість здійснювати через особистий кабінет переказ для погашення заборгованості; (в) текстові повідомлення з нагадуваннями про дати платежів, про зарахування платежів, одноразові ідентифікатори та інші сервісні повідомлення; (г) консультування службами підтримки з питань обслуговування кредиту та виконання Договору.

Дії, зазначені в пунктах (а), (в) і (г), за своїм змістом є інформуванням споживача про стан кредиту: про поточний розмір заборгованості, платежі, які сплачені та які належить сплатити, дати сплати. Саме таку інформацію ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» зобов`язує кредитодавця повідомляти безоплатно. Аналогічні за змістом дії (SMS-повідомлення про суму платежу та його зарахування, інформування через контакт-центр, опрацювання запитів; нагадування про дати та суми платежів, інформація про залишок заборгованості) Велика Палата Верховного Суду у справі № 496/3134/19 і Верховний Суд у справі № 180/1434/20 визнали такими, що не можуть бути оплатними. Зміна каналу надання інформації (особистий кабінет замість телефону чи електронної пошти) змісту цих дій не змінює.

Дії, зазначені в пункті (б), а також надсилання одноразових ідентифікаторів не є послугою споживачеві. Забезпечення можливості сплати заборгованості через особистий кабінет Договір покладає на кредитодавця як його власний обов`язок (п. 2.5), її мета - одержання кредитодавцем виконання, яке він зобов`язаний прийняти (п. 3.1.2), а одноразові ідентифікатори є засобом підписання електронних документів самого кредитодавця. Такі дії вчиняються в інтересі кредитодавця, економічною метою якого є повернення кредиту та одержання процентів (п. 31.25 постанови № 496/3134/19). Крім того, комісія є неподільною фіксованою часткою суми кредиту: Договір не визначає окремої ціни будь-якої з перелічених дій, і позивач такого розподілу не навів.

Суд враховує, що п. 3.1.3 Договору «додатково» передбачає безоплатне надання інформації про заборгованість на звернення позичальника не частіше одного разу на місяць. Однак це застереження не змінює змісту спірної плати. За висновком Великої Палати Верховного Суду (п. 31.29 постанови № 496/3134/19), комісія за обслуговування може включати плату за інформацію про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць, а умова про оплатність щомісячної інформації є нікчемною. Отже, ознакою правомірної плати є її залежність від вимоги споживача та її частоти. У цій справі комісія в розмірі 7,40 % суми кредиту нараховувалася автоматично за кожен 15-денний розрахунковий період незалежно від того, чи зверталася споживачка за будь-якою інформацією. Поєднання в одному договорі платного інформування та окремого застереження про безоплатну щомісячну інформацію Велика Палата Верховного Суду оцінила не як обґрунтування оплатності інформування, а як суперечність, що свідчить про нікчемність платної умови (п. 32.5-32.8 постанови № 496/3134/19); такий самий висновок зроблено у справі № 180/1434/20.

Відображення комісії у загальних витратах за кредитом і в денній процентній ставці не робить її правомірною. Ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» лише визначає, які платежі враховуються при обчисленні вартості кредиту, і не скасовує заборони стягувати плату за те, що за ч. 1 ст. 11 цього Закону надається безоплатно. Підписання споживачкою Договору та Паспорта споживчого кредиту також не свідчить про безспірність умови, яка суперечить законодавчим обмеженням (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 204/224/21), тим більше що в Паспорті споживчого кредиту цю комісію зазначено як платіж, обов`язковий для укладання договору, тобто відмовитися від неї споживачка не могла.

У відзиві відповідачка прямо заперечила правомірність цієї комісії та фактичне надання послуг. Позивач на ці доводи не відповів і жодних доказів надання будь-яких послуг, ані пояснень щодо змісту комісії не надав (ст. 81 ЦПК України). Відсутність доказів наявності послуг, за які встановлено комісію, за висновком Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 204/224/21 є однією з обставин, з якими пов`язується нікчемність такої умови.

За таких обставин суд доходить висновку, що умова п. 1.5.2 Договору та відповідні положення Графіка платежів про обов`язок позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) є нікчемними відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» та ч. 2 ст. 215 ЦК України. Визнання цих умов недійсними в судовому порядку не вимагається; суд зазначає про їх нікчемність у мотивувальній частині рішення (п. 33.3, 33.5 постанови № 496/3134/19). Нікчемність цієї частини не впливає на дійсність Договору в цілому (ст. 217 ЦК України). Тому в задоволенні вимоги про стягнення комісії в розмірі 3 996,00 грн слід відмовити, а вже сплачена відповідачкою на її погашення сума 3 552,00 грн підлягає врахуванню в порядку, наведеному нижче.

Щодо штрафу

Заявлені до стягнення штрафи нараховані на підставі п. 4.1 Договору за порушення дат платежів і за своєю правовою природою є неустойкою у розумінні ст. 549 ЦК України. Усі дев`ять штрафів нараховані за прострочення, допущені в період з лютого по червень 2026 року, тобто під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який неодноразово продовжувався і діє на час ухвалення цього рішення. Отже, умови застосування п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України дотримані, і відповідачка звільнена від обов`язку сплати цих штрафів.

Доводи позивача про те, що для договорів, укладених після 24.01.2024, звільнення від штрафів не застосовується, суд відхиляє. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023, викладено в новій редакції п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», унаслідок чого передбачене цим Законом звільнення споживача від відповідальності поширюється лише на договори, укладені до тридцятого дня включно з дня набрання чинності зазначеним Законом. Проте п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України цим Законом не змінювався і не виключався. Зазначена норма додана до ЦК України Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX, є чинною і не містить жодного обмеження за датою укладення договору: її застосування залежить лише від того, що кредит (позику) надано банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), а прострочення виконання грошового зобов`язання допущене в період дії воєнного стану або в тридцятиденний строк після його припинення чи скасування.

Такий підхід відповідає усталеній практиці Кропивницького апеляційного суду. У постанові від 17 жовтня 2025 року у справі № 389/1131/25 цей суд зазначив, що положення Закону України «Про споживче кредитування» з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні, а тому питання нарахування пені з 24 січня 2024 року регулюються виключно ЦК України із застосуванням п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Аналогічні висновки викладені у постановах цього суду від 10 вересня 2025 року у справі № 398/1956/25, від 26 січня 2026 року у справі № 398/2172/25 та від 03 серпня 2026 року у справі № 405/590/26, тобто у спорах за договорами, укладеними після 23 січня 2024 року. У постановах у справах № 398/1956/25 та № 398/2172/25 апеляційний суд виходив із того, що основним регулятором договірних відносин є Цивільний кодекс України, а за ч. 2 ст. 4 ЦК України суб`єкт права законодавчої ініціативи, який подає законопроєкт, що регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, зобов`язаний одночасно подати проєкт закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Пріоритет норм ЦК України над нормами інших законів підтримано Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012) та Великою Палатою Верховного Суду (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19).

За таких обставин у задоволенні вимоги про стягнення штрафу в розмірі 8 000,00 грн слід відмовити. З тих самих підстав не існувало і обов`язку відповідачки сплатити штраф у розмірі 1 000,00 грн, нарахований 26.02.2026, на погашення якого кредитодавець спрямував частину платежу від 03.03.2026.

Щодо врахування сплачених відповідачкою коштів і розміру заборгованості

Зі сплачених відповідачкою за Договором 9 931,90 грн кредитодавець спрямував 3 552,00 грн на комісію за обслуговування та 1 000,00 грн на штраф. Оскільки умова про комісію є нікчемною з моменту укладення Договору (ч. 1 ст. 236 ЦК України) і юридичних наслідків не створює (ч. 1 ст. 216 ЦК України), а від обов`язку сплатити штраф відповідачка звільнена законом, зобов`язань, на погашення яких кредитодавець спрямував 4 552,00 грн, не існувало. Такий розподіл не може вважатися правомірним, бо він фактично збільшує заборгованість за основним зобов`язанням на суму платежів, що не мали правової підстави. Ці кошти сплачені відповідачкою саме на виконання Договору, тому мають бути враховані в рахунок погашення дійсних зобов`язань за ним. Це відповідає висновкам Верховного Суду у справах № 133/331/17, № 335/4991/16-ц, № 461/2857/20 та № 344/3078/23.

Для такого врахування відповідачці не потрібно було звертатися із зустрічним позовом. Оскільки кредитор звернувся до суду з вимогою про виконання зобов`язання, відповідачка вправі заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність умови Договору, а суд зобов`язаний розглянути такі заперечення і вирішити спір по суті (п. 33.5, 33.6 постанови Великої Палати Верховного Суду № 496/3134/19). У справі № 344/3078/23 Верховний Суд погодився із зарахуванням сплаченої комісії в тіло кредиту, хоча банк посилався на те, що позичальниця із зустрічним позовом не зверталася. Такий самий підхід застосовує Кропивницький апеляційний суд (постанови від 16 квітня 2025 року у справі № 404/10636/23, від 13 листопада 2025 року у справі № 390/1651/24, від 15 квітня 2026 року у справі № 941/180/25), враховуючи сплачені на нікчемну комісію кошти при визначенні розміру заборгованості за позовом кредитора. Крім того, відповідачка прямо просила визначити розмір заборгованості з урахуванням усіх здійснених нею платежів, тобто це питання поставлене стороною і входить до предмета спору.

Суд не зменшує розміру процентів з мотивів їх несправедливості, що без відповідної позовної вимоги споживача є неможливим (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, провадження № 61-4595сво25). Зменшення суми процентів у цій справі є наслідком нікчемності умови про комісію за обслуговування, яка не потребує визнання її недійсною судом і враховується судом при вирішенні спору про виконання зобов`язання з договору.

Порядок такого врахування визначає сам Договір. На дату кожного платежу відповідачка повністю сплачувала нараховані на цю дату проценти та частину кредиту за Графіком, а сума, яку кредитодавець спрямував на комісію та штраф, була платежем, що перевищував розмір поточної та простроченої заборгованості. За п. 2.4.2 Договору такі платежі «спрямовуються у погашення заборгованості по тілу кредиту». До того ж результату призводить ч. 1 ст. 534 ЦК України, за якою після витрат кредитора, пов`язаних з одержанням виконання, платіж погашає проценти і неустойку, а потім основну суму боргу: інших дійсних вимог, крім процентів і тіла кредиту, кредитодавець на ці дати не мав. Спеціальна черговість, встановлена ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», до цього Договору не застосовується, оскільки загальний розмір кредиту (6 000,00 грн) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день його укладення (8 000,00 грн) (ч. 4 ст. 3 цього Закону).

Оскільки за Договором проценти нараховуються «щоденно на фактичний залишок заборгованості» (розділ «Терміни та визначення», п. 1.5.3, 1.5.4), зменшення тіла кредиту на дату кожного платежу зумовлює зменшення бази нарахування процентів з наступного дня. Врахувати сплачені кошти в рахунок тіла кредиту, залишивши незмінними проценти, нараховані на незменшений залишок, означало б стягнення процентів за користування коштами, які відповідачка вже повернула, тобто збереження наслідків нікчемної умови всупереч ч. 1 ст. 216 ЦК України. Тому суд визначає розмір заборгованості з урахуванням перерахунку процентів на зменшений залишок тіла кредиту, що узгоджується з п. 34.3 постанови Великої Палати Верховного Суду № 496/3134/19. Аналогічний підхід застосовано Харківським апеляційним судом у постанові від 29 січня 2026 року у справі № 638/7152/25: після зарахування сплаченої нікчемної комісії в тіло кредиту «перерахунку також підлягають відсотки», оскільки за договором вони нараховуються на залишок заборгованості за кредитом.

Такий перерахунок не є самостійним розрахунком суду замість сторін. Усі вихідні дані - дати і суми платежів, процентні ставки, база нарахування (365 днів), порядок щоденного нарахування і кінцева дата нарахування (26.06.2026) - взяті з Договору та Відомості, наданої самим позивачем. Змінюється лише правова оцінка розподілу частини платежів, що є обов`язком суду при визначенні розміру заборгованості. Комісія за надання кредиту в розмірі 1 350,00 грн до стягнення не заявлялася і предметом спору не є, тому суд враховує її як сплачену з першого платежу відповідно до Графіка.

Перерахунок здійснено так. Проценти за кожен день обчислено за формулою «залишок тіла кредиту ? річна ставка / 365» із заокругленням до копійки, як це робив сам кредитодавець у Відомості: за ставкою 90 % річних - по 26.10.2025 включно, за ставкою 180 % річних - після цієї дати. Кожним платежем спочатку погашаються проценти, нараховані за дні після попереднього платежу (включно з днем платежу), а решта суми зменшує тіло кредиту. За цим правилом платежі відповідачки підлягають врахуванню в такий спосіб.

З платежу від 26.10.2025 у сумі 1 793,70 грн 1 350,00 грн спрямовуються на комісію за надання кредиту, а 443,70 грн - на проценти за період з 27.09.2025 по 26.10.2025 (6 000,00 грн ? 90 % / 365 = 14,79 грн за день ? 30 днів). На тіло кредиту цей платіж не спрямовується, його залишок становить 6 000,00 грн.

З платежу від 10.11.2025 у сумі 893,85 грн 443,85 грн спрямовуються на проценти за період з 27.10.2025 по 10.11.2025 (6 000,00 грн ? 180 % / 365 = 29,59 грн за день ? 15 днів), а 450,00 грн - на тіло кредиту. Залишок тіла кредиту становить 5 550,00 грн.

З платежу від 25.11.2025 у сумі 893,40 грн 410,55 грн спрямовуються на проценти за період з 11.11.2025 по 25.11.2025 (5 550,00 грн ? 180 % / 365 = 27,37 грн за день ? 15 днів), а 482,85 грн - на тіло кредиту. Залишок тіла кредиту становить 5 067,15 грн.

З платежу від 10.12.2025 у сумі 892,95 грн 374,85 грн спрямовуються на проценти за період з 26.11.2025 по 10.12.2025 (5 067,15 грн ? 180 % / 365 = 24,99 грн за день ? 15 днів), а 518,10 грн - на тіло кредиту. Залишок тіла кредиту становить 4 549,05 грн.

З платежу від 26.12.2025 у сумі 892,50 грн 358,88 грн спрямовуються на проценти за період з 11.12.2025 по 26.12.2025 (4 549,05 грн ? 180 % / 365 = 22,43 грн за день ? 16 днів), а 533,62 грн - на тіло кредиту. Залишок тіла кредиту становить 4 015,43 грн.

З платежу від 09.01.2026 у сумі 892,05 грн 277,20 грн спрямовуються на проценти за період з 27.12.2025 по 09.01.2026 (4 015,43 грн ? 180 % / 365 = 19,80 грн за день ? 14 днів), а 614,85 грн - на тіло кредиту. Залишок тіла кредиту становить 3 400,58 грн.

З платежу від 24.01.2026 у сумі 891,60 грн 251,55 грн спрямовуються на проценти за період з 10.01.2026 по 24.01.2026 (3 400,58 грн ? 180 % / 365 = 16,77 грн за день ? 15 днів), а 640,05 грн - на тіло кредиту. Залишок тіла кредиту становить 2 760,53 грн.

З платежу від 09.02.2026 у сумі 891,15 грн 217,76 грн спрямовуються на проценти за період з 25.01.2026 по 09.02.2026 (2 760,53 грн ? 180 % / 365 = 13,61 грн за день ? 16 днів), а 673,39 грн - на тіло кредиту. Залишок тіла кредиту становить 2 087,14 грн.

З платежу від 03.03.2026 у сумі 1 890,70 грн 226,38 грн спрямовуються на проценти за період з 10.02.2026 по 03.03.2026 (2 087,14 грн ? 180 % / 365 = 10,29 грн за день ? 22 дні), а 1 664,32 грн - на тіло кредиту. Залишок тіла кредиту становить 422,82 грн.

Таким чином, із дев`яти платежів на загальну суму 9 931,90 грн в погашення комісії за надання кредиту зараховано 1 350,00 грн, процентів - 3 004,72 грн, тіла кредиту - 5 577,18 грн (1 350,00 + 3 004,72 + 5 577,18 = 9 931,90 грн). Неповерненою залишилася частина тіла кредиту в розмірі 422,82 грн (6 000,00 ? 5 577,18).

На цей залишок після останнього платежу, за період з 04.03.2026 по 26.06.2026 (115 днів), нараховуються проценти за ставкою 180 % річних: 422,82 грн ? 180 % / 365 = 2,09 грн за день ? 115 днів = 240,35 грн.

Отже, станом на 26.06.2026 - дату відступлення права вимоги, після якої нарахувань не здійснювалося, - заборгованість відповідачки за Договором становить 663,17 грн (422,82 + 240,35), з яких: тіло кредиту - 422,82 грн, проценти за користування кредитом - 240,35 грн.

Щодо строку повернення кредиту та правомірності процентів

На дату звернення до суду (21.08.2026) строк кредитування ще тривав, але за Графіком платежів останній платіж із сплатою всієї решти тіла кредиту мав бути здійснений не пізніше 21.09.2026. Цей строк сплив до ухвалення рішення, і доказів повернення кредиту відповідачка не надала. Отже, зобов`язання з повернення залишку кредиту та сплати процентів підлягає виконанню за умовами Договору та ч. 1 ст. 530 ЦК України, і стягнення цих сум не є достроковим.

Проценти нараховані за період з 27.09.2025 по 26.06.2026, тобто в межах строку кредитування, за погодженими сторонами фіксованими ставками (ст. ст. 1048, 1054 ЦК України). Денна процентна ставка за Договором становить 0,98 % і не перевищує граничного розміру, встановленого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», що суд перевірив за власною ініціативою, як того вимагає висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25). Доводи відповідачки про незрозумілість періоду та бази нарахування процентів спростовуються Відомістю, яка містить усі щоденні нарахування та платежі. Водночас сума процентів, що підлягає стягненню, визначена з урахуванням перерахунку, наведеного вище.

Висновки суду

Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ «Новий Колектор» підлягають частковому задоволенню: з відповідачки слід стягнути заборгованість за Договором у розмірі 663,17 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 422,82 грн, за процентами - 240,35 грн. У задоволенні вимог про стягнення комісії за обслуговування кредиту в розмірі 3 996,00 грн, штрафу в розмірі 8 000,00 грн, а також решти заявленої заборгованості за тілом кредиту та процентами слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволено на суму 663,17 грн із заявлених 21 544,91 грн, що становить 3,08 %.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (платіжна інструкція № 3720480974 від 21.08.2026), тому з відповідачки на його користь підлягає стягненню судовий збір у розмірі 81,95 грн (2 662,40 грн ? 663,17 грн / 21 544,91 грн).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. До таких витрат належать і витрати на надсилання іншим учасникам справи копій процесуальних документів, зокрема копії позовної заяви з додатками, надсилання якої відповідачу є обов`язком позивача. Поштові витрати на надсилання учасникам справи процесуальних документів Верховний Суд стягував як судові витрати, зокрема, у додаткових постановах від 18 вересня 2023 року у справі № 759/5806/20 та від 20 вересня 2022 року у справі № 756/11978/16-ц. Витрати позивача на надсилання відповідачці копії позовної заяви з додатками в розмірі 223,38 грн підтверджуються квитанцією ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» № 2217474 від 21.08.2026 із описом вкладення. З урахуванням часткового задоволення позову з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню ці витрати в розмірі 6,88 грн (223,38 грн ? 663,17 грн / 21 544,91 грн).

Керуючись статтями 12, 13, 81, 82, 84, 133, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за договором про споживчий кредит № 103643200 від 26.09.2025 року у розмірі 663 (шістсот шістдесят три) гривні 17 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 81 (вісімдесят одна) гривня 95 копійок та витрати на надсилання копії позовної заяви з додатками в розмірі 6 (шість) гривень 88 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», код ЄДРПОУ 43170298, адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 13, офіс 601.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 16 жовтня 2026 року.

Суддя В.В. Орловський